Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Моторного О.А.

суддів:

при секретарі

за участю представників:

від позивача - Комлєв С.В., Ляхович С.О.,

від відповідача - Андрієнко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Телесистеми України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2008

у справі № 20/228

за позовом Закритого акціонерного товариства "Телесистеми України"

до Дочірнього підприємства "Старком Україна"

про визнання правочинів недійсними

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним з моменту вчинення договір № 01/11-06 Ст-ТСУ від 01.12.2006, додаткову угоду № 1 від 01.12.2006 до цього договору, всі додатки, в тому числі додатки: № 1, № 2 та № 3 від 29.12.2006, № 4 від 15.01.2007, № 5 від 26.02.2007, № 6 та № 7 від 26.03.2007, № 8 від 15.03.2007, № 9 від 12.04.2007, № 10 від 01.03.2007, №№11, 12, 13, 14, 15, 16 та 17 від 16.04.2007, № 18 від 03.05.2007, № 20 від 01.06.2007, № 21 від 30.03.2007, № 22 від 28.04.2007, № 23 від 01.06.2007, № 25 від 14.05.2007, № 27 від 21.05.2007, № 28 від 07.05.2007, № 29 від 23.04.2007, №№ 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36 та 37 від 21.05.2007, № 40 від 23.05.2007, №№ 42 та 43 від 22.06.2007, № 49 від 25.06.2007, всі акти прийому-передачі наданих послуг, в тому числі акти: №ТСУ-1 та №ТСУ-1/1 від 28.02.2007, №ТСУ-2 та №ТСУ-2/1 від 01.03.2007, №ТСУ-3 та №ТСУ-3/1 від 22.03.2007, №ТСУ-4 та №ТСУ-4/1, №ТСУ-5 та №ТСУ-5/1 від 30.03.2007, №ТСУ-6 та №ТСУ-6/1 від 02.04.2007, №ТСУ-7 та №ТСУ-7/1 від 20.04.2007, №ТСУ-8, №ТСУ-8/1 та №ТСУ-9/1 від 30.04.2007, №ТСУ-10, №ТСУ-10/1, №ТСУ-11, №ТСУ-11/1, №ТСУ-12, №ТСУ-12/1, №ТСУ-13 та №ТСУ-13/1 від 03.05.2007, №ТСУ-14, №ТСУ-14/1, №ТСУ-15 та №ТСУ-15/1 від 22.05.2007, №ТСУ-16 та №ТСУ-16/1 від 29.05.2007, №ТСУ-17, №ТСУ-17/1, №ТСУ-18/1, №ТСУ-19 та №ТСУ-19/1 від 31.05.2007, №ТСУ-20 та №ТСУ-20/1 від 01.06.2007, №ТСУ-21 та №ТСУ-21/1 від 12.06.2007, №ТСУ-22 та №ТСУ-22/1 від 18.06.2007, №ТСУ-23, №ТСУ-23/1, №ТСУ-24, №ТСУ-24/1, №ТСУ-25, №ТСУ-25/1, №ТСУ-26, №ТСУ-26/1, №ТСУ-27, №ТСУ-27/1, №ТСУ-28, №ТСУ-28/1, №ТСУ-29, №ТСУ-29/1, №ТСУ-30/1, №ТСУ-31, №ТСУ-31/1, №ТСУ-32 та №ТСУ-32/1 від 30.06.2007, №ТСУ-33 та №ТСУ-33/1 від 04.07.2007, №ТСУ-34 та №ТСУ-34/1 від 09.07.2007, №ТСУ-35, №ТСУ-35/1, №ТСУ-36, №ТСУ-36/1, №ТСУ-37, №ТСУ-37/1, №ТСУ-38, №ТСУ-38/1, №ТСУ-39, №ТСУ-39/1, №ТСУ-40, №ТСУ-40/1, №ТСУ-41, №ТСУ-41/1, №ТСУ-42 та №ТСУ-42/1 від 31.07.2007, №ТСУ-43, №ТСУ-43/1, №ТСУ-44, №ТСУ-44/1, №ТСУ-45 та №ТСУ-45/1 від 01.08.2008, №ТСУ-46 та №ТСУ-46/1 від 02.08.2007, №ТСУ-47 та №ТСУ-47/1 від 07.08.2007, №ТСУ-48, №ТСУ-48/1, №ТСУ-49 та №ТСУ-49/1 від 09.08.2007, №ТСУ-50 від 21.08.2007, №ТСУ-51 та №ТСУ-51/1 від 27.08.2007, №ТСУ-52 та №ТСУ-52/1 від 31.08.2007, №ТСУ-53 та №ТСУ-53/1 від 12.09.2007, №ТСУ-54, №ТСУ-54/1, №ТСУ-55, №ТСУ-55/1, №ТСУ-56, №ТСУ-56/1, №ТСУ-57, №ТСУ-57/1, №ТСУ-58 та №ТСУ-58/1 від 27.09.2007, №ТСУ-59, №ТСУ-59/1, №ТСУ-60 та №ТСУ-60/1 від 28.09.2007, №ТСУ-61 та №ТСУ-61/1 від 30.09.2007, №ТСУ-62, №ТСУ-62/1, №ТСУ-63, №ТСУ-63/1, №ТСУ-64, №ТСУ-64/1, №ТСУ-65, №ТСУ-65/1, ЖГСУ-66, №ТСУ-66/1, №ТСУ-67, №ТСУ-67/1, №ТСУ-68, №ТСУ-68/1, №ТСУ-69, №ТСУ-69/1, №ТСУ-70, №ТСУ-70/1, №ТСУ-71, №ТСУ-71/1, №ТСУ-72 та №ТСУ-72/1 від 01.10.2007, №ТСУ-73, №ТСУ-73/1, №ТСУ-74, №ТСУ-74/1, №ТСУ-75, №ТСУ-75/1, №ТСУ-76, №ТСУ-76/1, №ТСУ-77, №ТСУ-77/1, №ТСУ-78 та №ТСУ-78/1 від 31.10.2007, №ТСУ-79, №ТСУ-79/1, №ТСУ-80, №ТСУ-80/1, №ТСУ-81, №ТСУ-81/1, №ТСУ-82, №ТСУ-82/1, №ТСУ-83, №ТСУ-83/1, №ТСУ-84, №ТСУ-84/1, №ТСУ-85, №ТСУ-85/1, №ТСУ-86, №ТСУ-6/1, №ТСУ-87, №ТСУ-87/1, №ТСУ-88, №ТСУ-89, №ТСУ-89/1, №ТСУ-90, №ТСУ-90/1 та №ТСУ-91 від 01.11.2007, №ТСУ-92, №ТСУ-92/1 та №ТСУ-93 від 26.11.2007 (далі по тексту - акти прийому-передачі наданих послуг).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2008 у справі № 20/228 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним з моменту вчинення договір № 01/11-06 Ст-ТСУ від 01.12.2006, додаткову угоду № 1 від 01.12.2006 до цього договору та всі додатки, перелічені вище. Позивач вважає, що рішення підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, а також з підстав порушення норм матеріального права, а саме ч. 3 ст. 92, ст. 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ). В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що у генерального директора були відсутні, а не обмежені повноваження на укладення такого роду угод; усі правочини та дії вчинені тією самою особою, повноваження якої оспорюються, а доказів схвалення їх іншим компетентним органом управління акціонерного товариства не наведено.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін та відмовити у задоволенні апеляційної скарги. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, заперечуючи проти доводів позивача щодо повної відсутності у генерального директора повноважень на укладення оскаржуваних угод, посилається на п. 11.04, розділ 14, статуту позивача, ст. 48 Закону України "Про господарські товариства", ч. 3 ст. 92 ЦК України. Також відповідач зазначає, що позивач в процесі розгляду справи не довів, що відповідач знав чи за всіма обставинами не міг не знати про наявність у генерального директора будь-яких обмежень прав на підписання договору в момент вчинення цієї дії; листуванням, здійсненням платежів та прийняттям виконання угоди позивач схвалив оскаржувані угоди.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

01.12.2006 між сторонами по справі укладено договір № 01/11-06 Ст-ТСУ, відповідно до п. 2.1. договору відповідач в порядку і на умовах, визначених даним договором і законодавством України, згідно завдання позивача, за винагороду, зобов’язався надавати позивачеві медіа послуги.

Пунктом І розділу 2 договору визначено перелік послуг з медіа-планування, до яких відносяться:

- стратегічне медіа планування: розробка медіа стратегії для всіх типів медіа, окрім реклами в Інтернеті; стратегічний вибір медіа, які використовуються для розміщення реклами; надання рекомендацій щодо розподілу рекламного бюджету серед різних типів медіа (п. 2.1.1. договору);

- тактичне медіа планування: розробка медіа планів; розрахунок розподілу GRP (п. 2.1.2. договору).

Згідно п. 2.2. договору всі послуги, вказані в пункті 2.1. договору, надаються на підставі відповідних додатків до цього договору, що містять умови надання медіа послуг відповідно до певного типу медіа, та замовлення клієнта.

За умовами п. 3.1.4. договору протягом 15 робочих днів після закінчення кожного календарного місяця відповідач зобов’язаний надавати позивачеві звіти про надання послуг за минулий місяць по електронній пошті, оригінали первинних бухгалтерських документів (рахунки та акти приймання-передачі послуг), а також документи податкового обліку (податкових накладних) щодо надання послуг за договором, оформлені відповідно до вимог законодавства України. До актів приймання-передачі наданих послуг додаються необхідні докази витрат, здійснених відповідачем на користь позивача при розрахунках з підрядниками/виконавцями і іншими третіми особами, у вигляді копій первинних, розрахункових і платіжних документів про відносини відповідача з третіми особами (а саме: договори, додатки, доповнення, додаткові угоди до них, рахунки, акти виконаних робіт).

Відповідно до п. 3.1.5. договору звіти, надані відповідачем позивачеві, вважатимуться прийнятими позивачем без будь-яких зауважень, якщо відповідач не заявить письмових заперечень протягом трьох робочих днів з дня їх одержання. Якщо протягом 5 робочих днів відповідач не одержить підписаний позивачем акт приймання-передачі наданих послуг або мотивовану відмову від прийняття послуг, вони вважаються прийнятими з додержанням усіх умов даного договору. В цьому випадку на акті приймання-передачі наданих послуг робиться запис: "Зауважень від Клієнта у визначений термін не надійшло", після чого цей акт вважатиметься підставою для здійснення розрахунків за даним договором.

Згідно п. 5.3. договору вартість послуг відповідача із розміщення реклами позивача та порядок та строки оплати цих послуг визначаються сторонами шляхом підписання додатків до даного договору. Зазначена вартість послуг збільшується на суми ПДВ та ПНР.

Остаточний розрахунок з відповідачем позивач здійснює на підставі акту виконаних робіт, підписаного обома сторонами протягом 5 робочих днів з дати отримання рахунку відповідача (п. 5.9. договору).

Також 01.12.2006 між сторонами було підписано додаткову угоду №1 про узгодження вартості послуг за договором.

Згідно з додатком №1 від 29.12.2006 до договору сторонами визначена вартість послуг відповідача, що складає без урахування податків 6 772 994,35 грн., а всього з ПДВ та ПНР 8 161 458,19 грн.

Крім того, між сторонами були укладені такі додатки: № 2 та № 3 від 29.12.2006, № 4 від 15.01.2007, № 5 від 26.02.2007, № 6 та № 7 від 26.03.2007, № 8 від 15.03.2007, № 9 від 12.04.2007, № 10 від 01.03.2007, №№11, 12, 13, 14, 15, 16 та 17 від 16.04.2007, № 18 від 03.05.2007, № 20 від 01.06.2007, № 21 від 30.03.2007, № 22 від 28.04.2007, № 23 від 01.06.2007, № 25 від 14.05.2007, № 27 від 21.05.2007, № 28 від 07.05.2007, № 29 від 23.04.2007, №№30, 31, 32, 33, 34, 35, 36 та 37 від 21.05.2007, № 40 від 23.05.2007, № 42 та № 43 від 22.06.2007, № 49 від 25.06.2007.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1-3, ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається із матеріалів справи, оспорюваний договір, додаткова угода та додатки до договору підписані від імені позивача - генеральним директором товариства - Ворожбитом Віталієм Васильовичем, обраним загальними зборами акціонерів ЗАТ "Телесистеми України", що підтверджується витягом із протоколу загальних зборів акціонерів від 05.06.2006.

Згідно з розділом 9 Статуту Закритого акціонерного товариства "Телесистеми України", як в редакції зареєстрованій 09.11.2006, так і в редакції від 17.07.2007, органами управління та контролю в компанії є: Збори Акціонерів, Наглядова рада, Дирекція на чолі з Генеральним директором, Ревізійна комісія.

Повноваження генерального директора позивача визначені у п. 12.4. Статуту позивача. До компетенції Генерального директора належать, зокрема, укладення від імені компанії договорів (угод), дача розпоряджень щодо здійснення компанією юридичних дій, за винятком трудового контракту між компанією та генеральним директором, договорів щодо виконання обов’язків голови Ревізійної комісії та Корпоративного директора, а також значних договорів (угод, дій) Компанії. Повноваження щодо підписання значних договорів (угод, дій) компанії генеральний директор отримує тільки за умови попереднього погодження Наглядовою радою відповідного проекту договору (угоди, дії).

Відповідно до статуту позивача значними для Компанії вважаються будь-які договори (угоди, дії), що тягнуть за собою виникнення грошових (майнових) зобов’язань Компанії на суму, що перевищує еквівалент 100 000,00 грн.; про відчуження Компанією нерухомості, основних засобів, земельних ділянок - незалежно від суми угоди.

Аналізуючи п. 12.4. статуту позивача, колегія суддів зробила висновок, що генеральному директору надані повноваження щодо укладення договорів, проте вони обмежені стосовно укладення значних договорів.

Згідно положень частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 47 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства (ч. 1 ст. 48 Закону України "Про господарські товариства").

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Частиною першою статті 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, позивачем не доведено факту обізнаності відповідача щодо обмежень, встановлених п. 12.4. статуту позивача, відносно повноважень генерального директора товариства.

Статтею 241 ЦК України врегульовано відносини щодо вчинення правочинів з перевищенням повноважень. Так, згідно положень даної статті, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.

Як вірно встановлено, судом першої інстанції, оспорювані правочини були схвалені позивачем, доказом чого є:

- здійснення позивачем ряду платежів за укладеним між сторонами договором, що підтверджується банківською випискою ВАТ "Укрексімбанк" за період з 01.01.2007 по 30.06.2008;

- вищезазначені акти прийому-передачі наданих послуг;

- листування між сторонами: гарантійний лист позивача вих. № 1605/07 від 11.07.2007 про погашення заборгованості, що утворилась перед відповідачем за послуги, надані у період лютий-травень 2007 р. у розмірі 7 995 295,13 грн.; лист позивача вих. №1/2-юр від 11.03.2008, в якому позивач просив відповідача для проведення аудиту взаємовідносин з останнім надати документи; лист позивача вих. № 1/7-юр від 28.03.2008, підписаний корпоративним директором Скрицьким А.Н., про надання документів у зв’язку з проведенням аудиту.

Вищенаведене свідчить про виконання та схвалення оспорюваних правочинів як позивача, так і відповідача.

Доводи позивача про те, що тією ж особою (генеральним директором) здійснені платежі та підписані акти прийому-передачі наданих послуг та гарантійний лист позивача № 1605/07 від 11.07.2007 не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно до п. 14.02 статуту позивача усі фінансові документи, включаючи ті, що відносяться до платіжних зобов’язань компанії, підписуються генеральним директором та головним бухгалтером компанії або особами, відповідно уповноваженими для цього зборами акціонерів.

Крім того, в період виконання договору загальні збори акціонерів позивача проводилися, зокрема, 23.03.2007 та 09.07.2007, проте за весь зазначений період будь-яких заперечень відносно укладеного договору товариством не висловлювалось, що також свідчить про схвалення договору та додатків до нього товариством.

В апеляційній скарзі позивач стверджує, що у порядках денних зазначених загальних зборів не було пункту про звіт ревізійної комісії про діяльність товариства. Проте, до порядку денного загальних зборів акціонерів позивача 23.03.2007 були включені питання щодо звіту Ревізійної комісії товариства та звіту Дирекції товариства про результати роботи за 2006 рік, у якому і було укладено оспорюваний договір.

На підставі викладеного, суд першої інстанції зробив вірний висновок про відсутність правових підстав для визнання недійсними: договору № 01/11-06 Ст - ТСУ від 01.12.2006, додаткової угоди № 1 від 01.12.2006 та додатків до договору, а також актів прийому-передачі наданих послуг, оскільки такі акти лише фіксують певні факти, а не створюють, змінюють чи припиняють зобов’язання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване та правильне рішення, тому апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства "Телесистеми України" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2008 у справі № 20/228 не підлягає скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Телесистеми України" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2008 у справі № 20/228- без змін.

2. Матеріали справи № 20/228 повернути до Господарського суду міста Києва.