розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про стягнення одноразової допомоги і заборгованості по речовому та продовольчому забезпеченню, за скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" (565-12) , у сумі 24 258,60 грн.; грошової компенсації за продовольчий пайок у сумі 1 698,40 грн. та грошової компенсації за обмундирування у сумі 1 217,53 грн.

Рішенням місцевого суду Ленінського району м. Кіровограда від 14 липня 2003р. позов задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 2 грудня 2003р. зазначене рішення суду першої інстанції змінено: стягнено з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на користь позивача компенсацію за продовольчий пайок у сумі 1 276 грн. В іншій частині рішення суду залишене без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2006р. ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 2 грудня 2003р. залишено без змін.

У скарзі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області до Верховного Суду України поставлено питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування вищенаведених судових рішень у частині задоволених позовних вимог та ухвалення нового рішення про відмову у їх задоволенні. В обгрунтування скарги зроблено посилання на порушення норм матеріального права, неоднакове застосування судами касаційної інстанції статті 23 Закону України "Про міліцію" (565-12) та додані судові рішення касаційних судів, у яких по-іншому застосована вказана норма права.

Дослідивши за матеріалами справи доводи скарги, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність різного застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

Вирішуючи поставлене у скарзі питання про те, хто має бути відповідачем у справі про стягнення одноразової грошової допомоги на підставі частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" (565-12) , колегія суддів виходить з того, що касаційним судом у постановленій у цій справі ухвалі наведена норма права застосована помилково.

Разом з тим, у доданих до скарги інших рішеннях касаційного суду (рішення Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 жовтня 2004 року, від 10 листопада 2004 року та від 27 квітня 2005 року; постанова колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2005 року, ухвала колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2006 року) зазначена норма права застосована вірно.

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" (565-12) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі каліцтва, заподіяного працівникові міліції при виконанні службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового утримання (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія по інвалідності.

Стаття 23 Закону закріплює основні положення державного страхування та відшкодування шкоди у разі загибелі або каліцтва працівника міліції, а також визначає граничні суми грошових виплат у разі настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 3 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про міліцію" (565-12) від 25 грудня 1990 року, стаття 23 набрала чинності після затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1991 року №59 (59-91-п) (у редакції постанови від 19 листопада 1992 року № 627 (627-92-п) зі змінами, внесеними постановами від 9 березня 1995 року №165 (165-95-п) та від 22 березня 1995 року №206 (206-95-п) ) Положення про порядок і умови державного обов'язкового страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України (далі Положення), яким визначено порядок і умови проведення страхових виплат, передбачених законом у разі настання подій, вичерпний перелік яких наведено в законі, встановлено критерії визначення розміру відшкодування в залежності від ступеня втрати працездатності в межах граничної суми, встановленої цією нормою закону, визначено особу страховика - НАСК "Оранта", строки і порядок виплати страхових сум.

За змістом пунктів 1, 3, 4, 5 Положення МВС України перераховує страхові платежі з державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України на спеціальний рахунок НАСК "Оранта", яка при настанні страхових подій, передбачених у пункті 2 цього Положення, проводить виплату страхових сум. Спори, які виникають з приводу виплати страхових сум, вирішуються в судовому порядку, сторонами в якому є застрахований (його спадкоємці) і страховик - НАСК "Оранта".

Не врахувавши вимог зазначених норм, суди безпідставно поклали на УМВС у цій справі обов'язок по відшкодуванню одноразової грошової допомоги.

Оскільки по справі не вимагається збирання й додаткова перевірка доказів, обставини справи судом встановлені повно й правильно, але допущено помилку в застосуванні норм права, оскаржувані судові рішення у частині вимоги про стягнення одноразової грошової допомоги підлягають скасуванню з постановлянням нового рішення про відмову в позові.

В іншій частині судові рішення не оскаржені і мають бути залишені без змін.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України

п о с т а н о в и л а :

Скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs417791) від 10 жовтня 2006р., ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 2 грудня 2003р. та рішення місцевого суду Ленінського району м. Кіровограда від 14 липня 2003р. у частині задоволення вимог про стягнення одноразової грошової допомоги скасувати, а в задоволенні вимог у цій частині відмовити.