СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
16 лютого 2009 року
Справа № 2-5/14966-2006
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Гонтаря В.І.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
позивача: Магдаліна Марина Володимирівна, довіреність № 06 від 16.01.09, відкрите акціонерне товариство "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська-Західна № 1";
відповідача: не з'явився, закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця";
відповідача: Хорошунова Тетяна Олександрівна, довіреність № б/н від 09.01.09, Дочірнє підприємство "Ялтакурорт" закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця";
відповідача (позивача за зустрічним позовом): Дунаєва Ірина Володимирівна, довіреність № 01-04/31 від 16.02.09, товариство з обмеженою відповідальністю "Левант";
третьої особи: Хлипенко Олександр Дмитрович, довіреність № 172 від 21.06.07, товариство з обмеженою відповідальністю "Віоріка-Крим";
третьої особи: Запорожець Констанція Костянтинівна, довіреність № 54 від 26.03.07, товариство з обмеженою відповідальністю "Барс-2000";
розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Віоріка-Крим" та відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська-Західна № 1" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 26.06.2007 у справі №2-5/14966-2006
за позовом відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська-Західна № 1" (пл. Шибанкова, 1-а,Красноармійськ, Донецька обл.,85300;
представнику Магдаліна Марина Володимирівна - вул. Шепетовська, 13, кв. 2, м. Донецьк, 83022)
до
1. закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Шота Руставелі, 39-41,Київ,01023)
2. дочірнього підприємства "Ялтакурорт" закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" (вул. Леніна, 17,Ялта,98600)
3. товариства з обмеженою відповідальністю "Левант" (вул. Рузвельта, 10,Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)
за участю третіх осіб:
1. товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" (вул. Халтуріна, 45, м.Ялта, 98600);
2. товариства з обмеженою відповідальністю "Віорика-Крим" (с. Гірне, 1,Ялта, Автономна Республіка Крим,98657)
про зобов'язання вчинення дій та визнання права власності
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Левант" до відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія Шахта "Червоноармійська - Західна №1", закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", дочірнього підприємства "Ялтакурорт" закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця"
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Позивач, відкрите акціонерне товариство "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1", звернувся до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до відповідачів: закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", дочірнього підприємства "Ялтакурорт" закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця", товариства з обмеженою відповідальністю "Левант" про зобов’язання виконати умови Генеральної мирової угоди сторін від 08.04.2003 та передання позивачу за договором купівлі-продажу спального корпусу №1, інженерних мереж, теплотраси та елементів благоустрою колишнього санаторію "Севастополь" в м. Ялта.
В процесі розгляду справи товариство з обмеженою відповідальністю "Левант" звернулося до суду із зустрічними позовними вимогами до ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1", ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", ДП "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" про визнання права власності на майно каналізаційно-насосної станції, розташованої на території колишнього санаторію "Севастополь" (м. Ялта, Приморський парк) (т. 1, а.с. 20-21).
02.12.2004 ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України звернулося до суду із заявою про зміну предмету позову та просило суд визнати за ним право власності на майно спального корпусу №1 колишнього санаторію "Севастополь" разом з прилеглими спорудами, елементами благоустрою, а саме: будівлі корпусу площею 968,1 кв.м.; підпірної стіни довжиною 81,0 м; металевої огорожі довжиною 82,0 м; теплотраси довжиною 490,0 м; лотку застінного довжиною 37,0 м; зобов’язати ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" виконати умови Генеральної мирової угоди від 08.04.2003 та забезпечити переєстрацію в Ялтинському Бюро технічної інвентаризації право власності на майно спального корпусу №1 колишнього санаторію "Севастополь" разом з прилеглими спорудами, елементами благоустрою, а саме: будівлі корпусу площею 968,1 кв.м.; підпірної стіни довжиною 81,0 м; металевої огорожі довжиною 82,0 м; теплотраси довжиною 490,0 м; лотку застінного довжиною 37,0 м за ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" (т. 1, а.с. 28-29).
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.12.2004 у справі № 3/545 позовні вимоги ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" було задоволено частково. За ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" визнано право власності на майно спального корпусу №1 колишнього санаторію "Севастополь" разом з прилеглими спорудами, елементами благоустрою, а саме: будівлі корпусу площею 968,1 кв.м.; підпірної стіни довжиною 81,0 м; металевої огорожі довжиною 82,0 м; теплотраси довжиною 490,0 м; лотку застінного довжиною 37,0 м. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ТОВ "Левант" про визнання права власності на майно каналізаційно-насосної станції, розташованої на території колишнього санаторію "Севастополь", задоволено повністю. Вирішено питання щодо судових витрат (т. 1, а.с. 48-53).
Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2005 у справі № 3/545 касаційна скарга ТОВ "Левант" про зміну рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2004 у справі № 3/545 в частині розподілу між сторонами витрат по сплаті держмита та повернення держмита з державного бюджету задоволена частково. Рішення в цій частині скасовано і справа передана на новий розгляд (т. 1, а.с. 68-71).
05.12.2005 ТОВ "Віоріка-Крим" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2004 у справі № 3/545 з вимогами про його скасування, прийняття нового рішення про відмову в позові ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська –Західна № 1" (т. 1, а.с. 156-159).
Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2006 у справі №3/545 касаційну скаргу ТОВ "Віоріка Крим" задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2004 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.03.2007 у справі № 2-5/14966 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучені товариство з обмеженою відповідальністю "Віорика-Крим" і товариство з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" (т. 2, а.с. 46-47).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 26.06.2007 у справі №2-5/14966-2006 в задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська-Західна №1" відмовлено.
Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Левант" задоволено повністю. За ТОВ "Левант" визнано право власності на майно каналізаційно-насосної станції, розташованої на території колишнього санаторію "Севастополь" за адресою: Приморський парк, м. Ялта.
Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Віоріка-Крим" та відкрите акціонерне товариство "Вугільна компанія "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська - Західна №1" звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.
Відкрите акціонерне товариство "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська - Західна №1" (далі –ВАТ "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська - Західна №1"), оскарживши зазначений судовий акт, просить скасувати його в частині відмови в задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська - Західна №1" та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В частині задоволення зустрічного позову ТОВ "Левант" рішення суду просить залишити без змін.
Заперечуючи обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, ВАТ "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська - Західна №1" посилається на те, що суд не усунув розбіжностей між підставами виникнення права власності на будівлю спального корпусу № 1 "Сон біля моря" з прилеглими будівлями та спорудами, оскільки згідно з належним чином завіреною копією витягу КП "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності на нерухоме майно №2717290 від 02.02.2004 підставою виникнення права власності є рішення третейського суду від 02.12.2003, у той час як згідно з оригіналом витягу №9734312 від 02.02.2006 в якості підстави для виникнення права власності зазначено рішення третейського суду від 30.12.2003.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Віоріка-Крим" (далі –ТОВ "Віоріка-Крим") в апеляційній скарзі просить скасувати судове рішення в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Левант" та визнання за ним права власності на майно каналізаційно-насосної станції, в цій частині просить прийняти нове рішення і відмовити в позові ТОВ "Левант". В іншій частині рішення просить залишити без змін.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що саме по собі підписання ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" акту від 26.10.2004 про передачу спірного майна на баланс позивача не обумовлює автоматичний перехід права власності на спірну каналізаційно-насосну станцію до ТОВ "Левант". Цей акт підписаний на виконання рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2004 у справі № 40/335 щодо передачі спірного майна на баланс позивача, однак фактична передача майна не відбулась, оскільки з 09.12.2003 майно каналізаційно-насосної станції знаходиться на балансі ТОВ "Віоріка-Крим".
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.09.2007 апеляційне провадження у справі №2-5/14966-2006 було зупинено до набрання законної сили рішенням у пов'язаній з нею справі №2-21/12256-2007 за позовом відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська - Західна №1" до комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" про скасування реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іншими особами - Заплатинським Володимиром Михайловичем, Яризою Юрієм Михайловичем.
З врахуванням того, що 09.10.2007 господарським судом Автономної Республіки Крим за наслідками розгляду справи № 2-21/12256-2007 було винесено ухвалу про припинення провадження у справі, й ухвала набрала законної сили, ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.03.2008 провадження у справі № 2-5/14966-2006 було поновлено.
Згодом, ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.04.2008 апеляційне провадження у справі № 2-5/14966-2006 було знов зупинено до набрання законної сили рішенням у пов’язаній з нею іншої справи № 2-8/834-2008А за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська - Західна №1" до комунального підприємства "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" про визнання незаконною, скасування державної реєстрації права власності та спонукання до виконання певних дій, адже, предметом спору у справі №2-8/834-2008А було саме скасування державної реєстрації права власності на спірне майно за іншими особами.
04.12.2008 від відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська - Західна №1" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, з тих підстав, що ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.03.2008 справу №2-8/834-2008А було передано за територіальною підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду, де справі присвоєно новий № 2-а-10773/08, справу розглянуто по суті і 05.11.2008 винесено постанову про задоволення позову відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська - Західна №1" про скасування реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іншими особами - Заплатинським Володимиром Михайловичем, Яризою Юрієм Михайловичем. Постанова набрала законної сили та обставини, які потягли зупинення провадження у даній справі, відпали.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.02.2009 провадження у справі було поновлено, справу призначено до розгляду на 16.02.2009.
У судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі.
У доповненнях до апеляційної скарги ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" просить апеляційну скаргу з додатковими поясненнями задовольнити, рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська - Західна №1" скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Представником позивача - ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" під час судового засідання були заявлені клопотання про призначення судової технічної та почеркознавчої експертиз оригіналу рішення третейського суду при юридичній фірмі "Білий лев де-юре" від 30.12.2003, адже, на думку позивача, єдиним документом, що підтверджує право власності ТОВ "Віоріка-Крим" на спірне майно є зазначене рішення третейського суду від 30.12.2003, в засіданнях якого, як стверджує позивач, ні керівництво ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1", ні уповноважені представники участі не приймали.
Розглянувши заявлені клопотання, судова колегія дійшла висновку про відмову у їх задоволенні, оскільки: по-перше, такі клопотання не заявлялись у суді першої інстанції, по-друге, рішення третейського суду, з огляду на заявлені ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" позовні вимоги в порядку статті 392 Цивільного кодексу України, не є предметом спору у дійсній справі та виключає необхідність надання судом оцінки питань законності або незаконності рішення третейського суду та володіння спірним майном третьою особою - ТОВ "Віоріка-Крим". Доказів судових звернень стосовно визнання рішення третейського суду недійсним представник позивача не надав.
При повторному розгляді справи в порядку й на підставах статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як свідчать матеріали справи, 08.04.2003 між ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (сторона 1), ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" (сторона 2), дочірнім підприємством "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (сторона 3) та ТОВ "Левант" (сторона 4) було укладено Генеральну мирову угоду, предметом якої є порядок та процедура врегулювання спорів щодо майна спального корпусу №1, спального корпусу №2, каналізаційно-насосної станції, інженерних мереж та теплотраси на лікувальному пляжі філіалу дочірнього підприємства "Ялтакурорт" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" санаторію "Севастополь" м. Ялта (т. 1, а.с. 4-5).
Згідно з пунктом 1.2 зазначеної угоди сторони домовилися про те, що майно спального корпусу №1, спального корпусу №2, каналізаційно-насосної станції, інженерних мереж та теплотраси буде виведено з судових спорів та підлягає продажу за ринковою вартістю.
За умовами пункту 2.5 угоди, після затвердження звітів про його оцінку, сторона 1 - ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" протягом 10 днів підписує договори купівлі-продажу:
- з ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" спального корпусу №1, інженерних мереж, теплотраси, а також елементів благоустрою;
- з ТОВ "Левант" спального корпусу №2, а також елементів благоустрою;
- ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" прийняла на себе зобов’язання протягом 30 днів підписати з ТОВ "Левант" угоду про умови передачі каналізаційно-насосної станції ТОВ "Левант" згідно з пунктом 1.3 дійсної мирової угоди.
При цьому, пунктом 2.2 мирової угоди передбачено, що затрати, пов’язані з будівництвом каналізаційно-насосної станції, є власністю ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1".
30.04.2003 між ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" (довіритель) та ТОВ "Барс 2000" (повірений) був укладений довірчий договір-доручення №4/30, за умовами якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов’язання з представництва інтересів довірителя на території Автономної Республіки Крим, зокрема, здійснити в інтересах ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" та за рахунок останнього угоду з придбання у ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" наступного майна –спального корпусу № 1 (колишній санаторій "Севастополь"), інженерних мереж з теплотрасою та елементами благоустрою, що розташовані у м. Ялта, Приморський парк, територія колишнього санаторію "Севастополь" (т. 1, а.с. 166-167).
Додатковою угодою № 1 від 05.05.2003 до довірчого договору-доручення №4/30, зокрема пунктом 4, сторони дійшли згоди про те, що майно, придбане повіреним за рахунок коштів, наданих довірителем, є власністю ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1", а майно, придбане за рахунок коштів повіреного, є власністю останнього (т. 1, а.с. 169).
Між тим, 20.10.2003 між ТОВ "Барс 2000" (комісіонер) та ТОВ "Віоріка-Крим" (комітент) був укладений договір доручення (комісії) №20/10, за умовами якого комісіонер прийняв на себе зобов’язання за дорученням комітента вчинити в інтересах останнього угоду з придбання нерухомого майна –спального корпусу №1 "Сон у моря" санаторію "Севастополь" загальною площею 968,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Ялта, Приморський парк, від свого імені за рахунок комітента (т.1, а.с. 168).
На виконання зазначеного договору ТОВ "Віоріка-Крим" перерахувало ТОВ "Барс-2000" грошові кошти в сумі 765000,00 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи платіжні доручення (т. 1, а.с. 188-194).
10.12.2003, на виконання пункту 2.5 Генеральної мирової угоди від 08.04.2003, між ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (продавець) та повіреним від ВАТ "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська - Західна №1" - товариством з обмеженою відповідальністю "Барс-2000" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №0104/2003-38, за умовами якого продавець продав, а покупець придбав майно – спальний корпус №1 "Сон у моря" колишнього санаторію "Севастополь" разом з прилеглими спорудами та елементами благоустрою (т. 1, а.с. 170-171).
На виконання зазначеного договору ТОВ "Барс 2000" перерахував ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" грошові кошти в сумі 674192,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1, а.с. 179-187).
Згідно з пунктом 5.1 вказаного договору право власності на майно переходить від продавця покупцю з моменту підписання Акту приймання-передачі майна, який 23.12.2003 був підписаний представниками ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та ТОВ "Барс 2000" (т. 1, а.с. 172).
Крім того, за рішенням третейського суду при приватній юридичній фірмі "Білий Лев Де-Юре" від 30.12.2003 (т. 2, а.с. 60-61) право власності на спірне майно було визнано за ТОВ "Віоріка-Крим", яке також вважає себе належним власником цього майна.
ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1", вважаючи себе власником спірного майна, права якого порушуються невиконанням ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" взятих на себе зобов’язань за Генеральною мировою угодою від 08.04.2003 та договором купівлі-продажу №0104/2003-38 від 10.12.2003 щодо передачі спірного майна, звернувся до господарського суду з позовом про визнання права власності на майно спального корпусу № 1 колишнього санаторію "Севастополь" (м. Ялта, Приморський парк, лікувальний пляж) разом з прилеглими спорудами, елементами благоустрою.
ТОВ "Левант", вважаючи, що позивачем за первісним позовом - ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" порушуються його права в частині безоплатної передачі права власності на майно каналізаційно-насосної станції, передбаченої пунктом 2.5 Генеральної мирової угоди від 08.04.2003, також звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання права власності на майно каналізаційно-насосної станції, розташованої на території колишнього санаторію "Севастополь".
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Левант", виходячи з наступного.
Предметом позову ВАТ "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська - Західна №1" є визнання права власності на спірне майно - спальний корпус №1 колишнього санаторію "Севастополь" та зобов’язання ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" виконати умови Генеральної мирової угоди від 08.04.2003 та забезпечення переєстрації в Ялтинському Бюро технічної інвентаризації права власності на майно спального корпусу №1 колишнього санаторію "Севастополь" (т. 1, а.с. 28-29).
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що набув право власності на спірне майно на підставі договору купівлі-продажу №0104/2003-38 від 10.12.2003, укладеного з ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".
Від імені ВАТ "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська - Західна №1" цей договір було підписано повіреним - ТОВ "Барс 2000", який діяв на підставі довірчого договору доручення №4/30 від 30.04.2003.
Відповідно до статті 4 Цивільного кодексу УРСР (чинного на момент виникнення правовідносин), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
В силу статті 86 Цивільного кодексу УРСР, статті 48 Закону України "Про власність" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Підставою для набуття права власності є певні юридичні факти з якими закон пов'язує виникнення права власності.
Зокрема, згідно зі статтею 128 Цивільного кодексу УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Отже, вищевказана норма визначає в якості самостійної підстави юридичний факт, в силу якого виникає право власності на річ, передача майна набувачу за договором, якщо інше не передбачено цим договором або законом. Під час вирішення спору у даній справі встановлено, що 30.04.2003 між ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" (довіритель) та ТОВ "Барс-2000" (повірений) був укладений довірчий договір-доручення №4/30, за умовами довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов’язання з представництва інтересів довірителя на території Автономної Республіки Крим, зокрема, здійснити в інтересах ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" та за рахунок останнього угоду з придбання у ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" наступного майна –спального корпусу № 1 (колишній санаторій "Севастополь"), інженерних мереж з теплотрасою та елементами благоустрою, що розташовані у м. Ялта, Приморський парк, територія колишнього санаторію "Севастополь" (т. 1, а.с. 166-167).
Додатковою угодою № 1 від 05.05.2003 до довірчого договору-доручення №4/30, зокрема пунктом 4, сторони дійшли згоди про те, що майно, придбане повіреним за рахунок коштів, наданих довірителем, є власністю ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1". Майно, придбане за рахунок коштів повіреного, є його власністю (т. 1, а.с. 169).
Як свідчать матеріали справи, грошові кошти, необхідні для виконання доручення та оплати придбаного спірного майна, ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" на рахунок ТОВ "Барс 2000" не перерахувало, у зв’язку з чим спірне майно було придбано ТОВ "Барс 2000" за грошові кошти в сумі 674192,20 грн., надані за договором комісії від 20.10.2003 № 20/10, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1, а.с. 179-187). Отже, майно - спальний корпус № 1, інженерні мережі з теплотрасою та елементами благоустрою, що розташовані у м. Ялта, Приморський парк, територія колишнього санаторію "Севастополь", на підставі акту приймання-передачі від 23.12.2003 та пункту 4 Додаткової угоди № 1 від 05.05.2003 до довірчого договору-доручення №4/30, перейшло у власність ТОВ "Барс 2000" для ТОВ "Віоріка-Крим" на виконання договору комісії.
За рішенням третейського суду від 30.12.2003 (т. 2, а.с. 60-61), за заявою ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" до ТОВ "Барс 2000" про витребування майна та заявою ТОВ "Віоріка-Крим" до ТОВ "Барс 2000", право власності на спірне майно було визнано за ТОВ "Віоріка-Крим" та зареєстровано у БТІ м. Ялта 02.02.2004, про що свідчить оригінал витягу про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, наявний у матеріалах справи (т. 2, а.с. 62).
На теперішній час, судові рішення, якими б зазначені угоди доручення, комісії та рішення третейського суду від 30.12.2003 визнавались недійсними, а реєстрацію права власності на майно за ТОВ "Віоріка-Крим" – неправомірною, відсутні.
За цих встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визнання за позивачем у справі - ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" права власності на нерухоме майно, стосовно якого претендують декілька осіб, які також вважають себе власниками майна, без позбавлення цих осіб у судовому порядку права власності, не може вважатися законним, а вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.
У позивача - ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" відсутні правовстановлювальні документи, що підтверджують його право власності на спірне майно, що дає суду право для висновку про звернення позивача до суду за захистом неіснуючого права.
Взагалі, метою використання позову про визнання права власності є усунення невизначеності відносин власності щодо індивідуально визначеного майна.
Умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на майно. Цивільний кодекс (435-15) , визначивши, що власник здійснює право власності своїм майном на свій розсуд, водночас не визначає конкретних доказів, якими останній повинен підтверджувати своє суб’єктивне право. Такими доказами згідно з нормами процесуального законодавства України (стаття 32 ГПК України) є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Підтверджувати наявність у позивача права власності на майно в суді можуть правовстановлювальні документи. Перелік таких документів щодо нерухомого майна наведений у Додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.02 (z0157-02) та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) .
Судова колегія виходить з того, що незатверджена судом Генеральна мирова угода сторін від 08.04.2003, на яку посилається ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1", не є правовстановлювальним документом, який підтверджує право власності позивача на спірне майно, а містить в собі лише наміри сторін про добровільне врегулювання між ними спірних питань. За мировою угодою зобов’язання сторін за первісними зобов’язаннями припиняються за домовленістю про заміну їх новим зобов’язанням між тими ж сторонами. Фактично, виконання мирової угоди ставиться під певні умови, тобто, примусове виконання умов мирової угоди де-юре є неможливим, що протирічить положенням процесуального законодавства, яке передбачає можливість примусового виконання мирових узгоджень сторін в разі їх добровільного невиконання.
Як відзначалось вище, вся позиція позивача в даній справі ґрунтується на тому, що він вважає себе власником спірного майна, права якого порушуються наявністю угод та рішенням третейського суду, в укладенні якого він приймав участь та мав волевиявлення. Однак, звернення з позовом про визнання права власності на майно, на яке претендують або є власниками інші особи, не є тим способом захисту, який зміг би відновити порушене право позивача. Угоди доручення, комісії, третейське рішення не визнані у встановленому порядку недійсними, не скасовані, не розірвані, тому породжують певні наслідки для осіб, які їх уклали. Обраний позивачем - ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" спосіб захисту права має кореспондуватися з характером допущеного невизнання, оспорювання або порушення права. У відносинах між позивачем та відповідачами за первісним позовом судова колегія не виявила будь-якого порушення права позивача, якому кореспондує обраний ним спосіб захисту права.
Висловлюючи свої заперечення проти відмови у задоволенні первісного позову в суді апеляційної інстанції, ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" посилається на те, що суд не усунув розбіжностей між підставами виникнення права власності на будівлю спального корпусу № 1 "Сон біля моря" з прилеглими будівлями та спорудами, оскільки згідно з належним чином завіреної копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №2717290 від 02.02.2004 підставою виникнення права власності є рішення третейського суду від 02.12.2003, у той час як згідно з оригіналом витягу №9734312 від 02.02.2006 в якості підстави для виникнення права власності вказано рішення третейського суду від 30.12.2003.
З цього приводу слід зазначити, що у відповідності до пункту 2.1 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 (v_289800-97) від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ", якщо подані копії документів викликають сумніви, господарський суд має право витребувати оригінали цих документів. З матеріалів справи, а саме, з ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим вбачається, що ця розбіжність була усунена судом першої інстанції шляхом витребування від ТОВ "Віоріка-Крим" оригіналу витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно –будівлю спального корпусу № 1 "Сон біля моря" з прилеглими будівлями та спорудами, який був наданий ним та міститься у матеріалах справи (т. 2, а.с. 62). Судова колегія виходить з того, що наданий оригінал витягу, при наявності іншої його копії, свідчить про його вірогідність та виключає виникнення сумнівів щодо нього.
Твердження позивача - ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" про порушення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" вимог Генеральної мирової угоди від 08.04.2003 не знайшли свого підтвердження, адже з боку ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" зобов’язання щодо укладення договору купівлі-продажу спірного майна (будівля спального корпусу "Сон біля моря" №1 із прилеглими будівлями та спорудами, що розташована за адресою: парк Приморський парк, вул. Гагаріна, 3, м. Ялта, АР Крим) були належним чином виконані, у той час як позивач, насамперед своїми діями чи бездіяльністю, не виконав умови договору в частині оплати придбаного майна та не надав жодних доказів здійснення такої оплати.
Приймаючи до уваги, що самі фактичні обставини справи, з огляду на правові підстави заявлених позивачем вимог, були встановлені судом з достатньою повнотою, судова колегія вважає постановлене у справі рішення про відмову у задоволенні позову ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" внаслідок відсутності підстав щодо набуття позивачем права власності на майно спального корпусу №1 колишнього санаторію "Севастополь" разом з прилеглими спорудами, елементами благоустрою, зобов’язання ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" виконати умови Генеральної мирової угоди від 08.04.2003 та забезпечення переєстрацію в Ялтинському Бюро технічної інвентаризації права власності на майно за ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, у зв’язку з чим підстав для скасування його в цій частині судова колегія не вбачає.
Відносно вимог зустрічного позову ТОВ "Левант" про визнання права власності на майно каналізаційно-насосної станції, розташованої на території колишнього санаторію "Севастополь" за адресою: Приморський парк, м. Ялта, які суд першої інстанції визнав обґрунтованими та задовольнив, судова колегія встановила наступні обставини.
За умовами пункту 2.5 Генеральної мирової угоди від 08.04.2003 ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" прийняла на себе зобов’язання протягом 30 днів підписати з ТОВ "Левант" угоду про умови передачі каналізаційно-насосної станції ТОВ "Левант" згідно з пунктом 1.3 дійсної мирової угоди, тобто шляхом продажу за ринковою вартістю (т. 1, а.с. 4-5).
Однак, мирова угода в цій частині сторонами виконана не була, тобто майно, про передачу якого шляхом продажу сторони домовились, в подальшому було продано відкритим акціонерним товариством "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" за договором купівлі-продажу від 08.12.2003 - товариству з обмеженою відповідальністю "Віоріка-Крим" та громадянину Бєлову В.Г. (т. 1, а.с. 176-177). Вартість об’єкту незавершеного будівництва –будівлі каналізаційної насосної станції, згідно з пунктом 2.1 договору, складає 178320,00 грн.
Відповідно до пункту 3.1 зазначеного договору право власності на продане майно переходить до покупців в момент підписання акту приймання-передачі. Такий акт був підписаний сторонами угоди 09.12.2003 (т. 1, а.с. 178).
Під час вирішення спору у даній справі та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку судовою колегією встановлено, що даний договір не розірвано та не визнано недійсним у встановленому законом порядку.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Левант" є єдиним законним власником каналізаційно-насосної станції, оскільки з наданої ним копії акту від 26.10.2004 (т. 1, а.с. 42), підписаного ТОВ "Левант" з ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" на виконання рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2004 у справі № 40/335 (т. 1, а.с. 24-26), яким ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" зобов’язано передати ТОВ "Левант" на баланс без оплати каналізаційно-насосну станцію. Пунктом 4 зазначеного акту сторони визнали, що його підписання означає належне виконання ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" рішення суду від 15.07.2004 у справі № 40/335.
Оцінивши надані сторонами докази, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що саме по собі підписання акту від 26.10.2004 ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" про передачу спірного майна на баланс позивача не зумовлює автоматичний перехід права власності на спірну каналізаційно-насосну станцію до позивача за зустрічним позовом. Цей акт підписаний на виконання рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2004 у справі № 40/335 щодо передачі спірного майна на баланс позивача та на думку судової колегії, не може визначатись як самостійний правочин, оскільки не містить істотних умов, на обов’язковість яких направлено волевиявлення сторін, де ТОВ "Віоріка-Крим" участі не приймало.
Згідно з частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, позивач за зустрічним позовом не набув права власності на спірне майно, адже передача зазначеного майна ТОВ "Левант" за актом фактично не була реалізована та спірне майно не було передано ТОВ "Левант".
З доводами позивача за зустрічним позовом щодо порушення ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" пункту 2.5 Генеральної мирової угоди від 08.04.2003 в частині безоплатної передачі майна каналізаційно-насосної станції судова колегія погодитися не може, виходячи з наступного.
За своєю правовою природою та ознаками пункт 2.5 Генеральної мирової угоди є угодою про наміри, тобто попереднім договором, поняття якого у Цивільному кодексі УРСР (1540-06) 1963 року відсутнє. Однак, враховуючи те, що правовідносини сторін виникли до 01.01.2004 та продовжують існувати на теперішній час, спір в цій частині у відповідності до 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) підлягає вирішенню на підставі норм діючого Цивільного кодексу України (435-15) .
Згідно з частиною першою статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Однак, у строк до 07.05.2003 ані від ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1", ані від ТОВ "Левант" пропозиції щодо укладення договору не надійшли, у зв’язку з чим зобов'язання, встановлене попереднім договором, відповідно до частини третьої статті 635 Цивільного кодексу України, припинилося, адже основний договір протягом строку, встановленого Генеральною мировою угодою від 08.04.2003 (30 днів), укладений не був, що свідчить про відсутність між сторонами договірних правовідносин, оскільки волевиявлення сторін на вступ у зобов'язальні відносини відсутнє.
Крім того, незрозуміла позиція ТОВ "Левант" в частині безоплатної передачі майна каналізаційно-насосної станції, адже за умовами пункту 2.5 Генеральної мирової угоди від 08.04.2003 ВАТ "Вугільна компанія шахта "Красноармійська-Західна № 1" прийняла на себе зобов’язання протягом 30 днів підписати з ТОВ "Левант" угоду про умови передачі каналізаційно-насосної станції ТОВ "Левант" згідно з пунктом 1.3 дійсної мирової угоди, тобто шляхом продажу за ринковою вартістю, а не безоплатно, як вказує позивач за зустрічним позовом.
Також суд критично ставиться й до пояснень представника ДП "Ялтакурорт" стосовно того, що каналізаційно-насосна станція передавалася ТОВ "Левант" безоплатно, оскільки товариством була сплачена вартість спального корпуса № 2, який перебував у стані непригодному до експлуатації, крім того існувало дві каналізаційно-насосних станцій. Такі пояснення, на думку судової колегії, не спростовують вищенаведених судових висновків, оскільки зазначений порядок переходу права власності не відповідає ані умовам Генеральної мирової угоди сторін, ані вимогам діючого законодавства. Стосовно існування двох КНС ніяких відомостей матеріали справи не містять.
Відтак, висновки господарського суду Автономної Республіки Крим щодо наявності у позивача за зустрічним позовом усіх підстав для набуття права власності на спірне майно є помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що господарським судом першої інстанції дано неповну юридичну оцінку обставинам справи, тому апеляційна скарга ТОВ "Віоріка-Крим" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню в частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Левант" з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ "Левант" про визнання права власності на майно каналізаційно-насосної станції, розташованої на території колишнього санаторію "Севастополь" (Приморський парк, м. Ялта).
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104 (частина перша пункти 1, 3, 4) 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська-Західна № 1" залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Віоріка-Крим" задовольнити.
3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.06.2007 у справі №2-5/14966-2006 скасувати в частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Левант". В цій частині прийняти нове рішення.
В позові товариства з обмеженою відповідальністю "Левант" про визнання права власності на майно каналізаційно-насосної станції, розташованої на території колишнього санаторію "Севастополь" (Приморський парк, м. Ялта) - відмовити.
4. В іншій частині судове рішення залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді В.І. Гонтар
Ю.М. Гоголь