Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.09.2008р. у справі №6/169-08 в позові СПД ОСОБА_1 до Гайсинської міської ради про примусове припинення права на земельну ділянку та відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, СПД ОСОБА_1 08.12.2008р. подала до господарського суду Вінницької області апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення вищевказане рішення суду з підстав, зазначених у скарзі, та прийняти нове рішення.

Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема, тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, неправильно застосовано і порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначено, що укладений договір оренди земельної ділянки належно виконувався та виконувались всі обов'язки відповідно до умов договору. Позивач вважає, що неналежним чином була повідомлена про закінчення терміну договору оренди земельної ділянки. Завдяки чому має переважне право на його поновлення.

Відповідач не скористався правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу, 02.02.2009р. на адресу Житомирського апеляційного господарського суду від Гайсинської міської ради факсимальним зв'язком надійшла заява, в якій зазначено про те, що представник не зможе з'явитись в судове засідання та просить розглянути апеляційну скаргу без їх участі.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Згідно приписів ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХІІ ГПК України (1798-12) . Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін, оскільки неявка представників не перешкоджає повному та всебічному розгляду апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2003р. 4 сесія 24 скликання Гайсинської міської ради прийняла рішення, п.3 якого вирішила надати земельну ділянку приватному підприємцю ОСОБА_1у АДРЕСА_1, площею 0,0036 га, для комерційного використання, під розміщення торгівельного кіоску з земель загального використання.

На підставі вищезазначеного рішення 4 лютого 2003 року між Гайсинською міською радою (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1(орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0036га під розміщенням торгівельного кіоску, яка знаходиться в АДРЕСА_1 Земельна ділянка надавалась в оренду строком на 5 років, відповідно до п.2.2. вказаного договору, починаючи з дня реєстрації договору та до 31.01.2008р. По закінченні терміну цього договору орендар має переважне право поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до їх закінчення. Даний договір укладений в письмові формі, зареєстрований в Гайсинській сільській раді за № 17 від 28.02.2003р.

21.11.2007р. міська рада повідомила ПП ОСОБА_1 подала до Гайсинської міської ради заяву про закінчення терміну дії договору 31.01.2008р. та пропонувала звільнити земельну ділянку в строк до 15.02.2008р.

06.12.2007р. ПП ОСОБА_1 подала до Гайсинської міської ради заяву про бажання продовження дії договору оренди земельної ділянки та клопотання про прийняття рішення поновити договір після закінчення строку, на якій його було укладено.

19.12.2007р. 20 сесія 5 скликання Гайсинської міської ради Вінницької області прийняла рішення, п. 3 якого вирішила відмовити в наданні (продовженні) в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1, ОСОБА_1та з 31 січня 2008 року припинити право користування землею, в зв'язку з необхідністю використання даної земельної ділянки для громадських потреб міста.

Як вбачається з матеріалів справи, термін дії договору оренди земельної ділянки від 04.02.2003р. закінчився 31.01.2008р., що безпосередньо зазначено у п. 2.2. Договору.

Відповідно до ст. 15 та ст. 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі є його істотною умовою і визначається за згодою сторін.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У відповідності до положень Земельного Кодексу України (2768-14) правовою підставою для укладання договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що знаходиться у державній чи комунальній власності є рішення власника (орендодавця) в особі відповідних органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

Гайсинська міська рада не приймала рішення про дострокове розірвання договору оренди землі з позивачкою. Рішенням від 19.12.2007р. відповідач відмовив позивачці у наданні землі в оренду на новий строк, що по суті є висновком з розгляду клопотання про продовження договору оренди на новий термін, а не про розірвання договору.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

З наведеного вбачається, що переважне право орендаря може бути реалізоване лише у випадку, якщо орендодавець матиме бажання в подальшому використовувати землю шляхом здачі в оренду. За інших намірів використання орендодавцем земельної ділянки після припинення дії договору, зокрема - для власного використання переважне право орендаря не діє.

Місцевим господарським судом встановлено, що орендодавець не має намірів укладання договору оренди з іншим наймачем щодо земельної ділянки, яка є предметом договору оренди від 04.02.2003р., оскільки ця земельна ділянка необхідна для громадських потреб. Це стверджується зокрема тим, що відповідачем не оголошувалось аукціону на набуття права оренди щодо земельної ділянки, що розташована у АДРЕСА_1, як цього вимагає чинне законодавство.

Будь-яких доказів намірів передачі земельної ділянки в оренду іншій особі позивачем не надано.

Таким чином Гайсинська міська рада діяла у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах своїх повноважень.

Як вбачається зі змісту ст. 4 п.4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

За таких обставин позовні вимоги щодо визнання за позивачем права користування земельною ділянкою шляхом скасування п. 3 рішення 20 сесії 5 скликання від 19 грудня 2007р. Гайсинської міської ради, визнання договору оренди землі, зареєстрованого 28.02.2003 року подовженим на той самий строк на тих самих умовах, а також щодо відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають з підстав ст. 124 Земельного Кодексу України, ст.ст. 19, 31, 33 Закону України "Про оренду землі".

Щодо позовних вимог про визнання недійсним листа №2.9-2-941 від 21.11.2007р. то суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову із огляду на наступне - (в цій частині).

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3)справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Вимога про визнання недійсним листа №2.9-2-941 від 21.11.2007р. та визнання недоцільності зміни цільового призначення землі не може бути предметом позову у справі, оскільки статтею 16 ЦК України, ст. 12 ГПК України, договором або Законом не встановлено відповідного способу захисту цивільного права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З врахуванням викладених обставин, колегія суддів Житомирського апеляційного господарського суду вважає, що позивачем не доведено обставин порушення відповідачем його права, тому з огляду на викладене, висновки місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог грунтуються на матеріалах справи та відповідають наведеним вимогам закону.

Судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Доводи СПД ОСОБА_1 наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не грунтуються на вимогах чинного законодавства.

Рішення господарського суду Вінницької області від 18.09.2008р. відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для скасування вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 18 вересня 2008 року у справі №6/169-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 - без задоволення.