розглянувши апеляційну скаргу ЗАТ "Зовнішньоторговельна науково-виробнича фірма "Коло" на ухвалу господарського суду Одеської області від 10.12.2008р.

по справі №6/114-08-3128 за позовом ЗАТ "Зовнішньоторговельна науково-виробнича фірма "Коло"

до відповідачів

1. Першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі

2. Другого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м.Одесі

3. Першого відділу державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції у м.Одесси

4. Другого відділу державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції у м.Одесі

5. Відділу Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Одеській області

6. Реєстраційно-екзаменаційного відділення - 1 при УДАІ УМВС України в Одеській області

7. Реєстраційно-екзаменаційного відділення - 2 при УДАІ УМВС України в Одеській області

8. Одеської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен банк Аваль"

9. ТОВ "Техніон"

третя особа Регіональне агентство з питань банкрутства Міністерства економіки України

про звільнення майна з-під арешту.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.12.2008р., яка надіслана сторонам 30.12.2008р., розгляд апеляційної скарги призначено на 20.01.2009р.

Сторони відповідно до ст. 98 ГПК України належним чином повідомлені про час та місце засідання суду, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідно до вимог ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався.

За положеннями ст. 85 ГПК України в судовому засіданні, яке відбулось 03.02.2009р. за погодженням присутніх представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

05.08.2008р. ЗАТ "Зовнішньоторговельна науково-виробнича фірма "Коло" звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до відповідачів, з урахуванням уточнених позовних вимог, про звільнення з-під арешту транспортного засобу марки HYNDAI Sonata, реєстраційний №42789ОВ.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що правовим обґрунтуванням заявлених вимог є те, що на момент розгляду справи на спірне майно ухвалою господарського суду Одеської області по справі №17-6-39-18/02-3145 накладено арешт, який відповідно до ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підлягає скасуванню.

Ухвалою господарського суду Одеської області ( суддя Демешин О.А.) на підставі п.1 ст. 80 ГПК України провадження у справі припинено.

Судове рішення обґрунтоване неможливістю розгляду даного спору в рамках провадження по цій справі, оскільки процесуальним законодавством не передбачено можливість розгляду господарським судом спорів про звільнення майна з-під арешту, який застосовано господарським судом по іншому спору в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України. Питання про скасування забезпечення позову можливе лише в порядку ст. 68 ГПК України судом, який вжив ці заходи, тобто при розгляді справи №17-6-39-18/02-3145.

Також, зазначено, що відповідно до п. 6 Положення про відділ Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Одеській області –у безпосередньому підпорядкуванні відділу знаходяться стройові підрозділи, у тому числі відділи (відділення) реєстраційно-екзаменаційної роботи. Тобто, відповідачі по справі: Реєстраційно-екзаменаційне відділення –1 при ВДАІ ГУМВС України в Одеській області та Реєстраційно-екзаменаційне відділення –2 при ВДАІ ГУМВС України в Одеській області не є юридичними особами, а тому, згідно положень ГПК України (1798-12) не можуть бути відповідачами по справі.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ЗАТ "Зовнішньоторговельна науково-виробнича фірма "Коло" звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу від 10.12.2008р., справу направити на розгляд до господарського суду Одеської області.

Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, повноту, об’єктивність дослідження наданих доказів, судова колегія зазначає наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про звільнення майна з-під арешту, належному йому на праві власності, накладеного господарським судом Одеської області по справі №17-6-39-18/02-3145.

Звертаючись до суду першої інстанції, а в подальшому і до апеляційного господарського суду позивач наполягає на задоволенні його вимог з посиланням на те, що:

- арешт було накладено на ТЗ в рамках провадження по справі про банкрутство ТОВ "Техніон", яке не належало ТОВ "Техніон";

- Постановою Одеського апеляційного господарського суду визнано право власності на транспортний засіб HYNDAI Sonata, реєстраційний №42789ОВ за ЗАТ "Зовнішньоторговельна науково-виробнича фірма "Коло", а отже позивач є власником спірного ТЗ;

- ЗАТ "ЗТНВФ "Коло" не було та не є стороною у справі про банкрутство ТОВ "Техніон" за №17-6-39-18/02-3145;

- скасування заходів забезпечення позову може відбутися винятково з ініціативи суду;

- предметом спору є звільнення майна з-під арешту, а не скасування забезпечення позову;

Отже, як зазначено скаржником, згідно ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Однак, колегія не погоджується з таким висновком, оскільки визначальною законодавчо встановленою умовою звільнення майна з-під арешту є його звільнення, або в порядку звернення стягнення на майно боржника, або скасування господарським судом забезпечення позову в рамках провадження по справі. За таких обставин допущене позивачем довільне розширене тлумачення зазначеної вище норми Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) не відповідає чинному законодавству.

Відповідно до вимог ст. 67 ГПК України, суд в порядку застосування заходів забезпечення позову, може накладати арешт на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, що і було зроблено ухвалою господарського суду по справі № 17-6-39-18/02-3145, під час провадження у справі про банкрутство ТОВ "Техніон", отже державний виконавець наклав арешт на майно боржника при виконані ухвали господарського суду.

Відповідно до ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову (в даному випадку вирішення питання про зняття накладеного арешту на майно) вирішується господарським судом, що розглядає праву, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Відповідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається із оскаржуваної ухвали, при вирішенні спору місцевий господарський суд надав обставинам справи належної юридичної оцінки, відповідно до Законів України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , "Про виконавче провадження" (606-14) , оскільки звільняючи з-під арешту майно своїм рішенням вступив би у протиріччя із ухвалою у справі №17-6-39-18/02-3145, якою накладено арешт у тому числі на спірне майно.

Зважаючи на те, що при винесенні ухвали господарським судом правильно встановлено фактичні обставини справи на основі всебічного, повного та безпосереднього дослідження наявних у матеріалах справи доказах, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування. Викладені заявником у апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованого висновку суду першої інстанцій.

Керуючись ст. ст. 77, 85, 99, 101- 106 ГПК України, колегія суддів,

Ухвалу господарського суду Одеської області від 10.12.2008р.зі справи №6/114-08-3128 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.