Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду від 12.02.2009 р. № 254 справу № 4/3/284д-8/480д/08 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий – Федоров І.О. (доповідач), судді: Кагітіна Л.П., Яценко О.М.

Колегія суддів прийняла справу до провадження.

За клопотанням представників відповідача та третьої особи фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася, за їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.11.2008 р. у справі № 4/3/284д-8/480д/08 (суддя Попова І.А.) заяву про перегляд постанови Вищого арбітражного суд України від 12.06.2001 р. залишено без задоволення, а постанову Вищого арбітражного суду України - без змін.

Ухвалу мотивовано тим, що суд не вбачає нововиявлених обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, які б спростовували факти, що покладено в основу судового рішення від 12.06.2001 р., а зазначене у заяві є сутність переоцінки доказів.

Відповідач (ПП фірма "Лю-Січ") з даною ухвалою суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, задовольнити заяву про перегляд постанови Вищого арбітражного суду України від 12.06.2001 р. за нововиявленими обставинами та скасувати постанову Вищого арбітражного суду України від 12.06.2001 р. у справі № 4/3/284д.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою відповідач посилається на неповне з’ясування місцевим господарським судом обставин справи та порушення норм процесуального права. Вказує, що суд не надав належної оцінки наданим відповідачем доказам, а також не зазначив мотивів, з яких відхилив доводи відповідача про нововиявленість обставин.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

Позивач (ТОВ "Торговий дім "Фенікс ЛТД") відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливий без участі представника позивача на підставі наявних у справі матеріалів.

Третя особа на стороні відповідача (ВАТ "Запорізький металургійний завод "Запоріжсталь") вказала, що вважає оскаржувану ухвалу суду законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не доводить фактичні обставини, які б спростовували факти, покладені в основу постанови Вищого арбітражного суду України від 12.06.2001 р. Зауважила, що документи, на які посилається відповідач, на момент розгляду справи вже існували, та могли бути витребувані сторонами при розгляді справи. Крім того зазначає, що в наданих відповідачем документах не міститься нової інформації, а лише надається оцінка фактам та документам, які неодноразово досліджувалися при розгляді справи. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу суду – без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 17.10.2000 р. у справі № 4/3/284д відмовлено в позові ТОВ "Торговий дім "Фенікс ЛТД" до ПП фірми "Лю-Січ", третя особа на стороні відповідача: ВАТ "Запорізький металургійний завод "Запоріжсталь" про розірвання договору № 78 від 08.08.1997 р. про сумісну діяльність та виселення. Визнано недійсним договір оренди № 339 нежитлового приміщення по вул. Леніна, 234 в м. Запоріжжі, укладеного 13.08.1997 р. між ТОВ "Торговий дім "Фенікс ЛТД" та ВАТ "Запорізький металургійний завод "Запоріжсталь", та додаткову угоду до нього № 31 від 14.01.2000 р.

Рішення суду в частині визнання недійсним договору оренди № 339 від 13.08.1997 р. та додаткової угоди до нього мотивовано тим, що ВАТ "Запорізький металургійний завод "Запоріжсталь" не мав повноважень на передачу в оренду приміщення, яке не входило до його статутного фонду, оскільки відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцем майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ може бути лише Фонд держмайна України. Доводи позивача про те, що договір оренди в подальшому був приведений у відповідність із законодавством додатковою угодою № 31 від 14.01.2000 р. суд відхилив, оскільки приміщення були передані в комунальну власність лише 09.02.2000 р., тому додаткова угода також не відповідає вимогам закону.

Постановою Вищого арбітражного суду України від 12.06.2001 р. в даній справі в порядку нагляду змінено рішення господарського суду першої інстанції та викладено резолютивну частину рішення в редакції: "В позові відмовити". Постанову мотивовано тим, що спірне приміщення було передано в комунальну власність не 09.02.2000 р. (як виходив суд), а 29.12.1999 р., що підтверджується актом прийому-передачі від 29.12.1999 р. об’єктів житлово-комунального господарства від ВАТ ЗМК "Запоріжсталь" у комунальну власність м. Запоріжжя (додаток № 1 до акта). За додатковою угодою від № 31 від 14.01.2000 р. належною стороною в договорі став ВРЕЖО № 14 (власник спірного приміщення - орендодавець). Тому суд першої інстанції помилково визнав договір оренди № 339 від 13.08.1997 р. та додаткову угоду до нього недійсними.

ПП "Лю-Січ" звернулося до Вищого господарського суду України із заявою про перегляд постанови Вищого арбітражного суду України від 12.06.2001 р. за нововиявленими обставинами та її скасування.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.07.2008 р. у справі № 04-1/9-20/10 (4/3/284д) передано заяву ПП "Лю-Січ" про перегляд постанови Вищого арбітражного суду України від 12.06.2001 р. до господарського суду Запорізької області для вирішення питання про її прийняття, оскільки за висновком суду перегляд постанов Вищого арбітражного суду країни за нововиявленими обставинами має здійснювати господарський суд Автономної республіки Крим, областей, міста Києва і Севастополя, який до набуття статусу місцевого господарського суду прийняв рішення зі справи у першій інстанції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.10.2008 р. у справі № 4/3/284д-8/480д/08 заяву про перегляд постанови за нововиявленими обставинами прийнято до розгляду.

За наслідками розгляду заяви ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.11.2008 р. заяву про перегляд постанови Вищого арбітражного суд України від 12.06.2001 р. залишено без задоволення, а постанову Вищого арбітражного суду України - без змін.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Згідно з абз. 3 п. 1, п. п. 1.1, 1.2 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 21.05.2002 р. № 04-5/563 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" (v_563600-02) нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. На підставі статті 112 ГПК судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору або розгляду справи про банкрутство і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.

Так, у якості нововиявлених обставин відповідач посилається на те, що з листів Управління житлового господарства Запорізької міської ради (вих. № 15-03/632 від 03.08.2008 р.) та КП "ВРЕЖО № 13" (№ 1541 від 27.08.2008 р., № 1586 від 01.09.2008 р.) відповідачу стало відомо обставини, що не були враховані судом при розгляді справи, саме: нежитлові приміщення по пр. Леніна, 234 не входили до статутного фонду ВАТ "Запоріжсталь". Зазначає, що житловий фонд, який передавався у власність Запорізької міської ради був оцінений станом на 01.02.2000 р. (згідно акту прийому-передачі від 09.02.2000 р.) і тільки з цього часу він був взятий на облік в бухгалтерській звітності та став власністю Запорізької міської ради. Тому ВАТ "Запоріжсталь" та КП "ВРЕЖО № 14" як його правонаступник не були повноважними орендодавцями спірного приміщення. Крім того, зазначає, що КП "ВРЕЖО № 14" право підписувати договори оренди не надавалось.

На підтвердження зазначених обставин відповідач надав:

- лист РВ ФДМ в Запорізькій області № 3425/26-201 від 31.05.2006 р.;

- довідку-характеристику Запорізького БТІ № 19-200 від 21.02.2002 р.;

- лист КП "ВРЕЖО № 13" (реорганізований КП "ВРЕЖО № 14") від 27.08.2008 р. № 1541;

- акт від 09.02.2000 р. прийому-передачі об’єктів житлового комунального господарства від ВАТ "Запоріжсталь" до комунальної власності та додаток № 1 до нього "Перелік об’єктів житлового фонду, які приймаються в комунальну власність м. Запоріжжя від ВАТ "Запоріжсталь";

- акт приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність (житловий будинок по пр. Леніна, 234) без номеру та без дати;

- рішення Запорізької міської ради народних депутатів від 05.03.1997 р. № 13 "Про врегулювання орендних відносин щодо майна комунальної власності м. Запоріжжя";

- рішення господарського суду Запорізької області від 08.09.2003 р. у справі № 26/55;

- постанову Вищого арбітражного суду України від 26.03.2001 р. у справі № 04-1/9-1810.

Колегія суддів зазначає, що постановою Вищого арбітражного суду України від 26.03.2001 р. у справі № 04-1/9-1810 встановлено, що "нежитлове приміщення, яке знаходиться на пр. Леніна, 234 в м. Запоріжжі в статутний фонд ВАТ ЗМК "Запоріжсталь" не увійшло і на момент укладання договору оренди № 340 від 13.08.1997 р. знаходилося у державній власності, що підтверджується листом ВВ ФДМУ по Запорізькій області № 4031/26-201 від 04.08.2000 р. та актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 28.12.1995 р. Відповідно зі ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного на час укладання договору) орендодавцем майна, яке не увійшло у статутний фонд господарського товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації) і яке є державною власністю може бути лише Фонд державного майна України. Отже, як свідчать матеріали справи, ВАТ ЗМК "Запоріжсталь" був неналежним орендодавцем за договором оренди № 340 від 13.08.1997 р. і не вправі був укладати договір оренди з ТОВ "Торговий дім "Фенікс, ЛТД", оскільки не мав на це належних повноважень".

Сторонами у справі № 04-1/9-1810 були ТОВ "Торговий дім "Фенікс, ЛТД" та ПП "Лю-Січ".

Таким чином, обставини, на які посилається відповідач як на нововиявлені, на момент винесення Вищим арбітражним судом України оскаржуваної постанови від 12.06.2001 р. в даній справі були відомі йому з постанови Вищого арбітражного суду України від 26.03.2001 р. у справі № 04-1/9-1810.

Крім того, колегія суддів зазначає, що докази наявності чи відсутності у ВАТ "Запоріжсталь" та КП "ВРЕЖО № 14" права передавати в оренду спірне приміщення досліджувалися судами як першої, так і наглядової інстанцій. Зокрема, акт від 09.02.2000 р. прийому-передачі об’єктів житлового комунального господарства від ВАТ "Запоріжсталь" до комунальної власності та додаток № 1 до нього досліджувалися судами та їм надавалася правова оцінка.

Листи Управління житлового господарства Запорізької міської ради від 03.08.2008 р. № 15-03/632, КП "ВРЕЖО № 13" від 27.08.2008 р. № 1541, від 01.09.2008 р. № 1586 та РВ ФДМ в Запорізькій області від 31.05.2006 р. № 3425/26-201 не встановлюють нових обставин у справі. В них викладена лише оцінка доказів, які досліджувалися судом.

Таким чином, наведені у заяві обставини не спростовують факти, покладені в основу судового рішення, а є лише переоцінкою доказів, що досліджувалися судом під час розгляду справи.

Крім того, колегія суддів зауважує, що предметом спору у даній справі є розірвання договору № 78 від 08.08.1997 р. про сумісну діяльність, укладеного між ТОВ "Торговий дім "Фенікс ЛТД" та ПП фірми "Лю-Січ", а також виселення ПП фірми "Лю-Січ" із спірного приміщення. Наведені відповідачем обставини не стосуються предмету спору в даній справі та не спростовують висновків суду як першої, так і наглядової інстанції про відмову в позові.

Таким чином, зазначені обставини не мають істотного значення для вирішення спору про розірвання договору № 78 від 08.08.1997 р. про сумісну діяльність через несплату передбачених договором платежів та виселення з цих підстав.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини не є нововиявленими обставинами в розумінні ст. 112 ГПК України, не мають істотного значення для правильного вирішення спору та не спростовувують факти, покладені в основу постанови Вищого арбітражного суду України від 12.06.2001 р. в даній справі.

У зв’язку з цим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами та вважає, що суд першої інстанції надав вірну оцінку наявним доказам у справі та виніс ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.