ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
ПОСТАНОВА
Іменем України
29.01.2009 року Справа № 11/158
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs3713476) )
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Єжової С.С.
суддів Бойченка К.І.
Журавльової Л.І.
секретар
судового засідання Шабадаш Д.С.
та за участю
представників сторін:
від позивача головний юрисконсульт Бережний Р.В.,
довіреність №238/10 від 31.12.2008;
від відповідача начальник відділу юридичної, правової
та договірної роботи Кузьмін Ю.Л.,
довіреність №130 від 25.12.2008;
юрисконсульт Голіков І.С., довіреність №13
від 25.12.2008;
розглянувши
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
по газопостачанню та газифікації
"Луганськгаз", м.Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 28.10.2008
по справі №11/158(суддя –Москаленко М.О.)
за позовом Дочірньої компанії "Газ України"
Національної акціонерної компанії
"Нафтогаз України", м.Київ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства
по газопостачанню та газифікації
"Луганськгаз", м.Луганськ
про стягнення 8167000 грн. 90 коп.
В С Т А Н О В И В:
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ звернулася до господарського суду Луганської області з позовом до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м.Луганськ про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 8167000 грн. 00 коп. за неналежне виконання умов договору №04/01-839 від 28.12.2001 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації.
Рішенням господарського суду Луганської області від 28.10.2008 позов задоволений повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 28.10.2008 відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м.Луганськ звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм діючого законодавства.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 13.11.2008 відповідно до ст. 28 Закону України "Про судоустрій України" для розгляду апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 28.10.2008 по справі №11/158 призначена судова колегія у складі: Єжова С.С.- суддя –головуючий, Бойченко К.І. - суддя, Журавльова Л.І.–суддя.
Позивач відзивом №901/03 від 10.12.2008 вимоги апеляційної скарги відхилив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
Розгляд справи був призначений на 11.12.2008. Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.12.2008 за згодою представників сторін була оголошена перерва до 23.12.2008. В судовому засіданні 23.12.2008 розгляд справи відкладений на 12.01.2009, а потім на 29.01.2009. Постанова приймається 29.01.2009.
Ухвалою голови Луганського апеляційного господарського суду від 12.01.2009 по справі №11/158 строк розгляду апеляційної скарги продовжений на один місяць до 13.02.2009.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст. 99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд Луганської області в обґрунтування своїх висновків посилається на наступне.
28.12.2001 між сторонами у даній справі був укладений договір № 04/01-839 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації (далі за текстом –договір).
У відповідності з умовами пункту 1.1 договору позивач (Компанія) надав, а відповідач (Користувач) прийняв у тимчасове користування на умовах, визначених договором, державне майно, яке не підлягає приватизації і використовується для забезпечення транспортування та розподілу природного газу, а саме: розподільні газопроводи, споруди на них і транспортні засоби спеціального призначення, які передані позивачеві у користування згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (747-98-п) ).
Умовами пункту 5.2 договору його сторони встановили, що відрахування на розвиток майна здійснюються у розмірі, що складає 50% від чистого прибутку, отриманого від використання майна відповідачем протягом року, і який залишається після сплати податків та обов’язкових зборів, але не менше 4% від його залишкової вартості.
Додатками №№1,2,3,4 до договору (т.1, а.с. 32 –35) встановлені форми подання відповідачем звітності за результатами використання орендованого майна.
Майно, що є предметом договору, передане позивачем відповідачеві за відповідним актом приймання –передачі (т.1, а.с. 32).
Відповідно до Звіту про виконання Договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, за 2007 рік (т.1, а.с. 36-42) для використання згідно пункту 5 договору за узгодженим планом повинні були бути спрямовані грошові кошти у розмірі 7450801 грн. 00 коп.
За доводами позивача, фактично згідно умов пункту 5 договору у редакції додаткової угоди № 2 відповідачем на користь позивача були перераховані грошові кошти у розмірі 3367300 грн. 00 коп., заборгованість склала 4083500 грн. 00 коп.
Відповідно до умов пункту 6.4 договору у редакції укладеної сторонами додаткової угоди №2 від 27.12.2006 до договору (т.1, а.с. 24-31) у разі невиконання (неповного виконання) плану відновлення та розвитку майна відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі двократної суми недовиконання плану відновлення та розвитку майна.
Виходячи з умов пункту 6.4 договору позивачем до стягнення з відповідача заявлено штраф у розмірі двократної суми заборгованості у сумі 8167000 грн. 00 коп.
Судова колегія вважає, що господарський суд при розгляді даної справи неповно з’ясував обставини справи і надав невірну оцінку наявним у справі обставинам, враховуючи наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів встановлені ст. 16 Цивільного кодексу України.
Правовідносини сторін регулюються нормами Цивільного і Господарського кодексів України (436-15) , іншими законодавчими актами, які регулюють дане питання.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначені підстави виникнення прав та обов'язків, до яких віднесені договори та інші правочини.
Стаття 509 Цивільного кодексу України надає поняття зобов'язання та підстави його виникнення з посиланням на ст. 11 Цивільного кодексу України.
Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Позивачем заявлені позовні вимоги на підставі п.п.5.2 та 6.4 договору №04/01-839 від 28.12.2001 в редакції додаткової угоди №2 від 27.12.2006 до даного договору.
В преамбулі договору № 04/01-839 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації від 28.12.2001 вказано, що підставою для укладення даного договору є постанова Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (747-98-п) "Про утворення НАК "Нафтогаз України", угода про використання державного майна, яке не підлягає приватизації від 04.02.1998 № 76, укладена між Фондом державного майна України та НАК "Нафтогаз України", та угода про користування державним майном, яке не підлягає приватизації від 28.12.2001 № 14/1127, укладена між НАК "Нафтогаз України" та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".
Позивачем на вимогу апеляційної інстанції надані копії вищевказаних угод № 76 від 04.02.1998 та 14/1127 від 28.12.2001, які узгоджені Міністерством Економіки України та Держнафтогазпромом.
Пунктом 1.1 ст.1 угоди № 76 від 04.02.1998 Фонд державного майна України як представник власника передає, а НАК "Нафтобаз України" приймає на себе зобов’язання щодо виконання функцій оперативного управління державним майном, яке не підлягає приватизації, знаходиться на балансі і не увійшло до статутного фонду підприємств, що входять до складу НАК "Нафтогаз України".
Виходячи із даного пункту угоди № 76 від 04.02.1998 державне майно передано НАК "Нафтогаз України" для виконання функцій оперативного управління державним майном.
Стаття 137 Господарського кодексу України визначає, що правом оперативного управління визначається речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, яке закріплено за ним власником (уповноваженим органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим органом).
Права та обов’язки сторін визначені у ст. 2 угоди № 76 від 04.02.1998.
Підпунктом 1 пункту 2.4 даної угоди на компанію покладений обов’язок використовувати отримає майно тільки за його цільовим призначенням із забезпеченням ефективного виконання відновлення і збереження майна.
Статтею 3 даної угоди визначений порядок розрахунків, за яким отримані за використання майна доходи належать компанії за винятком 50% державної частини чистого прибутку, отриманого від використання майна.
Компанії надане право використовувати державну частку прибутку без її перерахування до бюджету на реконструкцію та технічний розвиток підприємств, на балансі яких знаходиться майно, за погодженням з Міністерством Економіки України згідно узгоджених з балансоутримувачем планів реконструкції та технічного розвитку майна.
Пунктом 3.3 статті 3 угоди сторони встановили, що у разі незадовільного або нецільового використання коштів державної частки прибутку, Компанія зобов’язана перерахувати суму вказаних коштів та сплатити штраф в розмірі двократної суми, по якій були допущені порушення.
Виходячи із вищевикладеного, власник державного майна (його повноважений орган) чітко визначив межі оперативного управління державним майном, та порядок розрахунків за використання цього майна, який проводиться від чистого прибутку, отриманого від використання даного майна.
Угода № 14/1127 від 28.12.2001 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації НАК "Нафтогаз України" та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" укладена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (747-98-п) "Про утворення НАК "Нафтогаз України", та угоди про використання державного майна, яке не підлягає приватизації від 04.02.1998 № 76 між НАК "Нафтогаз України" та Фондом державного майна України.
Відповідно до пункту 1.1 ст.1 даної угоди Компанія передає, а користувач приймає у тимчасове користування державне майно, яке не підлягає приватизації і використовується для забезпечення транспортування та розподілу природного гаду.
Стаття 4 угоди визначає права та обов’язки сторін за цією угодою і підпунктом 4.4.4 цієї статті визначено обов’язок Користувача укласти відповідні договори про використання державного майна, зазначеного у пункті 1 цієї угоди, з підприємствами –балансоутримувачами, до яких відноситься і відповідач по даній справі –ВАТ по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" згідно додатку №1 до цієї угоди.
Статтею 5 даної угоди встановлений порядок розрахунків, згідно якого отримані від користування майном доходи належать підприємствам балансоутримувачам, за винятком відрахувань на розвиток майна та амортизаційних відрахувань і визначено, що відрахування на розвиток майна здійснюється у розмірі 50% чистого прибутку отриманого від використання майна підприємствами балансоутримувачами протягом року, але не менш 4% його залишкової вартості, а також визначена відповідальність за нецільове використання цих коштів.
26.11.2002 між НАК "Нафтогаз України" та позивачем укладена додаткова угода № 1 до угоди 14/1127 від 28.12.2001, згідно якої ст.5 угоди викладена в новій редакції.
Пунктом 5.2 ст.5 додаткової угоди визначено, що відрахування на розвиток майна - це частина прибутку, яка становить 50% чистого прибутку, отриманого від використання майна.
Стаття 141 Господарського кодексу України встановлює особливості правового режиму державного майна у сфері господарювання.
Статтею 142 Господарського кодексу України визначено, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Порядок використання прибутку державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких більше 50% акцій належить державі, здійснюється відповідно до ст.75 цього Кодексу.
Пунктом 8 ст. 75 Господарського кодексу України визначено, що державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю, до яких віднесені амортизаційні фонди, фонд розвитку виробництва та інші.
Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.
Аналізуючи умови угод № 76 від 04.02.1998, № 14/1127 від 28.12.2001 та додаткової угоди від 26.11.2002 договору № 04/01-839 від 28.12.2001 та додаткової угоди № 2 від 27.12.2006 до даного договору відрахування на розвиток майна здійснюється від наявності чистого прибутку, отриманого від використання державного майна, яке на підлягає приватизації.
А оскільки ці відрахування здійснюються від отриманого прибутку, виконання плану відрахувань та відповідальність за його виконання також залежить від наявності у балансоутримувача прибутку для здійснення відрахувань.
Таким чином, судова колегія вважає, що враховуючи приписи ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем повинно бути доведено невиконання плану відрахувань на розвиток майна при наявності у відповідача чистого прибутку.
Позивачем факт наявності у відповідача прибутку не доведено.
У той же час відповідач надав звіт за 2007 рік, згідно якого прибуток на підприємстві відсутній.
Крім того, враховуючі приписи ст. 137 Господарського кодексу України позивач повинний довести надання йому власником майна права використовувати державне майно на комерційній основі і стягувати штрафні санкції на свою користь, що не передбачено умовами угоди №76 від 04.02.1998.
За таких підстав судова колегія вважає, що у позивача відсутні як правові, так і делеговані, підстави вимагати від відповідача сплату штрафу у розмірі 8167000 грн. на підставі п.5.2 та п.6.4 договору №04/01-839 від 28.12.2001 в редакції додаткової угоди №2 від 27.12.2006.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита відносяться на позивача – Дочірню компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ.
У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 85, 99, п.2 ст. 103, п.1 ч.1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 28.10.2008 по справі №11/158 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 28.10.2008 по справі №11/158 –скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У задоволенні позову відмовити.
5. Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ, вул.Полуденка, 1, код 31301827 на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м.Луганськ, вул.Шевченко, 102, код 05451150 державне мито за апеляційним провадженням в сумі 12750 грн. 00 коп.
6. Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя С.С. Єжова
Суддя К.І. Бойченко
Суддя Л.І. Журавльова
Помічник судді С.І.Заєць