розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від НОМЕР_1

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи Литвиненка Сергія Віталійовича, м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОРМАЦІЯ_1", АДРЕСА_1

3-я особа-1 товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_2", АДРЕСА_1

3-я особа-2 товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_3", АДРЕСА_1

про стягнення 28 961,98 грн.,

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ ІНФОРМАЦІЯ_1" заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги в сумі 23129,60грн., 1974,58 грн. пені, 292,76 грн. 3% річних, 3565,04грн. інфляційних втрат за час прострочення платежу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2008 року у справі № 35/141-08 (суддя Широбокова Л.П.) позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 22 129,60 грн. заборгованості, 1 889,20 грн. пені, 280,11 грн. 3% річних, 3 223,14 грн. інфляційних втрат, 275,22грн. витрат по сплаті державного мита та 112,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. При цьому скаржник посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Скаржник вважає, що надані місцевому господарському суду копії факсокопій договору не відповідають вимогам закону і не мають юридичної сили та доказовості щодо факту укладання договору транспортної експедиції, оскільки одна із сторін заперечує проти справжності підпису на копії факсокопії договору.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу наданий не був; представник позивача в судовому засіданні пояснив, що вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, між СПД - фізичною особою ОСОБА_2(Експедитор-2) та ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" (Експедитор-1) був укладений договір на транспортно-експедиторське обслуговування №НОМЕР_1відповідно до якого позивач зобов'язався виконати за дорученням відповідача організацію перевезення вантажу з м. Лотте (Німеччина) до АДРЕСА_1 (Україна) за адресою, зазначеною в міжнародній автомобільній накладній (CMR).

Згідно умов договору вартість послуг становила 3 000 Євро (по курсу НБУ на день завантаження), за стягненням еквіваленту яких в національній валюті (23 129,60 грн.) позивач звернувся до господарського суду.

Відповідач факт укладання договору з позивачем та надання останнім послуг заперечив.

Транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу.

Відносини з транспортного експедирування регулюються Цивільним та Господарським кодексами України (436-15) , Законом України "Про транспорт" (232/94-ВР) , Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (1955-15) , іншими нормативно- правовими актами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

З зазначеною нормою кореспондуються приписи ст. 316 Господарського кодексу України.

Щодо вказаного виду правочинів чинним законодавством встановлена письмова форма (ч.1 ст. 930 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони або якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Матеріалами справи посвідчується, що укладанню договору на транспортну експедицію передувало узгодження сторонами заявки на надання відповідної послуги. Відповідач -ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1", отримав заявку на транспортування вантажу за спірним маршрутом від ЧП "ІНФОРМАЦІЯ_4" (заявка №НОМЕР_1 договір №НОМЕР_1) та, в свою чергу, залучив до виконання договору позивача - СПДОСОБА_2. (договір-заявка №НОМЕР_1), що не суперечить приписам чинного законодавства, підтверджується документально та не заперечується відповідачем.

На виконання вказаного замовлення 09.11.2007р. сторонами був укладений договір на транспортно-експедиторське обслуговування за №НОМЕР_1

Твердження скаржника про недійсність зазначеного договору внаслідок укладання останнього з застосуванням факсимільного зв'язку не ґрунтується на приписах чинного законодавства; зазначений договір відповідачем не оспорювався, в установленому порядку недійсним не визнавався і являється чинним на момент розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання договору з відповідачем, позивач уклав договір на перевезення вантажу з перевірником - ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_2" (договірНОМЕР_1 і останнім було здійснено доставку вантажу за визначеною сторонами адресою - ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" (АДРЕСА_1, що підтверджується матеріалами справи. Факт отримання вантажу підтвердив представник ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" та надав для огляду колегії суддів оригінал спірної міжнародної автомобільної накладної (CMR).

З умов договору, укладеного сторонами, слідує, що позивач зобов'язався надати транспортно-експедиційну послугу, а відповідач-оплатити останню. Висновок господарського суду про те, що обов'язок з оплати наданої послуги покладено саме на відповідача - ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" відповідає умовам договору та приписам чинного законодавства (ч.1 ст. 929 ЦК України).

Враховуючи, що відповідачем не виконані зобов'язання по оплаті отриманої послуги, докази оплати заборгованості не надані, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми заборгованості.

Нарахування позивачем штрафу за прострочення платежу, інфляційних втрат та відсотків річних відповідає умовам договору, узгоджується з нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) та ст.ст. 549 625 Цивільного кодексу України (435-15) ; позовні вимоги в даній частині правомірно задоволені судом.

Скаржник посилається на відсутність в копії міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) номеру та дати її оформлення, підпису та дати отримання товару як на підставу для не оплати наданих послуг. Зазначені посилання скаржника не можуть бути прийняті до уваги, оскільки:

- відсутність частини реквізитів на транспортному документі не спростовує факту доставки товару;

- спірна CMR містить відбиток печатки одержувача товару - ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3";

- відповідно ч. 1 ст. 13 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) та п. 20 договору, яким сторони визнали всі положення цієї конвенції, доказом отримання вантажу являється не відмітка в CMR, а розписка одержувача в прийнятті вантажу (передача якої відповідачу договором не передбачена).

Таким чином, суд першої інстанції підставно визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення вартості наданих транспортно-експедиційних послуг.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги відповідача про скасування рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 105 ГПК України, суд

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2008 року у справі №35/141-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду.