розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008р. у справі № 21/205-08

за позовом державного підприємства матеріально-технічного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ

до державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ

про стягнення 2 047 грн. 60 коп.

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ, звернулось з позовом до державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ, про стягнення 2 047,60 грн. боргу за поставлені нафтопродукти.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008 року по справі №21/205-08 (суддя Алмазова І.В.) позов задоволено, оскільки позовні вимоги в частині стягнення боргу підтверджено наданими доказами.

Не погодившись із рішенням, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення господарського суду Дніпропетровської області скасувати, а в позові відмовити, посилаючись на наступні обставини.

Судом не надано належної оцінки та недосліджене посилання залізниці щодо наявності нестачі палива.

Також скаржник зазначив, що судом не надано чіткого правового обґрунтування, чому саме посилання залізниці на наказ № 329-Ц від 30.04.2004 року "Про порядок розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між Державним підприємством "Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи" є неналежним.

Вантаж було прийнято до перевезення Південною залізницею, а не Придніпровською, яка не може нести відповідальність за невідповідність фактичної ваги з даними, зазначеними у накладних. В даних випадках всі цистерні прибули з непошкодженими ЗПУ, справними, без ознак течі, з чого можливо зробити висновок –доступу до вантажу під час прямування цистерн не було.

Позивач вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

30.12.2005 року між державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (постачальник) та державним підприємством "Придніпровська залізниця" (замовник) було укладено договір на постачання нафтопродуктів №ЦХП –20206 (далі договір) (Додаткова угода № 2 від 01.06.2006 року і Специфікація № 3 до нього).

У відповідності до пункту 1 договору, постачальник зобов’язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, названі в подальшому "Товар", найменування, марка, ціна і кількість яких вказана в специфікаціях, які є невід’ємними частинами договору.

Умови розрахунків за поставлений товар обумовлені розділом 6 договору, де вказано, що для проведення розрахунків постачальник надає покупцю рахунок-фактуру, податкову накладну та сповіщення "авізо" на товар, який було поставлено покупцю. Розрахунок за товар здійснюється протягом двох днів з дати отримання відповідних документів, згідно з наказом Укрзалізниці № 329-ЦЗ від 30.04.2004 року "Про затвердження "Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між державним підприємством "Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи", шляхом акцепту сповіщення "авізо" на поставлений товар, який є обов’язковим для виконання обома сторонами.

Пунктом 1.1 Порядку визначено, що на державне підприємство "Укрзалізничпостач" покладені функції централізованого забезпечення підприємств залізничного транспорту товарно-матеріальними цінностями. Товарно-матеріальні цінності, які закуповуються ЦХП у постачальників відвантажуються постачальниками безпосередньо підприємствам залізничного транспорту, тобто транзитом.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку, відносини між залізницями та державним підприємством "Укрзалізничпостач", щодо постачання товарно-матеріальних цінностей регулюються шляхом укладання договорів.

За специфікацією № 3 до договору сторонами узгоджено поставку переліку нафтопродуктів на загальну суму 11 583 267,90 грн.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу нафтопродукти на загальну суму 1 793 574,36 грн., що підтверджено квитанціями про приймання вантажу № 32553048, 32553049, 32553050, 32553051, 32553052, 32553053, 32553054, 32553055.

Пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що поставка товару підтверджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі, який покупець повинен підписати і повернути постачальнику протягом 5 (п’яти) робочих днів після його отримання.

Залізниця оплатила позивачу продукцію, відповідно до вимог пункту 6.2 вказаного договору, який передбачає оплату тільки фактично отриманої продукції, що відповідає пунктам 2.2, 2.6.1 Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між державним підприємством "Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи, затвердженого наказом Укрзалізниці № 329-ЦЗ від 30.04.2004 року у сумі 1 791 526,76 грн.

Пунктом 5 Інструкції П-6 встановлено, що в усіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюється пошкодження чи порча вантажу, невідповідність найменування чи ваги вантажу та кількості місць, зазначених у транспортному документі, а також у всіх інших випадках, коли це передбачено правилами, які діють на транспорті, вантажоодержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту, а у разі неправомірної відмови органу транспорту від складання комерційного акту, вантажоодержувач зобов'язаний відповідно до діючих на транспорті правил оскаржити цю відмову та здійснити приймання продукції у порядку, передбаченому даною інструкцією.

При прибутті цистерн на станції призначення, залізницею складені відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України 28.05.2002 року №334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за №567/6855 (z0567-02) , комерційні акти, а саме: БМ №729079/25 від 21.03.2006 року; БН №745762/13 від 22.03.2006 року.

Як вбачається з комерційних актів та актів про технічний стан вагонів, вагони прибули у справному стані, за справними ЗПУ вантажовідправника (який завантажував цистерни своїми засобами без участі залізниці), без слідів доступу до вантажу сторонніх осіб, тобто перевезення було справним, і недостача виникла не з вини перевізника - вантажоодержувача –державного підприємства "Придніпровська залізниця".

Відповідачем надано для підтвердження виявлення нестачі дизельного палива на станції Мелітополь та Інкерман Придніпровської залізниці також і Акти приймання нафтопродуктів за кількістю форми 5-НП №19 від 21.03.2006 року та №12 від 23.03.2006 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно до пункту 30 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (z0861-00) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року №862/5083 (z0862-00) , у разі встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знизилась його вартість, залізниця за власною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує експертів бюро товарних експертиз.

Експертиза провадиться в присутності начальника станції (його заступника або іншого працівника, уповноваженого начальником станції).

Надані позивачем акти експертизи до уваги не приймаються з наступних підстав.

Окрім договору поставки від 30.12.2005р. за №ЦХП–20206 ПР/Т-06230/НЮ від 01.02.2006р., укладеним між ДП матеріально-технічного транспорту України "Укрзалізничпостач" та ДП "Придніпровська залізниця", позивачем, відповідно до ст.6 Статуту залізниць України, укладений також договір перевезення із залізницею на користь третьої особи –одержувача (ДП "Придніпровська залізниця").

Частиною другою ст. 908 Цивільного кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, а також пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, що складаються станціями залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси та кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою даним, що зазначені у транспортних документах.

Частиною другою статті 34 господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які, відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вже зазначалось вище, відповідачем надані належні докази недостачі –комерційні акти. Складання актів експертизи при відправленні вантажу без участі представників залізниці не передбачено ні укладеним між сторонами договором, ні чинним законодавством.

Отже, відповідач правомірно не сплатив вартість недопоставленого дизельного палива (які склали недостачу) на суму 2 047,60 грн., оскільки надав належні докази поставки позивачем продукції з недостачею.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки залізниця здійснила оплату продукції відповідно до умов договору, і до вищевказаного Порядку, який прийнятий Укрзалізницею, і є обов’язковим для виконання позивачем та відповідачем по справі.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на позивача.

На підставі викладеного, та, керуючись статтями 49, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2008 року по справі № 21/205-08 скасувати.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного підприємства матеріально-технічного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ, на користь державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ, 51,00 грн. державного мита за перегляд справи по апеляційній скарзі, видати наказ.