розглянувши матеріали апеляційної скарги комунального підприємства Київської обласної ради "Білоцерківводоканал"на рішення господарського суду Київської області від 24.03.2009р.

у справі № 8/019-09 (суддя Чорна Л.В.)

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Білоцерківводоканал", м.Біла Церква, Київської області;

до Комунального підприємства Київської обласної ради "Білоцерківтепломережа", м.Біла Церква, Київської області;

про стягнення 1 914 935,94 грн.

Комунальне підприємство Київської обласної ради "Білоцерківводоканал"звернулася до господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства Київської обласної ради "Білоцерківтепломережа"про стягнення 1 914 935,94 грн., що становлять штраф за самовільне приєднання до мереж комунального водопостачання та водовідведення (а.с. 2-4)

Рішенням господарського суду Київської області від 24.03.2009р. у справі № 8/019-08 Комунальному підприємству Київської обласної ради "Білоцерківводоканал" відмовлено в позові до Комунального підприємства Київської обласної ради "Білоцерківтепломережа"(а.с.148-152).

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, Комунальне підприємство Київської обласної ради "Білоцерківводоканал", 02.04.2009р. через місцевий господарський суд подало апеляційну скаргу (вх. № 2-04/1/330/986 від 16.04.2009р.) в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 24.03.2009 року у справі № 8/019-08 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що при винесені вказаного рішення судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а також не надано належної оцінки доказам.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.04.2009 року вказана апеляційна скарга прийнята до провадження у складі колегії суддів: Жук Г.А. –головуючий по справі, судді –Агрикова О.В., Мазур Л.М.

Розпорядженнями заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.06.2009 року, від 10.06.2009 року та Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.07.2009 року склад судової колегії змінено.

Під час розгляду апеляційної скарги представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення господарського суду Київської області від 24.03.2009 року у справі № 8/019-08 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представники Комунального підприємства Київської обласної ради "Білоцерківтепломережа"(відповідач у справі) проти задоволення апеляційної скарги заперечували, рішення господарського суду Київської області від 24.03.2009р. у справі № 8/019-09 вважають законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

16.02.2004 року Комунальне обласне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Київоблводоканал"(водоканал) (правонаступником якого є Комунальне підприємство Київської обласної ради "Білоцерківводоканал") та Комунальне підприємство "Білоцерківтепломережа"(споживач) Комунальне підприємство Київської обласної ради "Білоцерківтепломережа"уклали договір № 2999 на надання послуг з водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого водоканал зобов’язується надавати споживачу послуги з водопостачання та водовідведення, а споживач зобов’язується розраховуватися за вищезначені послуги на умовах, визначених договором (а.с.40-41).

Рішенням господарського суду Київської області від 15.01.2008 року у справі № 19/463-07 розірвано договір № 2999 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 16.02.2004 року укладений між Київським обласним комунальним підприємством водопровідно каналізаційного господарства "Київоблводоканал"та Комунальним підприємством "Білоцерківтепломережа"(а.с.60-62)

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.05.2008 року у справі № 19/463-07 рішення господарського суду Київської області від 15.01.2008 року залишено без змін (а.с.63-69)

Як встановлено місцевим господарським судом, в зв’язку з тим, що договір було розірвано у судовому порядку, позивач направив своїх уповноважених представників для відключення об’єктів відповідача від мереж водопостачання, шляхом опломбування запірної арматури водопровідних вводів у закритому стані, в порядку вимог пункту 7.3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України Відключення було проведено не на всіх об’єктах відповідача, так як представники позивача не були допущені на територію деяких теплопунктів і котелень, що підтверджується відповідним актами, отже, за твердженням позивача відповідач продовжував користуватися водою без належних на то правових підстав.

Такі дії відповідача позивач розцінив як самовільне приєднання до мереж комунального водопроводу, в зв’язку з чим звернувся до господарського суду про стягнення 1 914 935,94 грн. штрафу за самовільне приєднання до мереж комунального водопостачання та водовідведення.

Місцевий господарський суд відмовив позивачу у задоволені його вимог. В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції посилаючись на ст. 218, 231, 235 ГК України, відповідно до яких підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення в сфері господарювання дійшов висновку, що позивачем не доведено самовільного водокористування відповідачем, а Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, а саме п. 9.6 не передбачають застосування штрафних санкцій.

скаржник вказує, що підставою для припинення водопостачання на об’єкти відповідача було відсутність з 15.05.2008 року по 10.09.2008 року договірних відносин між сторонами у справі та систематичне грубе порушення умов договору № 2999 від 16.02.2004 року.

Поряд з тим, позивач зазначає, що протягом 2008 року відповідач не сплатив жодного рахунку за отримані послуги в результаті чого його заборгованість станом на 26.12.2008 року складає 5 803 299,38 грн.

На думку КП "Білоцерківводоканал"хоча проведення розрахунку витрат води та, відповідно, грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний, як правопорушник, сплатити на рахунок водоканалу згідно п. 9.6 Правил користування прямо не називають штрафом, але вони є такими за своєю суттю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

При зверненні до господарського суду позивач керується Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 року № 65 (z0165-94) , судова колегія звертає увагу на те, що даний Наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (z0936-08) , а тому при перегляді оскаржуваного рішення керується Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджених вище вказаним наказом (далі за текстом Правила).

Відповідно до п. 3.2 Правил, водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Згідно п. 3.3. у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Пункт 3.4. Правил передбачає, що розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Забороняється будь-яке самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів). У разі самовільного приєднання розрахунок здійснюється згідно з п. 3.3 цих Правил (п.4.2. Правил).

Згідно представленого в матеріалах справи розрахунку, позивачем нараховано 1 914935,94 грн. штрафу за самовільне використання води та скидання стоків об’єктами КП БМР "Білоцерківтепломережа"за період з 15.05.2008 року по 24.11.2008 року (а.с.46), посилаючись на відсутність договірних відношень між сторонами, оскільки Рішенням господарського суду Київської області від 15.01.2008 року у справі № 19/463-07 договір № 2999 від 16.02.2004 року про надання послуг з водопостачання та водовідведення укладений між Київським обласним комунальним підприємством водопровідно каналізаційного господарства "Київоблводоканал"та Комунальним підприємством "Білоцерківтепломережа"розірвано і дане рішення набуло законної сили 14.05.2008 року з прийняттям Постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду у даній справі.

Однак, Постановою Вищого господарського суду України від 10.09.2008 року у справі № 19/463-07 (а.с.70-71) постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.05.2008 року у справі № 19/463-07 та рішення господарського суду Київської області від 15.01.2008 року скасовано, справу № 19/463-07 направлено для нового розгляду.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.03.2009 року у справі № 19/463-07 позивачу відмовлено в позові про розірвання договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 2999 від 16.02.2004 року.

Позивач стверджує, що договірні відносини між сторонами за договором № 2999 від 16.02.2004 року відновилися з 11 вересня 2008 року (на наступній день після прийняття Постанови ВГС України про скасування Рішення суду про розірвання договору) та нараховує відповідачу 1 914 935,94 грн. за самовільне водокористування за період від 14.05.2008 року (набрання законної сили Рішенням від 15.01.2008 року ) по листопад 2008 року (а.с. 6-7)

Колегія суддів апеляційного господарського суду визнає помилковим твердження позивача про зупинення дії договору № 2999 в період з набрання рішенням господарського суду Київської області від 15.01.2008 року законної сили до його скасування, вважає що скасування рішення суду підтверджує помилкове та неправомірне розірвання договору, отже договір вважається чинним та таким, що не зупиняв свою дію, а відтак твердження позивача про самовільне водокористування та самовільне приєднання до комунального водопроводу є необґрунтованим, як и неправомірним нарахування водокористувачу втрат води за пропускною здатністю труби вводу в порядку п. 9.6 Правил

Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

У відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ст. 231 ч.4. ГПК України (1798-12) ).

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Враховуючи положення вищенаведених статей, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що штраф може бути нараховано лише, коли це прямо передбачено договором чи законом.

Оскільки ні Правила, на які посилається позивач, ні Правила, якими керується господарський суд, не передбачають застосування штрафу, як визначив позивач правову природу суми 1 914 935,94 грн. за самовільне водокористування, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не має правових підстав для нарахування штрафних санкцій.

За даних обставин, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Київської області від 24.03.2009р. у справі № 8/019-09 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, ГПК України (1798-12) , Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства Київської обласної ради "Білоцерківводоканал"на рішення господарського суду Київської області від 24.03.2009р. у справі № 8/019-09 - залишити без задоволення.