На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(далі-позивач) до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання укладеним з дати набрання рішенням суду законної сили договору купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 547,8 кв.м. по АДРЕСА_1літ. "Л" в редакції запропонованій позивачем. Крім того, позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог від 04.09.2008 та заяву про доповнення до позовних вимог від 27.10.2008, відповідно до яких останній просив суд вважати укладеним між сторонами договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 547,8 кв.м. по АДРЕСА_1літ. "Л" в редакції запропонованій позивачем з дати набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2007 у справі №16/268 та визнати право власності позивача на нежитлове приміщення площею 547,8 кв.м. по АДРЕСА_1літ. "Л", а також позивач просив стягнути з нього на користь відповідача суму вартості нежитлового приміщення площею 547,8 кв.м. по АДРЕСА_1літ. "Л" у розмірі 1745240,00грн. та 349048 ПДВ, визначеної згідно наказу відповідача №16-ПР від 31.01.2007 про затвердження вартості майна, який є невід'ємною частиною наказу відповідача про проведення приватизації №209-ПР від 30.11.2006.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2008 позовні вимоги задоволено повністю: визнано укладеним між сторонами договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 547,8 кв.м. по АДРЕСА_1літ. "Л" в редакції, яка підписана позивачем з моменту набрання чинності судового рішення на умовах поданого позивачем проекту зазначеного договору, стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У вступній частині рішення зазначено про відкликання позивачем у судовому засіданні 04.11.2008 заяви про уточнення позовних вимог від 04.09.2008 та заяви про доповнення до позовних вимог від 27.10.2008.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що укладення договору є обов'язковим для сторін відповідно до прямої вказівки закону; зміст договору, запропонованого позивачем для підписання відповідачеві, повністю відповідає вимогам закону; проект договору, направлений відповідачеві не підписано останнім та не повернуто позивачеві з зауваженннями, отже відповідачем не виконано рішення господарського суду міста Києва у справі №16/268, яким його було зобов'язано укласти спірний договір.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2008 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Зокрема, відповідач посилається на те, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту цивільних прав, як визнання договору укладеним. Крім того, відповідач зазначив про те, що висновок про вартість майна є недійсним, а тому для укладення договору купівлі-продажу необхідно провести актуалізацію оцінки майна. Проведення актуалізації оцінки майна не було предметом розгляду в межах справи №16/268. Відповідач також наполягає на відсутності вільного волевиявлення сторін щодо укладення договору, що є обов'язковою вимогою при укладенні договору та, що сторонами у передбачених законом порядку та формі не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2008 (колегія у складі: Смірнова Л.Г. - головуюча, Алданова С.О., Коротун О.М.) апеляційну скаргу було прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 20.01.2009.

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/2 від 20.01.2009, у зв'язку з відпусткою судді Алданової С.О., розгляд апеляційної скарги у даній справі було доручено колегії у складі: Смірнова Л.Г. - головуюча, Коротун О.М., Капацин Н.В.

В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України (1798-12) ) у судовому засіданні 20.01.2009 було оголошено перерву до 03.02.2009.

У судове засідання 03.02.2009 з'явилися представники сторін. Представник відповідача повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив у повному обсязі, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення господарського суду міста Києва. У наданих суду письмових поясненнях, які залучено до матеріалів справи, позивач зазначив, що вимога про визнання договору укладеним кореспондується з пунктом п'ятим частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України (435-15) ), згідно якого одним із способів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, отже визнання господарським судом міста Києва договору купівлі-продажу укладеним в редакції позивача з моменту набрання чинності судового рішення є передбаченим законом способом захисту господарюючим суб'єктом своїх прав і обов'язків у відповідності до частини третьої статті 84 ГПК України. Крім того, позивач зазначає про необхідність застосування судом частини другої статті 35 ГПК України, оскільки рішенням господарського суду міста Києва у справі №16/268 від 16.10.2007 були визначені остаточно всі істотні умови договору, зокрема умова про ціну. Зазначеним рішенням було зобов'язано відповідача укласти договір та забезпечити його нотаріальне посвідчення. Оскільки відповідач в порушення приписів статті 115 ГПК України договір з позивачем не уклав, нотаріального його посвідчення не здійснив, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Позивач також посилається на те, що місцевим господарським судом не розглянуто вимогу позивача про визнання права власності, що відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України є одним із способів захисту цивільних прав.

У судовому засіданні 03.02.2009 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Київжитлоспецекспуатація", оскільки нежитлове приміщення площею 547,8 кв.м. по АДРЕСА_1літ. "Л" знаходиться на балансі зазначеного підприємства.

Клопотання відповідача судом не задоволено, оскільки суду не надано доказів, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Комунального підприємства "Київжитлоспецекспуатація" щодо однієї із сторін.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши позовні матеріали та заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, Київський апеляційний господарський суд, -

Згідно з пунктом 201 Додатку №1 до рішення Київської міської ради від 02.02.2006 №20/3111 "Про внесення змін до рішень Київради від 12.02.2004 №36/1246 та від 18.03.2004 №100/1310 з питань приватизації" нежилі приміщення за адресою: АДРЕСА_1. літ. "А", площею 541.2кв.м. включено до Переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації із залученням, у разі необхідності, аудитора (аудиторської фірми) та здійснюється його оцінка в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Акт інвентаризації затверджується керівником та головним бухгалтером підприємства, акт оцінки вартості об'єкта приватизації - керівником органу приватизації.

Наказом Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.11.2006 №209-ПР "Про проведення приватизації та незалежної оцінки майна нежилих приміщень площею 547,8 кв.м. на АДРЕСА_1, літ "А" зобов'язано провести приватизацію нежилих приміщень площею 547,8 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, літ. "А" шляхом викупу приватним підприємцем ОСОБА_1та забезпечили проведення незалежної оцінки майна - нежилих приміщень площею 547,8 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1

Наказом Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.01.2007 № 16-ПР затверджено висновок суб'єкта оціночної діяльності про вартість майна нежилих приміщень площею 547,8 кв.м., розташованих на АДРЕСА_1, літ "А" в сумі 1745240,00грн., крім того, податок на додану вартість становить 349048,00грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2007 у справі 16/268 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" про спонукання вчинити дії, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2008, позов задоволено повністю. Зобов'язано Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укласти з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1договір купівлі - продажу нежитлового приміщення площею 541,2 кв.м. на АДРЕСА_1 літ. "А" станом на 30.11.2006 відповідно до наказу Головного управління комунальної власності міста Києва №209-ПР від 30.11.2006 та забезпечити його нотаріальне посвідчення.

На виконання зазначеного рішення, господарським судом міста Києва було видано наказ №16/268 від 09.02.2008.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2008 у справі №16/268 виправлена описка в рішенні господарського суду міста Києва №16/268 від 16.10.2007 стосовно площі приміщення, а саме: площу приміщення зазначено - 547, 80 кв.м.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2008 у справі №16/268 роз'яснено рішення господарського суду міста Києва №16/268 від 16.10.2007 та зазначено, що відповідач зобов'язаний укласти з позивачем договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 547,8 кв.м. на АДРЕСА_1, літ. "А" станом з 30.11.2006, відповідно до наказу Головного управління комунальної власності міста Києва №209-ПР від 30.11.2006 та забезпечити його нотаріальне посвідчення по формі, передбаченій Наказом Фонду державного майна України "Про затвердження примірних договорів купівлі-продажу" №2411 (z1045-05) від 22.08.2005, зареєстрованим в Мін'юсті за №1045/11325 від 14.09.2005, за ціною, що встановлена наказом Головного Управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №16-ПР від 31.01.2007.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено відповідачеві лист №б/н від 18.06.2008 з пропозицією щодо укладення договору купівлі - продажу спірного приміщення, з доданими трьома примірниками договору купівлі-продажу.

Вищезазначений лист було отримано відповідачем, що підтверджується відміткою останнього, здійсненої на листі (вхід. №10740 від 19.06.2008).

Проте, листом №042/1/4-4841 від 17.07.2008 відповідач повідомив позивача, що на відміну від площі зазначеної в рішенні господарського суду міста Києва 541,2 кв.м. в проекті договору купівлі-продажу нежилих приміщень вказана інша площа, а саме, 547,80 кв.м. У зв'язку з цим необхідно внести зміни до проекту договору відповідно до рішення суду. Крім того, відповідач зазначив, що необхідно провести актуалізацію оцінки майна, у зв'язку з тим, що висновок про вартість майна чинний протягом шестимісячного строку від дати його затвердження. Враховуючи викладені обставини, відповідач вважає, що у нього відсутні підстави для підписання проекту договору.

Відповідно до вимог статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 345 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності.

Правовідносини, що виникають при приватизації державного та комунального майна регулюються Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) .

Оскільки відповідач, відповідно до статті 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", виступає продавцем об'єктів малої приватизації, чинним законодавством України саме на нього покладено обов'язок вчиняти організаційно-правові дії щодо приватизації майна та укладення відповідного договору.

Відповідно до частини 5 статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов (частина 1 статті 4- 5 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, всупереч вимог закону та рішення суду, яке набрало законної сили, не вчинено організаційно-правових дій на виконання рішення Київської міської ради від 02.02.2006 №20/3111 (ra0020023-06) "Про внесення змін до рішень Київради від 12.02.2004 №36/1246 та від 18.03.2004 №100/1310 з питань приватизації" та рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2007 у справі №16/268, а саме: не укладено з позивачем договір купівлі-продажу нежилого приміщення площею 547,80 кв.м., розташованого у місті Києві по АДРЕСА_1, літ. "А".

Статтею 20 Господарського кодексу України (далі- ГК України (436-15) ) визначено, що кожний суб'єкт господарювання маг право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 10 ГПК України спори, що виникають при укладенні господарських договорів, можуть бути подані на вирішення господарського суду.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Стаття 641 ЦК України встановлює, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, відповідно до статті 642 ЦК України, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 181 ГК України визначений загальний порядок укладання господарських договорів.

Згідно частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (частини 2 та 3 статті 181 ГК України).

Відповідно до частини 4 статті 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, договір купівлі-продажу нежилих приміщень був підписаний позивачем та направлений на підписання до Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке відповідно до вимог статті 181 ГК України у двадцятиденний термін зобов'язане було забезпечити його підписання або надати позивачу два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. За своїм змістом договір відповідає вимогам Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) та наказу Фонду державного майна України від 22.08.2005 № 2411 "Про затвердження примірних договорів купівлі-продажу" (z1045-05) .

Проте, договір купівлі-продажу нежилих приміщень відповідачем у встановлений статтею 181 ГК України двадцятиденний термін не був підписаний та не був повернутий позивачу з зауваженнями. Таким чином, рішення господарського суду міста Києва у справі №16/268 відповідачем не виконано.

Згідно приписів частини першої статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких с обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

В силу частини 2 статті 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

У пункті 24 інформаційного листа №01-8/482 (v_482600-08) від 13.08.2008 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" Вищий господарський суд України зазначив, що частиною третьою статті 84 ГПК України передбачено, що у спорі про спонукання укласти договір у резолютивній частині рішення зазначаються умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору. Відповідна частина може мати орієнтовно такий вигляд: "Вважати договір укладеним на умовах поданого позивачем проекту цього договору.

Відповідно до статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2007 у справі 16/268, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2008, відповідача зобов'язано укласти з позивачем договір купівлі - продажу нежитлового приміщення площею 547,8 кв.м. на АДРЕСА_1 літ. "А" станом на 30.11.2006 відповідно до наказу Головного управління комунальної власності міста Києва №209-ПР від 30.11.2006 та забезпечити його нотаріальне посвідчення, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що договір купівлі - продажу нежитлового приміщення площею 547,8 кв.м. на АДРЕСА_1 літ. "А слід вважати укладеним з 31.01.2008.

При цьому, слід зазначити, що, як вбачається з матеріалів справи, в процесі розгляду справи, позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог від 04.09.2008 та заяву про доповнення до позовних вимог від 27.10.2008, відповідно до яких позивач просив суд вважати укладеним між сторонами договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 547,8 кв.м. по АДРЕСА_1літ. "Л" в редакції запропонованій позивачем з дати набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2007 у справі №16/268 та визнати право власності позивача на нежитлове приміщення площею 547,8 кв.м. по АДРЕСА_1 літ. "Л", а також позивач просив стягнути з нього на користь відповідача суму вартості нежитлового приміщення площею 547,8 кв.м. по АДРЕСА_1літ. "Л" у розмірі 1745240,00грн. та 349048 ПДВ, визначеної згідно наказу відповідача №16-ПР від 31.01.2007 про затвердження вартості майна, який є невід'ємною частиною наказу відповідача про проведення приватизації №209-ПР від 30.11.2006.

Заяви позивача про відмову від позовних вимог матеріали справи не містять, а лише у вступній частині рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2008 у даній справі зазначено про відкликання позивачем у судовому засіданні 04.11.2008 заяви про уточнення позовних вимог від 04.09.2008 та заяви про доповнення до позовних вимог від 27.10.2008. Будь-яких процесуальних дій щодо зазначених дій позивача судом не вчинено.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України позивач може відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог, а суд, у випадку такої відмови, прийняти таку відмову та припинити провадження у справі відповідно до пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України.

Оскільки чинним процесуальним законодавством не передбачено такої процесуальної дії позивача, як відкликання поданих заяв, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що на розгляд суду передано вимоги позивача з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.09.2008 та заяви про доповнення до позовних вимог від 27.10.2008.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 334 ЦК України).

Згідно частини третьої статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (частина четверта статті 334 ЦК України).

Відповідно до підпункту 1.5 пункту 1 договору купівлі - продажу нежитлового приміщення площею 547,8 кв.м. на АДРЕСА_1 літ. "А", який суд визнав вважати укладеним з 31.01.2008, право власності на об'єкт переходить до позивача з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, обов'язок доказування розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт повної сплати вартості нежитлового приміщення площею 547,8 кв.м. на АДРЕСА_1 літ. "А".

Проте, матеріалами справи, не підтверджено вищезазначений факт, а навпаки позивач просив суд стягнути з нього на користь відповідача суму вартості нежитлового приміщення площею 547,8 кв.м. по АДРЕСА_1літ. "Л" у розмірі 1745240,00грн. та 349048 ПДВ, визначеної згідно наказу відповідача №16-ПР від 31.01.2007 про затвердження вартості майна, який є невід'ємною частиною наказу відповідача про проведення приватизації №209-ПР від 30.11.2006.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства та організації звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов'язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту об'єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.

Звертаючись до відповідача з вимогою про визнання права власності позивача на нежитлове приміщення площею 547,8 кв.м. по АДРЕСА_1 літ. "Л", а також з вимогою про стягнення з нього на користь відповідача суми вартості нежитлового приміщення площею 547,8 кв.м. по АДРЕСА_1літ. "Л" у розмірі 1745240,00грн. та 349048 ПДВ, позивачем не наведено будь-якого обґрунтування щодо порушення суб'єктивного матеріального права позивача та наявності підстав для його правового захисту.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання права власності позивача на нежитлове приміщення площею 547,8 кв.м. по АДРЕСА_1 літ. "Л" та щодо стягнення з позивача на користь відповідача суми вартості нежитлового приміщення площею 547,8 кв.м. по АДРЕСА_1літ. "Л" у розмірі 1745240,00грн. та 349048 ПДВ є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2008 у даній справі прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає зміні.

При цьому, судовою колегією критично оцінено посилання відповідача на відсутність волевиявлення сторін щодо укладення договору та відсутність досягнення згоди між сторонами щодо всіх його істотних умов, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимоги, які заявлено на підставі закону, зокрема Закону України "Про приватизацію державних підприємств (малу приватизацію)" та рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2007 у справі №16/268.

Судовою колегією також критично оцінено посилання відповідача на необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку з відсутністю такого способу захисту, як визнання договору укладеним, оскільки зі змісту заяви про уточнення позовних вимог від 04.09.2008 та заяви про доповнення до позовних вимог від 27.10.2008 позивач просив суд вважати укладеним між сторонами договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 547,8 кв.м. по АДРЕСА_1літ. "Л" в редакції запропонованій позивачем з дати набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2007 у справі №16/268 та визнати право власності позивача на нежитлове приміщення площею 547,8 кв.м. по АДРЕСА_1літ. "Л", а також позивач просив стягнути з нього на користь відповідача суму вартості нежитлового приміщення площею 547,8 кв.м. по АДРЕСА_1літ. "Л" у розмірі 1745240,00грн. та 349048 ПДВ, визначеної згідно наказу відповідача №16-ПР від 31.01.2007 про затвердження вартості майна, який є невід'ємною частиною наказу відповідача про проведення приватизації №209-ПР від 30.11.2006. Тобто, вимоги позивача щодо встановлення факту укладення договору у даному випадку поєднано з іншими вимогами, які заявлено у відповідності до приписів частини другої статті 16 ЦК України, а як вже було зазначено вище частиною третьою статті 84 ГПК України передбачено, що у спорі про спонукання укласти договір у резолютивній частині рішення зазначаються умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору. Відповідна частина може мати орієнтовно такий вигляд: "Вважати договір укладеним на умовах поданого позивачем проекту цього договору".

Крім того, слід зазначити, що статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу, судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання відповідачем рішення суду яке набрало законної сили є порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 (995_004) року (далі-Конвенція). Конвенція і окремі Протоколи до неї ратифіковані Україною 17 липня 1997року і відповідно до Закону України від 10.12.1991 "Про дію міжнародних договорів на території України" (1953-12) стали невід'ємною частиною національного законодавства і застосовуються з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Принцип верховенства права, проголошеного у частині І статті 8 Конституції України, як зазначається в Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 (v015p710-04) у справі №15-рп/2004, полягає у здійсненні правосуддя шляхом забезпечення захисту гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Конституційне право на судовий захист передбачає, як невід'ємну частину такого захисту, можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до приписів статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101 - 106, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд -

1. Апеляційну скаргу Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2008 у справі №11/45 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2008 у справі №11/45 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

" 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Вважати укладеним з 31.01.2008 договір купівлі-продажу нежилого приміщення площею 547,8 кв.м. на АДРЕСА_1. літ. "А" між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ. вул. Хрещатик, 10) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1в редакції, яка підписана суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1(АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1), а саме:

"Ми, що нижче підписалися: Головне управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації) (надалі - Продавець), в особі начальника Головного управління Чуба Анатолія Васильовича, який діє на підставі Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 10 липня 2003 №584/744 (із змінами, внесеними рішеннями Київради від 29.04.04 № 224/1434 та від 09.03.06 №186/3277) та розпорядження Київського міського голови від 30.05.2006 р. №59/246 з однієї сторони та Приватний підприємець ОСОБА_1, (надалі Покупець), ідентифікаційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця, видане Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 25 липня 2003 року № 2 065 017 0000 011539, який мешкає в АДРЕСА_2, з другої сторони, (надалі разом - Сторони).

на підставі ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", уклали цей договір про нижчевикладсне:

1. Предмет Договору

1.1. Продавець продав, а Покупець купив нежилі приміщення загальною площею 547,80 (п'ятсот сорок сім цілих вісімдесят сотих) кв.м., в тому числі: з № 3 по № 9 (групи приміщень № 3) площею 27,70 кв.м, з № 1 по № 9 (групи приміщень №4) площею 96,00кв.м., з № 1 по № 9 вітрина (групи приміщень №2) площею 332,00 кв.м, місця спільного користування площею 92,10 кв.м., що складає 52/100 частини від нежилого будинку площею 1050.50 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 (тринадцять), (літера А) (надалі - Об'єкт приватизації).

1.2. Відчужуваний Об'єкт приватизації належить територіальній громаді м. Києва на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності на нежилі приміщення серії САВ №253561. виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 09 серпня 2007 року на підставі наказу від 09 серпня 2007 року № 1018-В. зареєстрованого Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 2008 р.

1.3. Згідно з висновком про вартість майна - нежилих приміщень, що затверджений наказом Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 січня 2007 р. № 16-ПР вартість Об'єкта приватизації становить 1 745 240 (один, мільйон сімсот сорок п'ять тисяч двісті сорок) гривень, крім того, податок на додану вартість сплачується в надлишок ціпи продажу і становить 349 048 (гриста сорок дев'ять тисяч сорок вісім) гривень.

1.4. Вказаний у цьому договорі Об'єкт приватизації продано за 2 094 288 (два мільйони дев'яносто чотири тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень, в тому числі податок на додану вартість 349 048 (триста сорок дев'ять тисяч сорок вісім) гривень.

1.5. Право власності на приватизований Об'єкт переходить до Покупця з моменту сплати повної вартості придбаного Об'єкта приватизації.

2. Порядок розрахунків за придбаний Об'єкт приватизації

2.1. Покупець зобов'язаний внести за придбаний Об'єкт приватизації 1 745 240 (один мільйон сімсот сорок п'ять тисяч двісті сорок) гривень, крім того, податок на додану вартість сплачується в надлишок ціни продажу і становить 349 048 (триста сорок дев'ять тисяч сорок вісім) гривень протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору. Термін сплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів за умови сплати Покупцем не менше 50 відсотків від ціни продажу Об'єкта приватизації та 50 відсотків податку на додану вартість за перші 30 календарних днів. Плата за Об'єкт приватизації вноситься на підставі цього договору.

2.2. Розрахунки за придбаний Об'єкт приватизації здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми з свого рахунку на рахунок Продавця.

2.3. Розрахунки за Об'єкт приватизації здійснюються таким чином:

- власні кошти Покупця в сумі 2 094 288 (два мільйони дев'яносто чотири тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень, в тому числі податок на додану вартість349048 (триста сорок дев'ять тисяч сорок вісім) гривень перераховуються з рахунку Покупця № 26004001406001 в Київській філії АТ "Укрінбанк", МФО 300250. код: НОМЕР_1 на рахунок Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 37185005001052 в Головному Управлінні Державного казначейства України у м. Києві, МФО 820019, код: 19020407.

3. Передача Об'єкта приватизації

3.1. Передача Об'єкта приватизації здійснюється Продавцем Покупцю не пізніше 10 (десяти) календарних днів після повної сплати вартості придбаного Об'єкта приватизації.

3.2. Передача Об'єкта приватизації Продавцем і прийняття Об'єкта приватизації Покупцем оформляється актом приймання-передачі. який підписується Сторонами.

4. Права та обов'язки Сторін

4.1. Кожна Сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї цим договором.

4.2. Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору .

5. Обов'язки Покупця

5.1. Покупець зобов'язаний:

- надавати Продавцю матеріали., відомості, документи щодо Покупця, необхідні для виконання умов цього Договору:

- у встановлений цим договором термін сплатити ціну продажу Об'єкта приватизації;

- у встановлений цим договором термін прийняти Об'єкт приватизації;

- зареєструвати право власності на Об'єкт приватизації у Комунальному

підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна".

6. Обов'язки Продавця

6.1. Продавець зобов'язаний:

- передати Покупцю Об'єкт приватизації у встановлений в 3.1. цього Договору термін:

- надавати Покупцю необхідні матеріали, відомості, документи, тощо про виконання умов цього договору та щодо Об'єкту приватизації;

- здійснювати контроль за виконанням умов цього договору.

7. Відповідальність Сторін

7.1. У разі порушення терміну сплати за Об'єкт приватизації Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

7.2. У разі, якщо Покупець протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору не сплатить встановлену в Договорі ціну, то Продавець порушує питання про розірвання цього Договору.

7.3. Сплата штрафних санкцій не звільняє Покупця від виконання договірних обов'язків в період дії умов цього Договору.

7.4. У разі порушення терміну передачі Покупцю Об'єкту приватизації, вказаному у п. 3.1. цього Договору, Продавець сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від повної вартості Об'єкта приватизації.

8. Гарантії і а претензії

8.1. Продавець гарантує, що Об'єкт приватизації не входить до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації, не є проданим, переданим, заставленим, не знаходиться під арештом, судових справ щодо нього немає.

9. Ризик випадкової загибелі Об'єкта приватизації

9.1. Ризик випадкової загибелі об'єкта несе Покупець з моменту підписання Акту прийманні-передачі Об'єкта приватизації.

10. Вирішення спорів

10.1. Всі спори, що виникають при виконанні умов цього договору або у зв'язку з тлумаченням його положень, вирішуються шляхом переговорів. Якщо Сторони протягом місяця не досягли домовленості, то спір передається на розгляд Господарського суду міста Києва у порядку, встановленому чинним законодавством України.

11. Зміни умов договору та його розірвання

11.1. Зміна умов цього договору або внесення доповнень до нього можливі тільки за згодою Сторін.

11.2. Всі зміни та доповнення до даного договору здійснюються тільки у письмовій формі і посвідчуються нотаріально в момент їх вчинення.

11.3. У разі невиконання однією із Сторін умов цього договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої Сторони в порядку, передбаченому чинним законодавством України. У разі розірвання цього договору Покупець повертає Об'єкт приватизації Продавцю, а Продавець повертає гроші, отримані їм від Покупця в оплату Об'єкта приватизації у термін 10 (десяти) банківських днів з моменту розірвання цього Договору.

12.1. Всі виграти пов'язані з укладанням цього договору, його нотаріальним посвідченням та реєстрацією права власності на Об'єкт приватизації, бере на себе і Покупець.

13. Додаткові вимоги

13.1. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до його остаточного виконання.

13.2. Цей Договір підлягає нотаріальному посвідченню, державній реєстрації та реєстрації у відповідних органах місцевих рад у місячний термін з моменту підписання.

13.3. Договір складений українською мовою в 3-х оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу. Один примірник цього Договору зберігається у справах Першої Київської державної нотаріальної контори, а два інші, викладені на спеціальних бланках нотаріальних документів, видаються Сторонам за договором.

14. Юридичні адреси Сторін

Продавець: Покупець:

Головне управління комунальної власності Фізична особа - підприємець

міста Києва виконавчого органу Київської ОСОБА_1

міської ради (Київської міської державної

адміністрації)

Україна. 01001, Україна. 02095.

м. Київ-001. вул. Хрещатик, 10 м. Київ, вул. Грібнокільська. 16, кв.193

тел. 278-67-72 тел. 570-84-38

15. Підписи Сторін"

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик. 10) на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 42 (сорок дві)грн.50коп. витрат по сплаті державного мита та 59 (п'ятдесят дев'ять)гри.00коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1)на користь Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик. 10) 21(двадцять одну)грн.25коп.-державного мита за розгляд справи в апеляційному порядку.