розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Житлосервіс № 5" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 23.12.2008 у справі №5020-5/331

за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040)

до комунального підприємства "Житлосервіс № 5" (вул. Д. Ульянова, 16, м. Севастополь,99045)

комунального підприємства "Енергосервіс" (вул. І. Голубця, 5, м. Севастополь,99003)

про стягнення заборгованості в розмірі 220473,31 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23.12.2008 у справі № 5020-5/331 позов задоволено.

Стягнуто з комунального підприємства "Житлосервіс № 5" на користь відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія Севастопольенерго" вартість активної електроенергії в розмірі 162079,46 грн., заборгованість за перевищення договірної величини споживання в розмірі 12682,34 грн.

Стягнуто з комунального підприємства "Житлосервіс № 5" на користь відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія Севастопольенерго" пеню в розмірі 29,44 грн., 3% річних в розмірі 3,98 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1747,95 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

В основу рішення були покладені загальні норми господарського та цивільного права, а саме норми статей 525, 526 Цивільного кодексу України, які регулюють договірні зобов’язальні правовідносини сторін, а також положення статті 230 Господарського кодексу України та статті 625 Цивільного кодексу України, які передбачають відповідальність боржника у вигляді пені та процентів річних.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права та помилково залишив поза увагою наявність трьохсторонньої додаткової угоди, відповідно до якої обов’язок щодо сплати витрат пов’язаних із споживанням електричної енергії був покладений на комунальне підприємство "Енергосервіс".

Розпорядженням в. о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.02.2009 суддю Гонтаря В. І. замінено на суддю Голика В. С.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга комунального підприємства "Житлосервіс № 5" підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2003 між відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (Постачальник) та комунальним підприємством "Житлосервіс № 5 (Споживач), укладений Договір № 4124 про постачання електричної енергії строком дії із дня підписання по 31.12.2004. Він вважається продовженим на наступний рік, якщо ні одна із сторін не заявить про його розірвання або зміну не менш ніж за 30 днів до закінчення дії Договору (том 1, а. с. 8-12).

Судом встановлено, що комунальне підприємство "Житлосервіс № 5 споживало електроенергію на підставі вищенаведеного договору. Цей договір не був розірваний. Сторонами вчинялись дії по його виконанню.

Згідно з пунктом 8.1 Договору розрахунковим вважається період з 15 календарного числа місяця до такого ж календарного числа поточного місяця.

Розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника в уповноваженому банку. У випадку перерахування Споживачем коштів за електричну енергію на інший рахунок Постачальника, Постачальник зобов'язаний повернути ці кошти за заявою Споживача чи самостійно у триденний строк з дня їх отримання.

За дату оплати приймається дата надходження коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника або дати внесення Споживачем готівкових коштів в касу Постачальника.

Усі рахунки на оплату електричної енергії повинні оплачуватися Споживачем на протязі 5 банківських днів з дня виписування рахунку.

Відповідно до п. 10.2.2 Правил користування електричною енергією Споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

При укладенні договору сторони домовились про те, що у всьому іншому, що не передбачено даним договором, сторони керуються діючими правилами користування електроенергією та діючим законодавством України (п. 10.5 договору).

Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів "Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам" № 441 (в редакції постанови № 473 (473-2005-п) від 16.06.2005) встановлено, що місцеві енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами).

Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлюються додатком до договору як договірні величини.

Відповідно до частини 3 пункту 4.2 Правил користування електричною енергією, розмір очікуваного споживання електричної енергії визначається та вказується для кожної площадки вимірювання.

Додатком № 1 до договору, який оформлюється щорічно, узгоджуються договірні величини споживання електроенергії по площадкам (том 1, а. с. 13 –22, за 2007 та за 2008 роки).

Проте, судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково не надав належної оцінки додатковій угоді до договору № 4124, відповідно до умов якої з 28.12.2006 платником за електричну енергію є комунальне підприємство "Енергосервіс"(том 1, а. с. 81).

Вказана додаткова угода була укладена сторонами на підставі Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 08.11.2006 № 1128р (том 1, а. с. 82).

Статтею 520 Цивільного кодексу України передбачена можливість заміни боржника у зобов'язанні іншою особою (переведення боргу) за згодою кредитора.

Обставини справи вказують на те, що при укладенні додаткової угоди били дотримані норми вищенаведеної статті.

Крім того, слід зазначити, що додатковою угодою до договору № 4124 не відокремлені платежі за господарські потреби від платежів з населення за споживану електричну енергію. Отже, апеляційна інстанція вважає, що на комунальне підприємство "Енергосервіс" були покладені всі витрати пов’язані із споживанням електроенергії.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

З матеріалів справи вбачається, що рахунки по оплаті за електроенергію, надавались споживачу своєчасно, але оплата здійснювалась несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість по активному споживанню склала 174795,22 грн.

Колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на наступні норми чинного законодавства.

Згідно до статті 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 Цивільного кодексу України).

Оскільки додаткова угода до договору № 4124 (том 1, а. с. 81) була укладена в тій же формі (у письмовій), що і основний договір від 01.10.2003 № 4124 про постачання електричної енергії, суд дійшов до висновку про те, що правочин про заміну боржника у зобов'язанні відбувся у належній формі.

Проте, посилання комунального підприємства "Енергосервіс" у клопотанні (том 1, а. с. 121) на те, що його зобов’язання втратило силу на підставі прийняття міською державною адміністрацією Розпорядження від 17.07.2007 № 635-р "Про внесення змін у розпорядження міської державної адміністрації від 08.11.2006 № 1128 "Про функціонування комунального підприємства "Енергосервіс" та про виділення долі витрат на освітлення місць загального користування по сплаті населенням послуг по утриманню і експлуатації жилих будинків і прибудинкових територій (квартирна плата)" є неспроможними.

Так, власником мереж не надано суду доказів укладення додаткової угоди у письмовій формі, яка б була прийнята сторонами (зокрема за участю і, відповідно, за згодою кредитора-постачальника) про заміну боржника у зобов’язанні. При цьому, не може бути розцінено як письмова угода сторін у розумінні статей 513, 521 Цивільного кодексу України, розпорядження виконавчої влади від 17.07.2007 № 635-р, оскільки таке рішення є тим нормативним актом, на підставі якого повинні бути відбутися певні дії підпорядкованого органу, у даному випадку, дії спрямовані на зміну договірних умов.

Крім того, колегія суддів не вважає необхідним витребувати текст Розпорядження від 17.07.2007 № 635-р для залучення до матеріалів справи на підставі статті 38 Господарського процесуального кодексу України, тому що зміст цього документу не впливає на договірні відносини сторін без додаткового узгодження стосунків безпосередньо всіма сторонами.

Отже, вищенаведені норми та обставини справи вказують на те, що обов’язок щодо сплати споживаної електричної енергії залишився з 28.12.2006, після укладення додаткової угоди (том 1, а. с. 81), за комунальним підприємством "Енергосервіс" і у встановленому законом порядку не скасовувався. Крім того, слід зазначити, що період в якій договірні обов’язки по оплаті були покладені на комунальне підприємство "Енергосервіс" попадає на той період, за який заявлений позов і в якій виникла заборгованість за спожиту електроенергію.

З аналогічних підстав є неспроможними доводи заявника апеляційної скарги про те, що Наказом Головного управління житлово-комунального господарства від 15.04.2008 № 17 була повернена функція по сплаті платежів з населення за споживану електроенергію в житлових будинках комунальному підприємству "Житлосервіс № 5". Також, для правомірного вирішення спору по суті не має значення наявність Наказу Головного управління житлово-комунального господарства від 13.08.2007 № 76. Питання невиконання підпорядкованими органами вказівок Севастопольської міської державної адміністрації не є предметом спору у даній справі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів оплати за споживану за договором електроенергію, в обсязі та на суму зазначеним у заяві про зменшення позовних вимог (том 1, а. с. 125) ані комунальним підприємством "Житлосервіс № 5", ані комунальним підприємством "Енергосервіс" суду не представлено.

З урахуванням викладеного, вбачається наявність обов’язку саме комунального підприємства "Енергосервіс" погасити виниклу заборгованість.

На це підприємство покладається також обов’язок щодо сплати витрат пов’язаних з перевищенням договірного обсягу споживання за 2007-2008 роки на суму 12682,34 грн.

Наявність цього перевищення підтверджується матеріалами справи, сторонами по суті не заперечується та обґрунтовується положеннями пункту 5 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" (в редакції Закону від 19.01.2006)Ю, а також умовами додаткової угоди до договору від 15.08.2005, згідно яким: споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Стосовно вимог позивача про стягнення суми пені судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до п. 8.6 Договору у випадку несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів Постачальник здійснює нарахування Споживачу пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України також передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем нарахована пеня в сумі 29,44 грн., яка підлягає стягненню з комунального підприємства "Енергосервіс", оскільки саме на цьому підприємстві лежить вина за несплату основної суми боргу.

Крім того, з комунального підприємства "Енергосервіс" підлягає стягненню на користь позивача сума 3-х процентів річних у зв’язку з наступним.

Відповідно до п. 4.2.4 договору споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою постачальника зобов'язаний оплатити суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 процентів річних з простроченої суми боргу.

Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, вказана норма щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми - кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Аналогічне по суті положення містить норма статті 1214 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Перевіривши розрахунок суми вимог про стягнення 3 % річних, а також інфляційних втрат, колегія суддів вважає його вірним та повністю обґрунтованим нормами матеріального права.

Судова колегія вважає також необхідним зазначити, що посилання місцевого господарського суду на норми частини 2 статті 528 Цивільного кодексу України, згідно з якою: у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам, у даному випадку є хибними з огляду на наступне.

Слід звернути увагу на частину 1 вищенаведеної статті, відповідно до якої виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

У даній справі боржником саме і є відповідач - комунальне підприємство "Енергосервіс", на що вказує додаткова угода (том 1, а. с. 81). При цьому, на вказане підприємство був покладений обов’язок по оплаті споживаної електроенергії не виключно первісним боржником - комунальним підприємством "Житлосервіс № 5", а безпосередньо також кредитором - відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго". Таким чином, комунальне підприємство "Енергосервіс" не може вважатися "іншою особою" в розумінні статті 528 Цивільного кодексу України та, більш того, із суті зобов'язання випливає обов'язок саме цього підприємства виконати зобов'язання особисто.

Посилання господарського суду міста Севастополя на статтю 111-12 Господарського процесуального кодексу України, яка міститься в розділі ХІІ цього кодексу "Перегляд судових рішень у касаційному порядку" та згідно з якою вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції, взагалі є неспроможними, тому що ця процесуальна норма визначає обов’язки суду при умові передачі справи від касаційної інстанції на новий розгляд, тоді як дана справа № 5020-5/331 касаційною інстанцією не переглядалась. Наявність провадження у схожій справі № 5020-2/087 не впливає на вирішення спору по суті у даній справі.

Таким чином, позовні вимоги (з урахуванням зменшення позовних вимог) повністю обґрунтовані та підлягають задоволенню. При цьому, колегія суддів враховує те, що під час провадження у господарському суді міста Севастополя за згодою позивача було залучено до участі у справі другого відповідача - комунальне підприємство "Енергосервіс".

Відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Враховуючі наявність такої згоди позивача, апеляційна інстанція вважає можливим задовольнити позов до другого відповідача - комунального підприємства "Енергосервіс".

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, помилкове сплачена сума витрат пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу за подачу апеляційної скарги підлягає поверненню комунальному підприємству "Житлосервіс № 5".

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя прийнято з порушенням норм матеріального права, при невідповідності висновку суду дійсним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Житлосервіс № 5" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 23.12.2008 у справі №5020-5/331 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. У позові до комунального підприємства "Житлосервіс № 5" відмовити.

5. Позов до комунального підприємства "Енергосервіс" задовольнити.

6. Стягнути з комунального підприємства "Енергосервіс" (вул. І. Голубця, 5, м. Севастополь, 99003, ОКПО 13789271) на користь відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія Севастопольенерго" (99040 м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ЕДРПОУ 05471081, р/р 2603830131168 в СМВ № 4548 ВАТ "Державний Ощадний Банк, України", МФО 384027) вартість активної електроенергії в розмірі 162079,46 грн., заборгованість за перевищення договірної величини споживання в розмірі 12682,34 грн.

7. Стягнути з комунального підприємства "Енергосервіс" (вул. І. Голубця, 5, м. Севастополь, 99003, ОКПО 13789271) на користь відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія Севастопольенерго" (99040 м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ЕДРПОУ 05471081, п/р 260073537 в АБ "Перший інвестиційний банк" м. Києва, МФО 300506) пеню в розмірі 29,44 грн., 3 % річних в розмірі 3,98 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1747,95 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

8. Стягнути з комунального підприємства "Енергосервіс" (вул. І. Голубця, 5, м. Севастополь, 99003, ОКПО 13789271) на користь комунального підприємства "Житлосервіс № 5" (99045 м. Севастополь, вул. Д. Ульянова, 16, код ЕДРПОУ 32296572, р/р 26004945157701 в СФ УСБ, МФО 324195) 873,98 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

9. Повернути комунальному підприємству "Житлосервіс № 5" (99045 м. Севастополь, вул. Д. Ульянова, 16, код ЕДРПОУ 32296572, р/р 26004945157701 в СФ УСБ, МФО 324195) із Державного бюджету України 118,00 грн. помилково сплачену суму витрат пов’язану із інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу.