розглянувши апеляційну скаргу Спільного українсько-англійського підприємства "WOG "Західна нафтова група"у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі СП "WOG "Західна нафтова група"у формі ТзОВ), б/н від 17.10.2008р.

на рішення Господарського суду Волинської області від 09.10.2008р.

у справі № 1/116-71 (01-14/130)

за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція"(надалі ДП НАЕК "Енергоатом"в особі ВП "Ужно-Українська АЕС"), м.Южноукраїнськ Миколаївської області

до відповідача: СП "WOG "Західна нафтова група"у формі ТзОВ, м.Луцьк

про: зобов’язання заборонити експлуатацію АЗС,

за участю представників сторін:

від позивача: Сивобородько В.М. –представник (довіреність №311665 від 02.09.2008р.)

від відповідача: Мовшук С.В.–представник (довіреність №48 від 16.01.2009р.)

Права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 28 ГПК України учасникам судового засідання роз’яснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від представників не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 09.10.2008р. у справі №1/116-71 (01-14/130) (суддя Гончар М.М.) позовні вимоги ДП НАЕК "Енергоатом"в особі ВП "Южно-Українська АЕС"до СП "WOG "Західна нафтова група"у формі ТзОВ задоволено. Заборонено СП "WOG "Західна нафтова група"у формі ТзОВ експлуатацію автозаправної станції в районі бувшого поста ДАІ в місті Южноукраїнську до отримання дозволу на експлуатацію АЗС в Державного комітету ядерного регулювання України та погодження з експлуатуючою організацією - ДП НАЕК "Енергоатом"в особі ВП "Южно-Українська АЕС". Стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що будівництво та введення в експлуатацію автозаправної станції в районі бувшого поста ДАІ в місті Южноукраїнську суперечить статті 45 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", оскільки ТзОВ "Західна нафтова Група"дозволу ДКЯР України та погодження ДП НАЕК "Енергоатом"на розміщення АЗС в санітарно-захисній зоні АЕС суду не представило.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подало апеляційну скаргу, в якій скаржник рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, скаржник зазначає: суд дійшов безпідставного висновку, що автозаправний комплекс знаходиться у санітарно-захисній зоні; судом не взято до уваги договору оренди земельної ділянки від 18.06.2007 р., укладеного між Южноукраїнською міською радою та СП "WOG "Західна нафтова група"та зареєстрованого в Миколаївській регіональній філії ЦДЗК ДК України за № 040700300171. Крім того, скаржник вказує на те, що в ЗУ "Про використання ядерної енергії та ядерну безпеку" не визначено суб’єкта, який повинен отримувати дозвіл на експлуатацію АЗС ДКЯР України та погодження з експлуатуючою організацією, а тому, на думку останнього, відповідачем по справі повинна бути Южноукраїнська міська рада, яка і повинна отримувати дозвіл.

Позивач в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечує, рішення господарського суду вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської ради народних депутатів від 19.04.1995 року №90 виробничому об’єднанню "Південно-Українська атомна електростанція"надана в постійне користування 26,68 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування.

На підставі зазначеного рішення складений державний акт, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за ЮК №47А (а.с. 20-23).

Рішенням виконкому міської ради від 30.01.2002 року за № 21 змінено назву землекористувача на ДП НАЕК "Енергоатом".

Рішенням Южноукраїнської міської ради №330 30.05.2007р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СП "Західна нафтова група"у формі ТзОВ в довгострокову оренду для комерційного використання під розміщення та обслуговування автозаправної станції в районі бувшого поста ДАІ в місті Южноукраїнську, затверджено проект землеустрою про відведення земельної ділянки для зазначених цілей і надано товариству в довгострокову оренду терміном на 10 років земельну ділянку для комерційного використання загальною площею 1 га із земель державної власності, які не надані у власність та постійне користування (а.с. 94-95).

З матеріалів справи вбачається, що дана земельна ділянка частково розміщена на землях площею 26,68 га, що надані ДП НАЕК "Енергоатом"в постійне користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-МК №002138 від 19.04.1995р., що підтверджується також листом №1119-400-714 від 11.11.2008р. Головного управління Держкомзему у Миколаївській області (долучений до матеріалів апеляційного провадження).

Враховуючи вид діяльності позивача, відповідно до Положення про ВП "Южно-Українська АЕС"ДП "НАЕК "Енергоатом", у даному випадку мають бути застосовані спеціальні норми Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (39/95-ВР) (а.с. 68).

Так, відповідно до ч.3,4 ст. 45 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку"у місцях розташування ядерної установки чи об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, встановлюються санітарно-захисна зона і зона спостереження. Розміри і межі зазначених зон визначаються у проекті згідно з нормами, правилами і стандартами у сфері використання ядерної енергії, узгоджуються з органами державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки і затверджуються місцевими Радами народних депутатів. У санітарно-захисній зоні і зоні спостереження повинен здійснюватися контроль за радіаційним станом.

У санітарно-захисній зоні забороняється розміщення жилих будинків та громадських споруд, дитячих та лікувально-оздоровчих установ, а також промислових підприємств, об'єктів громадського харчування, допоміжних та інших споруд, не пов'язаних з діяльністю ядерної установки або об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами (ч.5 ст. 45 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 45 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку"використання для народногосподарських цілей земель і водоймищ, розташованих у санітарно-захисній зоні, можливе лише з дозволу органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки за погодженням з експлуатуючою організацією за умови обов'язкового проведення радіологічного контролю продукції, яка виробляється.

З ст. 1 Закону України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії"вбачається, що орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки - центральний орган виконавчої влади, спеціально уповноважений Кабінетом Міністрів України здійснювати державне регулювання ядерної та радіаційної безпеки.

З листа №09-16/171 від 14.01.2009р. Державного комітету ядерного регулювання України вбачається, що даний орган Державного комітету ядерного регулювання дозвіл на розміщення та експлуатацію автозаправної станції СП "WOG "Західна нафтова група"у формі ТзОВ не видав (долучений до матеріалів апеляційного провадження).

Суд апеляційної інстанції погоджується з твердженнями скаржника про те, що відведення земельної ділянки, проектування, будівництво та введення об’єкта АЗС в експлуатацію проводилось у відповідності до вимог законодавства про місцеве самоврядування, земельного та будівельного законодавства. Проте, відповідачем не враховано, що земельна ділянка, на якій розташований автозаправний комплекс, знаходиться в межах санітарно-захисної зони, тому використання її повинно здійснюватись із застосуванням спеціальних норм Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (39/95-ВР) .

Твердження СП "WOG "Західна нафтова група"про те, що в ЗУ "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку (39/95-ВР) не визначено суб’єкта, який повинен отримувати дозвіл на експлуатацію АЗС ДКЯР України та погодження з експлуатуючою організацією, а тому, на думку останнього, відповідачем по справі повинна бути Южноукраїнська міська рада, яка і повинна отримувати дозвіл, не заслуговують на увагу суду, оскільки в законі чітко визначено (ч.6 ст.45), що дозвіл в органах державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки повинна отримувати особа, яка використовує земельну ділянку (тобто, відповідач по справі) за погодженням з експлуатуючою організацією (позивачем по справі).

Таким чином, виходячи з аналізу вищезгаданих законодавчих актів та враховуючи те, що спірний об’єкт розташований в межах санітарно-захисної зони, колегія суддів апеляційної станції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що для експлуатації автозаправної станції СП "WOG "Західна нафтова група"у формі ТзОВ необхідно отримати дозвіл ДКЯР України та погодження ДП НАЕК "Енергоатом".

Оскільки чинним законодавством України не передбачено будь-яких штрафних санкцій за невиконання ЗУ "Про використання ядерної енергії та ядерну безпеку", суд погоджується з договодами позивача, що експлуатація АЗС неможлива без спеціального обстеження відповідних органів, які несуть відповідальність за радіаційну безпеку, так як знаходиться в санітарно-захисній зоні, а тому позовні вимоги про заборону СП "WOG "Західна нафтова група"експлуатацію автозаправної станції до отримання дозволу на експлуатацію АЗС в Державного комітету ядерного регулювання України та погодження з експлуатуючою організацією - ДП НАЕК "Енергоатом"в особі ВП "Южно-Українська АЕС"є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.