розглянувши в порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Київської міської ради справу за позовом Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарницький ринок" (далі - ТОВ "Дарницький ринок") про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки і приведення її у придатний для використання стан,

У грудні 2004 року Київська міська рада звернулась із вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач безпідставно користується земельною ділянкою площею 1,57 гектара за адресою: вул. Бориспільська,1 у Дарницькому районі м. Києва, та просила зобов'язати його звільнити зазначену ділянку і привести її у придатний для використання стан.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22 квітня 2005 року в задоволенні позову відмовлено.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 9 червня 2005 року скасував зазначене судове рішення та ухвалив нове - про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 4 листопада 2005 року касаційну скаргу ТОВ "Дарницький ринок" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 червня 2005 року разом зі справою передано для вирішення Вищому адміністративному суду України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 січня 2007 року скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 червня 2005 року та залишив у силі рішення Господарського суду м. Києва від 22 квітня 2005 року.

У скарзі, поданій у порядку провадження за винятковими обставинами, Київська міська рада просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2007 року та рішення Господарського суду м. Києва від 22 квітня 2005 року скасувати, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 червня 2005 року залишити в силі. На обґрунтування скарги позивач посилався на неоднакове застосування судом касаційної інстанції п. "е" ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України та надав ухвалу суду, в якій по-іншому застосована ця норма права.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглянувши скаргу Київської міської ради, доходить висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 червня 2005 року та залишаючи в силі рішення Господарського суду м. Києва від 22 квітня 2005 року, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що справа, є адміністративною.

Однак зазначений висновок суду касаційної інстанції не відповідає вимогам закону з наведених нижче підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС (2747-15) ) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судами попередніх інстанцій установлено, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку із закінченням 3 квітня 2004 року передбаченого договором оренди терміну користування ТОВ "Дарницький ринок" земельною ділянкою і відсутністю у відповідача документів, які посвідчують право користування нею надалі.

Таким чином, зазначений спір не є адміністративним, оскільки вимоги Київської міської ради не пов'язані зі здійсненням нею управлінських функцій у сфері реалізації публічної влади.

Визначена статтею 17 КАС компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється.

Предметом спору у справі, є звільнення земельної ділянки відповідачем, який використовує її без належних документів, і приведення цієї ділянки у придатний для використання стан, тому зазначений спір належить вирішувати у порядку господарського судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 214 КАС суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо вона не підлягає касаційному розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Порушення судом касаційної інстанції вказаних норм процесуального права є підставою для скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2007 року та закриття провадження в адміністративній справі.

З огляду на викладене та керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Київської міської ради задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs520589) від 16 січня 2007 року скасувати, провадження в адміністративній справі закрити.

Справу передати до Вищого господарського суду України.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.