Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Якімець Г.Г.

Мурська Х.В.

розглянув апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Газсервіс"Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м.Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.12.2008р.

у справі № 25/265

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа Україна", м.Луцьк

до відповідача Дочірнього підприємства "Газсервіс"Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м.Львів

про стягнення 2697071,19 грн. основного боргу, 55551,84 грн. пені, 1100624,62 грн. штрафу, 46293,19 грн. процентів за користування коштами, 45945,39 грн. інфляційних сум

За участю представників:

позивача: Павлишин І.М.

відповідача (скаржника): Войсович Ю.В.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.12.2008р. у справі № 25/265 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа "Україна", м.Луцьк, та стягнуто з Дочірнього підприємства "Газсервіс" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м.Львів, на користь позивача 2697071,19 грн. основного боргу, 83571,88 грн. пені, 1100624,62 грн. штрафу, 69643,20 грн. процентів закористування коштами, 45945,39 грн. інфляційних сум, 25500 грн. сплаченого державного мита, та 118 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване нормами ст.ст. 173, 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 30.12.2008р., скаржник, відповідач у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, мотивуючи тим, що керівник відповідача, укладаючи договори, відповідно до яких були стягнуті вищевказані суми заборгованості, перевищив свої повноваження, оскільки відповідно до статуту ДП "Газсервіс" директор не має права без попередньої згоди Правління Засновника (ВАТ "Львівгаз") укладати господарські договори, сума яких перевищує 50 000 грн. Крім цього, як зазначає скаржник жодного наступного схвалення такої угоди ні ДП "Газсервіс", ні ВАТ "Львівгаз" взагалі не здійснювало.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 03.02.2009р. оголошувалась перерва до 04.02.2009р.

Розглянувши доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, заперечення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, між сторонами у спорі було укладено договори поставки скрапленого газу №144-СГ від 15.08.2008 року, №147/1-СГ від 25.08.2008 року, 149-СГ від 01.09.2008 року, №150-СГ від 01.09.2008 року, №155-СГ від 05.09.2008 року, 159-СГ від 11.09.2008 року, №160-СГ від 15.09.2008 року, №161-СГ від 16.09.2008 року, №162-СГ від 16.09.2008 року, відповідно до яких відповідач отримав від позивача 617,626 тон газу скрапленого на загальну суму 3668759,35 гри., що стверджується видатковими накладними №РН-18-08/7 від 18.08.2008 року, №РН-18-08/9 від 18.08.2008 року, №РН-20-08/7 від 20.08.2008 року, №РН-20-08/8 від 20.08.2008 року та податковими накладними №1007 від 18.08.2008 року, №1009 від 18.08.2008 року, №1016 від 20.08.2008 року, №1017 від 20.08.2008 року до договору №144-СГ, видатковими накладними №РН-26-08/5 від 26.08.2008 року, №РН-27-08/5 від 27.08.2008 року та податковими накладними №1035 від 26.08.2008 року, №1039 від 27.08.2008 року до договору №147/1-СГ, видатковими накладними №РН-01-09/9 від 01.09.2008 року, №РН-15-09/5 від 15.09.2008 року та податковими накладними №1103 від 01.09.2008 року, №1156 від 15.09.2008 року до договору №149-СГ, видатковою накладною №РН-01-09/3.від 01.09.2008 року та податковою накладною №1100 від 01.09.2008 року до договору №150-СГ, видатковою накладною №РН-05-09/8 від 05.09.2008 року та податковою накладною №1135 від 05.09.2008 року до договору №155-СГ, видатковою накладною №РН-12-09/3 від 12.09.2008 року та податковою накладною №1153 від 12.69.2008 року до договору №159-СГ, видатковою накладною №РН-16-09/7 від 16.09.2008 року та податковою накладною №1164 від 16.09.2008 року до договору №160-СГ, видатковою накладною №РН17-09/10 від 17.09.2008 року та податковою накладною №1171 від 17.09.2008 року до договору №161-СГ, видатковими накладними №РН-17-09/1, №РН-17-09/2, №РН-17-09/3, №РН-17-09/4, №РН-17-09/6 від 17.09.2008 року та податковими накладними №1165, 1166, №1167, №1168, №1170 від 17.09.2008 року до договору №162-СГ, а відповідач у свою чергу зобов'язувався його оплатити відповідно до умов п.2.2 вищевказаних договорів.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником господарських відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічну вимогу щодо належного виконання зобов'язань містить і стаття 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2 договорів передбачено, що оплата товару проводиться покупцем по кожній окремій партії поставленого товару протягом 45 банківських днів з дня отримання товару (підписання видаткової накладної) - договір №144-СГ від 15.08.2008 року та №147/1-СГ від 25.08.2008 року; протягом 40 банківських днів з дня отримання товару (підписання видаткової накладної) - договір №149-СГ від 01.09.2008 року, №150-СГ від 01.09.2008 року та №155-СГ від 05.09.2008 року; протягом 35 банківських днів з дня отримання товару (підписання видаткової накладної) - договір №159-СГ від 11.09.2008 року; протягом 30 банківських днів з дня отримання товару (підписання видаткової накладної) - договір №160-СГ від 15.09.2008 року, №161-СГ від 16.09.2008 року, №162-СГ від 16.09.2008 року.

Як стверджує позивач, відповідач своє зобов'язання щодо оплати за договорами виконав частково, перерахувавши позивачу суму 971688,16 грн., що підтверджується банківськими виписками від 16.09.2008 року на суму 100000 грн., 17.09.2008 року на суму 50000 грн. (лист №17-09-1 від 17.09.2008 року), від 05.09.2008 року на суму 150000 гри., від 09.09.2008 року на суму 400000 грн., від 28.08.2008 року на суму 175000 грн., платіжним дорученням від 27.10.2008 року на суму 25799,96 (лист №27-10-1 від 27.10.2008 року) по договору №144-СГ, банківськими виписками від 21.11.2008 року на суму 70888,2 три. (лист №21-11-1 від 21.11.2008) року по договору №160-СГ, відтак, сума заборгованості відповідача складає 2 697 071,19 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за скраплений газ від 03.12.2008 року.

Твердження скаржника про те, що договори, які укладені між позивачем і відповідачем, є недійсними, оскільки укладені директором ДП "Львівгаз" без попередньої згоди Правління Засновника (ВАТ "Львівгаз"), і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмові у задоволенні позову, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її до виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає (п.9.2 Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"від 12.03.1999р. № 02-5/111 (v_111800-99) ). Про наступне схвалення відповідачем договорів, укладених із позивачем, свідчить наступне. Відповідач здійснював часткову оплату газу скрапленого, що підтверджується відповідними банківськими виписками та платіжними дорученнями, а також визнавав наявність боргу як такого, підписавши Із позивачем акт звірки взаєморозрахунків. Таким чином, з врахуванням ст. 214 ЦК України, укладені договори поставки скрапленого газу №144-СГ від 15.08.2008 року, №147/1-СГ від 25.08.2008 року, 149-СГ від 01.09.2008 року, №150-СГ від 01.09.200? року, №155-СГ від 05.09.2008 року, 159-СГ від 11.09.2008 року, №160-СГ від 15.09.2008 року, №161-СГ від 16.09.2008 року, №162-СГ від 16.09.2008 року є ДІЙСНИМИ.

Доказів погашення заборгованості за поставлений товар відповідно до видаткових та податкових накладних відповідачем не подано. Відтак, сума заборгованості складає 2697071,19 грн., яку і належить стягнути з відповідача.

На підставі пунктів 5.2, 5.3, 5.4, 5.5 договорів, статті 232 Господарського кодексу України та статей 258, 259 та 625 Цивільного кодексу України, з відповідача також підлягає стягненню пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення грошового зобов'язання в сумі 83571,88 грн., штраф в розмірі 30% вартості поставленого товару за порушення строків оплати більш ніж на ЗО календарних днів в сумі 1100624,62 грн., 20% річних за користування грошовими коштами в розмірі 69643,20 грн. та інфляційні суми в розмірі 45945,39 грн. відповідно до здійсненого позивачем розрахунку.

Оскільки доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, обставин порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, скаржником не доведено, підстави для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Тому, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

Рішення Господарського суду Львівської області від 30.12.2008р. у справі № 25/265 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Газсервіс"Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м.Львів - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.