Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Городечної М.І.

Кузя В.Л.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного підприємства (далі ПП) "Сихів-Львів"

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2008р.

у справі № 4/543-11/110

за позовом Приватного малого підприємства (далі ПМП) "Лотос", м. Теребовля Тернопільської області

до відповідача ПП "Сихів-Львів", м. Львів

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) "Міжнародна група морепродуктів", м. Київ

2.Приватне підприємство (далі ПП) "Укрбудсервіс", м. Іллічівськ Одеської області

про стягнення 206 164,80 грн.

за участю представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Ксьондзик П.Г. -представник;

від третьої особи 1 - не з'явився;

від третьої особи 2 - не з'явився.

Розгляд справи у судовому засіданні відкладався з підстав, наведених в ухвалах апеляційного господарського суду.

Представнику відповідача права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України (1798-12) ), роз'яснено.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції -листів, якими надіслано ухвалу апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи у судовому засіданні), які є в матеріалах справи.

Враховуючи ті обставини, що розгляд цієї справи апеляційним господарським судом неодноразово відкладався, в учасників судового процесу було достатньо часу щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо даного спору, а також те, що у засіданнях апеляційного господарського суду присутні представники учасників судового процесу дали пояснення, доводи та заперечення, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників позивача та третіх осіб.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.04.2008р., суддя Сало І.А., позовні вимоги задоволено частково, стягнено із Приватного підприємства "Сихів-Львів" на користь Приватного малого підприємства "Лотос"206164,80 грн. основного боргу, 2061,65 грн. державного мита та 118,00 грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; в частині стягнення 5000,00 грн. позов залишено без розгляду.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 525, 526, п.4 ч.1 ст. 611, ст. 618, ч.1 ст. 623, ст.ст. 638, 909, 934 Цивільного кодексу України (далі ЦК України (435-15) ), ч.2 ст.180, ст.224, ч.1 ст.225, ч.1,ч.2 ст. 226 Господарського кодексу України, ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також зокрема тим, що:

- відповідачем не виконано жодну із умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні № 08 (3) від 06.02.2006р.;

- у даному випадку експедитором дійсно було завдані збитки замовнику через втрату майна останнього; розмір збитків визначаємо вартістю втраченої продукції, а саме - 206164 грн. 80 коп., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 20.03.2008р. (копія акту додається); саме за таку суму замовник придбав товар у продавця ТОВ "Міжнародна група морепродуктів", про що свідчить лист № 140 від 25.03.2008р. (лист додається).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП "Сихів-Львів", відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2008р. у справі № 4/543-11/110.

Скаржник посилається зокрема на те, що суд першої інстанції не повно і не всебічно дослідив матеріали і обставини справи, а оскаржене рішення господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального права.

Представники позивача і відповідача у судових засіданнях підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у поясненнях, наданих у судових засіданнях.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача у судових засіданнях, суд встановив наступне.

ПМП "Лотос"звернулося до господарського суду з позовом до ПП "Сихів-Львів"про стягнення з нього 206164,80 грн. боргу та відшкодування судових витрат.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається зокрема на те, що між сторонами укладено договір № 08 (3) від 06.02.2006року про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні. Цей договір регулює взаємовідносини сторін при виконанні перевезень вантажів по Україні та у міжнародному сполученні (Транспортно-експедидійні послуги). Приватне підприємство "Сихів-Львів", що є повіреним (перевізника-довірителя), надає ПМП "Лотос"як замовнику транспортний засіб по перевезенню вантажів за маршрутами по заявках, що являються невід'ємними додатками даного договору, які "Замовник"може передавати факсом. Перевезення вантажів проводиться при підтвердженні сторонами кожного конкретного замовлення. 12 січня 2007року вантажовідправником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група морепродуктів"було завантажено у м. Одеса в Іллічівському рибному порту на автомобіль, який доставлено на загрузку відповідно до договору - рибу с/м хек вагою 20016,0 кг на суму 206164,80грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною серії 02 АБВ № 078 та підписом у ній водія - експедитора ОСОБА_1 Даний товар згідно з маршрутом мав бути доставлений водієм ОСОБА_1 у м. Тернопіль, по вул. Бродівській, 44, 13 січня 2007року о 9 год. 00 хв.. Оскільки позивачем товар не отримано, він звернувся із позовом про стягнення суми вартості товару в розмірі 206164,80грн. як збитків, заподіяних йому відповідачем неналежним виконанням договірних зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "Сихів-Львів", що є Повіреним (перевізника-довірителя) (Експедиція) та ПМП "Лотос"(Замовник) укладено договір від "06"лютого 2006 року № 08 (З) "Про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні"(далі договір від 06.02.2006р. № 08 (З)) (а.с.а.с.9-11, 40-42).

На підставі вищезазначеного договору відповідно до заявки ПМП "Лотос"був укладений договір між ПМП "Лотос"(Замовник) та ПП "Сихів-Львів"(Транспортна експедиція) "Про надання транспортно-експедиційних послуг (ТЕП)"від 11 січня 2007року (далі договір від 11.01.2007р.), відповідно до якого за маршрутом Одеса-Тернопіль повинен був бути перевезений вантаж (а.с.а.с.7, 43). Зазначений договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу повинен був виконуватись відповідно до наступних умов:

"Маршрут: Одеса-Тернопіль.

Вантаж: продукти вага 20 т.

Пункт завантаження: м. Одеса -Іллічівський рибний порт, ор. МГМ.;

дата завантаження: 12 січня 2007р. 11-00 год.;

відповідальна особа при завантаженні: ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Пункт розвантаження: м. Тернопіль, вул. Бродівська, 44;

дата розвантаження: 13 січня 2007р. 9-00 год.;

відповідальна особа при розвантаженні: ОСОБА_1.

Автомобіль: рено НОМЕР_2-пр. НОМЕР_1. Тип кузова; ізот.

Водій: ОСОБА_1.

Документ -(не заповнено). ОСОБА_1 (не заповнено). № (не заповнено). Виданий (не заповнено).

Сума ТЕП: Всього: 3300 грн.; в т.ч. ПДВ 550-00 грн.

Прописом: Всього: три тисячі триста грн.. 00 коп.".

Апеляційний господарський суд відзначає, що обидві копії договору від 11 січня 2007р. про надання транспортно-експедиційних послуг (а.с.а.с.7,43) були подані суду позивачем. У копіях цих документів є розбіжності, зокрема: зазначені договори мають різні номери: № 11.01.07. (з) (а.с.7) та № 44.01.07. (З) (а.с.43); зазначені різні номери причіпу автомобіля: НОМЕР_3 (а.с.7), № НОМЕР_1 (а.с.43).

Як стверджує позивач, вантаж позивачем неотриманий.

Згідно із ч.4 ст. 306 ГК України допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ГК України, ч.1 ст. 929 ЦК України, ч.1 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до пп.2.2.3 пункту 2.2. статті 2 Договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні від 06.02.2006р. № 08 (3), експедитор зобов'язується зокрема оформити договір доручення із перевізником про перевезення вантажів технічно справними, належно обладнаними відповідно до всіх санітарних норм, із всіма необхідними для перевезення документами транспортними засобами та про повну матеріальну відповідальність перевізника за вантаж від моменту передачі вантажовідправником до моменту отримання вантажоодержувачем, або матеріальну відповідальність за цілісність вантажу при супроводі перевезення вантажу експедитором.

Вищезгаданий договір доручення із перевізником по своїй юридичній природі є договором на перевезення вантажу.

У свою чергу в договорі від 11.01.2007р. позивач і відповідач у пункті 1.2 визначили лише обов'язок відповідача (експедитора) оформлення договору з перевізником про повну матеріальну відповідальність за перевезення та збереження вантажу від моменту передачі вантажовідправником до моменту отримання вантажоодержувачем. Тобто, у цьому договорі не визначено обов'язку відповідача як експедитора укласти з перевізником договір на перевезення вантажу.

Згідно із ч.1, ч.2 та ч.3 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Згідно із ч.1, ч.2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідач у справі заперечує факт укладення будь-якого договору на перевезення спірного вантажу, з огляду на ненадання йому позивачем довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, яка є єдиним документом, за яким відповідач міг би отримати спірний товар чи видати довіреність перевізнику (передоручити) на отримання такого товару.

Згідно з ч.1, ч.3 ст. 933 ЦК України клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі.

Згідно з ч.2 ст. 930 ЦК України клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків.

Згідно із п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р. (z0293-96) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318 (z0293-96) ) із змінами і доповненнями (далі Інструкція), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до п.4 зазначеної Інструкції довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства.

Відповідно до п.4 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Строк дії довіреності встановлюється в залежності від можливості одержання та вивозу відповідних цінностей за нарядом, рахунком, накладною або іншим документом, що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак, не більше як на 10 днів. Довіреність на одержання цінностей, розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів або доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, допускається видавати на календарний місяць.

При прийнятті постанови апеляційний господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до разової перепустки № 21 від 12.01.2007р., виданої ЗАТ "Іллічівський морський рибний порт"(а.с.101), вона видана водію ОСОБА_1, номер автомобіля - НОМЕР_2 Рено, номер причіпа - НОМЕР_1, відправник вантажу -Укрбудсервіс (у договорі від 11.01.2007р. номер причіпа вказаний 128-18 ХХ (а.с.7) та НОМЕР_1 (а.с.43)) .

Відповідно до видаткової накладної № 62 від 12.01.2007р. (а.с.100) вантажовідправником зазначено "С Хранения МГМ", вантажоодержувач - Укрбудсервіс, автомашина -Рено НОМЕР_2/НОМЕР_1, водій ОСОБА_1, довіреність ЯМБ № 262063 від 25.12.06р. на ОСОБА_4.

Відповідно до Тальманських розписок (розхід з холодильника на автомашину Рено НОМЕР_2, НОМЕР_4, ОСОБА_1) наряд № 137 (а.с.102), наряд №147 (а.с.103), експедицією зазначено ТзОВ "АУТ", вантажоодержувачем - ПП "Укрбудсервіс". Обидві тальманські розписки підписав представник фірми МГМ Мисковець Р.В. (МГМ -абревіатура ТзОВ "Міжнародна група морепродуктів"), і тальман порта Бригарь.

З вищезазначених документів, які б мали підтверджувати вантажовідправлення товару позивачу, вбачається, що в них як вантажоодержувача зазначено ПП "Укрбудсервіс", а не ПМП "Лотос", як експедиція -ТзОВ "АУТ", а не ПП "Сихів-Львів", протерміноване доручення на отримання вантажу виписано на гр. ОСОБА_4, якому ПП "Сихів-Львів"довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей не давало.

ПМП "Лотос"не видавало довіреностей ПП "Сихів-Львів" для одержання спірного товару, а ПП "Сихів-Львів" не надавало таких довіреностей будь-яким іншим особам. Доказів, які б підтверджували протилежне, зокрема те, що ПМП "Лотос" видавало ПП "Сихів-Львів" довіреність на отримання спірного товару відповідно до ТТН 02 АБВ №078 позивачем суду не подано.

Відповідно до товарно-транспортної накладної ОСОБА_1 02 АБВ № 078 до подорожнього листа № 196 (а.с.8) вантажовідправником є ТзОВ "Міжнародна група морепродуктів"(при цьому позивач не подав суду доказів, які б підтверджували передачу вантажу від ПП "Укрбудсервіс" до ТзОВ "Міжнародна група морепродуктів"), перевізником є ТзОВ "Київ-Берлін-Сервіс"(ТзОВ "Київ-Берлін-Сервіс"листом від 30.10.2008р., вих. № 210, заперечує свою участь як в договірних відносинах із ПП "Сихів-Львів" так і в перевезеннях вантажів взагалі), вантажоодержувачем вказано ПМП "Лотос".

28 жовтня 2008 року представником позивача подано для долучення до матеріалів справи копію договору доручення (про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів) від 28.03.2006р. № 28/03 між ПП "Укрбудсервіс"(Виконавець) та ТзОВ "Міжнародна група морепродуктів"(Замовник), відповідно до п.2.1.1 якого в обов'язки Виконавця входить представляти інтереси Замовника у взаємовідносинах із перевізниками, портами і іншими організаціями по перевезенню, перевалці і ТЕО вантажів Замовника, від його імені і за його рахунок.

Проте, позивачем не подано суду доказів (документів), які б свідчили про передачу вантажу від ПП "Укрбудсервіс"до ТзОВ "Міжнародна група морепродуктів".

Таким чином, у поданій суду позивачем товарно-транспортній накладній серії 02 АБВ № 078 до подорожнього листа № 196 як вантажовідправник мало би бути вказано ПП "Укрбудсервіс", а не ТзОВ "Міжнародна група морепродуктів".

Крім цього, позивач не подав суду доказів (документів), про те зокрема, на підставі чого у вищезгаданій товарно-транспортній накладній як перевізник вказано ТзОВ "Київ-Берлін-Сервіс".

Також, у вищезгаданій товарно-транспортній накладній серії 02 АБВ № 078 до подорожнього листа № 196 не зазначено серію і номер довіреності, на підставі якої водій ОСОБА_1 одержав вантаж.

Відповідно до листа-відповіді (є в матеріалах справи) власника транспортного засобу підприємця ОСОБА_5 автомобіль RENAULT-АЕ-390 державний номер НОМЕР_2, 12 січня 2007 року здійснював рейс за маршрутом м.Київ-м.Коростень-м.Житомир-м.Київ.

Також, позивач не подав суду доказів, які б з достовірністю підтверджували наявність (понесення ним) збитків і перерахування коштів ТзОВ "Міжнародна група морепродуктів". В акті звірки взаєморозрахунків між ТзОВ "Міжнародна група морепродуктів"та ПМП "Лотос"від 20.03.2008 р. (а.с.а.с.143-145) вартість товару відповідно до накладної № 2768 від 12.01.2007р. складає 206164,73 грн., а не 206164,80 грн., як в ТТН 02 АБВ № 078. Позивачем не подано суду доказів, які б з достовірністю підтверджували факт оплати за товар саме відповідно до товарно-транспортної накладної серії 02 АБВ № 078.

Відповідно до ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Згідно з ч.1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому розмір збитків доказується кредитором.

З огляду на викладене та матеріали справи у сукупності, позивачем не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог про відшкодування збитків, а відтак, позов задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення із відповідача 5000,00 грн. адвокатських послуг, то суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що така вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу та ін. витрати, повязані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача та кваліфікуються як господарські витрати.

Однак, в підтвердження понесення господарських витрат у вигляді адвокатських послуг позивачем подано недостатньо доказів. Зокрема відсутній сам факт здійснення позивачем такої оплати. Пунктом 4.1 договору про надання адвокатських послуг від 01.03.2007 року (а.с.47) визначено, що за роботу, виконану виконавцем, замовник сплачує 5000,00грн. до початку розгляду справи у суді.

Доказів проведення такої оплати позивачем суду не подано.

Відповідно до ст.- 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст.- 4-3, 32, 33, 34 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи, Львівський апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2008р. у цій справі таким, що підлягає скасуваннню частково.

Судові витрати за розгляд справи слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2008р. у справі № 4/543-11/110 частково.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 206164,80грн. основного боргу, 2061,65грн. державного мита та 118,00грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. В решті рішення залишити без змін.

5. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції та перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

6. На виконання цієї постанови місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку

Постанова оформлена і підписана 12.03.2009р.