Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2008 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір від 07.07.2006 оренди земельної ділянки площею 14 кв.м. поАДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування діючого торгівельного кіоску з продажу продовольчих товарів, який укладений між Шевченківською районною у м. Києві радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 14 кв.м. наАДРЕСА_1, звільнивши її від кіоску. Стягнуто з Шевченківської районної у м. Києві ради в дохід державного бюджету України 42,50грн. державного мита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід державного бюджету України 42,50грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачі звернулися з апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду, в яких зазначають, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права та без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому просять рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, апеляційний господарський суд, вважає можливим розглянути справу у відсутності прокурора та представників позивача за наявними матеріалами справи, який було повідомлено належним чином.

Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 60 Закону України"Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції районних у містах рад відносять повноваження приймати рішення з питань регулювання земельних відносин в межах і порядку, визначених цими та іншими законами та відповідно делегування повноважень місцевими адміністраціями.

Рішенням Київської міської ради від 08.06.2000 року № 164/885 (ra0164023-00) "Про передачу окремих повноважень районним в м. Києві радам з питань регулювання земельних відносин" районним в м. Києві радам передано повноваження щодо передачі в оренду земельних ділянок для тимчасового розміщення малих архітектурних форм.

Крім того, зобов'язано районні в м. Києві ради здійснювати контроль за використанням та охороною земель, додержання земельного законодавства та приймати рішення про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та знесення самовільно збудованих будівель і споруд без відшкодування витрат, здійснених за час незаконного користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

29.06.2006 року рішенням Шевченківської районної в м. Києві ради № 32 затверджено"Положення про порядок передачі в оренду земельних ділянок на території Шевченківського району м. Києва".

Рішенням Шевченківської районної в м. Києві ради від 21.02.2006 року № 686 відповідачу-2 суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 було передано в тимчасове користування земельну ділянку.

На підставі даного рішення 07.07.2006 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 був укладений договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 1.1 даного договору Шевченківська районна в м. Києві рада передає, а СПД ОСОБА_1 приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 14 кв.м. за рахунок земель не наданих у власність чи користування.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що земельна ділянка надається на умовах короткострокової оренди для експлуатації та обслуговування діючого торгівельного кіоску з продажу продовольчих товарів на АДРЕСА_1 терміном до 31.01.2009 року.

Даний договір зареєстровано в книзі договорів оренди земельних ділянок Шевченківської районної у м. Києві ради 07.07.2006 року № 157.

Київський природоохоронний прокурор, подаючи позов в інтересах держави в особі Київської міської ради про визнання недійсним правочину, зазначає, що вказаний договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений з порушенням вимог Конституції України (254к/96-ВР) та інших законодавчих актів України.

Так, спірний договір не пройшов процедури реєстрації, як того вимагає чинне законодавство, в Київській міській державній адміністрації та договір не відповідає по формі Типовому договору оренди землі, затвердженому Постановою Кабінету міністрів України від 03.03.2004 року № 220 (220-2004-п) .

Колегія суддів не погоджується з даними твердженнями, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 18, 20 Закону України"Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації та набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до п.п. 2,3, 12-14 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок, воно проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів.

Відповідно до Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.12.2002 року № 182/342 (ra_182023-02) , дане управління організовує видачу державних актів на право власності на землю і право користування землею, оформлення та видачу договорів оренди земельних ділянок та здійснює їх реєстрацію.

Згідно з рішенням Київської міської ради від 29.05.2003 року № 433/593 (ra0433023-03) "Про забезпечення ефективного землекористування в місті Києві" Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) доручено у повному обсязі здійснювати підготовку документів, що посвідчують право власності та право користування, відповідно до п."з" ст. 9 та п."є" ст. 184 Земельного кодексу України.

Таким чином, саме до повноважень Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) належить здійснення державної реєстрації договорів оренди землі.

Крім того, позивач в позовній заяві зазначав, що договір оренди землі, укладений між відповідачами, не відповідає по формі Типовому договору оренди землі, затвердженому Постановою Кабінету міністрів України від 03.03.2004 року № 220 (220-2004-п) , а саме не визначені істотні умови договору такі як: строк та умови сплати орендної плати, умови та строки передачі землі орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцю тощо.

Проте дані твердження не приймаються колегією суддів виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами (стороною) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 статті 203 ЦК України.

В даному випадку при укладанні договору оренди землі ані відповідачем-1, ані відповідачем 2 не були порушені вимоги статті 203 ЦК України.

Крім того, факт виконання сторонами повністю чи частково своїх обов'язків за договором підтверджує згоду сторін на його укладання.

Відповідачем-2 умови договору виконуються належним чином, вчасно та в повному обсязі сплачується орендна плата за користування земельною ділянкою, і рішення про надання земельної ділянки в оренду чинне та ніким не скасоване.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також позивач зазначав, що в спірному договорі в супереч вимогам чинного законодавства України не зазначений розмір орендної плати.

Проте з даним твердження колегія суддів не погоджується, оскільки в п. 2.1 договору оренди земельної ділянки зазначено, що плата за землю вноситься землекористувачем згідно закону"Про плату за землю" (2535-12) у вигляді орендної плати у розмірі 1,5% грошової оцінки землі, яка визначається довідкою Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) на рік.

Таким чином, договір оренди земельної ділянки відповідає нормам чинного законодавства України та умови даного договору ніяким чином не порушують інтереси Київської міської ради, а тому позовні вимоги Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про визнання правочину - договору оренди земельної ділянки недійсним не підлягають задоволенню.

Отже, рішення Шевченківської районної у м. Києві раді від 21.02.2006 року № 686 яке було підставою для укладення договору оренди земельної ділянки від 07.07.2006 на час розгляду справи є чинним.

Таким чином, оспорюваний договір оренди земельної ділянки 07.07.2006 було укладено з дотриманням вимог чинного законодавства, підстави для визнання договору оренди земельної ділянки недісним відсутні.

Матеріалами справи не підтверджено, щодо недотримання відповідачами вимог чинного законодавства при укладанні договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, враховуючи викладене, апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Шевченківської районної у місті Києві ради задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2008 підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 101, п. 2 ст. 103, ч. 1 п. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Шевченківської районної у місті Києві ради задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2008 скасувати. В позові відмовити повністю.