У жовтні 2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Метекс" (надалі —позивач, Товариство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (надалі —відповідач, ДП "ІМТП", Порт) про стягнення частини прибутку, яка мала бути розподілена на користь ТОВ "Метекс" згідно з умовами договору №380-0/50-0 (нова редакція) від 02.03.2001р., в сумі 66776,00грн., пославшись на ст.ст.16, 509, 526, 1212 ч.ч.1, 2, 1214 ч.2 ЦК України (435-15) , ст.ст. 20, 144 п.1 ч.1, 173, 193, 224 ГК України та зазначивши про передачу позивачем відповідачу внеску у вигляді шести автонавантажувачів для здійснення спільної діяльності за договором №380-0/50-0 від 02.03.2001р. (надалі —Договір), які були використані ДП "ІМТП" на інших терміналах та ділянках порту, ніж встановлені умовами Договору, та не були включені до валових доходів від спільної діяльності, внаслідок чого Портом були отримані грошові кошти без належних правових підстав.

31.10.2007р. ТОВ "Метекс" звернувся до суду з письмовим клопотанням про витребування у відповідача додаткових доказів (шляхових листів, нарядів-завдань, актів проведення перевірок дотримання податкового законодавства за період з 23.10.2004р., яке було задоволено судом.

У заяві про збільшення розміру позовних вимог від 31.03.2008р. ТОВ "Метекс" просило стягнути з відповідача грошові кошти, отримані без достатніх правових підстав в сумі 5734111,08грн. В обґрунтування збільшення позовних вимог позивач зазначив наступне: відповідно до Рапорту начальника ОКТ ДП "ІМТП" від 08.10.2002р. для спільної діяльності сторін визначений код "З", який мав зазначатися в усіх облікових документах, якими оформлюється робота автонавантажувачів в межах сумісної діяльності; розрахунок часу роботи автонавантажувачів поза межами сумісної діяльності, котрий склав 23778м/годин, підтверджується копіями шляхових листів та нарядів-завдань позначених кодом "З"; розрахунок ринкової вартості одного часу роботи автонавантажувачів визначений на підставі експертного висновку Іллічівського підприємства Одеської регіональної торгово-промислової палати №2020-109/260-08 від 28.03.2008р; правовим обґрунтуванням заявлених вимог ТОВ "Метекс" вказало ст.ст. 1212, 1214 ЦК України.

Заявою про уточнення позовних вимог від 06.08.2008р. ТОВ "Метекс" зменшило ціну позову до 2015235,00грн. та здійснило розрахунок суми, що підлягає стягненню з відповідача, виходячи з іншої (меншої) вартості роботи автонавантажувачів за одну машино-годину.

13.08.2008р. позивач уточнив позовні вимоги, нарахувавши на суму основного боргу (грошових коштів, отриманих без достатніх правових підстав) індекс інфляції та 3% річних відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, та просив стягнути з відповідача 1706137,00грн. коштів, отриманих без достатніх правових підстав, 767702,59грн. інфляційних та 3% річних у сумі 175634,37грн., що разом складає 2649473,96грн.

Заявою від 14.10.2008р. ТОВ "Метекс" остаточно уточнило позовні вимоги, виклавши їх в наступній редакції: стягнути з відповідача грошові кошти, отримані без достатніх правових підстав за період з грудня 2004р. по жовтень 2007р. в сумі 1672337,50грн., з урахуванням індексу інфляції, нарахованого на суму боргу —444953,08грн., та 3% річних —107097,68грн., всього —2224388,26грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.10.2008р. (суддя Желєзна С.П.), підписаним 21.11.2008р., позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 1672337,50грн. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 02.12.2008р.) безпідставно отриманих грошових коштів; 16723,37грн. держмита та 88,71грн. витрат на ІТЗ судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду вмотивоване наступним:

- відповідно до укладеного сторонами (у новій редакції) договору №380-0/50-0 від 02.03.2001р. про спільну діяльність позивач в якості внеску до спільної діяльності передав 4 автонавантажувачі "Кальмар" DCD 160-12 та 2 автонавантажувачі "Кальмар" DCD 280-12LB, які відповідно до умов Договору повинні були використовуватись Портом виключно для провадження робіт та надання послуг у рамках спільної діяльності на вказаній у договорі території, прилеглої до причалу №1 Порту (відповідно до плану викопіювання);

- у первинних документах —шляхових листах відображено кількість відпрацьованих машино-годин; у нарядах-завданнях зафіксовано кількість відпрацьованих машино-годин у рамках конкретної вантажної операції; згідно рапорту від 08.10.2002р. роботам, для здійснення яких використовувались автонавантажувачі позивача у межах спільної діяльності, Портом присвоєно код "З", для інших нарядів "9999"; із шляхових листів та нарядів-завдань, позначених відповідним кодом, вбачається, що ДП "ІМТП" неправомірно використовувало передане позивачем в якості внеску до спільної діяльності майно поза межами договору; 4 автонавантажувачами "Кальмар" DCD 160-12 та 2 автонавантажувачами "Кальмар" DCD 280-12LB було відпрацьовано поза межами спільної діяльності 13652м/годин та 9361 м/годин відповідно;

- розмір безпідставно отриманого Портом доходу був розрахований позивачем виходячи з вартості однієї години роботи механізмів, зазначеної у договорі №12-0 від 01.01.2003р., укладеному між ДП "ІМТП" та ТОВ "Автотехцентр", на правильності застосування якої наполягав відповідач, та склав 853250,00грн. (без ПДВ) від використання автонавантажувачів "Кальмар" DCD 160-12 та 819087,50грн. (без ПДВ) від використання автонавантажувачів "Кальмар" DCD 280-12LB; усього 1672337,50грн.;

- внаслідок використання автонавантажувачів поза межами договору про спільну діяльність відповідачем був отриманий додатковий доход без грошової компенсації позивачеві та без відповідної домовленості між сторонами, отже за відсутністю правових підстав для використання зазначених механізмів для здійснення операцій у межах власних виробничих операцій і отримання додаткового прибутку без достатньої правової підстави;

- рішенням господарського суду Одеської області по справі №3-23-19/283-03-9738, яке має преюдиціальне значення для вирішення по суті даної справи, встановлена ринкова вартість використання аналогічної техніки, що складалась у відносинах між відповідачем та іншими підприємствами, у розмірі 62,50грн. за 1м/год для автонавантажувача "Кальмар" DCD 160-12 (без ПДВ), 87,50грн. за 1м/год для автонавантажувача DCD 280-12LB (без ПДВ);

- виходячи з приписів ст.ст. 1212- 1214 ЦК України позовні вимоги про стягнення отриманих без достатніх правових підстав грошових коштів у сумі 1672337,50грн. підлягають задоволенню;

- право на повернення безпідставно набутих грошових коштів не ставиться ст. 1212 ЦК України в залежність від можливості отримання таких коштів власне потерпілим; положення договору про сумісну діяльність щодо розподілу прибутку між його учасниками у співвідношенні 65:35 не підлягають застосуванню в даному випадку, оскільки доходи у розмірі 1672337,50грн. одержані Портом поза межами сумісної діяльності та підлягають поверненню за ст.ст. 1212, 1213 ЦК України;

- вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних не базуються на законних підставах та є неправомірними; обов'язок зі сплати інфляційних та 3% річних виникає за наявності грошового зобов'язання та його прострочення; з огляду на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 536, 625, 1214 ЦК України суд дійшов висновку, що позадоговірні зобов'язання (глава 83 ЦК України (435-15) ) за наявності заперечень боржника проти факту безпідставного набуття майна виникають на підставі судового рішення, отже зобов'язання які виникають внаслідок одержання майна без достатніх правових підстав виключають можливість їх прострочення до набрання рішенням суду про повернення безпідставно набутих коштів законної сили, що виключає можливість застосування ч.2 ст. 625 ЦК України до спірних відносин; з огляду на відсутність підстав для стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, не вбачається доцільним надавати правову оцінку щодо обґрунтованості чи необґрунтованості розрахунку зазначених сум;

- у задоволенні клопотання позивача про призначення судової бухгалтерської експертизи слід відмовити за відсутністю правових підстав, передбачених ст. 41 ГПК України, та з огляду на відсутність потреби у спеціальних знаннях для вирішення поставлених заявником питань, що знайшли своє відображення у матеріалах справи.

Не погодившись з рішенням суду, ДП "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати частково у зв'язку з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник вказує на те, що :

- умовою безпідставного набуття майна є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої, тобто набуття (або збереження) майна поза підставою (юридичним фактом), що не має місця в даному випадку, оскільки підставою набуття автонавантажувачів є договір від 02.03.2001р., відповідно до умов якого зазначене обладнання є часткою позивача у спільному майні та підлягає поверненню в натурі при розірванні Договору; позивач не довів володіння Портом майном без достатньої правової підстави;

- доходом у розумінні ст. 1214 ЦК України судом визначено орендну плату за автонавантажувачі, яку міг би отримати позивач у разі передачі останніх в оренду, отже предметом доказування у справі фактично були збитки позивача у вигляді упущеної вигоди; суд не дослідив наявність доходу або можливість його одержання відповідачем;

- внесене учасниками майно та вироблена у результаті спільної діяльності продукція, одержані доходи є спільною частковою власністю учасників згідно ст. 1134 ЦК України, отже суд неправомірно стягнув доход на користь одного з учасників —позивача;

- автонавантажувачі не використовувались на інших терміналах порту, тобто поза межами спільної діяльності; у кожному шляховому листі зазначено, що роботи виконувались на 1 терміналі (зона сумісної діяльності).

З позицією суду відносно безпідставності вимог позивача про стягнення суми з урахуванням індексу інфляції та 3% річних скаржник погодився.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Метекс" не погоджується з її доводами, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги; представник позивача заперечував проти її задоволення.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 02.03.2001р. Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метекс" було укладено договір №380-0/50-0 у новій редакції, відповідно до умов якого (з урахуванням додаткової угоди від 01.08.2002р.) його предметом є спільна діяльність сторін по перевалці всіх металовантажів з одного виду транспорту на іншій, зберіганню, складуванню, упаковці, обв'язці і кріпленню вантажів, передвантажну їх підготовку і т.п., на виробничій території 1-го терміналу, прилеглій до причалу №1 згідно з прикладеним викопіюванням (п.п.1.1. договору); спільна діяльність здійснюється під загальним керівництвом і контролем Порту (п.п.2.1.); ведення спільних справ сторін Порт здійснює на основі доручення, виданого Товариством, яке є невід'ємною частиною договору, та полягає, зокрема, в обліку і аналізі результату спільної діяльності в рамках договору, в тому числі і розрахунку прибутку (п.п.2.2.,3.1.4.); згідно п.п.4.2.1. Товариство підкоряється загальному керівництву Порту.

Відповідно до п.5 Договору з метою здійснення спільної діяльності Порт зобов'язався до 01.11.2002р. передати по акту передачі в спільну діяльність на весь термін дії договору обладнання, що не утворює спільну часткову власність та належить Порту (п.п.5.1.), а Товариство, в свою чергу, зобов'язалось у той же термін перерахувати в рахунок сумісної діяльності грошову суму, необхідну для придбання обладнання, яке є часткою Товариства в спірному майні та по вимозі Товариства підлягає поверненню в натурі при розірванні цього договору (п.п.5.2.); розмір часток сторін в спільному майні складає 65% Порта та 35% Товариства і в подальшому залежить від додаткових внесків сторін (п.п.5.3.).

Підпунктом 6.2. Договору встановлено, що отриманий в рамках спільної діяльності прибуток підлягає розподілу між сторонами пропорційно їх внескам, існуючим на момент розподілу прибутку; при визначенні фінансового результату від спільної діяльності та суми прибутку враховуються доходи від надання послуг, що є предметом спільної діяльності, по всіх вантажах, перевалку яких було здійснено на території, вказаній в п.п.1.1. Договору.

Договір №380-0/50-0 укладений терміном на 3 роки, набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.11.2005р.; Договір автоматично продовжується на цей строк, якщо жодна із сторін не повідомить в письмовій формі про свою відмову від участі в Договорі за шість місяців до закінчення відповідного періоду його дії (п.п.11.1. Договору).

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.07.2004р. по справі №3-23-19/283-03-9738, яке набрало законної сили, встановлено факт укладення між сторонами договору №380-0/50-0 від 02.03.2001р. додаткової угоди від 20.02.2002р., за якою грошовий внесок ТОВ "Метекс" у сумі 1070000дол.США підлягає поверненню, а у спільну діяльність позивач повинен внести майно відповідно до додатку №3 до Договору.

На виконання вказаного ТОВ "Метекс" було повернуто з рахунку, відкритого для ведення сумісної діяльності, 1070000дол.США, а також 20.02.2003р. за актом передачі майна в спільну діяльність в рамках договору №380-0/50-0 від 02.03.2001р. ТОВ "Метекс" передало Порту 2 автонавантажувачі "Кальмар" 280-12LB та 4 автонавантажувачі "Кальмар" DCD 160-12 загальною вартістю 5707594,00грн.

Листом від 08.10.2002р. ТОВ "Метекс" у зв'язку з введенням в дію договору №380-050-0 звернулось до виконуючого обов'язки начальника ДП "ІМТП" з проханням вести окремий облік перевалки вантажів по наряд-завданням докерів-механізаторів ТОВ "Метекс" з присвоєнням окремого кода сумісної діяльності починаючи з 01.10.2002р.

Згідно рапорту заступника начальника економічної служби №17/38-270 від 08.10.2002р. для обліку та аналізу результатів сумісної діяльності в рамках договору, укладеного ДП "ІМТП" та ТОВ "Метекс", зобов'язано начальника 1-го термінала видавати докерам-механізаторам окремі бланки нарядів-завдань по комплексам 1, 2 та по ТОВ "Метекс", на яких проставляти код експедитора: для ТОВ "Метекс" —код 3, в інших нарядах —код 99999 (т.28, а.с.22-23).

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.07.2004р. по справі №3-23-19/283-03-9738 задоволено позов ТОВ "Метекс" до ДП "ІМТП"; стягнуто з ДП "ІМТП" на користь ТОВ "Метекс" 400029грн.; зобов'язано ДП "ІМТП" укласти з ТОВ "Метекс" Договір про порядок використання майна ТОВ "Метекс", що є його внеском у спільну діяльність відповідно до Договору №380-0/50-0 (нова редакція) від 02.03.2001р., відповідно до наданого проекту Договору про порядок використання майна; у задоволенні зустрічного позову ДП "ІМТП" відмовлено.

Вказаним судовим рішенням був встановлений факт використання Портом автонавантажувачів ТОВ "Метекс" поза межами договору про спільну діяльність від 02.03.2001р. у період з 01.03.2003р. по 31.08.2003р. та набуття Портом без достатніх підстав 400029грн. грошових коштів за рахунок ТОВ "Метекс".

Виявивши триваюче використання Портом автонавантажувачів "Кальмар", переданих ТОВ "Метекс" у спільну діяльність, для виконання робіт поза межами договору №380-0/50-0 та отримання доходу без достатніх правових підстав за період з грудня 2004р. по жовтень 2007р., ТОВ "Метекс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом (з уточненнями до нього) про стягнення з відповідача 2224388,26грн., з яких 1672337,50грн. грошових коштів, отриманих без достатніх правових підстав, 444953,08грн. інфляційних втрат та 107097,68грн. - 3% річних.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів з огляду наступного.

Згідно п.п.1.1 договору майно, що складає внесок позивача до спільної діяльності, повинне використовуватися винятково для проведення робіт і надання послуг у рамках спільної діяльності на вказаній у договорі території, а саме: на виробничій території 1-го терміналу, прилеглій до причалу №1 згідно плану викопіювання.

Суд першої інстанції правильно визначив предмет доказування в даному спорі та шляхом дослідження наявних у справі доказів на предмет встановлення факту використання майна спільної діяльності (надалі —СД) поза межами відповідного договору дійшов обґрунтованого висновку про доведеність обставини використання автонавантажувачів "Кальмар", що були передані позивачем у СД в якості внеску, для виконання робіт та надання послуг Портом у власній господарській діяльності, не пов'язаній з спільною діяльністю сторін та отриманням прибутку від неї, що підлягає розподілу у співвідношенні пропорційно внескам сторін СД (65% - Порт; 35% - ТОВ "Метекс" - згідно п.п.5.3.,6.2. договору з врахуванням додаткової угоди від 01.08.2002р.).

Так, відповідачем надані шляхові листи та наряди-завдання, що відображають використання автонавантажувачів "Кальмар" у період з грудня 2004р. по жовтень 2007р., загальну кількість відпрацьованих машино-годин (шляхові листи) та кількість відпрацьованих людино-годин у рамках конкретної вантажної операції. Виходячи з наявних у цих первинних документах позначень відповідним кодом здійснених вантажних операцій згідно рапорту заступника начальника економічної служби від 08.10.2002р., а саме, для використання у межах СД з ТОВ "Метекс" - код "З", для інших нарядів —код "99999", а також на підставі наданого позивачем розрахунку кількості часу відпрацювання автонавантажувачами в межах та поза межами СД з ДП "ІМТП", судом першої інстанції правильно встановлено, що 4 автонавантажувачі "Кальмар" DCD 160-12 відпрацювали поза межами спільної діяльності 13652м/годин та 2 автонавантажувачі "Кальмар" 280-12LB —9361м/годин.

При цьому правильність розрахунку ТОВ "Метекс" відпрацьованого часу перевірена самим відповідачем на підставі даних первинних документів і за остаточний базовий розрахунок судом прийнято розрахунок ТОВ "Метекс" (т.28, а.с.55-160) з врахуванням виявлених Портом помилок відповідно до запропонованого ним альтернативного розрахунку (т.30, а.с.7-123), що було відображено у додатку №1 до заяви про уточнення позовних вимог (т.31, а.с.22-29).

Заперечуючи проти факту протиправного використання (поза територією, визначеною у договорі про СД) техніки позивача, відповідач в порушення ст. 33 ГПК України не спростував підставність тверджень ТОВ "Метекс" і не надав суду будь-яких доказів того, що облік відпрацьованого часу відбувався з застосуванням інших методів, ніж визначені згаданим вище рапортом від 08.10.2002р., зокрема, шляхом іншого кодування для розмежування вантажних операцій та виокремлення їх обліку по ТОВ "Метекс" у відносинах по спільній діяльності, хоча виходячи із змісту п.п.2.1., 4.2.1., 2.2. договору №380-0/50-0 від 02.03.2001р. саме на Порт покладається керівництво СД, контроль за нею та ведення спільних справ. ТОВ "Метекс" підкоряється загальному керівництву Порта і виконує вимоги останнього, що стосуються ефективного використання майна СД (п.4.2.3. договору).

Слід також зазначити, що факт використання автонавантажувачів поза межами договору про СД у період з 01.01.2005р. по 30.03.2006р. підтверджується також і результатами перевірки угоди про СД між ДП "ІМТП" та ТОВ "Метекс", зафіксованими в Акті ДПІ у м. Іллічівську від 18.09.2006р. (т.29, а.с.22).

Місцевий господарський суд також обґрунтовано погодився з розрахунком ТОВ "Метекс" суми доходу від неправомірного використання Портом техніки поза межами СД в частині визначення вартості однієї години роботи механізмів у розмірі 62,50грн. (без ПДВ) за 1м/годину для автонавантажувача аналогічного "Кальмар" DCD 160-12 та 87,50грн (без ПДВ) для автонавантажувача аналогічного "Кальмар" 280-12LB, позаяк на застосуванні таких показників наполягав сам відповідач, посилаючись на договір №12-0 від 01.01.2003р. між Портом та ТОВ "Автотехцентр" та додаток №1 до нього, на умови яких можливо орієнтуватись при визначенні ринкової вартості оренди аналогічної техніки, що склалася у відносинах Порта з іншими підприємствами.

За цих обставин, судом була правильно визначена сума доходу від використання автонавантажувачів у розмірі 853250грн. (без ПДВ) для "Кальмар" DCD 160-12 та 819087,50грн (без ПДВ) для "Кальмар" 280-12LB, усього 1672337,50грн (13652м/год х 62,50грн = 853250грн; 9361 м/год х 87,50грн = 819087,50грн).

Суд апеляційної інстанції констатує також правомірність застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень ст.ст. 1212, 1214 ЦК України за якими особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події; особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Адже отримання Портом доходу від використання автонавантажувачів поза межами відповідного договору, та тобто без передуючих цьому домовленостей сторін про можливість та умови такого використання є набуттям майна без достатньої правової підстави, позаяк такою правовою підставою в даному випадку може слугувати виключно окремий договір (або додаткова угода до договору про СД), укладений на предмет встановлення порядку використання майна ТОВ "Метекс", що є його внеском у спільну діяльність.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи та пояснень сторін встановлено, що рішення господарського суду Одеської області по справі № 3-23-19/283-03-9738 від 16.07.2004р. в частині зобов'язання ДП "ІМТП" укласти з ТОВ "Метекс" Договір про порядок використання майна ТОВ "Метекс", що є його внеском у спільну діяльність відповідно до Договору №380-0/50-0 (нова редакція) від 02.03.2001р., дотепер не виконано відповідачем; договір про порядок використання майна не укладений.

Судова колегія також погоджується з мотивами, за якими суд першої інстанції відхилив заперечення відповідача стосовно необхідності розрахунку доходів, отриманих ДП "ІМТП" від використання майна поза межами СД, виходячи з положень договору про спільну діяльність №380-0/50-0 від 02.03.2001р., а саме, розподіл доходу між учасниками договору у співвідношенні 65:35. Цілком правильним є висновок місцевого суду стосовно того, що одержаний Портом доход не може бути розподіленим відповідно до положень договору про спільну діяльність, оскільки джерелом його отримання є позадоговірна неправомірна діяльність Порту з використання майна СД, внесеного ТОВ "Метекс" у СД, не у відповідності з предметом договору.

Відповідно, посилання скаржника на ст. 1134 ЦК України в обґрунтування наведеної позиції є недоречними, оскільки ст. 1134 ЦК України встановлений правовий режим внесеного учасниками майна та вироблених у результаті спільної діяльності продукції та одержаних від такої діяльності плодів і доходів як спільної часткової власності учасників, тобто спільну часткову власність утворюють доходи виключно від спільної діяльності. Таким чином у ст. 1134 ЦК України йдеться про наявність відносин спільної часткової власності виключно по результатам спільної діяльності, а не від будь-яких господарських операцій одного з учасників при здійсненні власної господарської діяльності.

Стверджуючи про неправильне застосування судом першої інстанції положень ст.ст. 1212, 1214 ЦК України, скаржник сам припускається невірного тлумачення терміну "майно" в контексті наведених норм, розуміючи під майном самі автонавантажувачі "Кальмар", якими, дійсно, Порт може володіти та користуватись як спільним майном в межах договору про спільну діяльність.

Проте, на думку колегії суддів, в даному випадку має місце хибне сприйняття скаржником змісту наведених норм закону, оскільки предмет спору полягає у відшкодуванні доходів від неправомірного використання майна СД за ст. 1214 ЦК України, а не в поверненні Портом самих автонавантажувачів як безпідставно набутого майна за рахунок ТОВ "Метекс", тобто "майном" є грошові кошти, одержані безпідставно.

З набранням законної сили рішенням по справі №3-23-19/283-03-9738, яке не було оскаржено сторонами, Порт мав всі підстави вважати неправомірним використання майна СД (автонавантажувачі "Кальмар", передані в якості внеску ТОВ "Метекс") поза межами договору про спільну діяльність і одержання доходу від такого використання, отже має відшкодовувати одержаний дохід за період, визначений у позовній заяві, грудень 2004р. - жовтень 2007р., відповідно до ч.1 ст. 1214 ЦК України.

Безпредметними є також посилання скаржника на недослідження судом першої інстанції питання можливості отримання доходу ТОВ "Метекс" у вигляді упущеної вигоди, якщо виходити з розуміння "доходу" як орендної плати за автонавантажувачі такого типу у разі їх надання в оренду. У випадку передачі майна ТОВ "Метекс" у спільну діяльність згідно п.5.2. Договору останнє є часткою Підприємства у спільному майні і підлягає поверненню Портом у випадку розірвання договору. Отже за відсутності угоди про порядок використання майна ТОВ "Метекс" слід вважати, що автонавантажувачі взагалі не могли використовуватись позивачем для власної господарської діяльності поза межами Договору, тому можливість отримання позивачем прибутку від передачі його в оренду виключається.

Згідно ч.2 ст. 22 ЦК України під упущеною вигодою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а в даному випадку можливість реального одержання ТОВ "Метекс" доходів від використання обладнання поза межами договору про СД взагалі відсутня і ніяким чином не пов'язана з наявністю чи відсутністю порушених прав у зв'язку з діями відповідача.

Переглядаючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в повному обсязі відповідно до положень ст.101ГПК України, суд апеляційної інстанції встановив також законність та обґрунтованість відхилення судом першої інстанції позовних вимог ТОВ "Метекс" про стягнення з ДП "ІМТП" інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, нарахованих позивачем на суму безпідставно одержаних Портом грошових коштів.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін як законне та обґрунтоване, прийняте відповідно до норм чинного законодавства та обставин справи.