КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.02.2009 № 26/269
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs3598877) )
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
представникі сторін:
від прокуратури: не з’явився
від позивача 1: не з’явився
від позивача 2: Максимчук С.П.
від відповідача: Козаренко В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські системи бізнесу"
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.11.2008
у справі № 26/269
за позовом Селидівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі 1.Міністерства вугільної промисловості України
2. Державного підприємства "Селидіввугілля"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські системи бізнесу"
про стягнення 1484333,64 грн.
ВСТАНОВИВ:
Селидівський міжрайонний прокурора звернувся до суду в інтересах держави в особі 1.Міністерства вугільної промисловості України 2.Державного підприємства "Селидіввугілля" з позовною заявою про стягнення з відповідача 1 484 333,64 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.11.2008 року позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські системи бізнесу" на користь Державного підприємства "Селидіввугілля" 1 079 519 (один мільйон сімдесят дев’ять тисяч п’ятсот дев’ятнадцять ) грн. попередньої оплати за поставлений неякісний товар, 113 344 (сто тринадцять тисяч триста сорок чотири) грн. 51 коп. пені, 75 566 (сімдесят п’ять тисяч п’ятсот шістдесят шість) грн. 33 коп. 7% штрафу, 215 903 (двісті п’ятнадцять тисяч дев’ятсот три) грн. 80 коп. 20% штрафу.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські системи бізнесу" в доход держави 14 843 (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок три) грн. 34 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські системи бізнесу" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та припинити провадження у справі.
Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Зокрема заявник посилається на те, що на порушення ст. ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України судом ухвалено рішення на підставі неналежних доказів, зокрема акту про фактичну якість та комплектність продукції від 01.01.2008 р.
На порушення п. 9.4., 9.5. Договору, ст. 613 ГК України судом не узято до уваги факт прострочення кредитора у вигляді ненадання продукції для її заміни, що знайшло відображення у повідомленні від 30.05.2008 р. За таких обставин ТОВ "Українські системи бізнесу" були позбавленні можливості здійснити заміну товару. Отже, порушення термінів заміни товару не було. І тому на порушення ст. 232 ГК України судом здійснено нарахування штрафних санкцій з перевищенням терміну їх застосування.
22.01.2009 р. через відділ документального забезпечення КАГС ТОВ "Українські системи бізнесу" були подані доповнення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 27.11.2008 р., де апелянт стверджу., що на час прийняття судового рішення перешкод у поверненні майна для проведення його заміни відповідно до умов договору не було.
Факт припинення кримінальної справи та виключення майна з переліку речових доказів по кримінальній справі був відомий позивачу та прокурору, тому заміну продукції не було проведено саме з вини Державного підприємства "Селидіввугілля", і крім того, неможливість заміни продукції була обумовлена діями органів державної влади – слідчими діями. Це означає, що стягнення попередньої оплати, нарахування штрафів та пені за порушення термінів заміни продукції було здійснено судом безпідставно.
Позивач 2 просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2008 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські системи бізнесу" прийнято до провадження та справу № 26/269 призначено до розгляду на 22.01.2009 р.
У зв’язку з тим, що представники Прокуратури, Позивача 1 та Позивача 2 у судове засідання не з’явились, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність відкладення розгляду справи до 12.02.2009 р. в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
В судове засідання представники позивача 1 та прокуратури в судове засідання не з’явились, причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомленні належним чином.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
27.04.2007 р. між Міністерством вугільної промисловості України (надалі позивач 1), Державним підприємством "Селидіввугілля" (надалі позивач 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські системи бізнесу" (надалі відповідач) був укладений договір про закупівлю №02-01/1-293 від 27.04.2007 р. (надалі Договір) якого виконавець (відповідач ) зобов’язався передати у власність платнику (позивачу 2) продукцію, а саме: технологічне електрообладнання РПП 6Кв, в т.ч.1.1. підстанція трансформаторна КТПВ – 250/6/0,69 УХЛ 5, 1.2. пристрій комплектний розподільний КРУВ – 6С/200 – 26045 УХЛ 5, пристрій комплектний розподільний КРУВ –6ОТ/100 26045 УХЛ 5, 1.5 ящик кабельний вибухобезпечний ЯРВ 2.1М, агрегат пусковий шахтний АПШ –1, вимикач автоматичний шахтний ВАШ 6,3 А, 1.8 манометр МП 4- У – 16 ), а платник (позивач 2) зобов’язався прийняти та здійснити оплату за товар.
Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість товару по Договору складає 1 136 761,0 (один мільйон сто тридцять шість тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 00, коп.., в тому числі ПДВ 189 460,17 гр.
Розділом 7 Договору визначається, що платник здійснює розрахунки з Виконавцем в національній валюті шляхом перерахунку бюджетних коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.
Оплата за Товар здійснюється на умовах 100% передплати за узгоджену партію Товару, після отримання бюджетних коштів на відповідні цілі.
Джерело фінансування – кошти Державного бюджету України.
Пунктом 4.1. Договору доставка товару здійснюється протягом 90 днів з моменту отримання грошових коштів на р/р Виконавця (відповідача).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 2 перерахував на рахунок відповідача 100% передплати за товар в розмірі 1 136 761 грн., у відповідності до платіжних доручень №1210 від 22.08.2007 р. на суму 680 400,00 грн., №1211 від 22.08.2007 р. на суму 52 372,00 грн. та №1212 від 22.08.2007 р. на суму 403 989,00 грн.
Як було встановлено судом першої інстанції, першу частину товару відповідач поставив позивачу 2 на суму 57242,00 грн., у відповідності до накладної № РН-061203 від 06.12.2007 р. та акту прийому-передачі ТМЦ № ОУ – 061203 (про строчка поставки товару складає 15 днів). Друга частина товару було поставлено відповідачем позивачу на суму 1 079 519,00 грн., згідно з накладними № РН – 120301 та № РН – 120302 від 12.03.2008 р. (про строчка поставки товару складає 112 днів).
На адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські системи бізнесу" позивач 2 направив виклик, де просив направити на адресу Державного підприємства "Селидіввугілля" повноважного представника відповідача для складання двохстороннього акту прийому продукції від 29.03.2008 р., у зв’язку з встановленням декілька порушень, які були встановленні 12.03.2008 р. під час проведення позивачем 2 прийому товару по якості поставленого товару.
Якість товару - одна із найважливіших його ознак, оскільки "Якість - це сукупність характеристик товару, що стосуються його здатності задовольняти встановлені і передбачені потреби" (ДСТУ 2925-94). Згідно з положеннями ч. I ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якість продукції охоплює не лише споживчі, але й технологічні властивості продукції, конструкторсько-художні особливості, надійність і т. п.
Пунктом 9.3 Договору визначено, що платник має право відмовитись від прийняття товару у разі невідповідності його якості, технічного стану і комплектації.
Відповідно до пункту 9.5 Договору виконавець зобов’язаний за свій рахунок на протязі 20 днів усунути дефекти поставленого товару, виявленні при постачанні, зберіганні, транспортуванні, при монтажі, налагоджуванні та експлуатації в період гарантійного строку або замінити, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення Платником правил експлуатації або зберігання товарів. У разі усунення дефектів в товарах, гарантійних термін експлуатації подовжується на той час, на протязі якого він не експлуатувався через даний дефект, і при заміні товарів гарантійний термін обчислюється заново від дня заміни.
Гарантійне обслуговування – це обов’язки Виконавця перед Платником в період гарантійного строку безкоштовно виконувати ремонт Товару, який перестав відповідати технічним параметрам заводу-виробника не з вини Платника.
Пункт 1., 2. ст. 678 Цивільного кодексу України визначено покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
Державне підприємство "Селидіввугілля" 26.03.2008 р. направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Українські системи бізнесу" претензію № 10/7118 з вимогою заміни неякісної та некомплектної продукції. Також, як вбачається з матеріалів справи 31.03.2008 р. позивач 2 направило відповідачу претензію № 1/197 з вимогою сплатити відповідно до п. 10.1 Договору пеню за прострочку поставки товару.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2008 р. Державне підприємство "Селидіввугілля" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Українські системи бізнесу" претензію № 1/197 де просило сплатити відповідно до п. 10.1 Договору пеню в розмірі 0,1 % за прострочку поставки товару від 06.12.2007 р. (15 днів) від вартості товару, яка складає 17 051, 42 грн. та пеню в розмірі 0,1 % за прострочку поставки товару від 06.12.2007 р. по 12.03.2008 р. (97) днів на суму 1 079 519 грн. в розмірі 104 713, 34 грн, а всього пеню на суму 121 764, 76 грн.
08.04.2008 р. відповідач направив позивачу 2 відповідь на претензію №10/7118 від 26.03.2008 р., де визнає факт поставки неякісної та не комплектованої продукції і запропонував представнику відповідача передати зазначену продукцію для відправки на завод виробника продукції.
Апелянт стверджує, що на час прийняття судового рішення, перешкод у поверненні майна, для проведення його заміни, відповідно до умов договору його не було. Отже, на думку апелянта, заміну продукції не було проведено саме з вини позивача 2.
Позивач 2 зазначив, що повернення неякісної продукції є безпідставною вимогою у відповідності до Договору.
Як було встановлено судом першої інстанції, умовами договору не передбачений обов’язок Платника повернути Виконавцю спочатку неякісний товар для того, щоб потім отримати взамін нього якісний. Крім того, це може зашкодити інтересам Платника і держави в особі Замовника, оскільки несе загрозу як втрати і продукції, так і неповернення вже сплачених державних коштів.
Згідно змісту ст.ст. 525, 526 та 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 1 ст. 193 Господарсько процесуального кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, всупереч вимог вказаної норми закону, заявником не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційних скаргах.
Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2008р. справі № 26/269 було прийняте по даній справі з повним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв’язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим.
У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські системи бізнесу" підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м. Києва від 27.11.2008 року у справі № 26/269 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські системи бізнесу" - без задоволення.
Головуючий суддя
Судді