-

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого суддіПироговського В.Т.,

суддів Картере В.І., Жекова В.І.,

секретар судового засіданняСтогній С.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача Тищенко О.П., Батурін С.Є.

розглянула апеляційну скаргу

ТОВ "Шляховик"

на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 26.12.2005р.

у справі №2-61/2005р.

за позовомфізичної особи ОСОБА_2

доТОВ "Шляховик"

простягнення майнового паю.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2008р., яка надіслана сторонам 09.12.2008р., прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.01.2009р. апеляційну скаргу ТОВ "Шляховик" на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.12.2005р. у справі № 2-61/2005р.

За правилами ст. 77 ГПК України в засіданні господарського суду апеляційної інстанції 13.01.2009р. розгляд справи відкладено на 03.02.2009р.

Сторони вважаються повідомленими про час і місце засідань апеляційного господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 03.02.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОСОБА_2 (фізична особа) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з КП "Шляховик" майнового паю в сумі 30 000 грн. на підставі ст. 41 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про власність", вказуючи на наявність в нього під час виходу зі складу засновників колективного підприємства права на виплату вартості внесеного майнового паю.

З матеріалів справи, в т.ч. з тексту наданої на виконання вимог ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2009р. заяви про вихід зі складу товариства, вбачається, що в процесі розгляду справи по суті, з'ясувавши факт реорганізації КП "Шляховик" в ТОВ "Шляховик", позивач як учасник товариства, що вибув, вимагав з останнього стягнення майнового паю в сумі 30 000 грн., а, відтак, процесуальним статусом відповідача правомірно наділено саме ТОВ "Шляховик".

Рішенням місцевого загального суду від 26.12.2005р. (суддя Ступакова І.Г.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Шляховик" на користь ОСОБА_2 майновий пай у вигляді ремонтно-механічних майстерень з розташованою на їхній території АЗС на загальну суму 90 348 грн. на суму паю розміром 21 156 грн., стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Шляховик" 69 192 грн. як різницю між вартістю виділеної йому частини ремонтно-механічних майстерень з розташованою на їхній території АЗС та сумою його паю.

З посиланням на положення ст.ст. 4, 9 Закону України "Про підприємства в Україні", ст.ст. 12, 23 Закону України "Про власність", часткову виплату відповідачем майнового паю в розмірі 9720 грн., згоду на задоволення позовних вимог за рахунок наявного в товариства майна, надану в судовому засіданні представником ТОВ "Шляховик", судове рішення вмотивоване частковою обґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ "Шляховик" звернулось до апеляційного суду Одеської області із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.12.2005р. по даній справи скасувати, постановити нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Шляховик" на користь ОСОБА_2 21 156 грн. майнового паю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26.11.2008р. скарга ТОВ "Шляховик" разом зі справою передана для розгляду Одеському апеляційному господарському суду в зв'язку з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" від 15.12.2006р. (483-16) № 483-ІV.

В апеляційній скарзі, зокрема, скаржник відзначає, що під час прийняття судового рішення не враховано зміст п.п.4.5 статуту ТОВ "Шляховик", яким передбачено виплату вартості частки майна товариства пропорційно частці у статутному фонді в разі виходу зі складу його учасників, а також не проведено експертну оцінку вартості стягнутого майна. Крім того, на думку апелянта, суд не залучив до участі у справі Салганську сільську раду, якій належить право власності на земельну ділянку, де розташовані передані позивачу об'єкти.

В усних запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, судове рішення -без змін як законне та обґрунтоване.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим міськрайонним судом норм процесуального і матеріального права, повноту та об'єктивність дослідження ним обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскарженого рішення та відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, який згідно нотаріально посвідченого 17.05.2001р. установчого договору про створення ТОВ "Шляховик" є учасником товариства з часткою 30 876 грн., що становить 3,8% статутного фонду, звернувся до ТОВ "Шляховик" із заявою про вихід зі складу учасників та виплату майнового паю, яка отримана 10.11.2003р. директором товариства Тищенко О.П., про що свідчить його напис на копії заяви.

Апеляційний господарський суд відзначає, що після отримання керівником підприємства цієї заяви ОСОБА_2 та ТОВ "Шляховик" набули певні корпоративні права та обов'язки, пов'язані з виходом зі складу учасників товариства, обсяг та порядок реалізації яких на момент виходу визначались Законом України "Про господарські товариства" від 19.09.1991р. № 1576-XII (1576-12) та нотаріально посвідченим 17.05.2001р. статутом ТОВ "Шляховик", затвердженим загальними зборами учасників товариства 13.04.2001р. та зареєстрованим Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією 28.05.2001р. за № 04056813000010200.

За змістом статуту ТОВ "Шляховик" є підприємством, заснованим на базі КП "Шляховик", що реорганізується, і утвореним на засадах угоди громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Товариство створене відповідно до Законів України "Про господарські товариства" (1576-12) , "Про підприємництво" (698-12) та іншого законодавства України (п.1.1 статуту). Склад учасників товариства, порядок формування його статутного фонду, розміри частки кожного учасника, строки та порядок внесення ними вкладів визначаються установчим договором про створення товариства (п.1.11 статуту). Кожний з учасників товариства має право вийти з товариства у визначеному цим статутом порядку (ч.7 п.4.1 статуту). Учасник може вийти з товариства, попередивши про це інших учасників не пізніше ніж за місяць до дня виходу. У разі виходу з товариства учаснику виплачується вартість частки майна товариства пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата здійснюється після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою зборів учасників товариства частка учасника, що виходить з товариства, повертається йому повністю або частково в натуральній формі...Учасник, який вийшов з товариства, має право на належну йому частину прибутку, одержаного товариством у поточному році до моменту виходу учасника з товариства (п.п.4.4,4.5,4.6 статуту).

Стаття 54 Закону України "Про господарські товариства", який згідно його преамбули визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників, містить положення, аналогічні статутним, а саме встановлює, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Проаналізувавши наведені норми, колегія суддів зазначає, що вимога позивача про виплату йому безпосередньо вартості внесеного до статутного фонду майнового паю в сумі 30 000 грн. прямо суперечить приписам ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" та абз.1 п.4.5 статуту відповідача, які передбачають у разі виходу з товариства виплату учаснику вартості частки майна товариства, пропорційну його частці в статутному фонді.

Під вартістю частки майна товариства, пропорційної частці учасника в статутному фонді, слід розуміти грошову суму, розмір якої еквівалентний відсотку (з урахуванням обставин конкретної справи -3,8%) від вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, на підставі балансу, складеного на дату виходу. При цьому у випадку відсутності на момент виходу учасника у товариства чистих активів сума, яка підлягає виплаті, дорівнюватиме нулю.

За таких обставин, ОСОБА_2 на підставі ст. 23 Закону України "Про власність" від 07.02.1991р. № 697-XII, норми якого під час вирішення спірних правовідносин застосуванню взагалі не підлягають, заявив неправомірну вимогу про стягнення з ТОВ "Шляховик" 30 000 грн., тобто вартості внесеного до статутного фонду товариства майнового паю, що не враховано Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, оскільки вартість частки в грошовій формі на момент виходу позивача не визначалась.

Крім того, судова колегія вважає у будь-якому випадку помилковим викладений в резолютивній частині рішення висновок про можливість задоволення позову шляхом передачі майна, яке належить на праві власності ТОВ "Шляховик", у зв'язку з тим, що:

- повернення вкладу повністю або частково в натуральній формі можливе лише за умов наявності відповідної вимоги учасника та згоди товариства (ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" та абз.2 п.4.5 статуту ТОВ "Шляховик"), докази існування яких в матеріалах справи відсутні;

- досягнута в засіданні суду першої інстанції усна домовленість між представниками сторін не має юридичної сили, т.я. не оформлена як мирова угода за правилами ст. 175 ЦПК України. До того ж представник відповідача Сирова Л.С., яка не заперечувала проти стягнення в рахунок погашення визнаної нею заборгованості нерухомого майна, діяла поза межами наданих їй повноважень, перелічених в довіреності від 04.08.2005р. (а.с.67), та явно всупереч інтересам особи, яку вона представляє, що відповідно до ч.6 ст. 175 ЦПК України є перешкодою для визнання судом мирової угоди.

Відтак, оскаржене рішення слід скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального права України, відмовивши в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 77, 85, 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.12.2005р. у справі № 2-61/2005р. скасувати, у задоволенні позову фізичної особи ОСОБА_2 до ТОВ "Шляховик" про стягнення 30 000 грн. відмовити.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.