за участю представників від позивача - ОСОБА_1 приватний підприємець; від відповідача - Говоруха Г.Ф., довіреність № 04-08 від 2.06.08 р.; від 3-ої особи Іваненко С.С., довіреність № 24/08 від 18.06.08 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2008 року по справі № 20/391/08

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя (далі - ФОП ОСОБА_1);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний ринок", м. Запоріжжя, (далі - ТОВ "Автомобільний ринок");

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ЗОРЗ", м. Запоріжжя, (далі ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ");

про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 95 від 26.01.2009 р. справу №20/391/08 передано на розгляд колегії суддів: Хуторной В.М. (головуючий, доповідач), Колодій Н.А., Кричмаржевський В.А., яка прийняла справу до свого провадження.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 5.12.2008 р. по справі №20/391/08 (суддя Гандюкова Л.П.) у задоволенні позовних вимог відмолено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, склад правопорушення, в позові не вказані норми права, які регулюють відшкодування матеріальної шкоди, збитків, не доведено розмір шкоди, заявленої до стягнення.

ФОП ОСОБА_1, позивач у справі, з рішенням господарського суду не погодився та звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. В скарзі апелянт зазначає, що суд прийняв не вірне рішення, просить суд скасувати дане рішення та задовольнити позовні вимоги. Позивач у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

ТОВ "Автомобільний ринок", відповідач по справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на законність та обґрунтованість судового рішення. Вказує, що він не порушував жодного господарського зобов'язання, не вчиняв будь-яких дій щодо майна позивача, його вина відсутня. Просить суд рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2008 р. справу №20/391/08 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Третя особа, ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ", в поясненнях по справі також просить суд рішення господарського суду Запорізької області залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Представник третьої особи в судовому засіданні вину ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" чи його робітників в заподіянні шкоди майну та особі ФОП ОСОБА_1 не визнав.

Судове засідання проводились із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу, позивачем заявлене клопотання про проголошення тексту постанови в повному обсязі, у зв'язку з чим в судовому засіданні 27.01.09 р. оголошено перерву до 3.02.09 р., цією датою проголошено повний текст постанови.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Судом першої інстанції правильно встановлено сутність та обставини спору, які полягають у наступному:

01.11.2005 р. між ТОВ "Авто-Плюс", яке діяло в інтересах ТОВ "Автомобільний ринок" (відповідач у справі) на підставі договору довірчого управління № 2 від 10.06.2004 р. та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір № 862 про надання основних та додаткових послуг автомобільним ринком, згідно з умовами якого, позивачеві за плату надаються послуги щодо користування торговим місцем загальною площею 12,5 кв. м, розташованим на торгівельному ряду № 3, місце 109, згідно з генеральним планом авторинку (в подальшому нумерація змінювалась), за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, 36.

Згідно з договором від 23.05.2006 р., договір довірчого управління № 2 від 10.06.2004 р., укладений між ТОВ "Авто-Плюс" та ТОВ "Автомобільний ринок", було розірвано за взаємною згодою сторін.

01.08.2007 р. між ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" та ТОВ "Автомобільний ринок" (Установник управління) укладено договір управління майном № 1, згідно з умовами якого, Установник передав нерухоме майно: цілісний майновий комплекс "Автомобільний ринок", розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 36, Управителеві, який зобов'язався здійснювати управління цим майном для функціонування ринку (п. п. 1.1., 1.2).

Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору ТОВ "ВКФ "ЗОРЗ" для здійснення управління майном надані повноваження діяти без доручення та, зокрема, укладати договори надавання послуг на ринку, по закріпленню за торговим місцем.

13.05.2007 р. за участю ФОП ОСОБА_1 та ще кількох фізичних осіб було складено Акт про пошкодження замків на кіоску, який належить ФОП ОСОБА_1, шляхом введення сторонніх металевих предметів, що зробило неможливим доступ до робочого місця для здійснення торгової діяльності. 21.06.2008 р. прибувши на авторинок, позивач виявив, що двері кіоску заклепані. 26.06.2008 р. було виявлено, що двері кіоску заварені електрозваркою. 26.06.2008 р. складено Акт про неправомірні дії керівництва ринку: перешкоджання працівниками охоронної фірми ОСОБА_1 у доступі до його робочого місця (кіоску). 07.07.2008 р. та 10.07.2008 р. складено Акти про пошкодження замків на кіоску та про здійснення працівниками охоронної фірми та працівниками невідомчої охорони перешкод ОСОБА_1 у підприємницькій діяльності, шляхом блокування доступу до кіоску. 19.09.2008 р. складено Акт про загрозу життю та здоров'ю, а саме: нанесення ОСОБА_2 на ґрунті особистої неприязні удару ОСОБА_1

Позивач вважає, що внаслідок невиконання ТОВ ''Автомобільний ринок" своїх обов'язків позивачу була нанесена матеріальна шкода: пошкоджено 2 замки вартістю 73 та 27 грн., оплата послуг спецпідрозділу "Кобра" - 120 грн. Систематичними неправомірними діями з боку керівництва авторинку позивачу була нанесена матеріальна та моральна шкода.

На підтвердження розміру збитків позивач надав довідку-розрахунок позовних вимог, згідно з яким матеріальні - збитки складаються з: 800 грн. та 200 грн. - пошкодження вхідних дверей, 146 грн. - пошкодження замків, 800 грн. - витрати на лікування, 56 грн. - витрати на проведення експертизи, 120 грн. - витрати на послуги спецпідрозділу "Кобра", 600 грн. - пошкодження вітрини, 11100 грн. - втрата можливості заробляти гроші станом на 11.09.2008 р., моральні збитки складають 30000 грн. В заяві про збільшення позовних вимог, позивач зазначає, що не отримав дохід в розмірі 11100 грн. за 37 днів, виходячи із розрахунку середнього заробітку за один день у розмірі 300 грн., включивши цю суму до матеріальних збитків, всього просить стягнути з відповідача загальну суму 43840 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані ст. ст. 42, 64 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 23, 201, 280, 629, 631 ЦК України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарський суд в рішенні правильно зазначив, що предметом спору, який визначив позивач у позовної заяві, у даній справі є відшкодування шкоди та збитків, спричинених внаслідок неправомірних дій. Зобов'язання із відшкодування шкоди є недоговірними зобов'язаннями, регулюються спеціальним законодавством.

Згідно з ст. 22 ЦК України, яка встановлює відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені в ст. 1166 ЦК України, а саме: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також і шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, і зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зобов'язання з відшкодування шкоди є деліктними (позадоговірними). Форми і розміри позадоговірної відповідальності визначаються лише законом. Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає складові елементи - шкоду, протиправність поведінки, заподіювача шкоди, причинний зв'язок та вину особи, яка заподіяла шкоду.

На позивача покладений обов'язок доказати шкоду (її розмір), протиправність і поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок; на відповідача - відсутність вини. Аналогічний предмет доказування за позовною вимогою про стягнення збитків.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд апеляційній інстанції погоджується з висновком господарського суду, що позивачем не доведено обставини, на які він посилається як на обґрунтування своїх вимог, склад правопорушення. З Актів, на які посилається позивач, не вбачається, що будь-які протиправні дії, внаслідок яких позивач зазнав матеріальної та моральної шкоди, проти нього вчиняв саме відповідач, як юридична особа, позивачем не доведено розмір шкоди, що заявлений до стягнення.

Позивач згадує постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.03.2008 р. у справі 14/232/07, якою встановлено:

"…договір № 862 від 01.11.2004 р .є чиним на момент розгляду спору судом і є правовою підставою для зайняття відповідачем торгівельного місця на автомобільному ринку наданому за цим договором.". Але ж при цьому не зазначає, в чому полягає порушення умов договору з боку відповідача. За таких обставин відсутні підстави для задоволення позову.