Державна екологічна інспекція в Полтавській області звернулася до господарського суду Полтавської області із позовною заявою до Військової частини А1356, третя особа - Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області про стягнення 11379,60 грн. (а.с.2-4).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.09.2008р. по справі №14/127 позов задоволено (а.с.83-85). Рішення мотивоване відсутністю у відповідача дозволу на спеціальне водокористування.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Військова частина А1356 звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 02.09.2008р. скасувати.

Ухвалою від 08.12.2008р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору залучено Миргородську міську раду та Головне управління державного казначейства України у Полтавській області.

Позивач та третя особа-1 скористалися наданим ст. 96 ГПК України процесуальним правом та подали відзиви на апеляційну скаргу.

Під час розгляду справи позивач та третя особа-1 заперечували проти вимог апеляційної скарги, просили залишити рішення господарського суду Полтавської області від 02.09.2008р. у справі №14/127.

Представник відповідача надіслав лист №150 від 27.01.2009р., в якому підтримав вимоги апеляційної скарги і просив розглядати справу без участі представника відповідача.

Представники відповідача третіх осіб-2,3 в засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Їх нез’явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи-1, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду виходить із наступних обставин.

На території військової частини №А1356, яка знаходиться за адресою 37601, Полтавська область, м. Миргород, вул. Багачанська, знаходяться 6 водних свердловин Бучацького водоносного горизонту (5 експлуатуються і 1 законсервована), з яких здійснюється водозабір для виробничих та інших потреб військової частини, підприємств та організацій.

24.01.2008р. Державна екологічна інспекція в Полтавській області провела перевірку відповідача з питання дотримання вимог Водного кодексу України (213/95-ВР) . За наслідками перевірки позивачем складений акт перевірки від 24.01.2008р. (а.с.6).

В акті перевірки констатовано, що відповідачу Держуправлінням екоресурсів в Полтавській області був виданий дозвіл на спецводокористування №3262 з терміном дії до 05.12.2007р., в якому встановлений ліміт забору води в кількості не більше 919,78 м. куб на добу, 332,606 тис. м. куб. на рік.

Строк дії вказаного дозволу закінчився.

За період з 05.12.2007р. по 25.01.2008р. відповідач здійснив забір води з артезіанських свердловин без дозволу на спецводокористування в об’ємі 17,4тис.куб м., що підтверджується поясненнями відповідача, журналом водообліку по формі ПОД-12, довідкою №60 від 25.01.2008р. та ін.

Позивач звернувся з позовною заявою про стягнення збитків завданих самовільним водокористуванням в розмірі 11379,60грн., що розраховано відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої Наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001р. №290 (z0044-02) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.01.2002р. за №44/6332 (z0044-02) .

Відповідач проти позову заперечує, відзив на позов та апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що згідно акту прийому-передачі від 10.03.2006р. він передав на баланс КЕВ м. Полтави визначене майно, в тому числі 6 артезіанських свердловин. Отже, відповідач посилається на те, що з 10.03.2006р. на балансі військової частини вказані свердловини не знаходиться, а лише знаходилися у військової частини №А1356 в обслуговуванні та експлуатації (а.с.16-17).

Дослідивши докази що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного суду вважає що рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення, з наступних підстав.

Згідно п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 р. N 1520 (1520-2001-п) , Державна екологічна інспекція є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінприроди і йому підпорядковується. Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань може в установленому порядку утворювати територіальні органи (п.13 Положення).

Відповідно п.п.8 п.5 Положення про Державну екологічну інспекцію, Держекоінспекція, зокрема має право, вживати в установленому порядку заходи досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно п.1 Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19 грудня 2006 р. №548 (z0119-07) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 р. за №119/13386 (z0119-07) , Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і входить до сфери його управління.

Державної екологічної інспекції в Полтавській області та Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області в межах своїх повноважень забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), забезпечення екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.

Згідно до положень ст. 109 Водного кодексу України та п.4, 5 Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, позивачами у спорах з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань водного господарства і їх органи на місцях.

Отже, до компетенції Державної екологічної інспекції в Полтавській області належить право подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, і відповідно вона є належним позивачем по даній справі.

Згідно ч.1 та 2 ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Пункт 9 ст. 44, частини 1 та 2 ст. 49 Водного кодексу України передбачають, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається зокрема Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Аналогічна за правовим змістом норма міститься в ст. 21 Кодексу України про надра.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. №321 (321-2002-п) , визначає процедуру погодження та видачі юридичним і фізичним особам дозволів на спеціальне водокористування (забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об'єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів). Дозволи видаються компетентними органами за клопотанням водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді (п.3 Порядку).

Позовні вимоги підтверджуються актом перевірки від 24.01.2008р., довідкою №60 від 25.01.2008р, відповідно до яких на території військової частини знаходяться 6 водних свердловин Бучацького водоносного горизонту, з яких 1 законсервована, а 5 експлуатуються.

З 05.12.2007р. забір води із вказаних свердловин здійснюється без дозволу на спеціальне водокористування і за період з 05.12.2007р. по 25.01.2008р. відповідач без дозволу здійснив забір води з вказаних артезіанських свердловин в об’ємі 17,4 тис. кубічних метрів (а.с. 6-7).

Факти, що містяться у зазначених документах відповідачем не спростовані.

Розрахунок збитків, завданих відповідачем внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, здійснений відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої Наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001р. №290 (z0044-02) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.01.2002р. за №44/6332 (z0044-02) .

Сума збитків відповідно до зазначеного розрахунку складає 11379,60 грн. (а.с.8-10) і її обрахунок також не спростовується відповідачем.

Таким чином, судова колегія апеляційного суду обставини, якими позивач обґрунтовує заявлений позов, вважає доведеними.

Апеляційний суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що з 10.03.2006р. на балансі військової частини спірних свердловин не знаходиться, а отже, на його думку, військова частина не є відповідачем по даній справі.

Згідно п.6 ч.3 ст. 110 Водного кодексу України, відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Частина 1 ст. 111 Водного кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

В період 05.12.2007р. по 24.01.2008р. (період, за який стягуються збитки) військова частина обслуговувала та експлуатувала спірні артезіанські свердловини, що зокрема підтверджується і наданими відповідачем Наказом командира Військової частини А1356 №23 від 31.01.2007р., листами №205 від 30.01.2007р., №01-11/01-15/230 від 07.02.2007р., №1559 від 25.07.2007р., №618 від 26.03.2008р. та іншими матеріалами справи.

Крім того, в лютому 2008р. відповідач звернувся за отриманням відповідного дозволу на спеціальне водокористування, що підтверджується листом №223 від 04.02.2008р. (а.с.68). За результатами цього звернення, відповідач отримав такий дозвіл 22.02.2008р. із зазначенням терміну дії до 12.12.2012р. (а.70-71).

Отже, саме Військова частина А1356 здійснювала спеціальне водокористування без відповідного дозволу в період 05.12.2007р. по 24.01.2008р. і є порушником правил водокористування. Посилання відповідача на ч.3 ст. 42 Водного кодексу України є безпідставним.

Такий чином, місцевий суд прийшов до вірного висновку про те, що надані позивачем докази, є достатніми, а позов про стягнення з Військової частини А1356 11379,60 грн. збитків завданих державі внаслідок самовільного водокористування, підлягає задоволенню.

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про розподіл суми збитків між Державним бюджетом України, бюджетом Миргородської міської ради та бюджетом Полтавської обласної ради, а також не бере до уваги посилання Військової частини А1356 на те, що до участі у справі не були залучені одержувачі коштів та органи, яким спірні свердловини передані у комунальну власність.

Згідно п.21 ст. 8 та п.5 ст. 59 Закону України "Про державний бюджет України на 2007р." №489-V від 19.12.2006р., кошти за збитки, заподіяні державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, розподіляється у відношенні 65 відсотків до Державного бюджету України; 10 відсотків до місцевих (сільських, селищних, міських), 25 відсотків до обласних та республіканського Автономної Республіки Крим.

Таким чином, місцевим судом додержаний порядок розподілу коштів між державним і місцевими бюджетами, які надходять в якості відшкодування збитків держави, що відбулися в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Ухвалою від 08.12.2008р. апеляційний суд в якості третьої особи без самостійних вимог залучив до участі у справі Миргородську міську раду. Головне управління державного казначейства України у Полтавській області, як орган, який одержує кошти що надходять на відшкодування завданої шкоди та відповідальний за їх розподіл, було залучене до участі в справі під час апеляційного провадження і також мало можливість скористатися своїми процесуальними правами. Посилання відповідача на незалучення місцевим судом до участі у справі КЕВ м.Полтави, на балансі якого перебували свердловини починаючи з 10.03.2006 р., є безпідставним, оскільки факт знаходження свердловин на балансі певної установи не має безпосереднього відношення до здійснення спеціального водокористування.

За наведених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 02.09.2008 р. у справі №14/127 відповідає діючому законодавству та має бути залишене без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Військової частини А1356 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 02.09.2008 р. у справі №14/127 - без змін.