Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)

суддів: Стрелець Т.Г., Головко В.Г.

при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.

з участю представників сторін :

позивача – Кабишева Т.М., Міняйло В.О.

відповідача-3 – Шаповал М.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2008р. у справі

за позовом Дніпродзержинського міського споживчого товариства, м. Дніпроджержинск Дніпропетровської обл.

до відповідача-1 Дніпродзержинської міської ради

відповідача-2 Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради

відповідача-3 Дніпропетровська обласна спілка споживчих товариств

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - управління комунальної власності Дніпродзержинської міської ради

про визнання недійсним рішення, скасування свідоцтва та визнання права власності

У липні 2007р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Дніпродзержинського міського споживчого товариства (далі Міська спілка) про скасування рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 27.05.2003р. за №299. Свої вимоги позивач мотивував тим, що вказаним рішенням виконком оформив за Дніпропетровською обласною спілкою споживчих товариств (далі Обласна спілка) право власності на об’єкти нерухомості, що розташовані в м. Дніпродзержинську. При цьому виконкомом не враховано, що вказані об’єкти є власністю Міської спілки та використовуються нею для її статутної діяльності.

Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював та доповнював позовні вимоги (т3 а.с.1-6, 32-32 т4 а.с.1-3). В остаточній редакції позову Міська спілка просила скасувати рішення міськвиконкому, визнати недійсними свідоцтва про право власності на об’єкти нерухомості розташовані по вул. Маршовій,10 та пров. Кирпичний, 69-51 у м. Дніпродзержинську та визнати за позивачем право власності на спірне майно.

Справа неодноразово розглядалась господарськими судами різних рівнів (т2 а.с.7-9, 60-61, 89-97).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2008р. (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено частково : визнано недійсним рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради №299 від 27.05.2003р. в частині, що стосуються об’єктів нерухомості, що розташовані по вул. Маршовій,10 та пров. Кирпичний, 69-51 у м. Дніпродзержинську та визнано за позивачем право власності на спірні об’єкти. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням Обласна спілка звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення та відмовити в задоволенні позову. При цьому апелянт послався на те, що судом не враховано, що позивачем пропущено строк позовної давності. Крім того, Міською спілкою не доведено належним чином, що власником спірного майна є позивач а не Обласна спілка.

У своєму відзиві позивач зазначив, що рішення господарського суду є законним та обґрунтованим.

Представники відповідачів-1,2 та третьої особи в судове засідання призначене для розгляду апеляційної скарги не з’явились. Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність вищезгаданих учасників судового процесу, яких належним чином сповіщено про час та місце слухання справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9.02.2009р. Обласну спілку залучено до участі у справі в якості відповідача-3.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників позивача та відповідача-3, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що з позовом про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 27.05.2003р. за №299. Міська спілка звернулась 27.07.2007р., а вимоги про визнання за позивачем права власності на спірні об’єкти були заявлено 7.10.2008р. (т1 а.с.2-4, т3 а.с.1-6), тобто з пропуском передбаченого ст. 256 ЦК України строку позовної давності.

18.09.2007р. від Обласної спілки надійшла заява про застосування строків позовної давності (т1 а.с.60). Таким чином, суд першої інстанції, у відповідності до приписів ст. 267 ЦК України, повинен був розглянути питання про те, чи порушено позивачем строки позовної давності і якщо ці строки порушено, чи є підстави визнати причини їх пропуску поважними. Але в порушення зазначених вимог закону, місцевим судом вказане питання розглянуто не було.

При вирішенні питання щодо застосування строків позовної давності колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Статтею 76 ЦК Української РСР також передбачено, що право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Заперечуючи проти доводів відповідача-3 щодо пропуску строків позовної заяви, позивач послався на те, що про порушення своїх прав власника він дізнався 14.03.2007р. з листа БТІ (т1 а.с.36). Але з матеріалів справи вбачається, що у квітні 2003р. Обласна спілка завернулась до виконкому Дніпродзержинської міської ради з заявою про оформлення права власності на спірне майно та надала пакет документів для розгляду цього питання (т3 а.с.68-155). Серед іншого, відповідачем-3 було надано виготовлений позивачем документ, адресований фонду комунальної власності міськвиконкому про склад нерухомого майна, що знаходиться на балансі позивача (т3 зворот а.с.135). Таким чином, позивача було поінформовано Обласною спілкою про те, що відповідач-3 звертається до органу місцевого самоврядування з заявою про оформлення права власності, а відтак, Міська спілка могла довідатися про розгляд відповідного питання ще у квітні-травні 2003р.

Крім того, позивач мав довідатися що він не є власником спірного майна та про те, що власником вказаного майна вважає себе Обласна спілка з моменту утворення Міської спілки, тобто з 1992р. При цьому колегія суддів враховує таке.

Вважаючи себе повним правонаступником всіх прав та обов’язків Дніпродзержинського міськкоопторгу Міська спілка повинна була документально оформити отримання у свою власність від ліквідованого суб’єкту господарювання майна та майнових прав шляхом складання передаточного балансу. Не зважаючи на вимогу апеляційного суду надати докази здійснення дій по прийманню від Дніпродзержинського міськкоопторгу спірного майна, позивач відповідні докази не надав. Таким чином, Міська спілка мала дізнатися про те, що вона не є власником спірних об’єктів нерухомості та про те, що власником спірного майна вважає себе Обласна спілка, ще у 1992р., оскільки саме з цього часу у позивача виник обов’язок належним чином оформити своє право власності на об’єкти нерухомості.

За таких обставин, звернення до суду з вимогами про визнання права власності у жовтні 2008р. та з похідними від цього вимогами про визнання недійсним рішення про оформлення права власності Обласної спілки у липні 2007р., слід вважати такими, що здійснені поза межами строків позовної давності.

Якихось поважних причин, які об’єктивно унеможливлювали позивачеві реалізувати своє право на звернення до суду Міська спілка не навела, що у відповідності до приписів ст. 80 ЦК Української РСР та ст. 267 ЦК України є підставами для відмови у задоволенні позову

Крім того, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належним чином його твердження про наявність у Міської спілки права власності на спірні об’єкти нерухомості виходячи з наступного.

Доводи позивача в цій частині позовних вимог обґрунтовано тим, що власником спірного майна до 1992р. був Дніпродзержинський міськкоопторг. Після ліквідації останнього, його правонаступником стала Міська спілка, яка отримала у свою власність, крім іншого, і спірні об’єкти нерухомості. В підтвердження цього до матеріалів справи залучено протокол установчого зібрання, статутні та інші документи, а також акти про надання у користування земельної ділянки для обслуговування спірних обертів нерухомості (т1 а.с.15-31, т3 а.с.90-92, т4 а.с.42-45).

Проте вказані документи не можуть вважатись належними доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки вони не визначають підстав знаходження спірного майна на балансі у позивача.

На час припинення діяльності Дніпродзержинського міськкоопторгу, питання припинення державно-кооперативних, кооперативних та інших громадських організацій, що є юридичними особами, регламентувалось ЦК Української РСР (1540-06) та Законом України "Про підприємства в Україні" (698-12) . Статями 37- 39 ЦК Української РСР передбачалось, що припинення юридичної особи внаслідок її реорганізації повинно відбуватися на підставах, зазначених у законі і в статутах (положеннях) цих організацій, а майно від ліквідованої юридичної особи до новоствореної переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію. Оскільки ані рішеннями загальних зборів працівників Дніпродзержинського міськкоопторгу про реорганізацію, ані відповідною постановою Обласної спілки інше не передбачалось (т1 а.с.62, т4 а.с.42), єдиним належним доказом переходу майна до позивача у власність може бути виключно підписаний передаточний баланс.

В п.10 роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. N02-5/334 (v_334800-96) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств" також зазначено, що "вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва. Однак суттєве значення мають також фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акта чи балансу. Отже у разі виникнення питань, пов'язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину".

Оскільки позивачем не надано доказів того, що під час здійснення реорганізації Дніпродзержинського міськкоопторгу Міська спілка отримала від останнього спірне майно та не спростовано твердження відповідача-3 про те, що на час ліквідації Дніпродзержинського міськкоопторгу останній також не був власником вказаного майна, заява позивача про виникнення у нього права власності не доведено належним чином.

Надані позивачем на вимогу апеляційного суду два акти-приймання передачі основних засобів не є доказами отримання міською спілкою у власність спірного майна, оскільки, як зазначалось вище, таким доказом є підписаний з попереднім власником передавальний баланс, і, по-друге, вказані акти складено з порушеннями вимог "Положения по бухгалтерскому учету основных средств (фондов) государственных, кооперативных (кроме колхозов) и общественных предприятий и организаций" (затв. Мінфіном СРСР 07.05.1976р.) та "Положення о документах и документообороте в бухгалтерском учете" (затв. Мінфіном СРСР 29.07.1983р.), які регламентували на той час бухгалтерський облік на підприємствах України. Зокрема, надані позивачем акти не містять посилання на те, що перелічені у них основні засоби було передано та відповідно прийнято одним підприємством від іншого, не мають відомостей про підстави прийняття вказаних основних засобів, тощо.

В той же час, акти-приймання передачі основних засобів від Обласної спілки до місцевої спілки (т1 а.с.93-109), писані представниками позивача, складено у відповідності до вищезазначених нормативних актів.

З огляду на наведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вимог про визнання за Міською спілкою права власності на спірне майно акти-приймання передачі основних засобів відтак не підлягають задоволення і вимоги при визнання недійсним рішення міськвиконкому від 27.05.2003р. за №299, оскільки воно прийнято компетентним органом, в межах його повноважень та не може порушувати прав позивача, який не є власником спірного майна.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду повинно бути скасовано на підставі п.4 ст. 104 ГПК України, тобто в зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, а в задоволенні позову повинно бути відмовлено.

Керуючись ст. 101, 103 –106 ГПК України (1798-12) суд, -

Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2008р. скасувати.

Відмовити в задоволенні позову Дніпродзержинського міського споживчого товариства.

Стягнути з Дніпродзержинського міського споживчого товариства на користь Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств - 153 грн.70 коп. витрати по сплаті державного мита.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.