КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.02.2009 № 6/398
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs4119617) )
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дзюбка П.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Коваль М.С. (дов. б/н від 11.11. 2008 р.)
від відповідача - Гладкий С.М (дов. №220/1146-д від 29. 12. 2008 р.)Від третьої особи:не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ганна-Марія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.11.2008
у справі № 6/398
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Ганна-Марія"
до Міністерство оборони України
третя особа відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Мезон-К"
про спонукання до виконання умов договору
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.11.2008 року по справі №6/398 було відмовлено повністю ТОВ "Ганна - Марія" (далі - Позивач) у задоволенні позову до Міністерства оборони України (далі - Відповідач) за участю третьої особи ТОВ "Мезон - К" про спонукання до виконання умов договору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю і прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Представник Позивача в судовому засідання підтримав апеляційну скаргу.
Представник Відповідача не надав відзив на апеляційну скаргу, але в судовому засіданні заперечував апеляційну скаргу та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що в матеріалах справи є докази належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника третьої особи за документами наявними в матеріалах справи.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються апеляційні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановила, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін із наступних підстав:
При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що Позивач, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень, при апеляційному провадженні.
Позивач вважає, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення було надано невірну оцінку доказам які містяться в матеріалах справи, судом помилково було визнано встановленими обставини, що мають значення для справи за умови їх недоведеності у відповідності з вимогами ст.ст. 32, 34 ГПК України та невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, а саме ст.ст. 525, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Господарським судом м. Києва 11.06.2007 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 246/2/07/19 про закупівлю послуг з харчування (надалі - Договір). Відповідно до п. 12.1 Договору строк його дії було визначено до 31.12.2007р. Додатковою угодою № 10 від 31.12.2007р. до Договору строк дії вказаного договору було продовжено до 31.12.2008р. Предметом Договору є надання Позивачем послуг з харчування особового складу визначених в договорі військових частин у стаціонарних та польових умовах, а також військових частин (закладів), що прикріплені на продовольче забезпечення згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України нормами харчування та вимогами чинного законодавства (п. 1.1 Договору).
У відповідності до п. 1.2 Договору Відповідач зобов’язувався приймати послуги через своїх представників та здійснювати оплату наданих Позивачем послуг у кількості, строки та за цінами згідно з положеннями цього Договору.
Розділом другим Договору визначений порядок надання послуг. Так, пунктом 2.1 визначено, що послуги Позивачем надаються протягом строку дії договору у місці, що визначається представником Відповідача.
Згідно із п. 2.3 Договору обсяги послуг відповідно до кількості військовослужбовців визначає представник замовника (Відповідача) шляхом подачі Позивачу заявки на необхідну кількість за кожну норму харчування та додаткових норм щодоби до 17.00 дня, що передує дню отримання послуг.
Відповідно до п. 2.4 Договору порядок надання послуг визначає представник замовника, відповідно до свого внутрішнього розпорядку та специфіки завдань, які він виконує.
У відповідності до п. 5.1 Договору Позивач зобов’язаний: проводити закупівлю продовольства, яке відповідає вимогам діючих ГОСТів (ДСТУ) щодо якості та безпеки, згідно з потребою для організації харчування особового складу; організувати власними силами три або чотириразове харчування особового складу військових частин в стаціонарних та/або в польових умовах відповідно до затверджених норм харчування і вимог діючих санітарно-гігієнічних правил і норм для громадського харчування.
Пунктом 2.2 Договору також визначено, що якісні та кількісні параметри послуг з харчування повинні відповідати вимогам Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів" (771/97-ВР) , постанові Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу" (426-2002-п) , інших законодавчих та нормативно-правових актів, які врегульовують питання у цій сфері.
Пунктом 5.2.2 Договору на Відповідача покладений обов’язок організовувати контроль за станом харчування особового складу військової частини.
Пунктом 3.2 Договору визначено, що кількість та якість наданих Позивачем послуг оформлюється актом, який складається повноважними представниками сторін.
Пунктом 13.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 10 передбачено, що у разі порушення Виконавцем (Позивачем) умов цього Договору Замовник (Відповідач), в односторонньому порядку, має право відмовитись від надання послуг Виконавцем за Договором та розірвати цей Договір.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Договір № 246/2/07/19 від 11.06.2007 за правовою природою є договором про надання послуг.
Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із частиною другою ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання. За правилом абзацу другого частини першої даної норми до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до частини сьомої ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом. Однак, ст. 525 ЦК України визначено загальне правило про те, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Таким чином, суд першої інстанції на підставі аналізу норм чинного законодавства прийшов до висновку, що законодавством передбачена можливість виключення із загального правила про недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язання, а саме у випадках, встановлених законом або договором.
В матеріалах справи містяться Акти кількості та якості наданих послуг згідно Договору за 30.04.2008 № 121, 28.07.2008 № 210, з 01.05.2008 по 10.05.2008 № 758, 25.05.2008 № 146, Акти перевірки організації харчування особового складу військової частини А0284 від 30.04.2008 № 470, від 06.05.2008 № 488 в яких зафіксовані факти надання Позивачем неповновагових порцій по нормі №1 та неякісне приготування їжі.
Крім того, матеріали справи містять Акти перевірки організації харчування в військових частинах, зокрема А1463 від 30.10.2007, А2331 від 23.07.2008, А0284 від 18.08.2008, в яких зазначається про виявлення Відповідачем фактів порушення Позивачем технології приготування їжі та миття посуду, порушення санітарно-гігієнічних вимог при приготуванні страв, незабезпечення окремими найменуваннями столово-кухонного посуду, відсутність встановлених документів згідно Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів", порушення температурного режиму зберігання продуктів та їх зберігання в непризначених для цього місцях, не проведення Позивачем освіження продовольства, доведення не в повному обсязі норм харчування та ін.
За результатами перевірки ветеринарно-санітарного стану продовольчого складу, умов зберігання і якості продовольства, яке поступає на забезпечення особовому складу Львівському інституту сухопутних військ Національного університету "Львівська політехніка" (Акт від 03.06.2008) Відповідачем було також встановлено порушення Позивачем правил щодо ветеринарно-санітарного стану приміщень, та факт невідповідності продуктів, що надійшли для харчування курсантів, вимогам ГОСТів ДСТУ. В Акті зазначено про те, що Позивачем не виконуються вказівки представників Відповідача щодо усунення виявлених раніше недоліків у харчуванні. Даним Актом заборонено Позивачу здійснювати харчування особового складу продуктами, на які відсутні документи, що підтверджують їх якість та безпечність; запропоновано Позивачу здійснювати закупівлю продуктів харчування тільки на підставі вимог діючих ГОСТів ДСТУ та ін.
В матеріалах справи також містяться Акт санітарно-епідеміологічного обстеження спалаху харчової інтоксикації серед курсантів ЛІ СВ НУ "Львівська політехніка" від 26.05.2008р., складений представниками Санітарно - епідеміологічної служби регіону Міністерства оборони України за участю представників Позивача, в якому зазначені порушення, допущенні Позивачем під час організації харчування, що призвело до харчового отруєння курсантів; а також Постанова Державної СЕС України від 07.02.2008 № 10 про застосування до Позивача адміністративно - запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства, за якою за порушення Позивачем вимог "Керівництва щодо утримання військових їдалень" та Санітарних правил для підприємств громадського харчування, заборонено експлуатацію солдатської їдальні в/ч А2595.
У відповідності з п.13.1 Договору, Відповідач листом № 271/6/2044 від 16.09.2008 повідомив Позивача про те, що за систематичне порушення умов договору, неякісне надання послуг з харчування, що призвело до харчового отруєння військовослужбовців, Міністерство оборони України в односторонньому порядку відмовляється від надання Позивачем послуг з харчування та розриває Договір. Докази надсилання вказаного листа Позивачу містяться в матеріалах справи.
Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність фактів неналежного виконання Позивачем умов Договору та допустимість і законність його розірвання в односторонньому порядку Відповідачем.
В апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї Позивач стверджує, що суд при прийнятті оскаржуваного рішення не досліджував того факту чи притягувались посадові особи Позивача до кримінальної чи адміністративної відповідальності за масове отруєння, а тому висновок суду про доведеність вини не ґрунтується на належних та допустимих доказах, як того вимагають приписи ст.ст. 32, 34 ГПК України, оскільки обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування. Також, Позивач стверджує, що судом першої інстанції не взято до уваги того що зафіксовані порушення в актах перевірки організації харчування, складені Відповідачем за відсутності представника Позивача і не підписані останнім, та актах ветеринарно-санітарного стану приміщень стосують лише незадовільного стану приміщень. Однак згідно умов Договору Позивачем взято на себе зобов’язання щодо надання послуг з харчування особового складу військових частин Відповідача, а умова стосовно обов’язку Позивача утримувати та ремонтувати приміщення в Договорі відсутня.
Однак, апеляційний суд не приймає до уваги дані твердження Позивача, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме актами перевірок, що містяться в матеріалах справи, а також апеляційний суд вважає, що Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що отруєння було спричинено не з вини Позивача та доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи Позивача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.
Апеляційний суд вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому рішення залишає без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ТОВ "Ганна - Марія" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.11.2008р. по справі №/398 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.11.2008 р. по справі №6/398 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 6/398 повернути Господарському м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до ВГС України протягом одного місяця з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги до апеляційного суду, який прийняв оскаржувану постанову.
Головуючий суддя
Судді
06.02.09 (відправлено)