КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.02.2009 № 35/501
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів: Буравльова С.І.
Пашкіної С.А.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 - суб'єкт підприємницької діяльності,
ОСОБА_2 - представник, дов. № 1 від 29.05.2008;
від відповідача 1 за первісним позовом - Бабич М.Я. - представник, дов. № 4781/10/11-08 від 23.10.2008;
від відповідача 2 за первісним позовом - Осока О.В. - представник, дов. № 33 від 10.06.2008;
від відповідача 3 за первісним позовом - ОСОБА_3. - адвокат, дов. № 25 від 25.03.2008;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.12.2008
у справі № 35/501 (Літвінова М.Є.)
за позовом Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1
до Державний комітет України по водному господарству
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області
Бортницьке міжрайонне управління водного господарства ім. Гаркуші М.А.
про спонукання продовжити термін дії договору
за зустрічним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1) Державний комітет України по водному господарству,
2) Бортницьке міжрайонне управління водного господарства імені Гаркуші М.А.
про стягнення 13 099,12 грн.
На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 27.01.2009 розгляд справи відкладався на 10.02.2009.
Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2009 № 01-23/1/2 змінено склад колегії суддів.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 у справі №35/501 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що другим та третім відповідачами за первісним позовом були направлені позивачу письмові повідомлення щодо припинення терміну дії договору від 25.07.2000 в установлений договором та законом строк; наймач має переважне право на укладення відповідних договорів перед іншими претендентами лише у випадку взаємної домовленості між сторонами, в разі якщо власник, наймодавець не виявляють наміру надалі укладати договір найму цього майна, наймач не має права вимагати укладення відповідного договору; здійснення поліпшень наймачем орендованого майна надає останньому право на компенсацію витрачених коштів в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, в разі якщо вони зроблені за згодою наймодавця, проте здійснення поліпшень орендованого майна не може бути підставою щодо продовження терміну дії договору; позивачем за первісним позовом не було надано суду належних доказів на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві; як вбачається з матеріалів справи, під час врегулювання питання між сторонами відносно продовження терміну дії договору від 25.07.2000, відповідач за зустрічним позовом здійснював орендні платежі після закінчення терміну дії договору, проте, останні повертались балансоутримувачем, тобто відповідач за зустрічним позовом вживав відповідні заходи щодо належного виконання зобов'язання, тому позовні вимоги позивача за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.
В апеляційній скарзі позивач за зустрічним позовом просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 у справі № 35/501 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким зустрічну позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Заявник посилається на те, що оскільки відповідач за зустрічним позовом не виконав обов'язок щодо повернення орендованого майна після припинення дії договору оренди, то відповідно до ст. 785 ЦК України повинен сплатити неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Заявник стверджує, що відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний повернути за актом приймання-передачі орендоване майно та сплатити неустойку, а не сплачувати орендну плату за договором, який припинив свою дію, тому висновок суду першої інстанції на те, що відповідач, сплачуючи орендні платежі після закінчення терміну дії договору, вживав відповідні заходи щодо належного виконання зобов'язання, є безпідставним.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач за зустрічним позовом заперечує проти доводів скарги, посилаючись на те, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову, оскільки відповідач за зустрічним позовом під час врегулювання питання про продовження терміну дії договору оренди вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання своїх договірних зобов'язань, однак балансоутримувач безпідставно відмовився від прийняття грошових коштів відповідача, сплачених за фактичну оренду майна, тому вина відповідача відсутня; акт зворотного приймання-передачі орендованого майна відповідачем за зустрічним позовом не підписувався, оскільки в провадженні господарського суду знаходився відповідних спір і результати його розгляду були невідомі, проте після закінчення десятиденного строку, встановленого законом для оскарження рішення суду першої інстанції, відповідач за зустрічним позовом направив на адресу балансоутримувача для підписання два примірники акту приймання-передачі, які останнім до цього часу не підписані.
На виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 27.01.2009 сторонами були подані додаткові докази та позивачем за первісним позовом письмові пояснення.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу і письмового пояснення, колегія суддів встановила наступне.
Позивачем за первісним позовом до Господарського суду міста Києва було пред'явлено позов про зобов'язання першого відповідача надати згоду на продовження терміну дії договору оренди нежитлових приміщень за № 7 від 25.07.2000, укладеного між другим відповідачем та позивачем, на новий строк; зобов'язання другого відповідача продовжити термін дії договору оренди нежитлових приміщень за № 7 від 25.07.2000 на новий строк шляхом підписання з позивачем відповідної додаткової угоди до договору оренди; покладення на відповідачів судових витрат.
15.10.2008 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області подано зустрічну позовну заяву про зобов'язання відповідача за зустрічним позовом сплатити на користь державного бюджету неустойку за користування державним майном за час прострочення в сумі 13 099,12 грн.
Згідно з п.п. 1.1, 1.2, 2.1 договору на оренду нежитлового приміщення від 25.07.2000 третій відповідач, за договором орендодавець, передає, а позивач за первісним позовом, за договором орендар, приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 90,22 кв.м.; приміщення знаходиться на балансі третього відповідача; приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1, і надається для використання під магазин; вступ позивача у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акту приймання-передачі вказаного майна, підписаного третім відповідачем і позивачем.
Орендоване приміщення було передане позивачу за первісним позовом за актом приймання-передачі орендованого майна від 25.07.2000.
Додатковою угодою від 20.08.2007 до договору від 25.07.2000, підписаною позивачем за первісним позовом, другим та третім відповідачами, змінено орендодавця з третього відповідача на другого відповідача.
Пунктом 11.1 договору від 25.07.2000 встановлено, що цей договір діє з 25.07.2000 до 25.07.2005 строком на 5 років.
Додатковими угодами від 25.07.2003, від 25.07.2005, від 25.07.2006, від 20.08.2007 до договору від 25.07.2000 строк дії цього договору змінювався і продовжувався та останньою угодою продовжено до 01.01.2008.
09.01.2008 третім відповідачем був надісланий позивачу за первісним позовом лист № 2/01 "Про припинення дії договору оренди", в якому зазначено про припинення дії договору, в зв'язку із закінченням терміну його дії. Факт надсилання листа підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 09.01.2008 та повідомлення про вручення поштового відправлення № 000902.
30.01.2008 позивачу надійшов лист другого відповідача за № 14-14-98 від 17.01.2008, яким повідомлено, що, враховуючи непогодження органу уповноваженого управляти майном від 18.12.2007 № 4567/5/11-07, договір оренди продовжуватися не буде; позивачу необхідно звільнити орендоване приміщення, надати другому відповідачу довідку від третього відповідача про відсутність майнових претензій та довідку щодо відсутності заборгованості по сплаті орендної плати до державного бюджету, а також акт приймання-передачі орендованого майна від позивача третьому відповідачу. Факт надсилання та вручення цього листа підтверджується копіями фіскального чеку № 3434 від 18.01.2008 та повідомлення про вручення поштового відправлення № 457133.
Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269 (далі - Закон № 2269) строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Частиною 2 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 26 Закону № 2269, п. 11.8 договору від 25.07.2000 передбачено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Таким чином, відповідно до норм ч. 4 ст. 284, ч. 2 ст. 291 ГК України, ч. 1 ст. 763 ЦК України, ч. 1 ст. 17, ч. 2 ст. 26 Закону № 2269, п. 11.8 договору від 25.07.2000 цей договір припинив свою дію 01.01.2008.
Позовні вимоги первісного позову обґрунтовані тим, що нормами ст. 285 ГК України, ст. 777 ЦК України та ч. 3 ст. 17 Закону № 2269 передбачено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.
Суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 ГК України орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.
Згідно зі ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.
Частиною 3 ст. 17 Закону № 2269 встановлено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.
Листом за № 4566/5/11-07 від 18.12.2007 перший відповідач у відповідь на лист від 28.11.2007 повідомив позивача за первісним позовом про те, що оскільки Київським облводгоспом на 2008 рік заплановано розширення діяльності третього відповідача, яке передбачає використання балансоутримувачем для власних потреб орендованого позивачем майна, перший відповідач не може надати згоду на продовження договору оренди від 25.07.2000.
Позивач за первісним позовом звернувся до другого відповідача з листом від 27.12.2007, в якому просив погодити продовження терміну дії договору оренди від 25.07.2000 на 10 років з 01.01.2008 по 01.01.2019.
В листах за № 14-14-98 від 17.01.2008, № 14-14-2143 від 07.08.2008 другий відповідач повідомив позивача про те, що термін дії договору оренди не продовжується, у зв'язку з непогодженням органу уповноваженого управляти майно від 18.12.2007 № 4567/5/11-07.
Отже, однією з умов для застосування норм ст. 285 ГК України, ст. 777 ЦК України та ч. 3 ст. 17 Закону № 2269 щодо переважного права на продовження договору оренди на новий строк є наявність наміру орендодавця на передачу в оренду майна, що становить об'єкт оренди, однак, позивачем за первісним позовом відповідно до ст. 33 ГПК України наявність такого наміру не доведена, натомість, з матеріалів справи вбачається, що такий намір відсутній, на що вказує та обставина, що позивач за первісним позовом був повідомлений про те, що приміщення, орендовані позивачем за договором від 25.07.2000, будуть використовуватися балансоутримувачем - третім відповідачем для власних потреб.
Таким чином позовні вимоги первісного позову є безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, у зв'язку з чим в первісному позові належить відмовити.
Щодо позовних вимог зустрічного позову апеляційний господарський суд виходить з такого.
Як вже було встановлено вище, договір на оренду нежитлового приміщення від 25.07.2000 припинив свою дію 01.01.2008.
Відповідно до ч. 4 ст. 291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (435-15) .
Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з п. 2.4 договору від 25.07.2000 у випадку розірвання договору оренди, закінчення терміну його дії та відмовою від його продовження відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний в 3-денний строк передати балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу цього майна, а балансоутримувач повинен прийняти вказане майно згідно з актом приймання-передачі об'єкта оренди; майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи не вбачається та відповідачем за зустрічним позовом не надано акту приймання-передачі орендованого майна балансоутримувачу.
Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 2 ст. 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки, як вбачається з розрахунку, доданому до зустрічного позову, неустойка в розмірі 13 099,12 грн. була нарахована позивачем за зустрічним позовом за період з січня по вересень 2008 р., що не відповідає нормі ч. 6 ст. 232 ГК України, то задоволенню підлягають позовні вимоги зустрічного позову в частині зобов'язання відповідача сплатити неустойку в сумі 8 602,34 грн. за період з січня по червень 2008 р.
Суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції про те, що в зустрічному позові належить відмовити, оскільки відповідач за зустрічним позовом, сплачуючи орендну плату після закінчення строку дії договору оренди, які йому були повернуті балансоутримувачем, вживав відповідні заходи щодо належного виконання зобов'язання, є безпідставним, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу положення п. 2.4 договору від 25.07.2000 відповідач за зустрічним позовом був зобов'язаний повернути орендовані приміщення в 3-денний строк з дня закінчення терміну дії договору оренди.
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як вже було встановлено вище, відповідачем за зустрічним позовом порушено зобов'язання щодо повернення орендованих приміщень. При цьому з матеріалів справи не вбачається та відповідачем не доведено, що останній вжив усіх залежних від нього заходів щодо своєчасного повернення орендованого майна, як цього вимагає п. 2.4 договору від 25.07.2000.
Ті обставини, що відповідач за зустрічним позовом сплачував орендну плату після припинення дії договору від 25.07.2000 та звертався до позивача за зустрічним позовом з пропозицією продовжити договір оренди, не звільняють відповідача від виконання його зобов'язання щодо повернення орендованого майна.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2008 у справі № 35/501 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
"В задоволенні первісного позову відмовити повністю.
Зустрічний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплатити на користь Державного бюджету України неустойку за користування державним майном за час прострочення в сумі 8 602,34 грн.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 86,02 грн. державного мита, 77,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті зустрічного позову відмовити".
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 43,01 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
4. Справу № 35/501 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Ропій Л.М. Судді Буравльов С.І. Пашкіна С.А.