КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.02.2009 № 2/281-40/149
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs4032123) ) ( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs676174) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs802448) )
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів: Коротун О.М.
Пашкіної С.А.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Шкляр О.С. (довір. №261 від 12.01.09);
Томашевська Т.В. (довір. №05 від 12.01.09);
від відповідача 1: Юрченко Т.А. (довір. №21/01-09-01 від 21.01.09);
Ванжа О.А. (довір. №05-07/08 від 17.06.08);
від відповідача 2: Єрпильова С.О. (довір. №18-208/3740-12041 від 21.11.2007р.);
Мохорт В.В. (довір. №18-208/1770-4861 від 04.05.2006р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест"
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.10.2008
у справі № 2/281-40/149 (Пукшин Л.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітжитло"
Національного банку України
про розірвання договору про пайову участь у будівництві № 27/10-04 від 27.10.2004 та договору про відступлення права вимоги № Г-368 від 25.04.2005
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Елітжитло" і Національного банку України про розірвання договору № 27/10-04 про пайову участь у будівництві від 27.10.2004р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" та товариством з обмеженою відповідальністю "Елітжитло" і розірвання договору № Г-368 про відступлення права вимоги від 25.04.2005р. укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Елітжитло", Національним банком України та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест". Позовні вимоги мотивовані значним підвищенням цін на будівельні матеріали та різким збільшенням всіх складових по яких формується ціна будівництва квадратного метра житлової площі, що фактично унеможливлює будівництво квартир без збитків для товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест".
Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 2/281 від 19.04.2007р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2007р. позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" задоволено повністю, розірвано договір № 27/10-04 про пайову участь у будівництві від 27.10.2004р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" і товариством з обмеженою відповідальністю "Елітжитло", а також розірвано договір № Г-368 про відступлення права вимоги від 25.04.2005р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Елітжитло", Національним банком України та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест".
Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2007р. рішення господарського суду м. Києва у справі № 2/281 від 19.04.2007р. і постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2007р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.
Скасовуючи попередні судові рішення Вищий господарський суд України вказував на хибність висновків судів першої і апеляційної інстанцій в частині констатації наявності такої істотної обставини як собівартість квадратного метру житла, якою сторони договору керувались під час його укладення та зазначав про те, що зміна в процесі виконання договору саме собівартості будівництва одного квадратного метра житла не може вважатись зміною істотної обставини, якою сторони керувались при укладанні договору. Також Вищий господарський суд України вказував на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про одночасну наявність всіх передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України підстав для розірвання договору № 27/10-04 про пайову участь у будівництві від 27.04.2004р. за рішенням суду.
13.06.2008р. до Вищого господарського суду України надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудівнест" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 05.07.2007р. у справі № 2/281 за нововиявленими обставинами.
Вищий господарський суд України, постановою від 04.08.2008р. зазначену заяву задовольнив частково, постанову Вищого господарського суду України від 05.07.2007р. змінив, виклавши її резолютивну частину наступним чином: "Рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2007р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2007р. у справі № 2/281 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суддів".
При ухваленні вказаної постанови Вищий господарський суд України зазначав, що при новому розгляді справи у зв'язку із заявою позивача місцевий господарський суд має перевірити чи дійсно наведені позивачем обставини відповідають критеріям нововиявлених та надати їм відповідну правову оцінку. При цьому суду необхідно врахувати попередні висновки та оцінки суду касаційної інстанції в даній справі про те, що поняття ціна та собівартість товару (одного квадратного метра житла) не є тотожними поняттями. Тому зміна собівартості будівництва в процесі виконання спірного договору не призводить до безумовних висновків про зміну істотних обставин, якими сторони керувались під час укладення договору. Істотною умовою договору його сторони визначили саме ціну одного квадратного метра житла. Господарський суд м. Києва, ухвалою від 02.09.2008р. прийняв справу № 2/281 до свого провадження та присвоїв їй номер 2/281-40/149.
Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 2/281-40/149 від 14.10.2008р. в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент укладення договору № 27/10-04 про пайову участь у будівництві від 27.10.2004р. сторони обумовили ціну договору та передбачили можливість вчинення доплат товариством з обмеженою відповідальністю "Елітжитло" виключно у випадку зміни курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на дату здійснення платежів, порівняно з курсом, який існував на дату підписання зазначеного договору та у разі відхилення загальної площі квартири без зміни її ціни за один квадратний метр. Укладаючи договір № 27/10-04 про пайову участь у будівництві від 27.10.2004р., позивач, діючи як суб’єкт підприємницької діяльності, мав можливість визначати вартість товару за даним договором включаючи усі наявні ризики та кон’юнктуру ринку, а також міг передбачити підвищення собівартості товару (метра квадратного житла), а тому відсутні підстави для розірвання договору № 27/10-04 про пайову участь у будівництві від 27.10.2004р. на умовах, що передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України. Відсутність підстав для розірвання договору № 27/10-04 про пайову участь у будівництві від 27.10.2004р. свідчить і про відсутність правових підстав для розірвання договору № Г-368 про відступлення права вимоги від 25.04.2005р. Господарський суд м. Києва також зазначає про те, що фактичні дані, встановлені у висновку № 14706 судово-бухгалтерської експертизи від 26.02.2008р., що проведена у справі № 3/340, не мають істотного значення для вирішення даного спору, бо зазначеним висновком встановлено лише факт збільшення собівартості будівництва та жодним чином не спростовано факти, які покладено в основу постанови Вищого господарського суду України від 05.07.2007р. у справі № 2/281.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі № 2/281-40/149 від 14.10.2008р. і прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що оспорюване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, оскільки місцевим господарським судом не надано належної оцінки тому, що значне зростання собівартості будівництва метра квадратного житла є об’єктивною обставиною, незалежною від волі сторін оспорюваних договорів. Уточнення собівартості будівництва одного метра квадратного житла, яке стало можливим завдяки проведеній судово-бухгалтерській експертизі за господарською справою № 3/340, є нововиявленою обставиною, яка має істотне значення для справи і не була відома позивачу на час винесення Вищим господарським судом України постанови від 05.07.2007р. у справі № 2/281. Значне зростання собівартості будівництва відбулось за відносно короткий термін виконання будівельних робіт і таке зростання собівартості позивач передбачити не міг. На думку апелянта надані ним докази свідчать про те, що відбулось не просто зростання собівартості будівництва, а відбулось саме стрімке і значне зростання цього показника, а тому він, як заінтересована сторона не може нести ризик щодо зміни цих обставин. Також товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно – інвестиційна компанія "Інтербудінвест" зазначає про те, що місцевим господарським судом не надано оцінку співвідношення ціни одного квадратного метра житла за договором № 27/10-04 про пайову участь у будівництві від 27.10.2004р. із запланованою позивачем собівартістю та не досліджено об’єктивність причин зміни собівартості і можливості запобігання її збільшення позивачем.
Розглянувши апеляційну скаргу, наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
27.10.2004р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" та товариством з обмеженою відповідальністю "Елітжитло" укладено договір № 27/10-04 про пайову учать у будівництві ( Договір 1), у відповідності до умов якого ТОВ "Елітжитло" зобов’язалось здійснити інвестування у будівництво житлового будинку ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" за адресою: м. Київ, проспект Перемоги 131 на суму 3 571 290,00 грн., а ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" зобов’язалось протягом І-ІV кварталів 2006 року передати ТОВ "Елітжитло" в рахунок його інвестиційних внесків 15 квартир загальною площею 1 190,43 кв.м. в зазначеному будинку. Ціна 1 (одного) кв.м. житла визначена в сумі 3 000,00 грн. за один метр квадратний.
З наявного в матеріалах справи акту звіряння розрахунків № 13 від 31.01.2005р. та довідки № 124 інв. № 27/10-04 від 04.02.2005р. вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю "Елітжитло" на виконання умов Договору 1 перераховано, а товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" отримано 3 571 290,00 грн. Зазначене свідчить про те, що свої зобов’язання за даним договором товариство з обмеженою відповідальністю "Елітжитло" виконало у повному обсязі.
25.04.2005р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Елітжитло", Національним банком України та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" укладено договір № Г-368 про відступлення права вимоги (надалі – Договір 2), за яким до Національного банку України перейшло право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав за договором № 27/10-04 про пайову участь у будівництві від 27.10.2004р.
Листами від 18.05.2006р. ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" зверталось до Національного банку України та ТОВ "Елітжитло" з пропозиціями щодо розірвання договору № 27/10-04 про пайову участь у будівництві від 27.10.2004р. та № Г-368 про відступлення права вимоги від 25.04.2005р. у зв’язку з тим, що зафіксовані у договорі № 27/10-04 про пайову участь у будівництві від 27.10.2004р. умови інвестування не відповідають ринковим умовам будівництва, що склалися за період 2005 початку 2006 років і фактично унеможливлюють будівництво вказаних квартир без збитків для ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест".
Проте, товариство з обмеженою відповідальністю "Елітжитло" та Національний банк України відмовились від прийняття зазначених пропозицій.
Відмовляючи повністю в задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено наявність одночасно чотирьох умов, передбачених п. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, в якості підстав для розірвання договору № 27/10-04 про пайову участь у будівництві від 27.04.2004р.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано главою 53 Цивільного кодексу України (435-15) .
Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з приписами ч. 1, ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла
усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Пунктом 2.1 Договору 1 сторони погодили, що вартість даного договору складає 3 571 290,00 грн., в тому числі ПДВ 595 215,00 грн. яка не підлягає коригуванню, крім випадків передбачених п. 2.4 цього договору.
Відповідно до п.п. 2.4., 2.5. Договору 1 загальна вартість договору може бути змінена лише у випадку зміни курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України на дату здійснення платежів, порівняно з курсом, який існував на дату підписання договору, а також у разі відхилення загальної площі фактично збудованих квартир без зміни її ціни за один квадратний метр.
Таким чином, сторони на момент укладення Договору 1 погодили його ціну та передбачили можливість вчинення доплат відповідачем 1 виключно у випадках, що передбачені пунктами 2.3 та 2.5 Договору 1. При цьому, ціна одного квадратного метру збудованого житла відповідно до умов даного договору мала залишатись незмінною незалежно від впливу будь-яких факторів, в тому числі і зміни собівартості одного квадратного метру житла.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про інвестиційну діяльність" умови договорів, укладених між суб’єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб’єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.
Отже, встановлення умов, що погіршують становище суб’єктів інвестиційної діяльності не впливає на чинність договорів укладених між зазначеними суб’єктами.
Як вбачається з установчих документів ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" позивач є суб’єктом господарювання який здійснює статутну діяльність на основі комерційного розрахунку і власного комерційного ризику.
Здійснення будівництва житла із залученням коштів інвесторів є звичайною підприємницькою діяльністю організації, а тому ризики зміни обставин, що пов’язані із зміною цін і кон’юнктури даного ринку несе саме позивач. Отримавши авансовано визначену договором вартість житла, позивач мав передбачити негативні для себе тенденції на ринку будівництва та вжити усіх заходів для зменшення дії їх негативних наслідків. Тобто, із суті договору та звичаїв ділового обороту випливає, що ризик зміни обставин, пов’язаних із здійсненням діяльності по будівництву (зміна собівартості будівництва через зміну цін на матеріали тощо), несе організація, а не інвестори.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позивачем не доведено наявність всіх передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України передумов для розірвання за рішенням суду Договору 1.
Відсутність правових підстав для розірвання Договору 1 свідчить про відсутність підстав для розірвання Договору 2.
Як зазначалось вище, 13.06.2008р. до Вищого господарського суду України надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудівнест" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 05.07.2007р. у справі № 2/281 за нововиявленими обставинами.
Зазначена заява мотивована тим, що за результатами висновку № 14706 судово-бухгалтерської експертизи від 26.02.2008р., проведеної на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2007р. у справі № 3/340 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз встановлено, що загальна вартість витрат ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" при проведенні будівельних робіт на об’єкті в м. Києві по проспекту Перемоги, 131 станом на 01.01.2008р. складає 132 229 123,01 грн. А тому, у відповідності до проведеного позивачем розрахунку, собівартість будівництва одного метра квадратного житлового комплексу по проспекту Перемоги, 131 становить 5 094,67 грн.
Як стверджує позивач, висновок зазначеної експертизи та розрахунок собівартості будівництва метра квадратного житла є нововиявленою обставиною, що має істотне значення для справи і не була відома позивачу на час винесення постанови Вищого господарського суду України від 05.07.2007р. у справі № 2/281.
Колегія суддів не погоджується з зазначеними доводами товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест", з огляду на наступне.
Відповідно до вимог статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
В абзаці третьому пункту 1 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002р. № 04-5/563 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" зазначено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи."
Пунктом 1.1 зазначеного роз’яснення встановлено, що на підставі статті 112 ГПК судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору або розгляду справи про банкрутство і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК (1798-12) .
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 1981р. № 1 "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" (v0001700-81) (з наступними змінами) не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилася після прийняття рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог норм процесуального права.
З наявної в матеріалах справи копії ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2007р. у справі № 3/340 вбачається, що клопотання ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" про призначення судово-бухгалтерської експертизи, на висновок якої посилається позивач як на нововиявлену обставину, надійшло до Київського апеляційного господарського суду лише 27.11.2007р., тобто після прийняття судових рішень у справі № 2/281 (рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2007р., постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2007р., постанова Вищого господарського суду України від 05.07.2007р., ухвала Верховного Суду України від 23.08.2007р.). Таким чином висновок № 14706 судово-бухгалтерської експертизи від 26.02.2008р., за господарською справою № 3/340 є новою обставиною, яка виникла після вирішення спору по суті, а тому у відповідності до п . 1.1 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002р. № 04-5/563 (v_563600-02) "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" та п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 1981р. № 1 "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" (v0001700-81) зазначений висновок не може бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК (1798-12) .
До того ж факти, встановлені Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у висновку № 14706 судово-бухгалтерської експертизи від 26.02.2008р. проведеної на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2007р. у справі № 3/340 та їх істотність для вирішення спору, були предметом дослідження у справі № 3/340. Так, постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 3/340 від 27.03.2008р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2008р. встановлено, що результати судово-бухгалтерської експертизи у справі № 3/340 не можуть вважатися доказом істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні Договору 1 відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України.
Крім того, встановлений у висновку № 14706 судово-бухгалтерської експертизи від 26.02.2008р. факт збільшення собівартості будівництва жодним чином не спростовує факти, які покладено в основу постанови Вищого господарського суду України у справі № 2/281 від 05.07.2007р., якою зокрема встановлено, що поняття ціна та собівартість товару не є тотожними поняттями а зміна собівартості будівництва в процесі виконання спірного договору не призводить до безумовних висновків про зміну істотних обставин, якими сторони керувались під час укладання договору.
Таким чином, висновок № 14706 судово-бухгалтерської експертизи від 26.02.2008р., за господарською справою № 3/340 не містить фактичних даних, що спростовують факти, які покладено в основу постанови Вищого господарського суду України від 05.07.2007р. у справі № 2/281.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду м. Києва у справі № 2/281-40/149 від 14.10.2008р. відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду м. Києва у справі № 2/281-40/149 від 14.10.2008р. залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" без задоволення.
2. Матеріали справи № 2/281-40/149 повернути до господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Капацин Н.В.
Судді Коротун О.М.
Пашкіна С.А.
10.02.09 (відправлено)