З підстав, викладених в апеляційній скарзі, позивач стверджує, що рішення господарським судом постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд не в повній мірі дослідив обставини створення та реєстрації ТОВ "Максіма", зокрема, дотримання порядку формування статутного фонду товариства, підтвердження факту внесення 30% вкладу, отримання відповідного свідоцтва. Позивач також не погоджується з оцінкою судом доказів, наданих в матеріали справи, які стосуються внеску ЗАТ "Південспецводмонтаж" в статутний фонд ТОВ "Максіма" (протоколу № 2 від 02.03.1999 року спільного засідання правління і Спостережної ради ЗАТ, наказу генерального директора цього товариства № 24 від 01.04.1999 р., акту прийому-передачі від 01.04.1999, тощо).

Стверджує, що господарський суд при вирішенні спору мав виходити з умов установчого договору ТОВ "Максіма" у першій редакції, тому, приймаючи до уваги іншу редакцію установчого договору, місцевий господарський суд, на думку заявника, порушив приписи ст. 34 ГПК України щодо допустимості доказів.

Заявник апеляційної скарги також не погоджується з висновком господарського суду щодо недоведеності порушення прав позивача, які б підлягали захисту в обраний ним спосіб захисту.

Вважає, що відхиленням клопотань позивача суд порушив приписи ст. 22 ГПК України щодо рівності процесуальних прав сторін при вирішенні спору в суді. Стверджує, що господарський суд неправомірно залишив поза увагою той факт, що значні порушення законодавства під час створення ТОВ "Максіма" призвели до того, що більше 3 років Товариство не веде господарської діяльності, підприємство не отримує прибутку, не здійснює відрахувань до бюджету та державних цільових фондів.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.12.2008 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до розгляду, слухання справи призначено на 04.02.2009 р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 181 від 04.02.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Антонік С.Г., судді - Шевченко Т.М. (доповідач), Коробка Н.Д. Зазначеною колегією справу прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні 04.02.2009 року заявник апеляційної скарги (позивач у справі) підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач-1 у справі (ТОВ "Максима") свої заперечення проти апеляційної скарги виклав у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню (письмові заперечення додано до справи, вхідн..№05-18/-192 від 26.01.2009, том 2 а.с.68).

Вважає безпідставними доводи позивача про порушення судом норм матеріального та процесуального права, Вказує, що твердження заявника про невнесення 30% вкладів до статутного фонду товариства спростоване матеріалами справи: так, згідно з актом оцінки майна від 24.02.1999р., підписаного всіма учасниками товариства, в тому числі і ОСОБА_1, всі учасники внесли в рахунок Статутного фонду товариства 73%, що складає 66 800 грн., перелік майна міститься в акті (копія акту міститься в матеріалах справи на а.с.22).

В матеріалах справи, зазначає відповідач-1, містяться письмові докази - Акт прийому передачі основних засобів у Статутний фонд ТОВ "Максіма", підписаний особисто директором ЗАТ "Південспецводмонтаж" (ОСОБА_1, позивачем у даній справі), відповідно до якого ТОВ "Максіма" прийняло до статутного фонду товариства перелічене в акті майно. Наведений факт підтверджується протоколом загальних зборів ТОВ "Максіма" № 4 від 12.02.2001 р., підписаного секретарем зборів та головою зборів ОСОБА_1, установчим договором в другій редакції, також засвідченим особисто заявником апеляційної скарги (ОСОБА_1), а на той час - головою загальних зборів ТОВ "Максіма".

Вважає, що вимога про визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Максіма" не відповідав передбаченим законом способам захисту.

Зазначає, що скасування державної реєстрації господарського товариства, відповідно до ч. 2 ст. 110 ЦК України, ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" можливо лише як наслідок ліквідації юридичної особи або її припинення з визначених законом підстав, але вимога про ліквідацію товариства, його припинення, позивачем не заявлялись, тому відсутні правові підстави для задоволення позову про скасування державної реєстрації ТОВ "Максіма".

Відповідач-1 також звертає увагу на пропуск позивачем строку позовної давності, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Крім того, представник ТОВ "Максіма" у запереченнях на апеляційну скаргу зауважує, що існування (тобто, не ліквідація) товариства ніяким чином не порушує права та інтереси конкретної особи - позивача у справі ОСОБА_1, який є учасником цього товариства.

В судовому засіданні уповноважений представник відповідача-1 підтримав доводи, викладені у письмовому відзиві.

Відповідач-2 (Державний реєстратор відділу реєстрації та Єдиного реєстру Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради) надіслав до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, вказує, що будь-яке рішення суду державним виконавцем буде виконано, просить розглянути справу без його участі, у разі необхідності - надасть суду додаткову інформацію та документи (том 2 а.с.58). У відзиві відповідач-2 вказує на документи, які містяться у реєстраційній справі, зауважує, що відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) товариства, згідно зі ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Треті особи - Закрите акціонерне товариство "Південспецводмонтаж", ОСОБА_8 ОСОБА_9, ОСОБА_4 у письмових відзивах на апеляційну скаргу заперечили проти доводів позивача з підстав, аналогічних запереченням відповідача-1, вважають рішення господарського суду законним та обґрунтованим, стверджують, що права позивача не порушені і відсутні підстави для їх захисту, в тому числі обраним позивачем способом (відзиви долучено до справи, том 2 а.с.72-75, 89,93).

Судовий процес (за клопотанням представників сторін) проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про дату час і місце слухання справи повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, які містяться у справі.

Справу розглянуто за відсутності представників третіх осіб та представника відповідача-2.

За згодою представників позивача та відповідача-1 у судовому засіданні 04.02.2009 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

Господарським судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що установчими зборами за участю ЗАТ "Південспецводмонтаж", ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, оформленими протоколом №1 від 22.03.1999р., було вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю "Максіма"; затверджено Статут та Установчий договір, який підписаний усіма учасниками, із майна учасників товариства сформовано статутний фонд у розмірі 66 800 грн. (том 1 а.с.74).

Виходячи зі змісту протоколу установчих зборів статутний фонд товариства розподілено наступним чином: ЗАТ "Південспецводмонтаж" - 30728 грн. (46 часток); ОСОБА_5 - 9018 грн. (13,5 часток); ОСОБА_9 - 9018 грн. (13,5 часток); ОСОБА_8 - 9018 грн. (13,5 часток); ОСОБА_1 - 9018 грн. (13,5 часток)

Матеріали справи свідчать, що на спільному засіданні Правління і Спостережної ради Закритого акціонерного товариства "Південспецводмонтаж" (протокол №2 від 02.03.1999р.) було прийнято рішення: передати, згідно додатку до протоколу, частку майна ЗАТ "Південспецводмонтаж" для внеску в статутний фонд ТОВ "Максіма" у розмірі 30 728 грн. Наказом генерального директора ЗАТ "Південспецводмонтаж" № 24 від 01.04.1999р. майно у складі: ремонтно-механічна майстерня, будівля БЕЛ, розташовані по вул. Українська, 143 в м. Запоріжжя, гараж та технічна мийка передано у статутний фонд ТОВ "Максіма". Згідно з Актом приймання-передачі майна (основних засобів) від 01.04.1999р., а також Додатку до протоколу № 2 перелічене вище майно було передано до статутного фонду, яке прийнято директором ТОВ "Максіма" (а.с.23-26 том 1).

Згідно з Актом оцінки майна чотирма учасниками товариства - фізичними особами ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_1 внесено майно у розмірі 73% в рахунок статутного фонду ТОВ "Максіма". В грошовому виразі внески кожного з зазначених учасників склали по 6583,14 грн. Акт підписаний усіма учасниками товариства 24.02.1999р. (том 1 а.с.75).

24.03.1999р. у відділі реєстрації та єдиного реєстру Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради було зареєстровано Статут і Установчий договір ТОВ "Максіма" та видано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

На спільному засіданні Правління та Спостережної ради ЗАТ "Південспецводмонтаж" 14.12.2000р. (протокол №2) було вирішено вийти з числа співзасновників ТОВ "Максіма" та повернути належну частку майна, внесену у його статутний фонд, розрахунки провести у грошовому вираженні. Протокол підписано головою правління ОСОБА_11 та Заступником голови Спостережної ради закритого акціонерного товариства ОСОБА_1 (том 1 а.с.87).

Відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ "Максіма" від 12 лютого 2001 року (протокол № 4), було виведено ЗАТ "Південспецводмонтаж" зі складу учасників товариства з поверненням акціонерному товариству належну йому частку статутного фонду в грошовому вираженні, одночасно прийнято рішення про введення до складу учасників ТОВ гр. ОСОБА_4 та статутний фонд ТОВ "Максима" розподілено між 5 учасниками - фізичними особами: ОСОБА_8 - 15364 грн. (23 частки), ОСОБА_9 - 8664 грн. (13 часток), ОСОБА_5 - 8016 грн.(12 часток), ОСОБА_1 - 14028 грн. (21 частка), ОСОБА_4 - 20708 грн. (31 частка) - том 1 а.с.20.

Рішенням загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом № 5 від 12.02.2001р. (голова зборів ОСОБА_1) затверджено зміни до Статуту товариства, та прийнято рішення про переукладення і підписання всіма учасниками Установчого договору ТОВ "Максіма" в другій редакції. Також ухвалили доручити реєстрацію змін та доповнень до установчих документів ТОВ "Максіма" певним особам (том 1 а.с.21).

02.03.2001р., на виконання наведеного рішення загальних зборів товариства, у відділі реєстрації та єдиного реєстру Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради було зареєстровано зміни до Статуту та Установчий договір ТОВ "Максіма" в другій редакції (том 1 а.с.39, 51).

08.07.2002р. згідно з видатковим касовим ордером учасником товариства ОСОБА_7 отримано суму 3295 грн. з призначенням: "повернення статутного фонду у грошовому виразі" (а.с.29 том 1).

Учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма" - ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з даним позовом, просить визнати недійсними державну реєстрацію, свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ "Максіма" та скасувати державну реєстрацію ТОВ "Максіма", стверджуючи, що при створенні юридичної особи - ТОВ "Максима" були допущені значні порушення закону, які не можна усунути, а саме: учасниками товариства - фізичними особами до моменту реєстрації статуту не було внесено по 30% вказаного в установчих документах вкладу; після реєстрації товариства протягом року учасники також не виконали свої зобов'язання щодо повного внесення вкладу до статутного фонду товариства; учасником ТОВ "Максима" - закритим акціонерним товариством "Південспецводмонтаж" не було внесено в статутний фонд своєї частки, тому не було сформовано статутного фонду товариства. Враховуючи, що у 2001 р ЗАТ вийшло зі складу учасників ТОВ, допущені при його створенні порушення неможна усунути. Вказує також, що товариство протягом трьох років не веде господарської діяльності, підприємство прибутку не отримує., ніяких відрахувань до бюджету та державних цільових фондів не сплачує, а керівництво ТОВ "Максіма", зловживаючи своїми правами, направляє свої дії на незаконне заволодіння майном товариства. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує ст.ст. 104, 105, 110, 150 ЦК України, ст.ст. 3, 42, 79, 167 ГК України ст.ст. 21, 52 Закону України "Про господарські товариства", ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Колегія суддів, дослідивши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Стаття 20 Господарського кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України закріплюють, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, обравши спосіб захисту, встановлений законом або договором.

Отже, аналізуючи наведені вище норми права, колегія суддів відзначає, що позивачем у справі є особа, яка звертається до господарського суду з метою захистити або відновити своє порушене право.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник з корпоративних відносин. Законом України №483-У "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та корпоративних спорів" (483-16) визначено поняття корпоративних відносин як відносин, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Позивачем в позовній заяві не наведено жодного доводу та не надано доказів в підтвердження, які саме його корпоративні права порушені внаслідок проведення відповідними органами державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма" та видачі товариству свідоцтва про його державну реєстрацію, які свої порушені права він намагається захистити шляхом пред'явлення вказаного позову.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що господарський суд, вирішуючи даний спір, дійшов вірного висновку про те, що позивачем не доведено, а судом не встановлено факту порушення прав і охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1, які б підлягали захисту шляхом визнання недійсними державної реєстрації ТОВ "Максіма", свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Максіма" та скасування державної реєстрації вказаного товариства, що є однією з підстав для відмови у задоволенні позову в контексті наведених вище правових норм

Відповідно до приписів ст. 110 ЦК України, на яку посилається позивач, тобто до приписів Закону (483-16) , що набрав чинності з 01.01.2004р., юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.

Відповідність державної реєстрації підприємства приписам закону перевіряється на дату цієї реєстрації, в тому числі встановлюється законність створення підприємства, відповідність установчих документів підприємства законодавству, яке було чинним на час створення цього підприємства та його державної реєстрації.

Згідно з п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України (436-15) до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України (436-15) , зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями. Аналогічні правила закріплені в пункті 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) . Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Статтею 104 ЦК України передбачено припинення юридичної особи, ст. 105 ЦК України встановлені обов'язки особи, що прийняла рішення про припинення юридичної особи, ст. 150 цього Кодексу - врегульовано ліквідацію товариства з обмеженою відповідальністю. Разом з тим, слід зауважити, що предметом позову не є ліквідація юридичної особи ТОВ "Максіма", крім того, наведені норми права не були чинними станом на березень 1999р. - на дату проведення державної реєстрації юридичної особи та видачі свідоцтва про державну реєстрацію, які визнаються недійсними у рамках даної справи.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що наведені в позовній заяві та перелічені вище норми матеріального права, в тому числі ст.ст. 3, 42, 79 ГК України та ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (який набрав чинність 01.07.2004р.) не можуть бути правовим обґрунтуванням заявлених вимог та правовою підставою для задоволення позову.

Державна реєстрація підприємств є обов'язковою юридичною дією при їх створенні. На момент створення та державної реєстрації ТОВ "Максіма" порядок, підстави державної реєстрації підприємства були врегульовані Законами України "Про підприємства в Україні" (698-12) (ст. 6), "Про підприємництво" (ст. 8), Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №740 від 25.05.1998 (740-98-п) року. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про підприємництво", п. 3 вказаного Положення для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи власник (власники), уповноважений ним (ними) орган чи особа (заявник) особисто або поштою (рекомендованим листом) надають до органу державної реєстрації: а) установчі документи в повному обсязі для створюваної організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства: рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом; статут, якщо відповідно до законодавства це необхідно для створюваної організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності; б) реєстраційну картку встановленого зразка, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію (додаток 1 до цього Положення (740-98-п) ); в) документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію; г) документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом.

Виходячи зі змісту 7 наведеного Положення (740-98-п) установчі документи не повинні містити положень, що суперечать законодавству. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несе власник (власники) або уповноважені ним (ними) органи, які подають документи для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Органу державної реєстрації (для проведення державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності), відповідно до п.17 Положення, заборонялось вимагати від суб'єкта підприємницької діяльності документи, не передбачені цим Положенням (740-98-п) .

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на день державної реєстрації підприємства - відповідача) товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація товариства проводиться за правилами, встановленими Законом Української РСР "Про підприємства в Україні" (698-12) .

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України. Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

Статтею 52 цього Закону встановлено, що в товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 625 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочення 10 відсотків річних з недовнесеної суми. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Як встановлено господарським судом і підтверджено матеріалами справи, до моменту державної реєстрації ТОВ "Максіма" учасниками товариства було внесено не менше 30 відсотків вкладу. Про наведене свідчать акт оцінки майна (том 1 а.с.22), довідки, копії яких долучені до матеріалів справи. Внесення до статутного фонду майна, а не грошових коштів, не суперечить ст. 13 Закону України "Про господарські товариства".

Що стосується тверджень позивача (заявника апеляційної скарги) про невнесення майна Закритим акціонерним товариством "Південспецводмонтаж" до статутного фонду ТОВ "Максіма", з посиланням (в обґрунтування своїх тверджень) на те, що в подальшому це майно продано акціонеру, господарським судом обґрунтовано не прийнято до уваги, з посиланням на приписи ст. 128 ЦК УРСР (що діяла на той час), відповідно до якої право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передача майна до статутного фонду на підставі установчого договору, Акту прийому - передачі майна, за своїм змістом є угодою, правовим наслідком якої є, зокрема, виникнення права власності у особи, якій це майно передається. У даному випадку - у ТОВ "Максіма".

Продаж у подальшому майна закритим акціонерним товариством "Південспецводмонтаж", власником якого він не був, може бути, за певних обставин, підставою для визнання недійсними саме угод купівлі-продажу, але не підставою для визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи.

Господарський суд правомірно послався як на доказ, в підтвердження факту внесення до статутного фонду товариства майна, на повернення майна учасникам, які виявили бажання вийти з ТОВ "Максіма" - ЗАТ "Південспецводмонтаж", ОСОБА_9, (так як не можна повернути майно учасникам, якщо це майно спочатку не було отримано товариством).

Господарським судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується самим позивачем, що саме ним (позивачем - ОСОБА_1) були підписані документи (акти, протоколи загальних зборів, засідання спостережної ради, тощо), які засвідчували як факт внесення до статутного фонду товариства майна, так і прийняття рішення про повернення особам, що побажали вийти зі складу учасників ТОВ "Максіма", у грошовому вигляді внесеної ними частки у статутний фонд товариства.

Відповідно до приписів ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" не внесення у повному обсязі учасниками товариства свого вкладу може мати такі правові наслідки, як притягнення до відповідальності у вигляді 10 відсотків річних, виключення із складу учасників ТОВ, але не може бути підставою для визнання недійсними державної реєстрації, свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Максіма" та скасування державної реєстрації цього товариства.

Відсутність у фізичних осіб - учасників ТОВ "Максіма" свідоцтва про внесення ними у повному обсязі вкладу до статутного капіталу товариства не є беззаперечним, визначеним законом доказом відсутності сформованого статутного фонду.

Крім того, слід відзначити наступне: у розділі 6 Статуту ТОВ "Максіма", який було подано при державній реєстрації товариства, закріплено, що розмір Статутного фонду товариства створюється за рахунок грошових та майнових внесків його учасників та становить 66 800 грн. Внески учасників та частка кожного у Статутному фонді встановлюється в Установчому договорі.

Матеріали справи свідчать, що при подачі на реєстрацію у відділ державної реєстрації та єдиного реєстру змін до Статуту та другої редакції Установчого договору було надано довідку, підписану бухгалтером ТОВ "Максіма", виходячи зі змісту якої - на момент реєстрації змін Статутний фонд у розмірі 66 800 грн. внесений учасниками ТОВ "Максіма" у повному розмірі, новим учасником ОСОБА_4 до статутного фонду внесена частка у розмірі 20 708 грн. у повному обсязі.

У пункті 8 другої редакції Установчого договору ТОВ "Максіма" закріплено, що Статутний фонд внесений учасниками повністю. Дана редакція Установчого договору була надана для реєстрації, посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу та підписана усіма учасниками ТОВ "Максіма" у його присутності, у тому числі і позивачем у справі - ОСОБА_1

Отже, позивачем не доведено допущення порушень законодавства при створенні ТОВ "Максіма", які являють визначені законом підстави для скасування державної реєстрації товариства.

Аналізуючи загальні положення господарського права, колегія суддів вказує на наступне: реєстрація підприємства є процесуально-правовою дією, внаслідок якої підприємства включаються до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій. Днем включення визначено день реєстрації підприємства. Зазначена дія має за мету надати підприємству формально-юридичних ознак суб'єкта права, згідно з якими воно починає функціонувати у господарсько - правовому обігу як загально відома для третіх осіб і органів держави юридична особа.

Відповідно до частини 8 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" свідоцтво про державну реєстрацію - документ встановленого зразка, який підтверджує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи - підприємця. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи не є установчим документом, актом ненормативного характеру або актом індивідуальної дії, угодою, тому не може бути предметом позову про визнання його недійсним.

За наведених обставин господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи є необґрунтованою, заявлена у непередбачений законом спосіб захисту порушених прав та інтересів.

Твердження позивача у позовній заяві та в апеляційній скарзі про те, що ТОВ "Максіма" більше 3 років не веде господарської діяльності, підприємство не отримує прибутку, погіршився фінансовий стан підприємства правомірно не приймається судом до уваги, так як ці обставини не можуть бути підставою для визнання недійсними державної реєстрації, свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "Максіма" та скасування державної реєстрації цього товариства, враховуючи підстави та нормативне обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дослідив всі обставини справи, оцінив подані сторонами докази відповідно до вимог закону, а твердження позивача про порушення господарським судом норм процесуального права є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторона має право заявляти клопотання. Задоволення клопотання є правом, а не обов'язком суду. Відхилення господарським судом клопотань позивача з причин їх необґрунтованості не свідчить про порушення судом норм процесуального права. Тому колегія суддів вважає безпідставним твердження заявника про порушення господарським судом приписів ст. 22 ГПК України.

Таким чином, господарський суд Запорізької області вірно застосував норми матеріального і процесуального права і правильно прийняв рішення про відмову в позові, правових підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення господарського суду немає.

Доводи заявника апеляційної скарги не приймаються до уваги, так як спростовуються вищенаведеними обставинами справи.

В той же час колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача-1 та третіх осіб стосовно пропуску позивачем строку позовної давності, враховуючи приписи ст. 268 ЦК України щодо непоширення строків позовної давності на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, до яких відносяться корпоративні права та пов'язані з ними спори.