Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді: Писаної Т.О (доповідач по справі),

суддів:

Лобань О.І.

Федорчук Р. В

при секретарі судового засідання: Олійник О.Л.

за участю представників:

від прокуратури Ільєнко Ю.Б.

від позивача 1: Редько М.М. –за довіреністю

від позивача 2: Баба-Мірзоєва А.В. - за довіреністю

від відповідача: Балинська Л.М. - за довіреністю

розглянувши матеріали апеляційної скарги Броварської районної спілки споживчих товариств на рішення господарського суду Київської області від 18.11.2008 року у справі №4/166-08 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом 1. міжрайонної природоохоронної прокуратури Київської області, м. Київ в інтересах держави в особі управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області, м. Київ та Броварської міської ради, м. Бровари, Київська область

до Броварської районної спілки споживчих товариств, м. Бровари, Київська область

про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди в розмірі 3476, 53 грн.

Міжрайонна природоохоронна прокуратура Київської області в інтересах держави в особі управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві і Київській області та Броварської міської ради звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Броварської районної спілки споживчих товариств про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування шкоди в розмірі 3476, 53 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.11.2008 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням господарського суду Київської області Броварська районна спілка споживчих товариств звернулась до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та припинити провадження по справі.

Відповідно до розпорядження від 23.12.2008 року розгляд апеляційної скарги здійснено у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Писана Т.О., судді Лобань О.І. та Федорчук Р.В.

Представник прокуратури та представники позивачів в судовому засіданні та у відзивах заперечили проти доводів апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) .

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що суд виніс рішення в порушення ст. 4-2 та 4-3 ГПК України за відсутності відповідача без відкладення розгляду справи. Однак, відповідно до положень ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи або оголошення перерви у розгляді справи є право суду, а не обов’язок. Таке право надане цією статтею у разі неможливості вирішення спору в одному судовому засіданні. Місцевим господарським судом встановлено, що поданих матеріалів достатньо для розгляду справи. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого суду є порушення норм процесуального права, коли справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду. Із матеріалів справи вбачається, що розгляд справи місцевим господарським судом призначений на 18.11.2008р. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення відповідач отримав ухвалу суду 04.11.2008р. Відповідач в апеляційній скарзі, також, не заперечує отримання ухвали про призначення розгляду справи та зазначає, що не повідомив суд про наявність поважних причин, що унеможливили його прибуття на засідання суду. Таким чином, місцевий господарський суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи та вирішив спір за наявними в ній матеріалами у відповідності з нормами ГПК України (1798-12) .

Апелянтом в апеляційній скарзі також зазначено, що прокуратурою в порушення вимог ч. 1 ст. 56 ГПК України не надіслані відповідачеві копії доданих до позову додатків. Відповідно до ст. 56 ГПК України додані до позову додатки надсилаються стороні,якщо цих документів у сторони немає. Крім того, згідно із ст. 22 ГПК України сторона не позбавлена можливості ознайомитись із матеріалами справи. Таким чином, колегією апеляційного суду не встановлені порушення місцевим господарським судом норм ст. 56 та 57 ГПК України.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що ні Управління з контролю за використанням та охороною земель ні Броварська міська рада не пред’явили до відповідача позовних вимог, як передбачено ст. 23 ГПК України. Дане зауваження не береться до уваги колегією, оскільки в інтересах названих осіб позов заявлений прокуратурою у відповідності до положень ст. 29 цього кодексу.

Колегією апеляційного суду, також, визнані необґрунтованими та безпідставними зауваження відповідача про порушення місцевим судом правил прийняття об’єднаннях позовних вимог, оскільки прокуратурою у відповідності до вимог ст. 58 ГПК України об’єднані дві вимоги, які пов’язані між собою як підставою виникнення так і поданими документами.

Таким чином, колегією суддів апеляційного суду не встановлені процесуальні порушення, які є підставою для скасування рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складених державним інспектором Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київської області від 15.10.2007 року за №2883/39, від 10.12.2007 року за №А3928/39 та акта обстеження земельної ділянки від 02.04.2008 року за №111/39 Броварська районна спілка споживчих товариств (в подальшому відповідач) самовільно займає земельну ділянку площею 0,04 га за адресою: вул. Гонти, 16, м. Бровари Київської області за відсутності документів, які посвідчують право володіння або користування земельною ділянкою, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України.

Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області 15.10.2007 року відповідачу винесено припис №2883/39 про усунення виявлених порушень, який до цього часу не виконано.

Відповідачем до апеляційної скарги додане клопотання про витребування у Броварського міського відділу земельних ресурсів письмового підтвердження: на яких вулицях у місті Бровари і якою площею по кожній вулиці розташовані земельні ділянки, які сумарно складають площу 3,3365 га. Колегія апеляційного суду відповідне клопотання визнала таким, що задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем не обґрунтовано, яким чином витребовувана інформація впливає на розгляд справи. Так, відповідачем дії державного інспектора Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київської області вчинені під час перевірки не оскаржені та не оскаржений здійснений розрахунок заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шкоди у розмірі 3476,53 грн.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"самовільним зайняттям земельної ділянки являються будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі ( на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно із ст. ст. 84, 124 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю та передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Обсяг повноважень сільських, селищних, міських рад щодо розпорядження землями територіальних громад визначено ст. 12 Земельного кодексу України (п. "в") та Законом України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) .

Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в України"сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами. До виключної компетенції міської ради, згідно з п. 34 ст. 26 Закону віднесено вирішення відповідно до закону з питань регулювання земельних відносин, яке здійснюється виключно на пленарних засіданнях (ч. 2 ст. 26 Закону).

Відповідно до п. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Тобто рішення міської ради є підставою для укладання договору оренди землі і згодою органу місцевого самоврядування укласти такий договір.

Таким чином, підставою для укладення договору оренди є рішення орендодавця, тобто згідно із ст. 5 Закону України "Про оренду землі"рішення сільської, селищної, міської рад в межах повноважень, визначених законом. Згідно із ст. 18 Закону України "Про оренду землі"договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Як вбачається із матеріалів справи, Броварська міська рада не надавала в користування відповідачеві спірну визначену у даному спорі земельну ділянку та не укладала з приводу використання такої земельної ділянки договору оренди.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що на спірній земельній ділянці розташовані об’єкти нерухомості, на які визнане право власності в судовому порядку за відповідачем. В підтвердження цього відповідачем надане рішення Броварського міськрайонного суду від 12.10.2007р., згідно з яким за відповідачем визнане право власності на адмінбудівлю по вул. Гонти, 16. Колегією апеляційного суду ухвалою від 09.12.2008р. зобов’язано відповідача надати докази реєстрації права власності на дану споруду у встановленому чинним законодавством порядку. Відповідачем наданий лист комунального підприємства броварської міської ради "Броварське бюро технічної інвентаризації"№45 від 12.02.2009р., із якого вбачається, що на момент винесення місцевим господарським судом рішення та на момент розгляду апеляційної скарги за відповідачем право власності на вказане вище майно не зареєстроване. Враховуючи наведене відповідач звернувся до апеляційного суду з клопотанням №44 від 12.02.2009р. про зупинення провадження до закінчення технічної інвентаризації та державної реєстрації права власності на вказане в апеляційній скарзі нерухоме майно за Броварською райспоживспілкою.

Статтею 79 ГПК України визначений вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у справі. Заявлені відповідачем обставини, як підстави для зупинення провадження у справі не передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене апеляційний суд встановив, що на момент вирішення даного спору відповідач не має належно оформленого та зареєстрованого права власності на об’єкт нерухомості, який розташований на спірній ділянці, у зв’язку з чим відповідач безпідставно посилається на передбачене ст. 120 Земельного кодексу України переважне право використання земельної ділянки, яка зайнята спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Відповідач в апеляційній скарзі, також, посилається на ст. 15 Закону України "Про плату за землю", відповідно до якої землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права користування земельною ділянкою. Однак, позивачем встановлено та не спростовано відповідачем відсутність будь-якого права відповідача щодо використання спірної земельної ділянки. Сплата відповідачем земельного податку за користування земельною ділянкою по вул. Гонти, 16 у м. Бровари не може бути доказом добросовісного та правомірного використання земельної ділянки, оскільки чинним законодавством, про що зазначено вище, передбачені інші підстави для правомірного використання земельної ділянки.

Апелянт в апеляційній скарзі, також, стверджує, що відповідач неодноразово звертався до Броварської міськради з проханням надати в постійне користування або в оренду земельну ділянку по вул. Гонти, 16 у м. Бровари, на що Броварська міськрада ніяк не відреагувала. Колегією апеляційного суду ухвалою від 09.12.2008р. зобов’язано було відповідача надати докази звернення до Броварської міськради щодо оформлення права використання земельної ділянки. На вимогу суду відповідачем надані лист №221а/1 від 05.11.2008р., який був надісланий відповідачем на адресу в.о. міського голови Сапожко І.В. вже після порушення провадження в даній справі. Крім того, відповідачем направлявся лист №160а/1 від 17.08.2005р. міському голові Антоненку В.О. Відповідь на даний лист відсутня. Одночасно, в матеріалах справи відсутні дані щодо встановлення неправомірних дій посадових осіб, оскільки відповідач не оскаржував бездіяльність відповідача. Таким чином, надані листи свідчать, що відповідач звертався до міськради щодо оформлення права використання земельної ділянки, однак, у даному спорі це не є доказом правомірності використання спірної земельної ділянки. Не може, також бути доказом правомірного використання земельної ділянки відповідачем рішення виконкому Броварської міської ради народних депутатів №165 від 22.05.1990р. (витяг якого наданий відповідачем до матеріалів справи), відповідно до п. 2.35 якого за райспоживспілкою була закріплена земельна ділянка по вул. Воровського, 16 (перейменована на вул. Гонти, 16) площею 2552 кв. м, оскільки не зазначено, на якому праві земельна ділянка закріплена за відповідачем та відсутній Державний акт, оформлений на відповідну земельну ділянку.

Матеріали справи свідчать, що у зв’язку з виявленим порушенням державним інспектором управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області Фінчуком О.А. складений протокол про адміністративне правопорушення за №02883 від 15.10.2007 року, за результатами розгляду якого постановою від 01.11.2007 року за №03-5/9-3/11 відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 170 гривень.

В порушення вищезазначених вимог законодавства відповідач у встановленому законодавством порядку не оформив право власності або користування земельною ділянкою площею 0,04 га за вказаною вище адресою і, як наслідок, незаконно її використовує.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що відповідач володіє спірною земельною ділянкою з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, оскільки у нього відсутнє відведення землі в натурі та не одержано документа, що посвідчує право на землю.

Згідно з ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно з розрахунком управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області, складеного на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963 "Про затвердження методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" (963-2007-п) розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки становить 3476,53 грн.

Відповідно до ст.ст. 47, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"шкода, завдана порушенням природоохоронного законодавства підлягає стягненню та зарахуванню на спеціальні рахунки місцевого бюджету, в даному випадку до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Броварської міської ради Київської області рахунок 33111331700005, код податку 24062100, код одержувача 23571923, банк одержувача ГУДКУ у Київській області, одержувач МФО 821018, одержувач Броварське УДК.

Як вбачається, позивачем заявлені до стягнення кошти нараховані відповідно до вимог вказаних законів, а не на підставі ст. 1166 ЦК України, проти якої заперечує апелянт в апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Броварська міська рада є органом місцевого самоврядування і у відповідності до повноважень, наданих Конституцією України (254к/96-ВР) та Законом України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) здійснює свої функції.

Відповідно до статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що самовільно зайнята земельна ділянка площею 0, 04га по вул. Гонти, 16 в м. Бровари підлягає поверненню її власнику –Броварській міській раді та за самовільне зайняття земельної ділянки з відповідача підлягає стягненню 3476, 53 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія апеляційного господарського суду, також, звертає увагу апелянта на те, що дане рішення не позбавляє відповідача в подальшому можливості оформити право використання на спірну земельну ділянку в установленому чинним законодавством порядку та за наявних підстав, що передбачені земельним законодавством.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101- 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Броварської районної спілки споживчих товариств на рішення господарського суду Київської області від 18.11.2008 року у справі №4/166-08 залишити без задоволення

2. Рішення господарського суду Київської області від 18.11.2008 року у справі №4/166-08 залишити без змін.

3. Матеріали справи №4/166-08 року повернути до господарського суду Київської області.