Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді Якушенко Р.Є.

суддів Бородіної Л.І.

Іноземцевої Л.В.

Склад судової колегії призначено розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 08.01.2009.

при секретарі

судового засідання Яковлевій І.А.

за участю представників сторін:

від позивача Шоха С.Є., дов. №10/132-127 від 20.01.2009

від відповідача Алексюк С.М., дов. б/н від 20.01.2009

Драп"ятий Б.Є., дов. б/н від 20.01.2009

Розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Вугілля-Південь", м. Теплогорськ Луганської області

на рішення

господарського суду Луганської області

від 11.04.2006

у справі №6/63 (суддя –Василенко Т.А.)

за позовом Урядового органу державного управління –

Державної інспекції з енергозбереження, м. Київ

до відповідача Відкритого акціонерного товариства

"Стахановська збагачувальна фабрика",

м. Теплогорськ Луганської області

про стягнення 19 217 572 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.04.06 у справі №6/63 (суддя Василенко Т.А.) задоволено позов Урядового органу державного управління –Державної інспекції з енергозбереження до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вугілля-Південь", стягнуто з відповідача 19217572 грн. 00 коп. підвищеної плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів.

Справа розглядалась місцевим господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідач у справі не погодився з вказаним рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права та постановити нове рішення.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач посилався на неповне з"ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга відповідача прийнята Луганським апеляційним господарським судом до провадження також за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Під час розгляду апеляційної скарги судовою колегією апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.2000 №1039 (1039-2000-п) Урядовий орган державного управління –Державна інспекція з енергозбереження є органом владних повноважень в розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, який є чинними з 01.09.05, а тому даний спір підвідомчій адміністративному суду.

01.11.2005 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ".

Враховуючи положення пункту 6 Розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , судова колегія апеляційної інстанції ухвалою від 08.06.06 ухвалила розгляд апеляційної скарги відповідача здійснювати за правилами КАС України (2747-15) .

За результатами розгляду апеляційної скарги постановою від 31.07.06 рішення господарського суду від 11.04.06 у справі №6/63 скасовано та прийнято нову постанову про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з прийнятою Луганським апеляційним господарським судом постановою, Державна інспекція з енергозбереження подала апеляційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просила скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України переглядаючи судові рішення у даній справі дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за нормами КАС України (2747-15) , отже діяв як адміністративний суд, а тому не мав права перевіряти в апеляційному порядку законність та обґрунтованість судового рішення, яке ухвалене судом першої інстанції як господарським судом, за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , тобто судом іншої юрисдикції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.07.08 у справі №6/63 постанову Луганського апеляційного господарського суду від 31.07.06 скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 08.01.09 у відповідності до ст. 28 Закону України "Про судоустрій України" справу №6/63 передано на новий розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Якушенко Р.Є., судді - Бородіна Л.І., Іноземцева Л.В.

Ухвалою від 08.01.2009 розгляд апеляційної скарги призначено на 02.02.2009 о 10 год. 30 хв. Сторони належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, про що свідчать залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції –ухвали Луганського апеляційного господарського суду від 08.01.2009.

У судовому засіданні 02.02.2009 апеляційною інстанцією з огляду на приписи статей 25, 86, 99 Господарського процесуального кодексу України на підставі наявних в матеріалах справи доказів та пояснень представників сторін, присутніх у судовому засіданні, було винесено ухвалу про заміну відповідача у справі –Товариства з обмеженою відповідальністю "Вугілля-Південь" його правонаступником Відкритим акціонерним товариством "Стахановська збагачувальна фабрика".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що спір між сторонами у справі виник за результатами проведеної позивачем в особі його структурної одиниці –територіального управління Державної інспекції з енергозбереження 18.08.2003 перевірки ефективності використання відповідачем паливно-енергетичних ресурсів, якою встановлено нераціональні (неефективні) витрати відповідачем у 2003 році палива-концентрату в обсязі 80140 тон внаслідок недодержання технологічної дисципліни, що в грошовому вимірі становить 9 608 786 грн. при прейскурантній вартості 1 тони концентрату 119,90 грн.

На підставі вказаного акту винесено постанову №18-12/2-1 від 21.01.04, якою застосовано до відповідача подвійну плату за виявлені перевитрати паливно-енергетичних ресурсів в сумі 19 217 572 грн. (9 608 786 х 2) та зобов’язано відповідача внести до державного бюджету України підвищену плату протягом 30 днів з дня винесення постанови.

Відповідач не сплатив подвійну плату за виявлені перевитрати паливно-енергетичних ресурсів, що і стало підставою для звернення позивача у лютому 2006 року до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 19 217 572 грн.

Позов подано позивачем за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Спір розглянуто господарським судом по суті та винесено рішення від 11.04.06 за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , яким задоволено позов у повному обсязі.

Переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку судова колегія вважає, що даний спір не підвідомчій господарському суду з наступних підстав.

Згідно зі статтею 22 Закону України від 07.02.2002 № 3018-ІІІ "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Відповідно до статей 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження коли склад учасників спору відповідає вимогам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

За змістом статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду,

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

У рекомендаціях президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначається, що у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами:

- по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , іншими актами господарського і цивільного законодавства,

- по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Із матеріалів справи вбачається, що правовідносини сторін регулюються Законом України "Про енергозбереження" №74/94-ВР від 01.07.1994 (74/94-ВР) зі змінами у стані на 2006 рік, Порядком проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, затвердженого Наказом Державного комітету України з енергозбереження 25.09.2000 за №653/4874 (z0653-00) , Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.1993 №699 (699-93-п) "Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві" з додатком.

Державна інспекція з енергозбереження, позивач у справі, відповідно до Положення про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.2000 №1039 (1039-2000-п) –є органом державного управління у сфері енергозбереження.

З 01.09.2005 набрав чинності КАС України (2747-15) , пунктом п. 7 ст. 3 якого визначено, що суб’єкт владних повноважень –орган державної влади, орган місцевого самоврядування, іхня посадова чи службова особа, інший суб"єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, Державна інспекція енергозбереження, позивач у справі, є суб’єктом владних повноважень у правовідносинах, що виникли між сторонами за позовом.

Як встановлено п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

За таких обставин даний спір підвідомчий розгляду в адміністративних судах України.

Згідно з абзацом першим пункту 6 розділу VII КАС України (2747-15) "Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 N 2953-IV (2953-15) ) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Таким чином, позивач звертаючись до господарського суду у лютому 2006 року вже повинен був подати адміністративний позов за правилами КАС України (2747-15) .

А відтак, суд першої інстанції помилково порушив провадження у справі №6/63, прийняв позовну заяву Державної інспекції з енергозбереження до розгляду та прийняв рішення від 11.04.06 за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідно до п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, як що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи викладене судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з інших підстав, ніж в ній зазначені, а рішення господарського суду від 11.04.06 у справі №6/63 скасуванню, з прийняттям судового рішення про припинення провадження у справі.

Судова колегія звертає увагу сторін, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до пункту 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" №7-93 від 21.01.1993 (7-93) сплачене позивачем, Державною інспекцією з енергозбереження, за подачу позову державне мито за платіжними дорученнями №1517 від 07.12.2005 на суму 1500 грн. 00 коп. та №44 від 30.01.2006 на суму 24000 грн. 00 коп. через управління Державного казначейства у м. Києві підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 49, п. 1 ст. 80, 99, 101, п. 2 ст. 103, п.4 ч.1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вугілля-Південь" на рішення господарського суду Луганської області від 11.04.2006 у справі №6/63 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 11.04.2006 у справі №6/63 скасувати.

3. Провадження у справі №6/63 припинити.

4. Повернути Державній інспекції з енергозбереження, м. Київ, вул. Краківська, 17, ідентифікаційний код 21655283 з Державного бюджету України державне мито в сумі 25500 грн. 00 коп., сплачене за платіжними дорученнями №1517 від 07.12.2005 на суму 1500 грн. 00 коп. та №44 від 30.01.2006 на суму 24000 грн.

Підставою для повернення державного мита є дана постанова, скріплена печаткою суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.