Закрите акціонерне товариство "Преміумвин" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями "ВІП-Рент" про зобов’язання відповідача повернути на розрахунковий рахунок позивача безпідставно отримані кошти в сумі 8037,75 грн. та про визнання відсутності у відповідача права вимагати від позивача сплати відшкодування вартості предмету лізингу, обчисленого відповідно до обмінного курсу НБУ української гривні до Євро станом на дату виставлення рахунків відповідно до Загальних умов фінансового лізингу ТОВ "Преміумвін" – 01 від 06.12.2005 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.11.2008 р. у справі № 17/393 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

08.12.2005 р. між сторонами по справі була укладена Угода фінансового лізингу № 1771, яка складається з Титульного аркуша, Специфікації, Графіку платежів та Загальних умов фінансового лізингу ТОВ "Преміумвин" - 01 від 06.12.2005 р.

З умов Угоди вбачається, що Лізингодавець (відповідач) зобов'язався передати Лізингоодержувачу (позивачу) у строкове, платне володіння та користування Предмет Лізингу (автомобіль), що належить відповідачеві на праві власності та який був придбаний відповідачем за власні або залучені у продавця кошти, відповідно до специфікації встановленої позивачем, а позивач зобов'язався прийняти предмет лізингу, користуватися ним відповідно до умов Угоди та сплачувати лізингову плату.

Як встановлено у розділі 3 Загальних умов, лізингова плата здійснюється згідно з Графіком. Рахунки-фактури надаються Лізингодавцем за три банківські дні до дати оплати, вказаної в Графіку. Лізингова плата вважається сплаченою, коли сума, передбачена Графіком, одержана на банківському рахунку Лізингодавця.

Всі платежі, що не передбачені Графіком (включаючи компенсації) сплачуються протягом десяти банківських днів з дати надання рахунку-фактури.

Якщо вартість Предмета лізингу змінюється внаслідок змін Крос курсу на дату укладення Угоди по відношенню до Крос курсу на дату придбання Предмета лізингу, то Лізингодавець має право в односторонньому порядку внести зміни в Лізингові платежі.

Всі платежі за Угодою визначаються в українських гривнях. На дату сплати всі платежі за Угодою обчислюються відповідно до обмінного курсу НБУ української гривні до валюти вказаної в п. 2 спеціальних умов Титульного аркуша + 2 %. Різниця між Лізинговою платою вказаною в Графіку і Лізинговою платою, обчисленою відповідно до п. 3.5. Загальних умов, змінює лише суму внеску і не впливає на зміну Відшкодування вартості предмета лізингу.

Відповідно до п. 10 Загальних умов під час передачі Предмета лізингу Лізингоодержувачу сторони підписують Акт прийому-передачі Предмета лізингу.

Період лізингу визначений сторонами і становить 36 місяців (з 16.12.2005 р. по 15.12.2008 р.).

Як вбачається з Графіку платежів за Угодою фінансового лізингу № 1771 від 08.12.2005 р. позивач був зобов'язаний щомісячно у строки, зазначені в Графіку, сплачувати відповідачеві лізингові платежі, які складаються з винагороди та компенсації вартості автомобіля (з ПДВ).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, 24.04.2008 р. відповідач направив позивачеві рахунок-фактуру № 371 для сплати винагороди на загальну суму 13255,30 грн. (строк платежу 15.05.2008 р.), а також рахунок-фактуру № 364 для сплати компенсації вартості автомобіля на суму 18543,46 грн. (строк платежу 15.05.2008 р.). Місцевим господарським судом вірно встановлено, що зазначені рахунки були оплачені повністю і своєчасно.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2008 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 67, в якій просив останнього повернути грошові кошти в розмірі 8037,75 грн., перераховані на підставі вказаних рахунків-фактур, оскільки позивач вважає, що вони отримані відповідачем безпідставно.

На думку позивача, при розрахунку лізингової плати за червень 2008р. відбулось коригування як внеску так і відшкодування вартості предмету лізингу у зв'язку зі зміною курсу валюти на дату виставлення рахунку. Проте, пунктом 3.6. Загальних умов фінансового лізингу передбачено, що різниця між лізинговою платою вказаною в Графіку і лізинговою платою, обчисленою відповідно до п.3.5 Загальних умов, змінює лише суму внеску і не впливає на зміну відшкодування вартості предмету лізингу. Позивач вважає, що умови п.3.6 Загальних умов чітко встановлюють, на який з платежів лізингової оплати впливає зміна обмінного курсу НБУ української гривні до валюти, вказаної в п. 2 спеціальних умов Титульного аркуша. Отже, кошти в сумі 8037,75 грн., як вважає позивач, були безпідставно сплачені на користь відповідача і підлягають поверненню.

Відповідач у задоволенні претензії відмовив, оскільки вважає виставлені рахунки-фактури обґрунтованими, а грошові кошти такими, що отримані правомірно.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Як встановлено ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (далі - Закон), за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Сплата лізингових платежів відповідно до ст. 16 цього Закону здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Угода фінансового лізингу № 1771 від 08.12.2005 р. містить умови щодо виду, розміру та строків платежів за угодою. Загальними умовами фінансового лізингу визначено, що лізингова плата – це платіж лізингоодержувача лізингодавцеві відповідно до Графіку, який включає в себе внесок, відшкодування вартості предмета лізингу та податки згідно з вимогами чинного законодавства України. Внеском є платіж, який включає в себе суму, що сплачується як процент за залучений ним кредит для придбання предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавця за надання права користування предметом лізингу; відшкодування страхових платежів; інші платежі. Відшкодуванням вартості предмета лізингу є сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину початкової вартості предмета лізингу за строк, за який вноситься лізингова плата.

Згідно п. 3.5. Загальних умов, всі платежі за Угодою визначаються в українських гривнях. На дату сплати всі платежі за Угодою обчислюються відповідно до обмінного курсу НБУ української гривні до валюти вказаної в п.2 спеціальних умов Титульного аркуша + 2%. Згідно з п. 3.6. Загальних умов різниця між Лізинговою платою вказаною в Графіку і Лізинговою платою, обчисленою відповідно до п. 3.5 загальних умов, змінює лише суму внеску і не впливає на зміну відшкодування вартості предмета лізингу.

Перевіривши розрахунок лізингових платежів за червень 2008 р., зроблений відповідачем і зазначений у відповіді на претензію, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що виставлені до оплати рахунки-фактури від 24.04.2008 р. (оплата за внесок за Графіком та відшкодування вартості предмета лізингу) повністю відповідають Загальним умовам фінансового лізингу. Також, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції та вважає, що оскільки предмет лізингу був переданий на баланс позивача за вартістю, зафіксованою у гривні, то загальна сума зміни лізингової плати змінює суму Внеску на повну величину суми зміни лізингової плати і не змінює Відшкодування вартості предмета лізингу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2008 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв’язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Преміумвин" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2008 р. у справі № 17/393 - без змін.