розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Копилова О.Ю.) від 25.11.2008 року у справі №2-25/8278-2008

за позовом відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" (вул. Артема, 60,Київ 50,04050)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" (Севастопольське шосе, 1,Лівадія, м. Ялта,98655)

про стягнення 1575819,56 грн.

Відкрите акціонерне товариство "Укртранснафта" звернулось з позовом до відповідача до господарського суду Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості у розмірі 1575819,56 грн, у тому числі : 15739,56 грн. збитків по сплаті податку на землю, 210080,00 грн. пені та 1350000,00 грн. збитків по сплаті винагороди за надання юридичних послуг.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу незавершеного будівництва від 13.07.2006 року, а також мотивовані статтями 193, 229 Господарського кодексу України, 526 Цивільного кодексу України (435-15) .

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 листопада 2008 року у справі № 2-25/8278-2008 (суддя Копилова О.Ю.) позов відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" до товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" про стягнення 1575819,56 грн. задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду від 25.11. 2008 року скасувати частково в частині стягнення пені та збитків по сплаті винагороди за надання юридичних послуг та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення пені та збитків по сплаті винагороди за надання юридичних послуг відмовити, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Так, заявник апеляційної скарги вважає, що згідно акту від 27.06.2007 року, сторони засвідчили факт виконання зобов'язань один перед одним та факт відсутності будь-яких претензій за договором купівлі-продажу від 13.07.2006 року.

Крім того, відповідач стверджує, що у позивача відсутні правові підставі для задоволення вимог про стягнення збитків по сплаті винагороди за надання юридичних послуг, оскільки вони не відповідають статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи апеляційної скарги мотивовані іншими підставами, викладеними безпосередньо в апеляційній скарзі.

Розпорядженням В.О. голови Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С. від 05.02.2009 року у складі судової колегії замінено суддів Волкова К.В., Сотула В.В. на суддів Гоголя Ю.М., Борисову Ю.В.

У засіданні судової колегії 05 лютого 2009 року сторони підтримали свої вимоги та заперечення.

Розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.07.2006 року між відкритим акціонерним товариством "Укртранснафта" та товариством з обмеженою відповідальністю "Добробут"був укладений договір купівлі- продажу незавершеного будівництва, згідно з пунктом 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця незавершений будівництввом лікувально- оздоровчий комплекс з плавальним басейном, розташований на земельній ділянці по вулиці Червоноармійська в місті Ялта, а покупець зобов'язується прийняти об'єкт та сплатити за нього узгоджену ціну (а.с.10-15, том 1).

Відповідно до пункту 1.2 договору, відчужуваний об'єкт належить продавцю на праві власності.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що продаж вчинено за ціною 36865000,00 грн., що на день придбання об'єкту складає 7300000,00 грн. доларів США за курсом НБУ,

Відповідно до пункту 2.2. договору, покупець зобов'язаний протягом тридцяти календарних днів з дня підписання даного договору купівлі-продажу сплатити продавцю суму за об'єкт незавершеного будівництва, тобто, оплата повинна була здійснена до 14.08.2006 року.

Пунктами 5.2.,5.3.,5.8. договору встановлено, що покупець зобов'язаний у встановлений договором термін сплатити ціну продажу об'єкту; у встановлений термін прийняти об'єкт ; здійснювати сплату комунальних послуг, послуг за користування земельною ділянкою, електричну енергію, послуг зв'язку, інших послуг, пов'язаних з використанням об'єкту, після його передачі у власність покупця.

Як вбачається із матеріалів справи, надалі, між сторонами були укладені наступні договори про внесення змін до договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 13.07.2008 року за № 12530. (а.с.15-20, том 1)

11.08.2006 року між позивачем та відповідачем укладений договір про внесення змін та/або доповнень до договору купівлі - продажу, відповідно до пункту 1 якого, сторони встановили строк виконання зобов'язання з оплати придбаного об'єкту - до 31.08.2006 року.

26.09.2006 року між позивачем та відповідачем укладений договір про внесення змін та/або доповнень до договору купівлі - продажу, відповідно до пункту 1 якого, сторони встановили строк виконання зобов'язання з оплати придбаного об'єкту - до 20.12.2006 року.

22.12.2006 року між позивачем та відповідачем укладений договір про внесення змін та/або доповнень до договору купівлі - продажу, відповідно до пункту 1 якого, сторони встановили строк виконання зобов'язання з оплати придбаного об'єкту - до 20.01.2007 року.

19.02.2007 року між позивачем та відповідачем укладений договір про внесення змін та/або доповнень до договору купівлі - продажу, відповідно до пункту 1. якого, сторони встановили строк виконання зобов'язання з оплати придбаного об'єкту - до 01.03.2007 року та пункт 2.1. договору виклали у новій редакції: "2.1. Продаж цей вчинено за ціною 36865000.00 грн., утому числі ПДВ 6144166,67 грн.. що на день придбання об'єкту складає 7300000 доларів США за курсом НБУ".

27.03.2007 року між позивачем та відповідачем укладений договір про внесення змін та/або доповнень до договору купівлі - продажу, відповідно до пункту 1 якого, сторони встановили строк виконання зобов'язання з оплати придбаного об'єкту - до 01.05.2007 року.

31.05.2007 року між позивачем та відповідачем укладений договір про внесення змін та/або доповнень до договору купівлі - продажу, відповідно до пункту 1. якого, сторони встановили строк виконання зобов'язання з оплати придбаного об'єкту - до 12.06.2007 року.

Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень № 5086Р0І7/ віл 25.06.2007 року та № 51660027/ від 26.06.2007 року відповідачем сплачено вартість придбаного об'єкту у розмірі 36865000,00 грн. Вказана сума встановлена сторонами при укладенні 19.02.2007 року договору про внесення змін та/або доповнень до договору купівлі - продажу.

Однак, 27.06.2007 року сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі незавершеного будівництва по вулиці Червоноармійська в місті Ялта, яким встановлено, що сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками та підтверджують відсутність будь яких майнових та фінансових претензій один до одного за договором купівлі-продажу від 13.07.2006 року.

07.08.2007 року позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 05-00/3992, відповідно до якої просив перерахувати на його рахунок : 1350000,00 грн. винагороди за надання юридичних послуг та 23400,10 грн. податку на землю, однак кошти перераховані не були що й стало приводом для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Судова колегія розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційну скаргу визнає такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції таким, що підлягає частковому скасуванню, у зв'язку порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, виходячи з наступного:

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження будівлі розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно до статті 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка, яка перебуває у власності або у користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Приписами статті 15 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Як вбачається із матеріалів справи та з чим погоджується судова колегія, об'єкт незавершеного будівництва перебував на балансі відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта", у зв'язку з чим останнє несло витрати зі сплати податку на землю, а саме: товариством за період з 13.07.2006 року по 27.06.20007 року понесені витрати зі сплати податку на землю у розмірі 15739,56 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Як вбачається із матеріалів справі, на момент підписання акту у товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" існувало зобов'язання по сплаті пені за прострочення оплати за договором від 13.07.2006 року, тому підписавши акт від 27.06.2007 року відкрите акціонерне товариство "Укртранснафта" фактично вчинило правочин по звільненню відповідача від його обов'язків за договором, в частині обов'язку сплатити пеню.

На думку судової колегії, вказаній акт від 27.06.2007 року є належним доказом у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки складений правомірно з урахуванням вимог діючого законодавства, підписаній обома сторонами, підпис яких засвідчені печатками підприємств (а.с.24-25, том 1).

Проте, висновок суду першої інстанції про невідповідність акту договірній вимозі щодо його форми не відповідає обставинам справи і є наслідком неправильного застосування норм матеріального права, а тому є підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення з відповідача пені.

Разом з тим, судом першої інстанції розглянуто питання про відшкодування позивачу збитків по сплаті винагороди за надання юридичних послуг в сумі 1350000,00 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, тощо. Тобто судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини З статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (2887-12) , а згідно зі статтею 12 цього закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Матеріали справи свідчать про те, що 31серпня 2006 року між відкритим акціонерним товариством "Укртранснафта" та товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія АВРК-Консалтинг" укладено договір про надання юридичних послуг. Відповідно до додаткових угод № 7,№ 12, № 14 до вищеназваному договору загальна сума винагороди становить 1350000 грн. (а.с.8-15, том 2).

Відповідно пункту 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарський судів у 2007 році" (v_164600-08) із змінами, чи можливе віднесення до "інших витрат, пов'язаних з розглядом справи" (в розумінні статті 44 ГПК) витрати сторін у справі, яких вони зазнали у зв'язку з відрядженням представників для участі в судових засіданнях (проїзд, проживання, харчування та ін.), а також кошти, сплачені за надання правової допомоги не адвокатом, а іншою особою (юристом), яка не перебуває зі стороною у трудових відносинах.

Отже, якщо витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у Інформаційному листі від 21.01.2009 року № 01-08/34.

Таким чином, позовні вимоги у частині сплати винагороді за надання юридичних послуг стягненню з відповідача не підлягають, оскільки діючим законодавством не передбачені .

Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3,4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" - задовольнити .

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.11.2008 року у справі № 2-25/8278-2008 скасувати частково, в частини стягнення 210 080,00 грн. пені та 1350000,00 грн. збитків по сплаті винагороди за надання юридичних послуг.

3. Позов задовольнити частково.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" (місто Київ, вулиця Виборзька,34/36, р/с 2600802731819 в Ялтинській філії ВАТ "Укрексімбанк", МФО 324786, ЗКПО 30122800) на користь відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" (місто Київ, вулиця Артема,60 р/с 26002030000159 в Київській філії ФАКБ "Індустріалбанк", МФО 320962, ЗКПО 31570412) сплаті 15739,56 грн. збитків по сплаті податку на землю, 157,39 грн. державного мита та 1,20 грн. інформаційно - технічних витрат судового процесу.