В листопаді 2008 року прокурор звернувся до суду в інтересах держави з вимогою стягнути з відповідача в доход державного бюджету штраф у сумі 17000,00. та поновити строк для подачі позовної заяви до суду. Свої позовні вимоги обґрунтовував не виконанням відповідачем у встановлений термін вимог приписів про усунення виявлених порушень, у зв’язку з чим на нього було накладено штраф в розмірі 17000,00 грн., про що винесено постанову № Х-149-07 від 04.09.07 р. Але штраф до цього часу до державного бюджету не сплачено.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.12.2008 року позов задоволено. Стягнуто з Акціонерної компанії "Харківобленерго"в доход держбюджету штраф у сумі 17000 грн., державне мито у сумі 170 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Місцевий господарський суд мотивував своє рішення законністю і обґрунтованістю вимог про стягнення штрафу у доход держбюджету у розмірі 17000,00 грн. та підвідомчістю спору господарському суду.

Акціонерна компанія "Харківобленерго"в апеляційній скарзі порушує питання про скасування рішенням господарського суду Харківської області від 02.12.2008 року, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права. Свої вимоги обґрунтовує тим, що даний спір є публічно-правовим і підлягає розгляду згідно з п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС.

У відзиві на апеляційну скаргу відокремлений підрозділ "Держенергонагляд у Північному регіоні просить рішення суду першої інстанції від 02.12.2008 року. по даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Прокурор Червонозаводського району м.Харкова просить рішення суду першої інстанції від 02.12.2008 року. по даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку залишити без задоволення апеляційну скаргу з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції 24 квітня 2007 року Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в Харківській області було проведено обстеження технічного стану електричних мереж відповідача, про що було складено акт обстеження № Схп-40-07, Схп-41-07 від 17.08.07р. за результатами якого відповідачеві було видано обов'язковий до виконання припис № Р-03/04-07 від 25.04.07 р. та № Р-04/04-07 від 25.04.07 р. про усунення виявлених порушень, який відповідач у встановлений термін не виконав, що підтверджується актами перевірки № Схп-40-07 від 17.08.07 року, № Схп -41-07 від 17.08.07р.

За порушення законодавства про електроенергетику та за невиконання припису на відповідача згідно зі ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" та "Положення про порядок накладання на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику" (1312-99-п) , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1312 від 30.09.1999р. ( далі –Положення ), накладено штраф у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн., про що було винесено постанову № Х-149-07 від 04.09.07 року.

Зазначена Постанова після оскарження її АК "Харківобленерго" до суду 02.10.08 р. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду визнана законною, обґрунтованою та підлягаючою виконанню.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач до цього часу не сплатив у доход держбюджету України штраф, який згідно п.10 вказаного вище Положення мав сплатити протягом 30 днів з моменту прийняття постанови про його накладення. За таких підстав позовні вимоги вважав законними та обґрунтованими.

При цьому суд також вважав, що штраф, накладений Державною інспекцією згідно постанови № Х-149-07 від 04.09.07 року Є адміністративно-господарським в силу ст. 241 ГК України і стягується в судовому порядку, що передбачено п.10 вказаного вище Положення; АК "Харківобленерго" не може бути відповідачем у адміністративній справі, оскільки не відноситься до юридичних осіб, які можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень і не підпадає під жодну з категорій переліку таких позовів, визначених п. З ч. 4 ст. 50 КАС України, а спір про стягнення до держбюджету штрафу за порушення законодавства про електроенергетику регламентується нормами ГПК України (1798-12) , виходячи з приписів ч.1 ст. 12 цього Кодексу, і підвідомчий господарським судам. Тому суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту, а позов про стягнення 17000,00 грн. штрафних санкцій підлягає задоволенню.

З таким повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Основним мотивом оскарження прийнятого по справі судового рішення відповідач зазначив те, що спір між сторонами є публічно-правовим та належить до компетенції адміністративного суду.

Визначення поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Оскарження рішень, дій посадових осіб щодо накладання штрафів проводяться в судовому порядку і підпадають під дію п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів владних повноважень.

Стаття 17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ. З господарськими спорами можуть пересікатись категорії спорів, визначені в пунктах 1, 3, 4 ч. 1 вказаної статті. Зокрема із спором у даній справі пересікається категорія спору визначена п.4 - спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Однак жодним Законом не встановлено, що стягнення адміністративно-господарського штрафу вирішується саме в адміністративних справах.

Відповідно до п. З ч. 4 ст. 50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим кодексом. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, а саме:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності

об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи,

демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом.

Вказаний перелік позовів є вичерпним, оскільки чинним законодавством не передбачено інших випадків подання суб'єктами владних повноважень адміністративних позовів до суб'єктів господарювання.

Тому цілком обґрунтовано суд першої інстанції виходив з того, що АК "Харківобленерго" не є суб'єктом владних повноважень, та не відноситься до юридичних осіб, які можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, оскільки не підпадає під жодну з категорій позовів, і таким чином відповідачем у адміністративній справі бути не може.

Господарським же судам, згідно ч. 1 ст. 12 ГПК України, підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, зазначених цією статтею та інших, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

При цьому колегія суддів зазначає, що система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації відповідно до частини 1 статті 125 Конституції України, а спеціалізованими судами є, зокрема господарські суди, які здійснюють судочинство у справах, віднесених до їх підсудності і підвідомчості.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, зазначених статтею 12 ГПК України.

Тобто господарські суди зобов'язані розглядати справи з підстав, прямо зазначених у законодавстві.

Тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір про стягнення до держбюджету штрафу за порушення законодавства про електроенергетику регламентується нормами ГПК України (1798-12) і підвідомчий господарським судам, а посиланням відповідача надана власна оцінка з довільним тлумаченням норм законодавства.

Штраф за порушення законодавства про електроенергетику, накладений Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії в Харківській області згідно постанови № Х-276-06 від 28.11.2006р. по своїй суті, є адміністративно-господарською санкцією. Це унормовано приписами ст. 238 ГК України, відповідно до якої за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарської діяльності можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. А саме, згідно ст. 239 ГК України, можуть застосовувати санкції такого виду, як адміністративно-господарський штраф, яким, в силу ст. 241 ГК України, є грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у визначених законом випадках у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності та є окремим видом господарсько - правової відповідальності ніж штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань. При цьому, перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють відносини, в яких допущено правопорушення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що штраф, накладений Державною інспекцією, згідно постанови № Х-276-06 від 28.11.2006 р., є адміністративно –господарським, і стягується в судовому порядку, що передбачено п. 10 Положення "Про порядок накладення на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику".

Предметом спору у справі є стягнення штрафу, накладеного постановою Державної інспекції з енергонагляду, а не оскарження рішень чи приписів позивача. Тому колегія суддів вважає, що спір про стягнення до держбюджету штрафу за порушення законодавства про електроенергетику регламентується нормами ГПК України (1798-12) і підвідомчий господарським судам.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, накладений постановою від № Х-149-07 від 04.09.07 року штраф у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. відповідачем у добровільному порядку не сплачений.

За таких обставин, керуючись вимогами ст. 27 Закону України "Про електроенергетику", п. 10 Положення про порядок накладення на суб’єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1999 р. № 1312 (1312-99-п) , та враховуючи визнання Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.08р. законною та обґрунтованою постанову Державної інспекції № Х-149 -07 від 04.09.07 р., а також відсутність доказів сплати відповідачем штрафних санкцій у добровільному порядку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Аналіз вищевикладених фактів і обставин, а також положень відповідних норм законів у їх системному зв'язку приводить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно визначив характер спору у даній справі і вирішив спір з дотриманням вимог статей 1, 12 ГПК України в порядку господарського судочинства.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України по даному питанню в аналогічних справах, а саме: № 49/248-07 за позовом прокурора Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державного підприємства "Національної енергетичної компанії"Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Північному регіоні", м. Харків до Первомайського ДП "Хімпром", про стягнення штрафу, а також № 2/424-06 за позовом прокурора Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі Міністерства палива і енергетики, яке представляє Державного підприємства "Національна компанія"Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Південно-Західному регіоні" до КП "Немирівський ринок" про стягнення штрафу.

Щодо посилань заявника апеляційної скарги на стягнення з нього держмита в розмірі 10% замість 1 % в порушення вимог підпункту "а"пункту 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93р. "Про державне мито", то слід зазначити, що в даному випадку має місце технічна описка, яка виправлена ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.08 р.

Колегія суддів дійшла висновку, що в ході розгляду справи господарський суд Харківської області, приймаючи оскаржуване рішення, забезпечив дотримання положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , і насамперед, встановив та надав належну правову оцінку згідно з матеріальним та процесуальним законодавством обставинам, тому рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2008 року залишається без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.