розглянув апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"вих.№81/10-7945 від 04.07.2008 року та апеляційну скаргу Підприємства теплових мереж "Ковельтепло"вих.№1152 від 27.06.2008 року

на рішення господарського суду Волинської області від 24.06.2008 року (підписане 01.07.2008 року), суддя С.Т.Філатова

у справі №04/55-38.1

за позовом Дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача Підприємства теплових мереж "Ковельтепло", м.Ковель

про стягнення 2696616,49 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.06.2008 року по справі №04/55-38.1 позов ДК "Газу України"НАК "Нафтобаз України"задоволено частково, стягнено з ПТМ "Ковельтепло"на користь ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"1572461,78 грн. - основного боргу, 16917 грн. пені, 500857,90 грн. інфляційних втрат, 100543,96 грн. річних. В частині стягнення 300000 грн. (основного боргу) провадження у справі припинено. В частині стягнення 53582,59 грн. інфляційних втрат та 152252,71 грн. пені відмовлено. Виконання рішення в частині стягнення основного боргу відстрочено до 01.09.2008 року.

Суд при винесенні рішення виходив з того, що заборгованість відповідача перед позивачем щодо оплати за поставлений природний газ, згідно договору №06/05-2235-ТЕ-2 від 30.12.2005 року на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій в сумі 1572461,78 грн., підтверджена матеріалами справи та є підставною враховуючи положення ст. 11 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України. Поряд з цим, суд з урахуванням ч.2 ст. 625 ЦК України, вважає такими, що підлягають задоволенню, заявлені позивачем до стягнення 3% річних, та частковому задоволенню інфляційні втрати в сумі 500857,90 грн. В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 500857,90 грн. судом відмовлено у зв’язку з невірно здійсненим розрахунком. Крім того, з посиланням на п.3 ст. 83 ГПК України, ч.3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України судом зменшено розмір належної до сплати пені з 169169,71 грн. до 16917 грн., мотивуючи тим, що заборгованість за спожитий природний газ виникла у зв’язку з відсутністю коштів на рахунках відповідача, а також спричинена боргами населення.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням господарського суду ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 24.06.2008 року по справі №04/55-38.1 скасувати в частині зменшення пені, прийняти нове рішення, яким вимоги позивача в частині стягнення пені задоволити повністю, вказуючи на те, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми процесуального та матеріального права. Зокрема, скаржник звертає увагу суду на те, що зменшуючи розмір пені суд першої інстанції не обґрунтував обставини, що дозволили йому застосувати п. 3 ст. 83 ГПК України.

Підприємство теплових мереж "Ковельтепло"також подано апеляційну скаргу, в якій останнє просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 24.06.2008 року по справі №04/55-38.1 в частині задоволення позову у нарахуванні інфляційних втрат, 3 % річних та пені. Зокрема, відповідач вказує на важке фінансове становище ПТМ "Ковельтепло", а також на те, що заборгованість перед позивачем виникла внаслідок несплати чи несвоєчасної сплати населення за послуги по теплопостачанню. Поряд з цим, скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не враховано положення ст.5 Закону України "Про реструктуризацію квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію"від 20.02.2003 року. Крім того, зазначає, що судом не задоволено в повному обсязі клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"підтримала, проти вимог апеляційної скарги Підприємства теплових мереж "Ковельтепло"заперечила.

Від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому останній просить про відкладення розгляду справи в зв’язку з неможливістю явки уповноважених представників в судове засідання 16.02.2009 року.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду розглянувши зазначене клопотання, враховуючи неодноразове відкладення розгляду апеляційної скарги за клопотаннями відповідача та те, що явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Представники відповідача були присутні у судовому засіданні 26.01.2009 року, в якому просили апеляційну скаргу Підприємства теплових мереж "Ковельтепло"задоволити, проти вимог апеляційної скарги ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"заперечили.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційних скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення, а у задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити з наступних підстав:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що заборгованість ПМТ "Ковельтепло"перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"за поставлений природний газ, згідно договору №06/05-2235-ТЕ-2 від 30.12.2005 року на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій в сумі 1572461,78 грн. підтверджується матеріалами справи та вірно застосовано положення ст.ст. 9, 11 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України. В частині стягнення 300000 грн. провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, так як відповідачем сплачено заборгованість в цій частині після звернення позивача до суду.

Сторони рішення суду в цій частині не оскаржують.

Щодо зменшення господарським судом заявленої позивачем до стягнення пені у розмірі 169169,71 грн. нарахованої за період 21.09.2007 року по 21.03.2008 року до розміру 16917 грн., стягнення 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне:

Згідно із ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.2 договору № 06/05-2235-ТЕ-2 від 30.12.2005 року в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1 даного договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні зазначає про те, що заборгованість відповідача спричинена боргами населення, та враховує при цьому подану відповідачем інформацію про стан розрахунків за теплову енергію станом на 01.04.2008р., розрахунок обсягу заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплопостачання надану населенню Підприємством теплових мереж "Ковельтепло", відсутність коштів на рахунках, що стверджується довідками банківських установ про залишки коштів на рахунках.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно вимог п. 3 ст. 83 ГПК України, зменшення пені є правом суду, яке застосовується ним лише у виняткових випадках. Відповідно до п. 2.4 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 № 02-5/293 (v_293800-94) "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань", вирішуючи питання про зменшення пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Слід зазначити, що в порушення наведеного відповідач не обґрунтував жодними належними, в розумінні ст. 34 ГПК України, доказами винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов’язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Наведене вище свідчить про те, що суд першої інстанції скористався правом, наданим п.3 ст. 83 ГПК України, однак зменшуючи розмір штрафних санкцій до суми 16917 грн. не обґрунтував обставин, що дозволили застосувати дану норму закону.

Надані відповідачем інформація про стан розрахунків за теплову енергію станом на 01.04.2008р., розрахунок обсягу заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплопостачання надану населенню Підприємством теплових мереж "Ковельтепло" не можуть розцінюватись як такий доказ.

Інших доказів винятковості обставин, які призвели до порушення грошового зобов’язання, відповідачем господарському суду Волинської області надано не було.

Таким чином, судом першої інстанції безпідставно зменшено заявлену у до стягнення позивачем пеню та відмовлено в стягненні пені в сумі 152252,71 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, тобто положення статті 625 ЦК України застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов’язання незалежно від наявності вини в його діях.

Враховуючи наведене, господарський суд правомірно прийшов до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення 500 857,90 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2006р. по лютий 2008р. та 100 543,96грн. 3% річних за період з 11.02.2006р. по 21.03.2008р., а також підставно відмовив в частині стягнення 53 582,59 грн. інфляційних втрат, у зв’язку з невірно здійсненим розрахунком, а саме неврахуванням позивачем при розрахунку вимог Листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляцій при розгляду судових справ" від 03.04.1997р. №62-97р (v2-97700-97) . Щодо посилань відповідача на те, що судом не враховано положення Закону України "Про реструктуризацію квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію (554-15) "від 20.02.2003 року, колегією суддів відзначено наступне:

Згідно Закону України "Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків і спору та при будинкових територій і комунальні послуги, що утворилась станом на 1 грудня 2006 року (498-16) "заборгованість з квартирної плати та плати за комунальні послуги наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася станом на 1 грудня 2006 року, перед надавачами зазначених послуг реструктуризується у порядку, визначеному Законом України "Про реструктуризацію квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію". Отже, зазначеним законом не встановлено будь-яких обмежень щодо нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату спожитого газу згідно договору №06/05-2235ТЕ-2 від 30.12.2005 року, оскільки така заборона міститься тільки у Законі України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію"№554-ІV від 20.02.2003 року (554-15) щодо заборгованості, яка виникла станом на 01.07.2003 року. Слід зазначити, що заборгованість за договором №06/05-2235ТЕ-2 від 30.12.2005 року виникла протягом 2006 року.

Разом з тим апеляційним судом при прийнятті постанови взято до уваги невиконання відповідачем вимог ухвал суду, а саме останнім не подано доказів реструктуризації заборгованості за надані послуги з постачання природного газу населенню за 2006 рік, яку зазначає в своїй інформації поданій суду першої інстанції.

Стосовно тверджень відповідача про те, що судом не повністю задоволено клопотання останнього про відстрочку виконання рішення суду в частині стягнення основного боргу до 31.12.2008 року, а надано відстрочку лише до 01.09.2008 року, слід зазначити про те, що відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд має право надати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках при наявності обставини, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. В даному випадку, виняткові обставини для надання більш тривалого терміну відстрочки виконання рішення відсутні.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржуване рішення, слід скасувати в частині зменшення заявленої позивачем до стягнення пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити вимоги позивача про стягнення пені повністю. В решті рішення господарського суду Волинської області від 24.06.2008 року по справі №04/55-38.1 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 103, 104, 105 ГПК України, суд,

Апеляційну скаргу Підприємства теплових мереж "Ковельтепло"залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 24.06.2008 року по справі №04/55-38.1 скасувати в частині стягненої пені в сумі 16917 грн. та відмови у стягненні пені в сумі 152252,71 грн., прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Підприємства теплових мереж "Ковельтепло"на користь Дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - 169169,71 грн. пені.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Підприємства теплових мереж "Ковельтепло"на користь Дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"- 761,26 грн. в відшкодування витрат по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги.