від Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України - Кирилюк Д.В.

від Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області - Іванов С.І.

від Комунального підприємства "Бірюза", Кілійської районної ради - Коваленко В.Д.

розглянувши апеляційну скаргу

Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

на рішення господарського суду Одеської області

від 26.11.2008р.

по справі №11-29/109-08-2753

за позовом Одеського міжрайонного природоохоронного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

до Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області

треті особи Комунальне підприємство "Бірюза", Кілійська районна рада

про стягнення 192902,05 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.12.2008р., яка надіслана учасникам процесу 30.12.2008р., розгляд апеляційної скарги призначено на 20.01.2009р.

Учасників судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду апеляційної скарги.

27.06.2008р. в.о. прокурора Одеської міжрайонної природоохоронної прокуратури звернувся до господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря до Приморської сільської ради про стягнення 192902,05 грн. шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища у вигляді

засмічення п’ятьох земельних ділянок побутовими відходами.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.11.08р. (суддя Власова С.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Судове рішення мотивовано недоведеністю позивачем позовних вимог.

Не погоджуючись з винесеним судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу КП "Бірюза" та Кілійська районна рада просять відмовити Державній екологічній інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря Міністерства охорони навколишнього природного середовища України у задоволені апеляційної скарги, рішення господарського суду Одеської області залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря за участю помічника прокурора Одеської міжрайонної природоохоронної прокуратури, секретаря сільської ради с. Приморське Шевцової О.В., проведено перевірку виконання природоохоронного законодавства України на підставі ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Положення про Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №528 від 06.12.2006р. (z0040-07)

За результатами вказаної перевірки було складено Акт перевірки виконання природоохоронного законодавства України №127/07-10 від 17.10.2007р., де зазначено, що під час обстеження рекреаційної зони с. Приморське, прибрежна смуга Чорного моря с. Приморське Кілійського району, виявлено забруднення землі побутовими відходами на площах 3х10-0,5 мі, 2х3-0,5 мі, 10х20-1 мі, 7х15-1,5 мі, 10х17-3 мі. Загальна площа забрудненої території складає 511 мІ з об’ємом відходів 6,5 мі.

В подальшому, щодо секретаря Приморської сільської ради с. Приморське Шевцової О.В., складено протокол про адміністративне правопорушення від 01.11.2007 р. № 101740. Постановою від 01.11.2007 р. на Шевцову О.В. накладено штраф за скоєння правопорушення.

Розрахунок шкоди, заподіяної забрудненням земельної ділянки, проведено згідно Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997року №171 (у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 року №149 (z0422-07) ), та визначено у сумі 192902,05 грн.

Проте, проаналізувавши норми діючого законодавства, що регулює спірні відносини, колегія визнає, що зазначена сума розрахована за результатами перевірки, проведеної з порушенням вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим застосування до позивача штрафних санкцій є неправомірним, виходячи з наступного.

Так, Мінприроди відповідно до абзацу другого пункту 1 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006р. №1524 (1524-2006-п) , є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, екологічної безпеки, заповідної справи, поводження з відходами, формування, збереження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр тощо.

Безпосередній контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища здійснюють Державна екологічна інспекція, як урядовий орган державного управління у складі Мінприроди, Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, Державні екологічні інспекції в областях, містах Києві та Севастополі, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція, Державна екологічна інспекція Азовського моря, а також Державна екологічна інспекція з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря.

Стосовно суб'єктів господарювання такий контроль безпосередньо реалізовується, зокрема, шляхом проведення перевірок на предмет дотримання ними вимог природоохоронного законодавства.

Разом з цим, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) .

Згідно з статтею 7 цього Закону, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) із значенням прізвища, імені та по-батькові і засвідчується печаткою.

Однак, в порушення вказаної норми, в матеріалах справи відсутні докази того, що наказ та посвідчення (направлення) на проведення перевірки взагалі видавалося.

Окрім цього, в Акті перевірки міститься лише зазначення земельних ділянок різної площі, а схема розміщення земельних ділянок та точна адреса за якою вони знаходяться відсутні. Також, в Акті відсутня конкретизація відомостей про те, на яких землях виявлено засмічення, об'єм забруднюючої речовини, її назва та група небезпечності, товщина земельного шару, що є розмірною одиницею для розрахунку витрат на ліквідацію забруднення залежно від глибини просочування, а також інші показники, які необхідні для визначення розміру шкоди.

До того ж, позивачем при наданні усних пояснень в судових засіданнях чітко не зазначено межі засміченої земельної ділянки із загальної площі земель, за забруднення яких несе відповідальність Приморська сільська рада.

Перевіркою екологічної інспекції не зафіксовано у встановленому законом порядку, що перевірка здійснювалась у рекреаційна зоні, а тому взагалі не доведено право на перевірку.

Крім того, як вбачається з наявний у справі матеріалів та пояснень представників відповідача та третьої особи Шевцова О.В. на час проведення перевірки не була секретарем Приморської сільської ради, а тому не була уповноважена підписувати матеріали перевірки та відповідно представляти інтереси сільської ради.

Вищенаведене свідчить про недотримання природоохоронним органом вимог законодавства щодо процедури проведення перевірки, складання і оформлення акту перевірки, з суттєвими порушеннями процедурного характеру вимог щодо здійснення такої перевірки.

Крім того, підстави відповідальності за заподіяння шкоди, у тому числі пов’язаної з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статтями 42 і 43 Закону України "Про відходи".

Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає такі елементи, як шкода, протиправність поведінки, причинний зв’язок між ними, а також вина заподіювача шкоди, що також не доведено скаржником.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Отже, беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду.