Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 179 275,41 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що за Договором поставки №12-170/07 від 10.10.2007р., укладеним між сторонами, позивач відвантажив, а відповідач прийняв, але не оплатив товар на загальну суму 161 300,00 грн., внаслідок чого порушив вимоги п.1.1, п.3.6 вказаного Договору та ст. 526 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2008р. у справі №32/392 було частково задоволено заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову і накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу, в межах суми позову.

Не погоджуючись із вказаною Ухвалою суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2008р. у справі №32/392 скасувати.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми процесуального права, а саме ст. ст. 66- 68 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до безпідставного, на думку відповідача, накладення арешту саме на рухоме і нерухоме майно, а не безпосередньо на грошові кошти відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2009р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні 11.01.2009р.

В судовому засіданні 11.02.2009р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити та скасувати Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2008р. у справі №32/392.

Представник позивача в судовому засіданні 11.02.2009р. подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану Ухвалу місцевого господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2008р. у справі №32/392 було вжито заходів забезпечення позову і накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу, в межах суми позову. Дана Ухвала суду мотивована тим, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Відповідач, не погоджуючись з Ухвалою Господарського суду міста Києва, звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій, зокрема, зазначав про безпідставність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а не на грошові кошти відповідача.

Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями відповідача, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Судом першої інстанції було з’ясовано, що посадовими особами відповідача після звернення позивача з позовом до суду направлено на адреси учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Річфлотсервіс" повідомлення щодо проведення загальних зборів учасників та прийняття рішення про припинення товариства, як юридичної особи, шляхом її ліквідації. З моменту прийняття рішення про припинення юридичної особи повноваження щодо управління юридичною особою переходять до ліквідаційної комісії, відповідно до ст. 105 Цивільного Кодексу України, яка відповідно до законодавства має лише виконувати функції, пов'язані з ліквідацією юридичної особи.

За таких обставин, з моменту прийняття рішення про припинення діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю "Річфлотсервіс" не буде здійснювати господарську діяльність, направлену на отримання доходів (прибутку), що в свою чергу зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду в даній справі у випадку задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що Ухвала Господарського суду міста Києва від 28.11.2008р. у справі №32/392 прийнята з дотриманням норм процесуального права, у зв’язку з чим правові підстави для її скасування відповідно до ст. ст. 104, 106 Господарського процесуального кодексу України, відсутні, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Річфлотсервіс", з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32- 34, 43, 66, 67, 86, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Річфлотсервіс" залишити без задоволення, а Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2008р. у справі №32/392 (про вжиття заходів забезпечення позову) – без змін.

2. Матеріали справи №32/392 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.