розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008р у справі № 21/202-08

за позовом: державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м.Київ

до: державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 2778 грн. 78 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008р. (суддя Алмазова І.В.) по справі № 21/202-08 за позовом державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м.Київ (далі –ДП "Укрзалізничпостач") до державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ (далі –ДП "Придніпровська залізниця") про стягнення 2778, 78 грн. позов було задоволено та з відповідача на користь позивача було стягнено 2778,78грн., боргу, 102 грн. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань по повній та своєчасній оплаті поставленої продукції.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі –ДП "Придніпровська залізниця" м.Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, на неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарським судом не були досліджені посилання відповідача на наявність нестачі пального вже на станцію прибуття та не надано належної правової оцінки актам приймання товару за кількістю;

- також господарський суд не звернув уваги на те, що відповідач згідно з вимогами Інструкції № П-6 при прийнятті продукції за кількістю при виявленні нестачі викликав телеграмами представників постачальника та відправника, які не з’явилися;

- господарським судом не надано правової оцінки наказу Укрзалізниці №329-Ц від 30.04.2004р "Про порядок розрахунків за поставлені товарно –матеріальні цінності між ДП "Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно –позовної роботи".

У відзиві на апеляційну скаргу позивач –ДП "Укрзалізничпостач" м.Київ, проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати на підставі п.3 ч.1 ст. 104 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

28.12.2006 року між державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (постачальник) та державним підприємством "Придніпровська залізниця" (замовник) було укладено договір на постачання нафтопродуктів № ЦХП –20207 (далі договір), а також додаткову угоду № 2 від 03.04.2007 року і Специфікацію № 2 до нього (а.с.10-14).

У відповідності до пункту 1.1 вказаного договору постачальник зобов’язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, названі в подальшому "Товар", найменування, марка, ціна і кількість яких вказана в специфікаціях, які є невід’ємними частинами договору (а.с.10).

Умови розрахунків за поставлений товар, обумовлені розділом 6 договору, яким визначено, що для проведення розрахунків постачальник надає покупцю рахунок-фактуру, податкову накладну та сповіщення "авізо" на товар, який було поставлено покупцю; розрахунок за товар здійснюється протягом двох днів з дати отримання відповідних документів, згідно з наказом Укрзалізниці № 329-ЦЗ від 30.04.2004 року "Про затвердження "Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між державним підприємством "Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи", шляхом акцепту сповіщення "авізо" на поставлений товар.

Пунктом 1.1 вищенаведеного Порядку визначено, що на державне підприємство "Укрзалізничпостач" покладені функції централізованого забезпечення підприємств залізничного транспорту товарно-матеріальними цінностями. Товарно-матеріальні цінності, які закуповуються ЦХП у постачальників відвантажуються постачальниками безпосередньо підприємствам залізничного транспорту, тобто транзитом.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку, відносини між залізницями та державним підприємством "Укрзалізничпостач", щодо постачання товарно-матеріальних цінностей регулюються шляхом укладання договорів.

За специфікацією № 2 до договору сторонами узгоджено поставку нафтопродуктів на загальну суму 19617539,23 грн.. згідно з переліком.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу дизпаливо на загальну суму 1321297,51 грн., що підтверджено квитанціями про приймання вантажу №№32553882, 32553883, 32553884, 32553885, 32553886.

Пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що поставка товару підтверджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі, який покупець повинен підписати і повернути постачальнику протягом 5 (п’яти) робочих днів після його отримання (а.с.10).

Залізниця оплатила позивачу продукцію, відповідно до вимог пункту 6.2 вказаного договору, який передбачає оплату тільки фактично отриманої продукції, що відповідає пунктам 2.2, 2.6.1 Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між державним підприємством "Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи, затвердженого наказом Укрзалізниці № 329-ЦЗ від 30.04.2004 року у сумі 1318518,73 грн.

Пунктом 5 Інструкції про порядок приймання продукції по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965р. № П-6 (va006400-65) встановлено, що в усіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюється пошкодження чи порча вантажу, невідповідність найменування чи ваги вантажу та кількості місць, зазначених у транспортному документі, а також у всіх інших випадках, коли це передбачено правилами, які діють на транспорті, вантажоодержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту, а у разі неправомірної відмови органу транспорту від складання комерційного акту вантажоодержувач зобов'язаний відповідно до діючих на транспорті правил оскаржити цю відмову та здійснити приймання продукції у порядку, передбаченому даною інструкцією.

При прибутті цистерн на станції призначення, залізницею складені відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України 28.05.2002 року № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за № 567/6855 (z0567-02) , комерційні акти, а саме: БН № 745039/08 від 19.02.2007р. (а.с.51), БМ № 727925/30 (а.с.60).

Як вбачається з комерційних актів та актів про технічний стан вагонів, вагони прибули у справному стані, за справними ЗПУ вантажовідправника (який завантажував цистерни своїми засобами без участі залізниці), без слідів доступу до вантажу сторонніх осіб, тобто перевезення було справним, і недостача виникла не з вини перевізника - вантажоодержувача –державного підприємства "Придніпровська залізниця".

Відповідачем також надано для підтвердження виявлення нестачі дизельного палива акти приймання нафтопродуктів за кількістю форми 5-НП № 27 від 20.02.2007р., № 5 від 19.02.2007р.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Слід зазначити, що окрім договору поставки від 28.12.2006р. укладеним між ДП матеріально-технічного транспорту України "Укрзалізничпостач" та ДП "Придніпровська залізниця", позивачем, відповідно до ст.6 Статуту залізниць України, укладений також договір перевезення із залізницею на користь третьої особи –одержувача (ДП "Придніпровська залізниця").

Частиною другою ст. 908 Цивільного кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, а також пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, що складаються станціями залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси та кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою даним, що зазначені у транспортних документах.

Частиною другою статті 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які, відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до пункту 30 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (z0861-00) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року № 862/5083 (z0862-00) , у разі встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знизилась його вартість, залізниця за власною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує експертів бюро товарних експертиз, тобто при отриманні вантажу.

Тому, як вже зазначалось вище, відповідачем надані належні докази недостачі нафтопродуктів –комерційні акти, а складання актів експертизи при відправленні вантажу без участі представників залізниці не передбачено ні укладеним між сторонами договором, ні чинним законодавством, тому акти експертизи не можуть бути прийняті як докази належного виконання обов’язку позивача щодо постачання продукції в належній кількості.

Отже, відповідач правомірно не сплатив вартість недопоставленого дизельного палива (які склали недостачу), оскільки підтвердив належними доказами факт поставки позивачем продукції з недостачею (ст.ст. 32, 33, 36 ГПК України).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки залізниця здійснила оплату продукції відповідно до умов договору, і до вищевказаного Порядку, який прийнятий Укрзалізницею, які є обов’язковими для виконання позивачем та відповідачем по справі.

Згідно зі ст.ст. 49, 99 ГПК України державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103- 105 ГПК України, суд, -

Апеляційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" м.Дніпропетровськ –задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008р. по справі № 21/202-08 –скасувати.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м.Київ на користь державного підприємства "Придніпровська залізниця" м.Дніпропетровськ 51 грн. витрат по держмиту, сплачених при подачі апеляційної скарги.