КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2009 № 4/357
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs3669119) )
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Кошіля В.В.
Шапрана В.В.
при секретарі: Цецарському А.О.
За участю представників:
від позивача - ЯровийЯ.В.
від відповідача - ШадевськаЖ.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповдіальністю "Кніппінг Комплект"
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2008
у справі № 4/357 (Борисенко І.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповдіальністю "Кніппінг Комплект"
до Київської міської ради
про визнання частини договору оренди земельної ділянки недійсною
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду передані позовні вимоги Товариства з обмеженоювідповідальністю"Кніппінг Комплекс" про визнання пункту 4.3 договору оренди земельної ділянки №78-6-00465 укладеного 13.09.2007 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю"Кніппінг Комплекс" недійсним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2008 в позові відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що на момент укладення договору сторони досягли згоди з усіх пунктів вказаного договору; позивач не скористався правом на досудове врегулювання спору; на підставі п.3 ч. 4 ст. 179 ГК України умови типового договору були конкретизовані сторонами і визначені у відповідності з рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 №457/1867"Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві".
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю"Кніппінг Комплекс" (позивач) звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати повністю прийняти нове рішення яким в задовольнити позовні вимоги повністю. В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції при прийняті оскаржувального рішення невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права. Позивач також в апеляційній скарзі зазначає, що оспорюваний пункт договору не спрямований на реальне настання правових наслідків та суперечить ст.ст. 610, 612 ЦК України, ст. 14, 21 Закону України "Про оренду землі".
Київська міська рада відзив на апеляційну скаргу не надала.
Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, прийшов до наступного.
13.09.2007 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.2006 №420/477 (ra-420023-06) та 26.09.2007 був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №78-6-00465.
Відповідно до вказаного договору оренди земельної ділянки відповідач як орендодавець на підставі рішення від 21.12.2006 №420/477 (ra-420023-06) за актом приймання-передачі передав, а позивач як орендар прийняв в оренду земельну ділянку площею 3364кв.м. по вул.Новозабарська,2/6, літ."В,С" у м.Києві для експлуатації та обслуговування виробничого корпусу та складських приміщень.
Пунктом 4.3 договору передбачено, що у випадку, якщо цей договір не підписаний орендарем в установленому законодавством порядку протягом п’яти місяців з моменту набуття чинності рішення Київської міської ради від 21.12.2006 №420/477, розмір орендної плати на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п’ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків на місяць від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Таким чином, оспорюваним пунктом договору передбачена відповідальність позивача за прострочення строку непідписання договору, яка за своєю правовою природою фактично є штрафною санкцією.
Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.
З вищенаведених норм слідує, що в укладеному договорі не може бути встановлено зобов’язання вчинити певні дії до укладення цього договору та відповідні санкції за невиконання цих зобов’язань. Тобто, сторони не можуть встановлювати в договорі штрафні санкції за невиконання умов договору за період, до якого цей договір не був укладений.
З цих же підстав колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що згідно п.3 ч.4 ст. 179 ГК України в договорі сторони конкретизували умови типового договору і визначили їх у відповідності з ст.28 п.7 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 №457/1867 (ra0457023-04) "Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві", згідно якого, якщо договір оренди землі не підписаний зацікавленою особою в установленому законодавством порядку протягом п’яти місяців з моменту набуття чинності рішенням Київської міської ради про передачу відповідної земельної ділянки в оренду, розмір орендної плати на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у п’ятикратному розмірі, але не більше десяти відсотків від грошової оцінки земельної ділянки.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, ч.5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Оспорюваний п.4.3 договору оренди земельної ділянки не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки містить зобов’язання сторони, яке не можливо виконати внаслідок того, що подія, стосовно якої встановлено зобов’язання, вже відбулась.
У рішенні суду першої інстанції міститься посилання на розділ 11 договору, яким передбачено, що всі зміни та/або доповнення до договору вносяться за згодою сторін, а також посилання на розділ 12 договору, згідно положень якого усі спори, що пов’язані із виконанням умов договору, вирішуються судами України при неможливості досудового врегулювання спорів, що виникають при виконанні умов договору. На підставі зазначених умов договору, суд першої інстанції зробив висновок, що позивач не скористався своїм правом на врегулювання спору, пов’язаний із визнанням пункту 4.3 договору оренди земельної ділянки недійсним.
Однак, такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковим, оскільки за згодою сторін договір може бути лише змінений або розірваний, недійсним договір визнається лише судом, а не сторонами, і крім того, позивач при поданні даного позову скористався своїм правом на врегулювання спору.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позов про визнання недійсним пункту 4.3 договору оренди земельної ділянки, укладеного 24.03.2008 між Київською міською радою та Товариства з обмеженою відповідальністю"Кніппінг Комплекс", є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2008 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю"Кніппінг Комплекс" задоволенню.
Керуючись ст.ст.49, 101, п.2 ст.103, п.3, п.4 ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Кніппінг Комплекс" задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2008 скасувати. Позов задовольнити повністю.
Визнати пункт 4.3 договору оренди земельної ділянки укладений 13.09.2007 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю"Кніппінг Комплекс", зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 26.09.2007 року за №78-6-00465, недійсним.
Стягнути з Київської міської ради (01044, м.Київ, вул.Хрещатик,36, код ЄДРПОУ22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"Кніппінг Комплекс" (04058, м.Київ, вул.Борщагівська,128, код ЄДРПОУ 30182173) 127,50грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи №4/357 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Кошіль В.В.
Шапран В.В.