Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Парамонової Т.Ф.

суддів : Єжової С.С.

Семендяєвої І.В.

секретар судового засідання Антонова І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: Силенко О.Ю., дов. № 18/01-84-09 від 08.01.09;

від органу виконання

судових рішень: Рябчун Д.С., дов. № 131/3 від 11.02.09

розглянувши

апеляційну скаргу Державної інспекції з енергозбереження, м. Київ

на ухвалу

господарського суду Луганської області

від 15.01.2009

у справі № 6/39 (суддя Яресько Б.В.)

за позовом Урядового органу державного управління Державної інспекції з енергозбереження,

м. Луганськ

до відповідача Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Луганськтеплокомуненерго",

м. Луганськ

орган виконання

судових рішень Жовтневий відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції,

м. Луганськ

про стягнення 1817743 грн. 00 коп.

Урядовий орган державного управління –Державна інспекція з енергозбереження 18.11.2008 року звернулась до господарського суду Луганської області зі скаргою на бездіяльність Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, в якій просить суд:

- визнати незаконними та скасувати постанови про зупинення виконавчого провадження від 19.07.2006 року, 18.09.2006 року;

- визнати незаконними та скасувати постанови про приєднання виконавчого провадження від 19.07.2006 року, 18.09.2006 року;

- зобов’язати Жовтневий відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції винести постанову про поновлення виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2006 року по справі № 6/39;

- зобов’язати Жовтневий відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції здійснити передбачені законом виконавчі дії та заходи примусового виконання по виконанню рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2006 року по справі № 6/39 про стягнення з Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства ''Луганськтеплокомуненерго'' в особі філії "Брянкатеплокомуненерго", в доход державного бюджету підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у сумі 1 817 743 грн. 00 коп., а також на користь Урядового органу державного управління –Державної інспекції з енергозбереження державного мита у сумі 18 177 грн. 43 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.01.09 по справі № 6/39 скаргу Урядового органу державного управління –Державної інспекції з енергозбереження відхилено.

Не погодившись з постановленою ухвалою суду, Державна інспекція з енергозбереження звернулась до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду від 15.01.09 по справі № 6/39.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду (ст. 106 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції зазначено, що згідно п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" однією з обставин, що зумовлюють обов’язкове зупинення виконавчого провадження є внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15)

Як вбачається з виписки з Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) , відповідач внесений до реєстру 28 листопада 2005 року.

Суд першої інстанції вказує на необґрунтованість посилань позивача на неможливість застосування наказу Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005 року № 568 (v0568558-05) , оскільки елементом нормативно-правового акту є визначене правило поведінки (норма права), яке має неперсоніфікований характер і розраховане на неодноразове застосування.

Наказ № 568 (v0568558-05) про затвердження переліку підприємств, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) , не є нормативним актом та не підлягає реєстрації. Крім того, документом, що підтверджує участь підприємства у процедурі погашення заборгованості як підстава зупинення виконавчого провадження, є виписка з Реєстру.

Суд зазначає, що підстав для визнання незаконними постанов щодо приєднання виконавчих проваджень заявником не наведено. Крім того, подана позивачем скарга не відповідає вимогам ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, оскільки подана з порушенням встановленого десятиденного строку, з врахуванням того, що позивач був обізнаний про наявність оскаржувальних постанов, що підтверджується його скаргою від 03.07.2008 року.

За таких обставин, у зв’язку з законністю прийнятих ДВС постанов про зупинення та приєднання виконавчих проваджень, пропуском позивачем встановленого 10-деного строку, відсутні підстави для задоволення скарги у цілому.

Державна інспекція з енергозбереження вважає, що ухвала Господарського суду Луганської області від 15.01.09 по справі № 6/39 не відповідає фактичним обставинам справи, суперечить нормам матеріального права, внаслідок чого вона є незаконною та необґрунтованою та підлягає скасуванню.

В обґрунтування своїх доводів за апеляційною скаргою скаржник посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо державної реєстрації та набрання чинності нормативно-правових актів, та судом був зроблений неправильний висновок щодо того, що наказ Міністерства палива та енергетики України від 10.11.05 № 568 (v0568558-05) не підлягає державній реєстрації.

Скаржник вказує, що наказ Міністерства палива та енергетики України від 10.11.05 № 568 (v0568558-05) , будучи нормативно-правовим актом, підлягає державній реєстрації Міністерством юстиції України. Відповідна державна реєстрація Міністерством юстиції України не здійснювалась, отже він є таким, що не набув чинності і не може бути застосований.

Скаржник вважає, що на теперішній час законодавством не визначений перелік підприємств паливно-енергетичного комплексу, на які поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) , тобто у органу Державної виконавчої служби відсутні правові підстави для зупинення виконавчого провадження відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Скаржник також посилається на лист від 28.08.95 № 05-2/433 (v_433800-95) Вищого арбітражного суду України де зазначено, що "незареєстрований нормативний акт, що полягає державній реєстрації, є нечинним і на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України арбітражний суд повинен відмовити у задоволенні вимог сторін, якщо ці вимоги ґрунтуються на акті державного чи іншого органу, що не відповідає законодавству".

До того ж, на офіційному сайті Міністерства юстиції України відсутні дані щодо подання Міністерством палива та енергетики України до Міністерства юстиції України наказу № 568 від 10.11.05 (v0568558-05) та інформація про відмову у проведенні державної реєстрації даного наказу. Відсутній також лист Міністерства юстиції України № 24-26-4788 від 23.11.05, що викликає великі сумніви щодо того, чи дійсно наказ "Про затвердження переліку підприємств" (v0568558-05) № 568 від 10.11.05 подавався до Міністерства юстиції України на державну реєстрацію.

Доводи апеляційної скарги судовою колегією не приймаються з огляду на наступне.

Наказ Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005 року № 568 (v0568558-05) видано на виконання Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) .

Цим Законом (2711-15) визначено комплекс заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу та визначено повноваження Міністерства палива та енергетики України.

Згідно до п. 3.2.6 Закону (2711-15) Міністерство палива та енергетики України видає наказ про затвердження переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості.

Наказ Міністерства палива та енергетики України є підставою для внесення до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Підприємство вважається таким, що бере участь у процедурі погашення заборгованості з дня видання наказу Міністерства палива та енергетики України.

У відповідності до Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 (493/92) та п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 "Про затвердження положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (731-92-п) на державну реєстрацію не подаються акти, що спрямовані на організацію виконання рішень вищестоячих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають правових норм".

Необґрунтованим є і посилання позивача на практику розгляду аналогічних скарг з винесенням судового рішення про їх задоволення, оскільки на даний час Вищим господарським судом України всі попередні рішення у справі № 14/90 скасовані, про що зазначено в ухвалі суду першої інстанції.

Слушним є і посилання суду першої інстанції на пропуск строків оскарження визначених ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що ухвала господарського суду прийнята у відповідності з нормами процесуального права, відповідає матеріалам справи, у зв’язку з чим апеляційна скарга Державної інспекції з енергозбереження залишається без задоволення, ухвала господарського суду від 15.01.09 по справі № 6/39 –без змін.

Керуючись статтями 44, 47, 99, 101, п. 1 ст. 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

1. Апеляційну скаргу Державної інспекції з енергозбереження на ухвалу господарського суду Луганської області від 15.01.09 у справі № 6/39 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Луганської області від 15.01.09 у справі № 6/39 залишити без змін.