Рішенням господарського суду Донецької області від 22.12.08 р. По справі за № 43/122 частково задоволено первісний позов приватного підприємства "Багатогалузеве об’єднання "ДОМ" (далі - підприємство) до товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 238 684, 64 грн., реальних збитків у сумі 613 834, 63 грн., інфляційних у сумі 213 137, 35 грн., 3% річних у сумі 33 501, 02 грн., пені у сумі 154 156, 46 грн. - в розмірі 238 684, 64 грн.

В решті первісного позову відмовлено.

Вказаним рішенням зустрічні позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт" до приватного підприємства "Багатогалузеве об’єднання "ДОМ" про припинення зобов’язання ТОВ "Донецькенергоремонт" по оплаті заборгованості шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 238 684, 64 грн., стягнення збитків у сумі 23 286, 62 грн., пені у сумі 416 530, 93 грн., штрафу у сумі 71 607, 86 грн. задоволено частково в розмірі 332 500, 12 грн. та в частині припинення зобов’язання ТОВ "Донецькенергоремонт" по оплаті заборгованості шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 238 684, 64 грн.

В решті зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач за первісним позовом, приватне підприємство "Багатогалузеве об’єднання "ДОМ" звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд частково змінити рішення суду першої інстанції, а саме: скасувати рішення в частині зменшення заборгованості позивача перед відповідачем за первісним позовом, товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт"на суму 238684,64 грн. та скасувати стягнення штрафних санкцій в сумі 94894,48 грн. Крім того, просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт"на користь приватного підприємства "Багатогалузеве об’єднання "ДОМ" 616267,66 грн. В обгрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на порушення місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, оспорюване судове рішення є необґрунтованим та підлягає зміненню, оскільки місцевий господарський суд всебічно, в повному обсязі, об’єктивно не оцінив всі обставини по справі в їх сукупності, керуючись законом, необґрунтовано відхилив вимоги позивача. Відповідачем, за ствердженням скаржника, не виконано жодної вимоги суду, викладених в ухвалах місцевого господарського суду щодо проведення та підписання сторонами актів звірки. Судом, на думку скаржника необгрунтовано не прийнято до уваги пояснення та заперечення позивача за первісним позовом. Крім того, суд, відмовляючи заявнику апеляційної скарги у стягненні штрафних санкцій, помилково дійшов висновку про неможливість встановити точну дату виникнення грошового зобов’язання, оскільки ці дати можна встановити на підставі наданих суду актів звірки. За ствердженням позивача, судом першої інстанції необгрунтовано стягнуто штрафні санкції за відстрочку та прострочку виконання робіт, оскільки це сталося з вини відповідача, який своєчасно не забезпечив фронт робіт та відповідне фінансування.

04.02.2009 р. позивачем за первісним позовом надано суду доповнення до апеляційної скарги з обгрунтуваннями, аналогічними тим, що викладені в апеляційній скарзі. Крім того, в доповненнях до апеляційної скарги "підприємство" надає розрахунки сум заборгованості по договорах. Скаржник також звертає увагу суду апеляційної інстанції на помилки, допущені як в самому зустрічному позові, так і в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції. В заначених документах позивач та відповідач вказані так, як в первісному позові.

Одночасно з поданням доповнень до апеляційної скарги, позивачем надано суду апеляційної інстанції клопотання про залучення до матеріалів справи доказів. Як зазначено у супровідному листі, додаткові докази скаржником подані у зв’язку з тим, що в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду є посилання на недостатність доказів.

Позивачем було заявлено клопотання про зобов'язання відповідача провести звірку рахунків та підписати акт звірки. Клопотання судом розглянуто та відхилено.

Крім того, позивачем також заявлено клопотання про залучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом розглянуто та задоволено.

Відповідно до положень ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Розглянувши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

01.04.2006р. між позивачем за первісним позовом, "підприємством" (за договором –виконавець) та відповідачем, "товариством" (за договором –замовник) укладено договір на надання послуг №4/04/06 (т. 1 а.с.25), відповідно до умов якого замовник замовляє, а виконавець приймає до виконання замовлені послуги, згідно з додатками, що є невід’ємною частиною договору. Замовлені послуги оформлюються в замовленні із зазначенням найменування послуги, ціни та умов оплати. Виконані послуги оформлюються актом прийомки послуг із зазначенням об’єму та вартості наданих послуг. Ціна за послуги обумовлюється у замовленні, який є невід’ємною частиною договору (п.п.1.1., 2.1., 2.2., 3.1. договору).

Пунктом 8.2. вищеназваного договору встановлено, що всі зміни та доповнення до договору дійсні при умові, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані обома сторонами.

03.01.2007р. підписано додаткову угоду №1 до договору від 01.04.2006р. (т. 1 а. с. 26), згідно умов якої сторони внесли зміни до п.3.2. договору. Відповідно до нової редакції п.3.2. договору №4/04/06 замовник, на підставі рахунків виконавця здійснює оплату за договором, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний банківський рахунок виконавця, протягом 3 банківських операційних днів з моменту підписання відповідного акту прийомки виконаних робіт. Виконавець зобов’язаний на момент підписання акту прийомки виконаних робіт надати замовнику відповідний рахунок та податкову накладну.

При цьому, п.4.1. договору №4/04/06 передбачена відповідальність винної сторони за порушення умов договору та за спричинені збитки відповідно до діючого законодавства України.

Строк дії договору №4/04/06 до 31.12.2007р. (п.1 додаткова угода №1). Розірвання договору або закінчення строку його дії не є підставою для не проведення повного взаєморозрахунку між сторонами (п.8.4. договору).

Договір №4/04/06 сторонами виконано частково.

Згідно доданих до матеріалів справи документів, Підприємство надало Товариству послуги на загальну суму 369 429, 37 грн., що підтверджено актами приймання виконаних робіт №1 від 30.04.2006р., №2 від 13.06.2006р., №4 від 19.06.2006р., №21 від 31.08.2006р., №22 від 31.08.2006р., №23 від 31.08.2006р., №25 від 13.09.2006р., №26 від 14.09.2006р., №32 від 25.12.2006р., №33 від 25.12.2006р., №3/02/07 від 16.02.2007р., №4/02/07 від 16.02.2007р., №5/02/07 від 16.02.2007р., №301 за березень 2007р., №302 за березень 2007р., №2/06/07 від 15.06.2007р., №010907 за вересень 2007р., №020907 за вересень 2007р., №030907 за вересень 2007р., №021007 за жовтень 2007р., №1201 за грудень 2007р., №1202 за грудень 2007р. (т.1 а. с. 33-35, 38-40, 43-50, 53-56, 59-60), які завірені обома сторонами належним чином.

Відповідач по справі свій обов’язок щодо оплати належним чином та в повному обсязі не виконав, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 2 503, 42 грн., що підтверджено доданим до матеріалів справи актом звірки станом на 26.06.2008р. (т. 1 арк. спр. 106).

Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк.

Як свідчать матеріали справи, відповідач за первісним позовом скористався наданим йому ст.. 22 Господарського процесуального кодексу (1798-12) правом визнати позов повністю або частково та визнав суму боргу в розмірі 2 503, 42 грн.

Відповідно до ст.. 78 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Крім суми основного боргу, позивач за первісним позовом, крім суми основного боргу, в межах договору №4/04/06 від 01.04.2006р просив суд стягнути також суми. реальних збитків в розмірі 89 882, 63 грн., інфляційних в сумі 40 332, 84 грн., 3% річних в сумі 7 114, 77 грн. та пені в сумі 13 712, 90 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вимоги п.3.2 договору, а також те, що встановити остаточну дату з якої позивачем було виставлено відповідачу (надіслано та отримано) рахунки, на підставі яких у останнього виникло грошове зобов’язання неможливо та не доведено суду факт відсутності прострочки виконання зобов’язання, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в цій частині.

Одночасно позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача суми реальних збитків в розмірі 89 882, 63 грн., інфляційних в сумі 25 682, 18 грн., 3% річних в сумі 3 679, 14 грн., пені у сумі 10 851, 72 грн. Позовні вимоги в цій частині мотивовані тим, що на підставі замовлень №3 (т. 1 а.. с. 28), №8 (т. 1 а. с.. 31), №9, №31 (т. 1 а. с. 32) позивачем підготовлено документацію на капремонт ТВД №4, підвід природного газу до ДП №1, додаткові роботи по СИО ДП №1, теплоізоляцію котла ТП 150 №2.

Кошториси та акти виконання замовлень №5 в сумі 8 994, 16 грн., №31 у сумі 4 094, 47 грн., №1/08/07 в сумі 68 297, 32 грн., №2/11/07 в сумі 11 000, 00 грн. надіслані на адресу відповідача.

За ствердженням позивача, йому відповідачем заподіяно шкоду, оскільки останній навмисно занизив вартість наданих послуг, акти не підписав, послуги не оплатив.

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків є зобов’язання, які виникають з угод або внаслідок заподіяння шкоди.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статею 22 Цивільного кодексу передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Чинне законодавство, зокрема ст. 614 Цивільного кодексу України виходить з принципу вини (умислу або необережності) контрагента. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування збитків необхідно виходити з того, що збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв’язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Стаття 623 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Отже, обов’язок доказування в розумінні ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , а саме: факту заподіяння йому збитків; розміру зазнаних збитків та причинно-наслідкового зв’язку між неправомірними діями відповідача та завданими збитками покладається на позивача.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що надані стороною по справі докази в сукупності не підтверджують наявність всіх елементів, необхідних для стягнення збитків та відмовив в задоволені позову в цій частині.

Крім того, як вірно зазначено судом, погодження сторін по договору в частині зменшення вартості наданих послуг не є збитками.

17.04.2006р. між "Товариством" (за договором –замовник) та "Підприємством" (за договором –субпідрядник) укладено договір субпідряду №083/06 ( т. 1 а. с. 118), згідно умов якого субпідрядник взяв на себе обовязок виконати роботи по капітальному ремонту КУ-125 та ГО№4 (без інвентарного номеру) ЗАТ "ММЗ", у відповідності з додатками та додатковими угодами до даного договору, що є невід’ємною частиною договору, замовник, в свою чергу - створити субпідряднику всі необхідні для виконання робіт умови, прийняти виконані роботи та оплатити їх згідно договору (п. 1.1. договору).

Пунктом 3.1.2. договору передбачено, що фактична вартість робіт за договором вказується в актах приймання виконаних робіт та не повинна перевищувати вартість, зазначену в специфікації на виконувані об’єми робіт.

Згідно п. 3.4. договору замовник здійснює оплату виконаних робіт по мірі підписання актів здачі-прийомки виконаних робіт, які надаються субпідрядником у строки, встановлені умовами даного договору, протягом 20 днів після підписання кожного акту здачі-прийомки виконаних робіт.

Рахунки-фактури, податкові накладні, акти здачі-прийомки виконаних робіт, на підставі яких буде здійснюватись оплата фактично виконаних робіт за місяць виконання робіт, повинні бути підписані у двохсторонньому порядку за три робочих дні до п’ятого числа місяця, наступного за місяцем виконання робіт (пункт 3.5. договору).

Пунктом 8.1. договору передбачена відповідальність сторін за порушення умов договору відповідно до діючого законодавства України.

Відповідно до п.8.2. договору замовник, у разі прострочки оплати робіт субпідрядника, сплачує останньому пеню в розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені та не звільняється від виконання зобов’язання в натурі.

Договір укладено на строк до 31.12.2006р., вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (п.11.1. договору).

Позивач за первісним позовом, приватне підприємство "Багатогалузеве об’єднання "ДОМ" в межах договору №083-06 від 17.04.2006р. просить суд про стягнення з відповідача інфляційних у сумі 665, 02 грн. та 3% річних у сумі 341, 49 грн.

Разом з тим, виходячи з вимог п.п. 3.4., 3.5. договору №083-06 від 17.04.2006р. та вимог діючого законодавства України, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову в цій частині, оскільки встановити остаточну дату з якої "Підприємством" були виставлені "Товариству" (надіслані та отримані) рахунки, на підставі яких у останнього виникло грошове зобов’язання не є можливим. Тобто, "Підприємством" не доведено суду факт відсутності прострочки виконання зобов’язання в розумінні ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ..

01.09.2006р. між "Товариством" (за договором –замовник) та "Підприємством" (за договором –підрядник) укладено договір підряду (на надання послуг підрядних організацій, зв’язаних з забезпеченням виробничого процесу) №233-06 (т. 2 а. с. 2-9).

03.01.2007р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №233-06 від 01.09.2006р.(т. 2 а. с. 16), відповідно до пункту 1 якої Замовник доручає, а Підрядник зобов’язується на свій ризик виконати роботи по поточному ремонту повітроводу 1520мм від ЦЕВСу до ДП №1 комплексу доменної печі №1 ЦЕВС ЗАТ "ММЗ".

Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що вартість робіт за зазначеною додатковою угодою визначається на підставі, підписаного сторонами даного договору, кошторису №1188Т/16, який є невід’ємною частиною даної додаткової угоди.

Строк дії договору з моменту підписання додаткової угоди –до 31.01.2008р., а в частині взаєморозрахунків –до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (пункт 3 додаткової угоди).

Згідно п. 4 у всьому іншому, що не передбачено додатковою угодою сторони керуються умовами договору №233-06 від 01.09.2006р.

Таким чином, оплата виконаних робіт здійснюється Замовником поетапно (щомісячно), протягом 45 днів від дати підписання сторонами кожного акту КБ-2в, підтвердженого довідкою КБ-3, на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних (пункт 4.1. договору).

Пунктом 10.1. договору передбачена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору у відповідності з діючим законодавством України.

У разі порушення строку оплати виконаних робіт, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0, 01 % від загальної кошторисної вартості за кожен день прострочки, та не звільняється від виконання зобов’язання в натурі (пункт 10.2. договору).

"Підприємством" в межах договору №083-06 від 17.04.2006р. заявлено позовні вимоги про стягнення з "Товариства" заборгованості 56 155, 78 грн., інфляційних у сумі 16 612, 92 грн., 3% річних у сумі 3 393, 33 грн., пені у сумі 6 738, 69 грн.

Як вбачається з матеріалів справи (т.2 а. с. 26-53), "Підприємством" виконано підрядні роботи на загальну суму 148 424, 09 грн., а "Товариством", в свою чергу, прийнято роботи, що підтверджується актами прийому виконаних підря дних робіт №010906 від 30.09.2006р., №021006 від 31.10.2006р., №010108 від 28.01.2008р.

Згідно доданих до матеріалів справи платіжних доручень платіжних доручень №4461 від 15.11.2006р., №28 від 04.01.2007р., №154 від 12.01.2007р., №431 від 12.02.2007р., №679 від 28.02.2007р. (т. 2 а. с. 80-84), "Товариство" частково сплатило вартість наданих послуг в розмірі 92 268, 31 грн.

Таким чином у "Товариства" перед "Підприємством" виникла заборгованість у сумі 56 155, 78 грн.

Як вбачається з акту руху дебіторсько-кредиторської заборгованості за договором №233-06 від 01.09.2006р. станом на 16.07.2008р. (т. 2 а. с. 1), зазначено в рішенні суду та не оспорюється в подальшому сторонами, відповідач визнав заборгованість за договором №233-06 від 01.09.2006р. у сумі 56 155, 78 грн.

Враховуючи вимоги пункту 4.1. договору №233-06 від 01.09.2006р., місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що встановити остаточну дату з якої "підприємством" були виставлені "товариству" (надіслані та отримані) рахунки, на підставі яких (пункт 4.1. договору) у "підприємства" виникло грошове зобов’язання не є можливим, з чого слідує, що позивачем не доведено суду факту відсутності прострочки виконання зобов’язання.

Таким чином, позовні вимоги "Підприємства" до "Товариства" про стягнення заборгованості 56 155, 78 грн., інфляційних у сумі 16 612, 92 грн., 3% річних у сумі 3 393, 33 грн., пені у сумі 6 738, 69 грн., підлягають задоволенню частково у сумі 56 155, 78 грн.

11.09.2006р. між "Товариством" (за договором –Замовник) та "Підприємством" (за договором –Підрядник) укладено договір підряду №211-06 (т. 2 а. с. 107-113), згідно умов якого, підрядник взяв на себе зобов’язання своїми силами, на свій ризик та в строк, визначений сторонами, виконати роботи з капітального ремонту котла типу ПТВМ-100, ст.№2 котельної №11 ПЕ "Харцизьктепломережа" ОКП "Донецьктеплокомуненрго", а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи. Результатом виконання робіт за даним договором є поетапна здача замовнику відремонтованого котлоагрегату типа ПТВМ-100 ст.№2 в об’ємах робіт та за цінами згідно 2 розділу локального кошторису №04/08-80 (додаток №1 до договору) та договірної ціни на ремонт (додаток №2 до даного договору), у строки передбачені даним договором (пункти 1.1., 1.4. договору).

Пунктом 2.3. договору передбачено, що замовник здійснює оплату вартості виконаних робіт за договором в наступному порядку: замовник на підставі рахунка підрядника здійснює протягом 5 банківських операційних днів попередню оплату в розмірі 65% від вартості робіт (пункт 2.3.1. договору); протягом 10 банківських операційних днів з дати підписання акту здачі-прийомки виконаних робіт без заперечень, замовник на підставі рахунка підрядника здійснює оплату вартості виконаних підрядником робіт з відрахуванням суми попередньої оплати (пункт 2.3.2. договору).

Пунктом 13.2. договору встановлено, що будь-які доповнення та зміни до договору вносяться та оформлюються додатковою угодою.

19.10.2006р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 (т. 2 а. с. 118), відповідно до якої сторони дійшли згоди, зокрема, про наступне:

- пункт 1, "підрядник зобов’язується виконати додаткові роботи з капітального ремонту котла типу ПТВМ-100, ст.№2 котельної №11 ПЕ "Харцизьктепломережа" ОКП "Донецьктеплокомуненерго", а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи.";

- пункт 4, "з моменту підписання даної додаткової угоди сума договору складатиме 107 994, 88 грн., у т. м. ПДВ –17 999, 15 грн. У вартість робіт входять всі витрати підрядника зв’язані з виконанням робіт за даним договором. Вартість робіт за договором є динамічною та може бути змінена на підставі протоколу узгодження основних показників для розрахунку вартості виконаних робіт.";

- пункт 6, "у всьому іншому, що не передбачено даною додатковою угодою, сторони керуються умовами договору №211-06 від 11.09.2006р.";

- пункт 8, "додаткова угода набуває чинності після підписання її сторонами та є невід’ємною частиною договору №211-06 від 11.09.2006р."

При цьому, пунктом 9.1. договору встановлено, що правові наслідки порушення сторонами умов договору визначаються Господарським кодексом України (436-15) та Цивільним кодексом України (435-15) , а також умовами договору.

Згідно п. 3.2. вищеназваного договору, при порушенні строків оплати замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки. При розрахунку пені (неустойки) приймається розмір облікової ставки НБУ, діючої в період здійснення порушення (пункти 9.3., 9.4. договору).

На момент розгляду справи сторонами не надано ані змін, ані доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що надано до позову.

"Підприємством" за договором №211-06 від 11.09.2006р. заявлено позовні вимоги про стягнення з "товариства" інфляційних у сумі 3 759, 33 грн., 3% річних у сумі 506, 78 грн., пені у сумі 923, 13 грн.

Враховуючи вимоги договору №211-06 від 11.09.2006р, а саме п.п. 2.3., 2.3.1., 2.3.2. договору, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про те, застосовуючи положення Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) , встановити остаточну дату з якої "Підприємством" були виставлені "Товариству" (надіслані та отримані) рахунки, на підставі яких (пункти 2.3., 2.3.2. договору) у "підприємства" виникло грошове зобов’язання не є можливим та як наслідок, позивачем не доведено суду факт відсутності прострочки виконання зобов’язання.

Місцевий господарський суд також вірно при цьому зазначив, що діючим законодавством України не передбачено нарахування санкцій на прострочку у оформленні виконавчої документації.

Крім того, "Підприємство" почало виконувати роботи без перерахування "Товариством" передплати, чим фактично змінило умови договору та додаткової угоди.

Таким чином, позовні вимоги, про стягнення санкцій за прострочення оплати залишку передплати та за несвоєчасне оформлення виконавчої документації є необґрунтованими та такими, що суперечать наданим доказам.

З огляду на викладене, суд вважає недоведеними вимоги "підприємства" про стягнення з "товариства" інфляційних у сумі 3 759, 33 грн., 3% річних у сумі 506, 78 грн., пені у сумі 923, 13 грн., тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

21.09.2006р. між "Товариством" (за договором –замовник) та "Підприємством" (за договором –підрядник) укладено договір на надання послуг підрядних організацій, №230-06 (т. 3 а. с. 1-6), згідно умов якого Замовник доручає, а Підрядник зобов’язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах договору роботи з розробки проекту системи автоматизації та електрообладнання ТВД №4 ЦЕВС ЗАТ "ММЗ". Замовник зобов’язується надати підряднику технічне завдання та допуск на об’єкт для проведення робіт, прийняти та оплатити виконані роботи в порядку та строки, передбачені договором (пункти 1.1., 1.2. договору).

Умовами договору (п. 4.1) передбачено, що вартість робіт, виходячи із специфікації та способу їх (робіт) виконання, визначається на підставі узгодженого сторонами кошторису №08/09-80.

Пунктом 5.1 встановлено, що Замовник на підставі рахунку Підрядника (за умовами тендеру) здійснює попередню оплату у розмірі 25 000, 00 грн.

Оплата замовником виконаних робіт здійснюється щомісячно, за відрахуванням суми попередньої оплати, протягом 20 днів від дати підписання сторонами кожного акту здачі-прийомки виконаних робіт (КБ-2в, КБ-3) на підставі представлених підрядником рахунків та податкових накладних (пункт 5.2. договору).

Пунктом 10.1. договору передбачена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору у відповідності з діючим законодавством України. У разі порушення строку оплати виконаних робіт, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0, 01% від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня та не звільняється від виконання зобов’язання в натурі (пункт 10.2. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє по 31.12.2006р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов’язань за даним договором (пункт 15.3. договору).

Позивач ("Підприємство") по договору №230-06 від 21.09.2006р. просить стягнути з відповідача, ( "Товариства") інфляційні у сумі 1 258, 40 грн., 3% річних у сумі 414, 57 грн.

При цьому, виходячи з вимог п. 5.2. договору №230-06 від 21.09.2006р., господарський суд Донецької області обґрунтовано дійшов висновку про те, що встановити остаточну дату з якої "підприємством" були виставлені "товариству" (надіслані та отримані) рахунки, на підставі яких (пункт 5.2. договору) у "підприємства" виникло грошове зобов’язання не є можливим, а отже недоведеним є факт відсутності прострочки виконання зобов’язання.

За таких обставин, вимоги "підприємства" щодо стягнення з "товариства" інфляційних у сумі 1 258, 40 грн., 3% річних у сумі 414, 57 грн. задоволенню не підлягають..

12.04.2007р. між "товариством" (за договором –замовник) та "підприємством" (за договором –підрядник) було укладено договір підряду №117-07 (т. 3 а. с. 65-72), згідно умов якого замовник доручає, а підрядник зобов’язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного договору роботи з реконструкції котлоагрегату ТП-150ст.№2 ЦЕВС ЗАТ "ММЗ", а саме: виконати роботи обмуровування у відповідності з"Переліком робіт з відновлювального ремонту котлоагрегату ТП-150 ст.№2 ЦЕВС" (додаток №1) та розробленими проектними рішеннями з реконструкції котлоагрегату ТП-150 ст.№2 ЦЕВС. При цьому замовник зобов’язується прийняти та сплатити виконані роботи у порядку та строки, передбачені договором (пункти 1.1., 1.2. договору).

Пунктом 15.9. договору сторони передбачили можливість зміни або розірвання договору за згодою сторін.

28.12.2007р. сторони уклали додаткову угоду №2 сторони, якою дійшли наступної згоди: змінити пункт 2.3. договору, а саме: "дата закінчення робіт –не пізніше 10.02.2008р. Закінченням робіт сторони вважають безперебійну роботу котлоагрегату ТП-150 ст.№2 ЦЕВС ЗАТ "ММЗ" протягом не менше 72 годин з технічними параметрами у відповідності з проектом в частині обмурування котла."; змінити пункт 3.1. договору, а саме: "вартість робіт з демонтажу ізоляції та обмурівки, робіт з устрою обмурівки котлоагрегату ТП-150 ст.№2 ЦЕВС ЗАТ "ММЗ", включаючи вартість матеріалів підрядника, складатиме 1 200 028, 50 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 200 004, 75 грн."; змінити пункт 3.3. договору, а саме: "договірні ціни на демонтаж обмурівки та ізоляції, та на роботи з обмурування, підписані сторонами, є невід’ємними додатками до договору. Підписання актів прийомки виконаних робіт здійснюється на принципах формування підписаних сторонами договірних цін. Підписані раніше акти прийомки виконаних робіт підлягають коректуванню у відповідності з даною додатковою угодою."; змінити пункт 15.3. договору, а саме: "даний договір набирає чинності з 02.04.2007р. та діє по 30.03.2009р. Закінчення строку діє договору не звільняє сторін від виконання взятих на себе зобов’язань за даним договором."

У всьому іншому, що не передбачено означеною додатковою угодою, сторони керуються умовами договору №117-07 від 12.04.2007р. Додаткова угода набуває чинності після підписання її сторонами та є невід’ємною частиною договору №117-07 від 12.04.2007р.

Таким чином, оплата замовником виконаних робіт здійснюється протягом 20 календарних днів від дати підписання сторонами акту КБ-2в прийомки виконаних підрядних робіт, на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних (пункт 4.2. договору).

Пунктом 10.1. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторін від виконання зобов’язання в натурі.

У разі порушенні строків оплати виконаних робіт, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної обліком ставки НБУ, яка діяла на період, за який нараховується пеня (пункт 10.2. договору).

Крім того, пунктами 10.3., 10.3.1., 10.3.2., договору передбачено, що у разі неякісного виконання робіт, підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 10% від договірної вартості неякісно виконаних робіт (з урахуванням ПДВ), а також, в узгоджений у письмовій формі строк, зобов’язаний за свій рахунок усунути виявлені дефекти; у разі порушення строків виконання договірних об’ємів робіт з вини підрядника, останній сплачує замовнику пеню у розмірі 0,3% від договірної вартості робіт (з урахуванням ПДВ), визначеної у пункті 3.1. договору за кожен день прострочки, а також сплачує замовнику штраф в розмірі 10% від договірної вартості невиконаних робіт.

Позивачем в межах договору №117-07 від 12.04.2007р. заявлено позовні вимоги про стягнення з "товариства" заборгованості у сумі 180 025, 44 грн., реальних збитків у сумі 874 988, 67 грн., інфляційних у сумі 174 448, 10 грн., 3% річних у сумі 32 994, 40 грн., пені у сумі 135 759, 61 грн.

Як вбачається з матеріалів справи (т.. 3 а. с. 101-104, 124-131, т. 4 а с. 8-24, 28-46, 50-59), позивачем виконано по договору робіт на загальну суму 1 385 026, 31 грн., що підтверджено актами приймання виконаних робіт №020507 від 31.05.2007р., №010607 від 27.06.2007р., №031207 від 28.12.2007р., №021207 від 28.12.2007р., №010108 від 31.01.2008р., №020408 від 28.02.2008р., №010308 від 31.03.2008р. підписаними належним чином обома сторонами та завіреними відповідними печатками сторін. Відповідач зобов’язання щодо повної оплати виконано частково на суму 1 205 000, 87 грн., що підтверджено доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями (т. 3 а. с. 81-99) та не заперечується сторонами. Отже, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по даному договору в розмірі 180 025, 44 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк.

Свої зобов`язання щодо належного виконання всупереч ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України "товариство" не виконало.

Вказана сума підтверджена і в акт руху дебіторсько-кредиторської заборгованості за договором №117-07 від 12.04.2007р. станом на 26.06.2008р. (т. 4 арк. спр. 82).

Як вбачається із тексту рішення суду першої інстанції, відповідач скористався своїм правом, передбаченим ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та визнав суму боргу в розмірі 180 025, 44 грн., що є підставою для прийняття рішення місцевим господарським судом про задоволення позову відповідно до ст.. 78 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Разом з тим, виходячи з п.4.2 договору №117-07 від 12.04.2007р. суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що встановити остаточну дату з якої "підприємством" були виставлені "товариству" (надіслані та отримані) рахунки, на підставі яких (пункт 4.2. договору) у "підприємства" виникло грошове зобов’язання не є можливим, що тягне за собою недоведеність факту відсутності прострочки виконання зобов’язання в розумінні ст. 32, 33 Господарського кодексу України.

Крім того, оскільки, "підприємство" почало виконувати роботи без перерахування "товариством" передплати, то фактично змінило умови договору та додаткової угоди, а також підтвердило своїми конклюдентними діями.

Зазначене дає підстави суду стверджувати, що позовні вимоги про стягнення санкцій за прострочення оплати залишку передплати є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами.

Щодо стягнення суми, тояк вірно зазначив у рішенні господарський суд Донецької області, зібрані у справі докази належним чином не підтверджують наявність сукупності всіх елементів, необхідних для притягнення "товариства" до цивільно-правової відповідальності у вигляді збитків.

До того ж, обопільне волевиявлення (погодження) сторін щодо зменшення вартості наданих послуг не є збитками у розумінні викладених вище норм законодавства.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено факт заподіяння йому збитків, ненадання останнім належних доказів щодо невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов’язань по договору, що дають підстави застосування певного виду відповідальності, то вимоги позивача про стягнення з відповідача суми санкцій задоволенню не підлягають.

Виходячи з вищевикладеного, місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення з Товариства суми основного боргу в розмірі 180 025, 44 грн., реальних збитків у сумі 874 988, 67 грн., інфляційних у сумі 174 448, 10 грн., 3% річних у сумі 32 994, 40 грн., пені у сумі 135 759, 61 грн. частково лише на суму основного боргу 180 025, 44 грн.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних у сумі 1 540, 52 грн., 3% річних у сумі 245, 38 грн., пені у сумі 369, 39 грн. по договору №104-07.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень. Тобто, обов’язок доказування Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) покладено на сторони.

Статею 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони у справі користуються рівними правами.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи та згідно ст..43 того ж Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріали справи містять ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.10.2008р. (т. 5 а. с.. 71-72), якою суд зобов’язав позивача: письмово вказати з яких саме договорів та норм цих договорів виникли зобов’язання у сторін, у разі відсутності у матеріалах справи належним чином засвідчених копій договорів представити такі копії до матеріалів справи.

Проте позивачем вимоги ухвали суду не виконано, договір №104-07 до матеріалів справи на надано.

За таких обставин, місцевим господарським судом обґрунтовано зроблено висновок про відмову у задоволенні позову в цій частині, а саме: стягнення з відповідача інфляційних у сумі 1 540, 52 грн., 3% річних у сумі 245, 38 грн., пені у сумі 369, 39 грн. У зв’язку з неможливістю розгляду питання по суті та недоведеністю.

14.10 2008 року відповідач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення за первісним позовом звернувся до господарського суду Донецької області з зустрічним позовом . Зустрічну позовну заяву підписано директором відповідача та завірено печаткою "товариства". Заява подана за загальними правилами подачі позовної заяви та прийнята господарським судом до розгляду.

Відповідачем з урахуванням уточнень заявлено зустрічні позовні вимоги про припинення зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт" по оплаті заборгованості шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 238 684, 64 грн., стягнення збитків у сумі 23 286, 62 грн., пені у сумі 416 530, 93 грн., штрафу у сумі 71 607, 86 грн.

Пунктом 2.3 Договору №117-07 від 12.04.2007р., п.3 додаткової угоди сторонами встановлено дату закінчення робіт за договором –не пізніше 10.02.2008р.

Проте, роботи з обмурування за договором фактично виконувались у лютому та березні 2008р., що підтверджено актами прийомки виконаних робіт №020408 від 28.02.2008р., №010308 від 31.03.2008р., тобто роботи виконані з порушенням строків, встановлених у договорі (додатковій угоді).

У зв’язку з порушення строків виконання договірних зобов’язань, позивачем за зустрічним позовом ("товариством") нараховано пеню у сумі 416 530, 93 грн..

При цьому, стороною допущена арифметична помилка в розрахунку. Фактично сума пені складає 237 605, 64 грн. (1 200 028, 50 грн. х 66 днів Х 0,3%) .

Посилання позивача за первісним позовом ("підприємства") на те, що "товариством" несвоєчасно здійснено передплату та несвоєчасно надано фронт робіт судом до уваги не приймається, оскільки, як зазначалось раніше, "підприємство" приступило до виконання робіт без перерахування "товариством" передплати, чим фактично змінило умови договору та додаткової угоди. Крім того, " підприємством" не надано суду належних доказів в розумінні ст. ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту незабезпечення останнього своєчасним фронтом робіт.

Відповідно до 611 Цивільного кодексу України (435-15) , у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім того, матеріали справи (т.5, а.с. 110) містять акт дефектації обмурування котлоагрегату ТП-150 ст.№2 ЦЕВС ЗАТ "ММЗ", від 08.04.2008р., складений під час планової зупинки котла в період з 07.04.2008р. по 10.04.2008р. комісією у складі представників ТОВ "Донецькенергоремонт", ПВКФ "Триплекс" АТ НТВ "Укрпроменерго" були виявлені зауваження, дефекти та недоробки обмурування котлу ТП-150 ст.№2 ЦЕВС ЗАТ "ММЗ".

"Підприємство" від підпису акту дефектації відмовилось, про що 08.04.2008р. був складений акт відмови від підпису (т. 5 арк. спр. 111).

23.07.2008р. комісією у складі представників ТОВ "Донецькенергоремонт" повторно здійснено дослідження технічного стану обмурування котлоагрегату ТП-150 ст.№2 ЦЕВС ЗАТ "ММЗ", про що складено акт дефектації обмурування від 23.07.2008р. (т. 5 арк. спр.109), який було направлено на адресу "підприємства" разом з листом №965 від 23.07.2008р.(т. 5 а. с.. 107-108).

Листом №973 від 25.07.2008р. (т.5 а. с.105-106) "товариство" повторно звернулось з вимогою до "підприємства" усунути зауваження по обмуруванню котлоагрегату ТП-150 ст.№2 ЦЕВС ЗАТ "ММЗ".

Разом з тим, як вбачається з листа №34 від 26.07.2008р. (т.5, а.с. 104) "підприємство" відмовилось від виконання робіт з усунення недоліків.

31.07.2008. та 01.08.2008р. у складі представників ТОВ "Донецькенергоремонт", ПВКФ "Триплекс" АТ НТВ "Укрпроменерго" були виявлені додаткові дефекти обмурування котлу ТП-150 ст.№2 ЦЕВС ЗАТ "ММЗ", про що складені акти візуального огляду від 31.07.2008р., від 01.08.2008р. (т.5, а. с. 102-103).

У зв''язку з тим, що "підприємство" не виконало свої зобов’язання за договором підряду №117-07 від 12.04.2007р., "товариство" змушене було укласти договір з ПВКФ "Триплекс" на виконання робіт з усунення недоліків та дефектів обмурування котлоагрегату ТП-150 ст.№2 ЦЕВС ЗАТ "ММЗ", за №139 від 28.07.2008р. (т. 5 а. с.. 85-89).

ПВКФ "Триплекс" роботи, зазначені в договорі, виконано на загальну суму 23 286, 62 грн., що підтверджено актами прийомки виконаних робіт №040808, №010708 за липень 2008р. (т. 5, а. с.114-127).

Таким чином, судова колегія також дійшла висновку про те, що грошові кошти у сумі 23 286, 62 грн. є збитками "товариства", які він поніс внаслідок неналежного виконання "підприємством" умов договору №117-07 від 12.04.2007р. щодо обмурування котлоагрегату ТП-150 ст.№2 ЦЕВС ЗАТ "ММЗ".

Крім того, судом обгрунтовано прийнято та задоволено вимоги щодо нарахування та стягнення з "підприємства" штрафу в сумі 71 607, 86 грн., як то обумовлено пунктом 10.3.1. договору №117-07 від 12.04.2007р. за неякісне виконання робіт.

Пунктом 10.8. договору №117-07 від 12.04.2007р. "товариство" має право застосовувати до "підприємства" оперативно-господарську санкцію, виражену в утриманні сум пред’явлених "підприємству" штрафних санкцій та розрахованих збитків із сум, що підлягають сплаті, у тому числі за виконані роботи та поставлені матеріали.

Відповідно до п.10.9. договору, у разі, якщо сума, що підлягає утриманню, перебільшить суму, що підлягає оплаті за договором, оперативно-господарська санкція, передбачена пунктом 10.8. договору, поширюється також на інші договори, укладені між "товариством" та "підприємством".

Вимогами ст.ст. 202, 203 Господарського кодексу України зобов’язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк яких настав або строк яких не зазначений або визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом (436-15) .

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу зобов’язання припиняються заліком зустрічних однорідних вимог. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За приписами ст. 601 Цивільного кодексу України залік можливий за рішенням господарського суду.

Враховуючи викладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги "товариства" до "підприємства" про припинення зобов’язання ТОВ "Донецькенергоремонт" по оплаті заборгованості шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 238 684, 64 грн., стягнення збитків у сумі 23 286, 62 грн., пені у сумі 416 530, 93 грн., штрафу у сумі 71 607, 86 грн., підлягають задоволенню частково у сумі 332 500, 12 грн. та в частині припинення зобов’язання ТОВ "Донецькенергоремонт" по оплаті заборгованості шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 238 684, 64 грн.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду від 22.12.2008 року по справі за № 43/122 законним та обгрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі та доповнення до неї не є підставою для зміни чи скасування судового рішення з огляду на наступне.

Посилання заявника скарги на упереджене відношення суду при розгляді спору та необхідність залишення позову без розгляду у зв’язку з тим, що відповідач неодноразово не виконав вимоги суду щодо проведення звірки рахунків та не надав суду акти звірки є помилковим.

Відповідно до п.5 ст. 81 Господарського кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору. В даному випадку має місце ненадання актів звірки рахунків відповідачем. Крім того, акт звірки сам по собі не є тим документом, без якого неможливо вирішити спір. Вимоги сторін грунтуються на договорах, актах приймання виконаних підрядних робіт, розрахунках і т. ін.

Скаржник також звертає увагу суду апеляційної інстанції на помилки, допущені як у зустрічному позові, так і в мотивувальній частині рішення суду. Так, в зустрічному позові, а саме: у вступній його частині сторони за зустрічним позовом помилково вказані так, як і в первісному позові. Разом з тим, в цілому, зустрічна позовна заява відповідає всім вимогам позовної заяви, передбаченим ст. 54 Господарського процесуального кодексу України. Як в самому зустрічному позові, так і в уточненнях до нього товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт" чітко сформульовані вимоги до приватного підприємства "Багатогалузеве об’єднання "ДОМ". При цьому, судом першої інстанції, незважаючи на аналогічну помилку, допущену в мотивувальній частині рішення, як в описовій його частині, так і в резолютивній правильно та чітко зазначено сторони за зустрічним позовом та вирішено питання по суті відносно тих сторін, які дійсно є позивачем а відповідачем за зустрічним позовом. Зазначені описки не призвели до неправильного прийняття судового рішення та не є підставою для його зміни чи скасування, а тим більше припинення зобов’язань відповідно до ст. 606 Господарського кодексу України, як стверджує заявник апеляційної скарги.

Посилання товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт" на те, що судом при вирішенні спору необгрунтовано прийнято як доказ лист №973від 25.07.08 р. та не прийнято листи, надіслані позивачем за первісним позовом, спростовуються матеріалами справи (т.5, а.с. 105, 106; т.6, а.с. 11, 12).

Не є підставою для зміни чи скасування судового рішення прийняття господарським судом до розгляду позову, в якому передбачено досудове врегулювання спору. Відсутність доказів надсилання стороні претензії не є підставою для відмови у прийнятті позову чи зупиненні провадження у справі. Відповідно до ст. 55 Конституції України кожній особі.

Посилання заявника апеляційної скарги на акти звірки рахунків, як на доказ, встановлення остаточної дати виникнення грошового зобов’язання є помилковим, оскільки сам по собі акт звірки рахунків не є належним доказом в розумінні ст. ст. 32, 33, 34 Господарського кодексу України та не підтверджує виставлення стороні по договору (надсилання чи отримання) рахунків, на підставі яких у замовника виникає грошове зобов’язання. Сам по собі акт звірки рахунків не може бути тим документом, виходячи зі змісту якого можна здійснити розрахунки інфляційних, 3% річних та пені по договору.

Доводи позивача стосовно виникнення заборгованості, стягнення з відповідача по договору №4/04/06 (т. 1 а.с.25) від 01.04.2006р. суми боргу 2503, 42 грн., а також заперечення проти доводів боржника з цього приводу взагалі не мають сенсу, оскільки судом це питання розглянуто по суті, відповідачем суму боргу в розмірі 2503, 42 грн. визнано та вимоги позивача в цій частині задоволено на підставі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України.

Не можуть бути належними доказами акти приймання виконаних робіт, надані позивачем та завірені самим позивачем в односторонньому порядку. Спонукання відповідача до підписання таких актів не входить до компетенції суду в рамках даного спору. Такі вимоги позивачем у позові та у вигляді клопотання не заявлялись, а тому суд в ідповідно до п. 3 ст. 83 Господарськогого процесуального кодексу України не вправі виходити за межі позовних вимог.