розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 3112С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 01 грудня 2008 року по справі № 9/705-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТО", м. Івано-Франківськ

до Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор"Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Суми

про стягнення 966490,71 грн.

Позивач, ТОВ "ВАРТО", у листопаді 2008 року звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому, після зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 920955,21 грн., згідно договору поставки від 17.07.2008 р., а також понесених ним судових витрат.

Рішенням господарського суду Сумської області від 01 грудня 2008 року по справі № 9/705-08 (суддя Лущик М.С.) позовні вимоги задоволені. З відповідача на користь позивача стягнуто 920955,21 грн. заборгованості за поставлений товар, 9209,55 грн. держмита та 112,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 01 грудня 2008 року по справі № 9/705-08 та прийняти нове рішення, не зазначаючи, яке саме. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, відповідач стверджує, що судом не було задоволено його клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості скористатися своїми процесуальними правами та надати заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду. В апеляційній скарзі відповідач посилається на наявність у нього значних сум заборгованості по виплаті заробітної плати та платежів до відповідних бюджетних фондів, а також значної суми заборгованості замовників за виконані відповідачем роботи.

Позивач проти вимог апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом були повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи та зроблені вірні висновки про наявність у відповідача боргу перед позивачем. Позивач стверджує, що сума заборгованості відповідачем не оскаржується, а доводи апеляційної скарги є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегією суддів встановлено наступне:

як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 17 липня 2008 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАРТО"та відповідачем Дочірнім підприємством "Сумський облавтодор"Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" було укладено договір поставки № 17/07-08, за умовами якого позивач зобов'язався поставити у власність відповідача щебінь гранітний, а відповідач - прийняти та оплатити його.

Матеріали справи свідчать, що всього за період з 22 липня по 09 вересня 2008 року позивачем передано у власність відповідача товар у кількості 6114,32 кубічних метрів на загальну суму 920955,21 грн., що підтверджується наступними накладними: №№ СР-000001 від 22 липня 2008 року на суму 42514,55 грн., СР-000002 від 27 липня 2008 року на суму 45668,22 грн., СР-000003 від 27 липня 2008 року на суму 42091,79 грн., СР-000004 від 27 липня 2008 року на суму 41824,24 грн., СР-000005 від 28 липня 2008 року на суму 45885,35 грн., СР-000006 від 29 липня 2008 року на суму 38515,44 грн., СР-000007 від 31 липня 2008 року на суму 141193,72 грн., СР-000008 від 08 серпня 2008 року на суму 46288,86 грн., СР-000009 від 27 серпня 2008 року на суму 92144,54 грн., СР-000010 від 28 серпня 2008 року на суму 99012,01 грн., СР-000011 від 28 серпня 2008 року на суму 42271,63 грн., СР-000012 від 28 серпня 2008 року на суму 45959,23 грн., СР-000013 від 08 вересня 2008 року на суму 53475,95 грн., СР-000014 від 07 вересня 2008 року на суму 47037,36 грн., СР-000015 від 09 вересня 2008 року на суму 47272,37 грн., СР-000016 від 09 вересня 2008 року на суму 49839,95 грн.

Відповідач даний факт також підтверджує. Подані відповідачем до суду апеляційної інстанції докази свідчать про відображення відповідних операцій в бухгалтерському обліку відповідача.

Відповідно до п. 4.1 договору, оплата за товар повинна бути проведена відповідачем протягом 30 банківських днів з дати одержання товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.

Проте, як зазначає позивач оплата відповідачем не проведена. Відповідач суму заборгованості визнає та обґрунтовує неможливість її погашення значними сумами заборгованості по заробітній платі, платежів до бюджетних фондів та нерозрахунками його контрагентів за виконані роботи.

25 вересня 2008 року між сторонами підписано акт звірки на спірну суму.

14 жовтня 2008 року позивачем цінним листом № 01/10-02 було направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості. Відповіді на вказану вимогу відповідачем не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріалами справи встановлено факт наявності станом на дату прийняття оскаржуваного рішення заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар у розмірі 920995,21 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) .

Ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться.

Ст. 530 названого кодексу встановлені строки виконання зобов'язання, які порушені відповідачем, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Твердження відповідача щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права є безпідставними, оскільки ст. 77 ГПК України передбачено право, а не обов'язок суду відкласти розгляд справи за умови, якщо за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Матеріали справи свідчать, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце засідання суду, а подане ним клопотання про відкладення розгляду справи було розглянуто місцевим господарським судом і відхилене, як безпідставне.

Колегія суддів також зазначає, що подаючи до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, відповідач не долучив до нього обґрунтованих доказів, які б свідчили про перебування його представника у іншому судовому засіданні.

Разом з тим, як встановлено у суді апеляційної інстанції (підтверджено безпосередньо представником відповідача), у складі юридичного відділу відповідача працює два юриста, а тому відповідач міг та повинен був направити до участі в судовому засіданні іншого представника.

Також колегія суддів зазначає, що, як вбачається із матеріалів справи, ухвалу про порушення провадження по справі відповідач отримав 10 листопада 2008 р. та мав достатньо часу для направлення до суду обґрунтованого клопотання про надання розстрочки чи відстрочки виконання рішення чи заперечень щодо суті позовних вимог (навіть за умови неможливості явки представника), однак, відповідних дій відповідачем здійснено не було. При цьому, колегія суддів враховує і той факт, що у судовому засіданні 17 листопада 2008 року розгляд справи був відкладений до 01 грудня 2008 року (відповідача в дане судове засідання також не направив свого повноважного представника, будучи належним чином повідомленим про час та місце засідання суду).

Одночасно колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач не позбавлений права і на даний час звернутися до господарського суду з заявою про надання йому розстрочки чи відстрочки виконання рішення суду в порядку ст. 121 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв’язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б свідчили про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з‘ясуванні обставин справи та з порушенням норм процесуального права.