Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого –судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Г.М. Гнатюк

- Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційну скаргу ВАТ "Львівський хімічний завод"

на рішення господарського суду Львівської області від 16.10.2008 року.

у справі №16/172

За позовом: ВАТ "Львівобленерго"

до: ВАТ "Львівський хімічний завод"

про: врегулювання розбіжностей при укладенні договору про постачання електричної енергії №90218 від 16.07.2008р. шляхом викладення преамбули, п. 4 та п. 5 Додатку №2 до договору в редакції ВАТ "Львівобленерго"

З участю представників :

від позивача –Борис В.Ю. –представник (довіреність №112-5209 від 25.12.2007р.)

від відповідача –Лаврів В.П. –представник (довіреність №1/4011 від 02.06.2008р.

Думич Н.П. –представник (довіреність №б/н від 08.09.2008р.)

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.10.2008р., суддя Іванчук С.В., позовні вимоги ВАТ "Львівобленерго"було задоволено. Врегульовано розбіжності, які виникли при укладенні між ВАТ "Львівобленерго"та ВАТ "Львівський хімічний завод"договору про постачання електричної енергії №90218 від 16.07.2008р., який набирає чинності з 01.01.2009р., шляхом викладення преамбули, п. 4 та п. 5 (абз. 3 і 4) додатку №2 до договору в редакції ВАТ "Львівобленерго". Стягнуто з ВАТ "Львівський хімічний завод"на користь ВАТ "Львівобленерго"85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З даним рішенням не погодився відповідач - ВАТ "Львівський хімічний завод" і оскаржив його в апеляційному порядку оскільки вважає, що вона винесена при неповному з’ясуванні обставин справи з порушенням норм матеріального права, зокрема вимог ст..ст. 202- 203 ЦК України та ч.8 ст. 181 ГК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, а рішення господарського суду Львівської області від 16.10.2008р. у справі №16/1728/8 скасувати, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.. 104 ГПК України (1798-12) , підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ВАТ "Львівобленерго" направив на адресу відповідача - ВАТ "Львівський хімічний завод" проект Договору про постачання електричної енергії №90218 від 16.07.2008р. із додатком №2 "Порядок розрахунків", зазначивши, що в порядку п.9.4 договору ВАТ "Львівобленерго" заявляє про припинення дії договору про постачання електричної енергії №90218 від 25.06.07р. з 01.01.09р.

Відповідно до п.п.4,5 додатку №2 до договору у редакції позивача, споживач до 30 числа, що передує розрахунковому періоду повинен здійснити платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% прогнозованого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії. Споживач самостійно розраховує суму платежу шляхом множення визначеного на наступний розрахунковий період тарифу відповідного класу на очікуваний обсяг споживання еклектричної енергії. У разі відсутності інформації про рівень тарифів на наступний розрахунковий період до дня здійснення попередньої оплати, споживач розраховує суму платежу за тарифами, що діють у поточному розрахунковому періоді. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період враховуються суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період. Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим, ніж заявлене(очікуване) на різницю між сумою платежу попередньої оплати та вартістю фактично спожитої електроенергії постачальник електричної енергії видає рахунок який має бути сплачений в термін зазначений договором. Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться меншим, ніж заявлене (очікуване) і споживач не має заборгованості, надлишкові кошти зараховуються як оплата заявленого (очікуваного) споживання електричної енергії на наступний розрахунковий період.

Відповідач листом №1/5352 від 05.08.2008р. направив на адресу позивача підписаний договір із протоколом розбіжностей, відповідно до якого відповідач відмовився викласти преамбулу, п.4 та п.5 (абз.З і 4) додатку №2 до договору в редакції позивача та просив викласти у своїй редакції, а саме: споживач здійснює остаточний розрахунок за фактом постачання електроенергії, розрахунки проводяться по тарифах диференційованих за періодом часу, п.4-виключити повністю,в п.5- виключити третій та четвертий абзац.

Оскільки, відповідно до п. 1. ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії здійснюється лише на підставі договору з енергопостачальником, а відповідно до Закону України "Про природні монополії" (1682-14) № 582 від 20.04.2000р. ВАТ "Львівобленерго" є монополістом на ринку постачання електричної енергії у Львівській області за регульованим тарифом, останній, не погоджуючись із запропонованими розбіжностями та для їх врегулювання відповідно до умов ст. 181 ГК України в 20-денний термін подав даний позов, яким наполягає на викладенні п.4 та п.5 додатку №2 "Порядок розрахунків" до договору в своїй редакції.

Відповідно до п. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Аналогічною є норма п.6.6. "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96 р. №28 (в редакції постанови НКРЕ від 17.10.05 р. № 910), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.11.05 р. за №1399/11679 (z1399-05) , згідно якої оплата електричної енергії, що відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період. Споживачі за взаємною згодою сторін можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком або оплатою, що провадиться за фактично відпущену електричну енергію.

Відповідно до п.6.7. даних Правил у разі застосування порядку розрахунків плановими платежами величина планового платежу, розрахункового та планового періодів обумовлюється в договорі. Після закінчення періоду, обумовленого в договорі, здійснюється коригування обсягів оплати, що була здійснена протягом цього періоду, відповідно до фактичного обсягу спожитої електричної енергії протягом відповідного планового періоду (планових періодів). За результатами коригування перший плановий платіж наступного періоду збільшується або зменшується на відповідну величину.

Виходячи з системного аналізу даних правових норм, апеляційний суд приходить до висновку, що здійснення оплати електричної енергії у формі попередньої оплати не є імперативною нормою, тобто не є обов’язковою для споживача при укладенні договору на енергопостачання.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вбачається з матеріалів справи та тексту апеляційної скарги укладення договору на умовах запропонованих позивачем не відповідає внутрішній волі відповідача-апелянта і створює для нього вкрай невигідні умови господарювання, що тягне за собою наслідки, передбачені ст..233 ЦК України (435-15) .

Судом першої інстанції проігноровано як волевиявлення відповідача до запропонованого правочину, так і вид його господарської діяльності, який зосереджений в основному на постачанні товарів та послуг бюджетним організаціям. Тобто, відповідач-апелянт отримує кошти від своїх контрагентів після надання послуг, а в умовах економічної кризи ще із значною затримкою платежів. Витрати на енергопостачання складають значну частину витрат підприємства і в умовах припинення кредитної діяльності комерційних банків забезпечити попередню оплату електроенергії, як того вимагає позивач буде неможливо та нереально.

За таких обставин справи апеляційний суд приходить до висновку, що сторони договору не дійшли згоди по істотних умовах даного правочину –порядку оплати постачання енергії, а тому такий правочин не можна вважати укладеним в силу вимог ст..ст. 202- 203 ЦК України та ч.8 ст. 181 ГК України. Отже, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та необхідність врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні між ВАТ "Львівобленерго"та ВАТ "Львівський хімічний завод"договору про постачання електричної енергії №90218 від 16.07.2008р. є неправомірним.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду винесене з неповним дослідженням обставин справи, з порушенням вказаних норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Апеляційний суд постановляє нове рішення, яким в позові ВАТ "Львівобленерго"відмовляє повністю з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу ВАТ "Львівський хімічний завод"задовольнити повністю.

Рішення господарського суду Львівської області від 16.10.2008 року у справі №16/172 скасувати повністю.

Постановити нове рішення, яким в позові ВАТ "Львівобленерго"відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.