ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
09.02.09 Справа № 15/90
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Д.Новосад
суддів О.Михалюк
Г.Мельник
розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ "Експедиційно-транспортна компанія "СІКО", м. Ужгород № 25-1/11/08 від 25.11.08
на рішення господарського суду Закарпатської області від 10.11.08
у справі № 15/90
за позовом: ЗАТ "Будавтодор", с. Баранинці Ужгородського району Закарпатської області
до відповідача: ТзОВ "Експедиційно-транспортна компанія "СІКО", м. Ужгород
про стягнення 5786,81 грн., в тому числі 4371,00 грн. попередньої оплати згідно з договором транспортної експедиції від 19.06.07, 136, 51 грн. 3% річних та 1279, 30 грн. інфляційних нарахувань
За участю представників сторін:
від позивача: П’ятковська І.П. –представник (довіреність № б/н від 09.01.09);
від відповідача: не з’явився.
З правами та обов’язками, передбаченими ст. 22, 28 ГПК України, представник позивача ознайомлений.
Відводів складу суду не заявлено.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.11.08 у справі № 15/90 (суддя Н. Ващиліна) позов ЗАТ "Будавтодор"до ТзОВ "Експедиційно-транспортна компанія "СІКО"про стягнення 5786,81 грн., в тому числі 4371,00 грн. попередньої оплати згідно з договором транспортної експедиції від 19.06.07, 136, 51 грн. 3% річних та 1279, 30 грн. інфляційних нарахувань задоволено частково: стягнено з ТзОВ "Експедиційно-транспортна компанія "СІКО"на користь ЗАТ "Будавтодор"5686, 36 грн. в тому числі 4371, 00 грн. попередньої оплати, 114, 08 грн. 3 % річних та 1201, 28 грн. інфляційних нарахувань, а також 100, 27 грн. витрат по оплаті державного мита та 115, 99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1474, 50 грн. на оплату послуг адвоката. В решті позовних вимог відмовлено.
З даним рішенням не погоджується відповідач у справі - ТзОВ "Експедиційно-транспортна компанія "СІКО", оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування господарським судом Закарпатської області при його винесенні норм матеріального та процесуального права. Скаржник, зокрема, зазначає, що всі вимоги позивача щодо замовленого ним транспортного засобу відповідачем були дотримання, а лист вантажовідправника фірми "Кіесел Унгегойер ГмбХ"від 26.03.08 не відповідає вимогам щодо його належності як доказу. Наводить скаржник і інші мотиви, на підставі яких просить рішення господарського суду Закарпатської області від 10.11.08 у справі № 15/90 скасувати, прийняти нове яким в позові відмовити повністю.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.08 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 12.01.09.
В судовому засіданні 12.01.09 представник скаржника підтримав доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі.
Розгляд справи відкладався на 09.02.09 з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.09.
Позивач - ЗАТ "Будавтодор"- правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав. В засіданнях суду 12.01.09 та 09.02.09 представник позивача проти доводів скаржника заперечив, рішення господарського суду Закарпатської області від 10.11.08 у справі № 15/90 вважає законним та обґрунтованим, апеляційну скаргу безпідставною, просить в її задоволенні відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
05.02.09 на адресу Львівського апеляційного суду поступив лист від ТзОВ "Експедиційно-транспортна компанія "СІКО"№ 02-3/02/09 від 02.02.09, зареєстрований в канцелярії суду за вх. № 800 від 05.02.09, з додатками –копією подорожного листа № 968973 та поясненням водія Маковійчука В.В.
В судове засідання 09.02.09 відповідач явки повноважного представника не забезпечив, хоча про час та місце засідання суду був належним чином повідомлений (повідомлення про вручення поштового відправлення № 3808940), а відтак, беручи до уваги п.п. 3, 4 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.09, апеляційна скарга розглядається за його відсутності.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них та додатково подані докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 10.11.08 у справі № 15/90 слід скасувати.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вірно встановлено господарським судом Закарпатської області, між сторонами у справі було укладено договір транспортної експедиції від 19.06.07, за умовами якого замовник (позивач) доручає, а експедитор (відповідач) бере на себе зобов’язання виконувати функції постійного експедитора замовника, а саме укладати від свого імені та за рахунок замовника договори перевезення вантажів з третіми особами; експедитор виконує для замовника додаткові транпортно-експедиційні послуги: інформаційне забезпечення; для виконання замовлень експедитор має право використовувати власні автотранспортні засоби (п.п. 1.1-1.2). Як погоджено сторонами у п. 2.1 зазначеного договору, конкретні обсяги вантажів, строки та граничні норми оплати по кожному конкретному замовленню оформляються заявкою (Додаток до даного договору), яка подається замовником експедитору не пізніше двох днів до дати завантаження, вказаній в заявці. Згідно п. 2.2 Договору замовник зобов’язаний вказувати в заявці найменування вантажу, адресу завантаження/розвантаження, найменування вантажовідправника та вантажоотримувача, масу, кількість місць, упаковку вантажу, строки погрузки, відстань перевезення, всі особливі вимоги до транспортного засобу та порядку здійснення перевезення, розмір та форму оплати послуг перевізника.
Встановлено господарським судом також те, що на виконання вищевикладених договірних положень відповідачем від позивача було отримано заявку на перевезення від 19.06.07 (арк. спр. 12), де вказано, на яких саме умовах повинно здійснюватися перевезення вантажу (маршрут, найменування та розміри вантажу, порядок розрахунків тощо). Встановлено господарським судом на підставі належних документальних доказів, які містяться в матеріалах справи (арк. спр. 13-14), факт надіслання відповідачем позивачу рахунку-фактури № 10-00915 від 21.06.07 на суму 33903, 18 грн. за автотранспортні послуги за межами державного кордону та транспортні послуги на території України, а також факт перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати в розмірі 30% від загальної суми.
Колегія суддів також вважає за доцільне зазначити, за умовами названих договору та заявки відповідач зобов’язався виконати перевезення вантажу - екскаватору - за маршрутом м.Карлсруе (Німеччина) - м.Ужгород (Україна), а позивач зобов’язався оплатити відповідачу всі витрати по виконанню його замовлення та оплатити надані транспортні послуги.
Як вірно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, на виконання умов договору та заявки позивачем було подано транспортний засіб - вантажний автомобіль марки RENAULT д.р.н. АО3972АЕ/АО2572ХХ в пункт завантаження, вказаний замовником в заявці - фірма "Кіеsel Ungeheyer Gmbh", Otto str. 22, 76227 Каrlsruhe, Німеччина.
Задовольняючи позовні вимоги ЗАТ "Будавтодор"до ТзОВ "Експедиційно-транспортна компанія "СІКО", господарський суд Закарпатської області послався на те, що вказаний транспортний засіб не відповідав вимогам для перевезення великогабаритного вантажу, доказом чого господарський суд вважає лист фірми "Кіеsel Ungeheyer Gmbh"від 26.03.08, в якому вказано, що замовлена експедиція "СІКО" не завантажила обладнання через неправильний транспортний засіб (тентований автомобіль), обладнання перевищувало допустимі норми для завантаження відносно ваги, висоти та ширини, не було дотримано навантаження на осі, а отже, неправильний розподіл навантаження на осі. Зазначено у вказаному листі також про те, що придатний для перевезення автотранспортний засіб мав би мати щонайменше 3 осі та причіп з максимальною висотою 80, 0 см.
Колегія суддів з такими висновками місцевого господарського суду Закарпатської області погодитися не може з наступних міркувань.
Лист, на який посилається позивач та суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, на думку колегії суддів не відповідає вимогам щодо його належності як доказу невиконання відповідачем умов договору транспортної експедиції від 19.06.07, а також вказаний лист спростовується наявними в матеріалах справи документальними доказами.
Зокрема, суд апеляційної інстанції на підставі аналізу матеріалів справи дійшов висновку, що відповідачем зобов’язання за договором, визначені п. 3.2, щодо своєчасного подання обумовленого замовником транспортного засобу для виконання перевезення на місце завантаження, в строки, вказані в заявці, виконано. Слід наголосити, що обов’язок вказання у своїй заявці на перевезення вимог щодо необхідного транспортного засобу та інших умов перевезення у відповідності до п.п. 2.2, 3.1 договору покладено на позивача. У відповідності до вказаних вимог позивачем у справі у заявці від 19.06.07 чітко вказано вимоги до транспортного засобу, який повинен бути надати відповідачем для виконання перевезення: трьохосний напівпричіп, довжина кузову - 13,6 м, відкрита платформа без тенту, висота від землі до початку платформи - 1 м.
Відповідність поданого відповідачем транспортного засобу, а саме напівпричіпу марки KOEGEL, вказаним вимогам документально доведена наявним в матеріалах справи підтвердженням даних на транспортний засіб –напівпричіп марки KOEGEL, ідентифікаційний номер WK0S0002400070416, виданим автомобільним заводом KOEGEL 27.06.06 (арк. спр. 35-39), свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу АО2572ХХ, виданим Ужгородським МРЕВ 14.07.06 (арк. спр. 40), Актом № 235 від 28.10.08 автотоварознавчого дослідження напівпричепа "KOEGEL SN24", держ. № АО 2572ХХ (арк. спр. 75- 77), протоколом огляду транспортного засобу № 235 від 24.10.08 (арк. спр. 78). Посилання в Листі фірми "Кіеsel Ungeheyer Gmbh"від 26.3.08 на те, що поданий транспортний засіб є тентова ним спростовується висновком автотоварознавчого дослідження, яким встановлено, що борта і каркас з тентом є з’ємними, внаслідок чого напівпричіп стає платформою. Підтверджено вказаний факт також протоколом огляду транспортного засобу № 235 від 24.10.08, в якому розміри платформи завантаження вказані як з бортами, так і без бортів і тента. Крім того, зазначеними документальними доказами чітко підтверджується, що напівпричіп марки KOEGEL, д.р.н. АО2572ХХ, є трьохосний транспортний засіб; висота від землі до початку платформи становить до 1 м; вантажність становить 24 т; навантаження на кожну з трьох осей становить 8 т; довжина кузову - 13, 6 м.
Крім того, Лист фірми "Кіеsel Ungeheyer Gmbh"від 26.03.08, покладений місцевим господарським судом в основу оскаржуваного рішення, спростовується Контрактом № 19-06/NEG/07 від 19.06.07 на оформлення дозволів по перевезенню негабаритних вантажів, укладеним між фірмою "EUROGENEX"та відповідачем у справі, Рішенням (дозволом) на проведення транспортного перевезення великовантажного та/або багатотоннажного вантажного руху вантажів перевищених параметрів та/або ваги, виданим управлінням округу Майан-Кобленц (Німеччина) 25.06.07 (арк. спр. 41-48), а також Рішенням про дозвіл на одноразову поїздку від державного кордону біля Зубен до державного кордону біля Нікельсдорф, виданим головою уряду землі Верхня Австрія 03.07.07 (арк. спр. 49-59). У вказаних документальних доказах чітко вказано технічні характеристики транспортного засобу, на який видано дозволи, а також вантажу, для перевезення якого на вказаний транспортний засіб такі дозволи видані.
Отже, вимоги п.4 Постанови Кабінету міністрів України "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами"№ 30 від 18.01.01 (30-2001-п) , щодо отримання дозволів на перевезення великогабаритного вантажу відповідачем виконані. Крім того, колегія суддів звертає увагу на недоведеність порушення відповідачем будь-яких інших вимог Постанови Кабінету міністрів України "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами"№ 30 від 18.01.01 (30-2001-п) та Правил дорожнього руху, затвердженим постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.01.
Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженнями скаржника, викладеними ним в апеляційній скарзі, про те, що всі вимоги позивача щодо замовленого ним транспортного засобу відповідачем було дотримано, що виключає його вину в тому, що перевезення не відбулося.
Згідно ст. 935 Цивільного кодексу України сторона, яка заявила про відмову від договору транспортного експедирування, зобов’язана відшкодувати іншій стороні збитки, завдані їй у зв’язку із розірванням договору. Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов"язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб"єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управною стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управна сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
На підставі наведених норм матеріального права, беручи до уваги факт повернення відповідачем у справі позивачу 5807, 00 грн. з перерахованих 10171, 00 грн. (тобто за мінусом прямих витрат по оформленню дозволів на перевезення негабаритного вантажу в розмірі 4364, 00 грн., підтверджених платіжними дорученнями № 002348 від 04.07.07, № 002348 від 04.07.07), колегія суддів, беручи до уваги те, що позивач, всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, ді1йшла висновку, що в задоволенні позовних вимог ЗАТ "Будавтодор"до ТзОВ "Експедиційно-транспортна компанія "СІКО"про стягнення 5786,81 грн. слід відмовити.
Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 10.11.08 у справі № 15/90 прийняте за неповного з’ясування судом обставин справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, з порушенням норм матеріального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, спростовують висновки, викладені у ньому, а відтак, відповідності до ст. 104 ГПК України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу задоволити.
2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 10.11.08 у справі № 15/90 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
4. Судові витрати за розгляд спору в суді першої інстанції та розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом покласти на позивача.
5. Господарському суду Закарпатської області видати наказ.
6. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
7. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Закарпатської області.
Головуючий-суддя Д.Новосад Суддя О.Михалюк Суддя Г.Мельник