Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Авдєєва П.В.

Коршун Н.М.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Шевчук А.В. (за довір.),

від відповідача - Марченко Р.М., Слівінський М.О. (за довір.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.12.2008

у справі № 37/436 (Кондратова І.Д.)

за позовом Державне підприємство "Енергоринок"

до Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ДП НАЕК "Енергоатом" від 01.06.2005 р.

ДП "Енергоринок" звернулося до Господарського суду із позовом про визнання недійним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ДП НАЕК "Енергоатом" від 01.06.2005 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що припинення зобов'язань шляхом взаємозаліку суперечить порядку проведення розрахунків на ОРЕ, встуновленому Законом України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , а також суперечить положенням Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення державного підприємства "Енергоринок" від 5 травня 2000 р. N 755 (755-2000-п) .

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.12.2008 р. у справі №37/436 позов задоволено повністю.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення суду від 09.12.2008 р. скасувати з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, у справі прийняти нове рішення, яким в позовні відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на помилковість висновків господарського суду та стверджує, що спірний правочин про залік зустрічних вимог від 01.06.2005 р. відповідає вимогам ст. 601 ЦК України, відповідно відсутні підстави для визнання його недійсним. Закон України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 р. (575/97-ВР) також не містить заборони на вчинення заліку зустрічних однорідних вимог.

Крім того, відповідач вважає, що господарським судом неправомірно було застосовано до спірних відносин п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 р., якою передбачено заборону на припинення зобов’язань між учасниками ОРЕ в Україні. Також апелянт вказує на допущені помилки судом під час розрахунку перебігу строку позовної давності в даному спорі та не врахування того факту, що позивачем подано позов до суду із запізненням на один день.

Позивач доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими, а тому просить залишити її без задоволення. Оскаржуване рішення господарського суду вважає законним та просить залишити його без змін.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Спір між сторонами виник з приводу можливості вчинення відповідачем одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Як свідчать матеріали справи, 16 червня 2005 р. на адресу ДП "Енергоринок" надійшов лист ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" №5955/35 із заявою від 01.06.2005 року про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Заявою ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" повідомила про повне припинення зобов'язань щодо сплати боргу перед ДП "Енергоринок" за куповану в ОРЕ електроенергію у сумі 27112,36 грн. (з ПДВ) внаслідок часткового зарахування боргу ДП "Енергоринок" перед ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за продану в ОРЕ електроенергію у травні 2001 року. В результаті зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість ДП "Енергоринок" перед ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за продану в ОРЕ електроенергію у травні 2001 року зменшилась до 1388767206,65 грн., а заборгованість ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" перед ДП "Енергоринок" за куповану в ОРЕ на власні потреби у березні 2005 року була погашена в поновному обсязі.

Як було з’ясовано судом, між сторонами відсутній спір щодо однорідності зустрічних вимог, щодо настання строків виконання зобов'язання за вказаними вимогами, проте позивач вважає, що вищевказаний односторонній правочин не відповідає чинному законодавству, оскільки таке зарахування суперечить порядку проведення розрахунків на ОРЕ, що закріплений ЗУ "Про електроенергетику" та постановою КМУ "Про утворення державного підприємства "Енергоринок""від 05.05.2000 року № 755, що і стало підставою для звернення позивача в подальшому до суду із відповідним позовом. Також свої заперечення щодо вчинення відповідачем такого зарахування вимог, позивач надіслав відповідачу листом №02/10-4249 від 20.07.2005 р.

Дослідивши обставини справи та вимоги чинного законодавства, що регламентують діяльність суб’єктів в сфері електроенергетики, колегія погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неправомірності вчинення одностороннього правочину та ЦК кодексу України, та не відповідає п. 6 Постанови від 05.05.2000 N 755.

Згідно ст. 601 ЦК України, ст.ст. 202, 203 ГК України, припинення господарських зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог здійснюється за заявою однієї із сторін.

Однак, законодавець передбачає недопустимість такого зарахування, зокрема у випадках, встановлених договором або законом (п. 5 ст. 602 ЦК України). Законом України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) встановлено особливий порядок здійснення розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України. Цей порядок передбачає, що для проведення розрахунків за куплену на ОРЕ та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Такі рахунки призначені для накопичення коштів, отриманих за електроенергію від споживачів, та розрахунків з учасниками ОРЕ. Зокрема, перерахування коштів енергогенеруючим компаніям, якою є ДП НАЕК "Енергоатом", та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які проводять продаж електричної енергії на ОРЕ, здійснюється уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок" відповідно до алгоритму, встановленого Національною комісією регулювання електроенергетики України. Законом України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) встановлений чіткий та вичерпний порядок розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України і лише в межах даного алгоритму здійснюється розподіл уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України, тобто сторони обмежені в своїх діях щодо визначення порядку розрахунків даним Законом.

Зазначене, зокрема, спростовує доводи відповідача про відсутність в Законі України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) будь-яких заборон на проведення заліку зустрічних однорідних вимог. Посилання відповідача на безпідставність застосування до спірних відносин сторін положень п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 № 755 (755-2000-п) судовою колегією визнаються необґрунтованими та до уваги не приймаються, враховуючи наступне.

Згідно ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Частиною 4 ст. 4 ЦК України встановлено, що постанови Кабінету Міністрів України є актами цивільного законодавства.

У відповідності до преамбули постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення державного підприємства "Енергоринок" від 5 травня 2000 р. N 755 (755-2000-п) , дана постанова була прийнята з метою впровадження ефективних механізмів організації оптового ринку електричної енергії та значного поліпшення стану справ із розрахунками за енергоресурси, а отже її норми є спеціальними норами щодо встановлення порядку розрахунків

Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що розрахунки за придбану електричну енергію, придбану на оптовому ринку, та за спожиту електричну енергію проводяться виключно у грошовій формі.

Частина 3 статті 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Керуючись нормами законодавства, сторони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, зокрема і від положень Постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 р., яка є чинною, а тому підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невідповідність вчиненого правочину вимогам положень Постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 р., яка містить заборону проводити розрахунки за електричну енергію, придбану на оптовому ринку, не у грошовій формі, а будь-якій інший спосіб, в тому числі шляхом здійснення заліку зустрічних вимог. А тому господарським судом обґрунтовано було задоволено позовні вимоги та визнано недійсним односторонній правочин про зарахування зустрічних вимог за заявою ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 01.06.2005 р на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України та ч. 1 ст. 203 ЦК України.

З приводу доводів відповідача щодо неправильного розрахунку строку позовної давності, подання позову до суду із пропуском цього строку, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи те, що лист ДП НАЕК "Енергоатом" від 16.06.2005 № 5955/35 із заявою від 01.06.2005 про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за куповану відповідачем електроенергію надійшов на адресу ДП "Енергоринок" 16.06.2005, то перебіг строку позовної давності почався з 17.06.2005 р.

Згідно із статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 1 статті 254 ЦК України передбачено, що строк, який визначений роками, спливає у відповідний місяць та число останнього року строку. Згідно ч. 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Враховуючи вищезазначене, останнім днем строку звернення ДП "Енергоринок" до суду з вимогою про захист свого права є 17.06.2008 (17.06.2005 + 3 роки). Як вбачається, з матеріалів справи, позивач подав до канцелярії Господарського суду міста Києва позовну заяву 17.06.2008 року, тобто позивач звернувся до суду з позовною заявою в межах трирічного строку позовної давності.

З огляду на вищевикладене, колегія приходить до висновку про обґрунтованість та відповідність висновків господарського суду фактичним обставинам та зібраним у справі доказам, а відтак відсутність підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Відповідачем у відповідності до вимог ст.ст. 33- 34 ГПК України суду не надано належних доказів в обгрунтування власної позиції, доводів позовної заяви не спростовано. Апеляційна скарга визнається необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2008 р. у справі №37/436 залишити без змін.

Матеріали справи №37/436 повернути до Господарського суду м. Києва..

Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.