Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого –судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Г.М. Гнатюк

- Н.М. Кравчук

Розглядаючи апеляційну скаргу ДАК "Хліб України"

на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 27.10.2008 року.

у справі №10/85/б

За заявою: ВАТ "ЕК "Чернівціобленерго"

до: ДП ДАК "Хліб України" "Чернівецький комбінат хлібопродуктів"

про: банкрутство

З участю представників :

від апелянта –Бурлак Д.П. –представник (довіреність №02-14/234 від 08.01.2009р.).

від кредиторів – не з’явилися.

від боржника –не з’явився.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 27.10.2008 р., суддя Ковальчук Т.І., було визнано вимоги ДАК "Хліб України"до ДП "Чернівецький комбінат хлібопродуктів"на суму 3136371,23 грн. основного боргу та 125 грн. судових витрат. Решту вимог було відхилено.

З даною ухвалою не погодився кредитор - ДАК "Хліб України"та оскаржив її в апеляційному порядку з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та судом неправильно застосовано норм матеріального права стосовно терміну позовної давності.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення представника апелянта, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ДАК "Хліб України"слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Чернівецької області від 27.10.2008р. у справі №10/85/б - без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Чернівецької області від 08.04.2008 р. за заявою ВАТ "ЕК "Чернівціобленерго" було порушено справу про банкрутство ДП ДАК "Хліб України" "Чернівецький комбінат хлібопродуктів". Ухвалою підготовчого засідання від 02.06.2008 р. було введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Бурму С.В.

Оголошення про порушення справи про банкрутство боржника було опубліковано в газеті "Голос України" від 20.06.2008 р. № 116.

ДАК "Хліб України"звернулась до господарського суду із заявою про визнання її кредитором у справі на суму 3 667 625,61 грн.

Вимоги кредитора-апелянта в сумі 3136371,23 грн. визнані боржником, підтверджені документально копіями укладених з боржником договорами купівлі-продажу, позики, інформаційно-консультативних, юридичних та маркетингових послуг, біржовим контрактом, договором про відступлення права вимоги, актами виконаних робіт та наданих послуг, видатковими накладними на відпуск товарно-матеріальними цінностей, а тому були визнані судом першої інстанції та включені до реєстру вимог кредиторів.

Вимоги кредитора до боржника, що пред'являються в межах справи про банкрутство в порядку ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повинні бути дійсні, зокрема, не обтяжені пропуском строку позовної давності.

Судом встановлено, що вимоги апелянта до боржника в сумі 139698,28 грн. виникли з емітованих боржником простих векселів від 27.06.2001 р. № 843561634874, № 843561634875 та № 843561634877, кожний на суму 50000 грн., зі строком оплати за пред'явленням не раніше 23.03.2004 р. На час видачі боржником векселів набув чинності Закон України "Про обіг векселів в Україні" (2374-14) , ст. 1 якого встановлено, що законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (995_009) , з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, інших законів та прийнятих відповідно до них актів.

Згідно ст. 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються ті ж положення, що стосуються й переказних векселів, зокрема, щодо строків платежу, встановлених ст. 34 Конвенції про переказний та простий вексель, відповідно до якої переказний вексель повинен бути пред'явлений до платежу протягом одного року з дня його складання. На підставі ч. 1 ст. 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Відповідно до ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги з платежу за векселем погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються з дати настання строку платежу. Стосовно виданих боржником векселів такий строк закінчився 23.03.2007 р.

Виходячи з викладеного суд першої інстанції правомірно відхилив вимоги кредитора-апелянта по векселях від 27.06.2001 р., як такі, щодо яких сплив встановлений законом строк позовної давності.

Стосовно інших вимог кредитора - за договором купівлі-продажу № 5920 від 26.09.2008 р. на суму 92295,24 грн., за договором інформаційно-консалтингових та маркетингових послуг № 8086/4 від 01.03.2004 р. на суму 4508 грн., договору купівлі-продажу № 8852 від 27.01.2005 р. на суму 51458,28 грн. боржник попросив суд застосувати положення ст. 267 ЦК України і відхилити вимоги кредитора за спливом терміну позовної давності. Клопотання про поновлення строків кредитором не подавалося. Підписання боржником акту звірки розрахунків з кредитором, у якому станом на 07.07.2008 р. відображено сальдо на користь кредитора за вказаними договорами, місцевий господарський суд обгрунтовано не визнав дією, яка свідчить про визнання боржником свого боргу перед кредитором і яка перериває перебіг строку позовної давності відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України. Акт звірки розрахунків є бухгалтерським документом, який фіксує дані бухгалтерського обліку господарюючих суб'єктів. У розумінні ж ЦК України (435-15) під дією, яка свідчить про визнання особою боргу, може розумітися часткове погашення боргу, сплата процентів, визнання претензії тощо. Крім того, зазначений акт підписаний сторонами після порушення провадження справи про банкрутство, після запровадження мораторію та публікації оголошення про дану подію в засобах масової інформації, а тому не може бути використаний в якості доказу існування конкурсних вимог.

За таких обставин справи суд першої інстанції правомірно застосував до вказаних вимог позовну давність та відхилив їх.

По вимогах за договором складського зберігання № 9858 від 19.03.2007 р. на суму 3356,46 грн. кредитором-апелянтом не надано суду будь-яких доказів на підтвердження грошового зобов'язання боржника за даною угодою. Виходячи з вимог ч.1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", місцевий господарський суд також правомірно відхилив вказані вимоги до боржника.

Апелянт-кредитор заявив вимоги по штрафних санкціях в сумі 239938,12 грн., нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України. Оскільки штраф такого виду нараховується не за порушення грошового зобов'язання, а за порушення зобов'язання з передачі товарів, виконання робіт, надання послуг, то апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що нарахування кредитором штрафу в розмірі 7% від суми грошових зобов'язань боржника є безпідставним.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Чернівецької області від 27.10.2008р. по справі №10/85/б винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105, 106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Ухвалу господарського суду Чернівецької області від 27.10.2008 року у справі №10/85/б залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в господарський суд Чернівецької області.