Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Авдєєва П.В.

Коршун Н.М.

За участю представників:

від Генеральної прокуратури України: представник не з’явився,

від позивача: Лебедюк Ю.А. – представник за довіреністю,

від відповідача: Немирська І.А. – представник за довіреністю,

від Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України": Грищенко Д.І. - представник за довіреністю,

від Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України": Мельник В.В. - представник за довіреністю,

від Державної податкової адміністрації України: Кононов Ю.В. - представник за довіреністю,

від Міністерства промислової політики України: Мєшков В.В. - представник за довіреністю,

від Міністерства фінансів України: Іщенко Р.А. - представник за довіреністю,

від Міністерства аграрної політики України: Шевнікова А.М. - представник за довіреністю,

від Кабінету Міністрів України: Гаврищук А.В. - представник за довіреністю,

від Державного комітету України по матеріальних резервах: представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної компанії "Укртарнсгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.10.2008

у справі № 35/149-42/75-7/16-37/154 (Кондратова І.Д.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Дочірня компанія "Укртарнсгаз" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі – третя особа 1), 2. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі – третя особа 2), 3. Державна податкова адміністрація України (далі – третя особа 3),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1.Міністерство промислової політики України, 2. Міністерство фінансів України, 3.Міністерство аграрної політики України, 4.Кабінет Міністрів України, 5.Державний комітет України по матеріальних резервах,

за участю Генеральної прокуратури України

про стягнення 8334812,48 грн.

В березні 2005 року позивач звернувся з позовом про стягнення 8334812,48 грн. заборгованості за договором №10-59 від 29.01.1999р. на постачання природного газу (далі – Договір).

Дана справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.06.2007р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2007р., у позові було відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2008р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2007р. та рішення Господарського суду м. Києва від 19.06.2007р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

За наслідками нового розгляду рішенням Господарського суду м. Києва від 21.10.2008р. в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 21.10.2008р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевим судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Третіми особами не надано відзив на апеляційну скаргу.

Генеральна прокуратура України та третя особа 8 не використали наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні. Матеріали справи містять докази про належне повідомлення Генеральної прокуратури України та третьої особи 8 про призначення справи до розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає висновок місцевого суду щодо необґрунтованості позовних вимог позивача таким, що відповідає вимогам закону та матеріалам справи, з огляду на наступне.

Кабінет Міністрів України з метою своєчасного проведення весняно-польових робіт, стабілізації сільськогосподарського виробництва та забезпечення продовольчої безпеки держави 10 грудня 1998 року прийняв постанову за №1953 "Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році".

За змістом п. 8 зазначеної постанови Державному комітетові нафтової, газової та нафтопереробної промисловості разом з Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", акціонерним товариством "Укргазпром" доручено забезпечити підприємства, які виробляють мінеральні добрива та поставляють фосфоровмісну сировину природним газом власного виробництва в обсязі 1275 млн. куб. метрів за ціною не вище 27,8 долара США за 1000 куб. метрів з урахуванням транспортних витрат у рахунок платежів до державного бюджету поточного року.

Відповідно до даної постанови спільним наказом від 28 січня 1999 року Мінпромполітики України, Мінагрополітики України, Мінфіну України та Державного комітету України по матеріальних резервах затверджено "Порядок забезпечення сільгосптоваровиробників мінеральними добривами та засобами захисту рослин у 1999 році" (далі - Порядок), яким УДЗЕГІ "Укрзовнішхімпром" доручено забезпечити хімічні підприємства основною сировиною для виробництва фосфорних добрив за рахунок виділених обсягів природного газу постачальними організаціями НАК "Нафтогаз України".

На виконання доручень Мінпромполітики України та НАК "Нафтогаз України" між УДЗЕП "Укрзовнішхімпром" та ДК "Торговий дім "Газ України" (правонаступником якого є позивач) укладено договір на постачання природного газу від 29 січня 1999 року №10-59, яким передбачена передача ДК "Торговий дім "Газ України" природного газу хімічним підприємствам - виробникам мінеральних добрив, які визначені учасниками виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.1998 року № 1953 (1953-98-п) .

Окрім того, 11.02.1999, 30.03.1999 та 14.09.1999 укладено додаткові угоди до договору №10-59 в частині обсягів та вартості природного газу, що передається.

При виконанні завдань, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №1953, УДЗЕП "Укрзовнішхімпром" у 1999 році забезпечив в повному обсязі поставки необхідної сировини, енергоносіїв, оплату переробки та транспортних послуг для виробництва фосфорних добрив і їх відвантаження сільгосптоваровиробникам згідно з узгодженими Мінагрополітики України графіками поставок, що підтверджується відповідними зведеними реєстрами, актами прийому-передачі мінеральних добрив, погодженими заінтересованими міністерствами та відомствами, і відповідають обсягам природного газу, отриманого хімічними підприємствами від ДК "Торговий дім "Газ України".

Умовами вищезазначеного договору та спільного наказу від 28 січня 1999 року УДЗЕП "Укрзовнішхімпром" не визначено платником за отриманий та переданий хімічним підприємствам природний газ, а зазначені розрахунки з ДК "Торговий дім "Газ України" були здійснені шляхом погашення існуючої кредиторської заборгованості цієї компанії по платежам до Державного бюджету, при умові представлення ними до Мінфіну України відповідних зведених реєстрів, затверджених в установленому порядку.

Згідно з пунктом 5 наказу від 28 січня 1999 року УДЗЕП "Укрзовнішхімпром" оприбутковував закуплену сировину на позабалансовому рахунку 002, "Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання", після передачі її підприємствам - виробникам списував з рахунку, а в процесі забезпечення сировиною - не набував прав власності на неї. Постанови Кабінету Міністрів України № 557 від 8 квітня 1999р. "Про відшкодування втрат підприємств нафтогазової промисловості та підприємств Міністерства енергетики внаслідок виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10 грудня 1998р. № 1953" (557-99-п) та № 934 від 7 червня 2000р. "Про затвердження Порядку проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, природний газ, житлово-комунальні послуги та послуги водопостачання і водовідведення" також не передбачають обов'язку оплати природного газу, переданого за спірним договором, а встановлений порядок розрахунків шляхом зарахування недоїмки позивача з платежів, а за її відсутності - належних платежів до бюджету.

Також встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України №571 від 22 травня 2001р. (571-2001-п) "Про утворення державного підприємства "Укртрасхімаміак" і наказом Державного комітету промислової політики України №233 від 5 червня 2001р. Українське державне зовнішньо-економічне підприємство "Укрзовнішхімпром" ліквідовано: на виконання даного наказу була створена ліквідаційна комісія, яка оцінювала майно ліквідованих юридичних осіб, розраховувалась з кредиторами та за наслідками роботи був складений ліквідаційний баланс.

Відповідно до ч.1 ст. 37 ЦК УРСР юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

В силу ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" підприємство вважається ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Згідно з повідомленням Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації №10/22 від 28 лютого 2002р. та довідкою Київського міського управління статистики № 497 від 7 березня 2002р. державна реєстрація УДЗП " Укрзовнішхімпром" (код ЄДРПОУ 21452367) скасована 28.02.2002р. та дане підприємство виключене з єдиного державного реєстру.

За приписами ч.3 ст. 223 ЦК УРСР зобов"язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Тобто, ліквідація Українського державного зовнішньо-економічного підприємства "Укрзовнішхімпром" спричинила припинення зобов"язань за її участю.

Крім того, встановлено, що позивач, як кредитор, не звертався у передбаченому законом порядку та строках в період роботи ліквідаційної комісії із заявою про включення його до реєстру кредиторів.

Окрім того, матеріали справи свідчать про те, що Українське державне підприємство "Укрзовнішхімпром" не є правонаступником Українського державного зовнішньоекономічного підприємства "Укрзовнішхімпром", оскільки Статут відповідача - УДП " Укрхімтранснаміак" та Довідка про скасування державної реєстрації УДЗП "Укрзовнішхімпром" не містять даних про те, що УДП "Укрхімтрансаміак" є правонаступником УДЗП "Укрзовнішхімпром"; фактично права і обов"язки реорганізованої юридичної особи- УДЗП "Укрзовнішхімпром"(у тому числі і юридичних осіб: Придніпровського державного управління "Трансаміак", Миколаївського ДП "Трансаміак") не перейшли до нововиниклої юридичної особи - УДП "Укрхімтрансаміак" і передавальний акт (баланс) не складався, що властиво лише при реорганізації юридичної особи шляхом злиття.

Отже, викладені обставини свідчать про відсутність підстав вважати, що в Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" виникає обов'язок сплати вартості природного газу в розмірі 8334812,48 грн., отриманий Українським державним зовнішньоекономічним підприємством "Укрзовнішхімпром" у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.1998 року № 1953 (1953-98-п) та договору на постачання природного газу від 29 січня 1999 року №10-59.

Окрім того, Міністерство промислової політики України не є суб'єктом виконання зазначених вище актів стосовно проведення розрахунків за поставлений природний газ, оскільки згідно спільного наказу Міністерства агропромислового комплексу України, Міністерства фінансів України, Міністерства промислової політики України, Державного комітету по матеріальних резервах N48/25/27/25 (z0240-99) від 28.01.1999 року на підставі графіка поставок природного газу, затвердженого Мінпромполітики, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладають з підприємствами хімічної промисловості та Українським державним зовнішньоекономічним підприємством договори про поставку природного газу в обсязі 1275 млн. куб. м за ціною не вище 27,8 дол. США за 1000 куб. м з урахуванням витрат на транспортування до підприємства. До 10-го числа місяця, наступного за звітним, газотранспортні організації МАК "Нафтогаз України" спільно з підприємствами хімічної промисловості складають акти приймання-передавання природного газу, використаного на виробництво мінеральних добрив за звітний місяць, згідно з додатком 1 та акти приймання-передавання природного газу, використаного на виробництво мінеральних добрив за звітний місяць, за договором між ДК "Торговий Дім "Газ України" та УДЗЕП "Укрзовнішхімпром" згідно з додатком.

Окрім того, сума відшкодування вартості поставлених обсягів природного газу обмежена сумами зобов'язань позивача перед бюджетом у відповідному періоді та сумами дотацій з державного бюджету, а отже відшкодування позивачу 8334812,48 грн. вартості поставленого природного газу за договором № 10-59 від 29.01.1999 р. шляхом зарахування суми недоїмки до державного бюджету можливе лише при внесенні відповідних змін до Закону України "Про Державний бюджет України". Станом на день прийняття рішення по даній справі відповідні зміни прийняті не були.

Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

1. Апеляційну скаргу Державної компанії "Укртарнсгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду м. Києва від 21.10.2008 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.10.2008 року у справі №35/149-42/75-7/16-37/154 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 35/149-42/75-7/16-37/154 направити до господарського суду м.Києва.