Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В., Зубкова Т.П., Кричмаржевський В.А.

при секретарі судового засідання Шерник О.В.

за участю представників сторін:

від позивача – Небрат Л.П., довіреність №1-9/128 від 22.05.2008р. начальник юридичного відділу;

від відповідача не з’явився;

від третьої особи -1 не з’явився;

від третьої особи -2 не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 10/326-08 та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", м.Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 28.10.2008р. у справі № 10/326-08

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Компанія "Дніпро", м.Херсон

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", м.Херсон

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Херсонське державне бюро технічної інвентаризації, м.Херсон

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління земельних ресурсів м.Херсона, м.Херсон

про вилучення майна

Рішенням господарського суду Херсонської області від 28.10.2008р. у справі №10/326-08 (суддя Александрова Л.І.) позовні вимоги задоволено. Вилучено у ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" на користь ВАТ "Компанія "Дніпро" будівлю розподільчої підстанції РП "Робочий", яка знаходиться за адресою: м.Херсон, вул.Робоча, 66. Судові витрати у справі покладено на відповідача.

Рішення суду прийнято з посилання на ст. ст. 321, 387, 400 ЦК України та мотивовано тим, що відповідач не надав належних доказів набуття права власності на спірну будівлю та наявності у нього правових підстав користування цією будівлею. Оскільки позивач є власником спірної будівлі, право власності якого зареєстровано в установленому законом порядку, то має право витребувати це майно у відповідача, як від особи, яка без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідач не погодився з прийнятим у справі судовим актом і подав апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції і в позові відмовити. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції не надав правової оцінки доказам, які надані відповідачем під час розгляду справи у суді, що є порушенням статті 43 ГПК України. Відповідач стверджує, що він у 1995р. набув право власності на спірне майно на законних підставах, а саме: під час корпоратизації згідно Указу Президента України № 210/93 від 15.06.1993р. (210/93) , а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Скаржник наголошує на тому, що позивач звернувся за захистом своїх прав поза межами строку позовної давності, що відповідно до статті 80 ЦК УРСР є підставою для відмови у позові.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на те, що відповідно до п.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення, але цього відповідачем зроблено не було, відтак посилання заявника апеляційної скарги на сплив строку позовної давності є безпідставним. Твердження скаржника проте, що право власності на спірний об’єкт підтверджується Переліком нерухомого майна, яке було передано під час корпоратизації згідно Указу Президента України від 15.06.1993р. за № 210/93 (210/93) в статутний капітал ВАТ "Херсонобленерго" станом на 01.07.1995р. та Державним актом на право постійного користування землею є необґрунтованими, так як в цьому переліку не вказано дати передачі майна, відсутня адреса розташування цих об’єктів. Зокрема, сам перелік не є правовстановлюючим документом, оскільки згідно статті 128 ЦК УРСР, Закону України "Про підприємства" (698-12) , Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , що діяли на момент створення відповідача, вказаний Перелік має бути додатком до акту приймання – передачі майна до статутного фонду. Більш того, Державний акт № 000655 не відповідає вимогам встановленим до форми державного акту на право користування земельною ділянкою, затверджених Постановою Верховної Ради України № 2210-11 від 13.03.1992р., якою не передбачено жодного додатку до Державного акту на право користування земельною ділянкою. Стаття 23 Земельного Кодексу України (в редакції від 18.12.1990р.) та вказана постанова передбачають видачу окремого державного акту на кожну земельну ділянку. На підставі викладеного, позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Управління земельних ресурсів у місті Херсоні у своєму листі № 01-2310 від 16.01.2009р. зазначає, що на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради № 22 від 18.01.2000р. "Про затвердження технічної документації зі складання державного акту на право постійного користування землею державної акціонерної енергопостачальної компанії "Херсонобленерго" видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 12,7269га під виробничими, господарськими та адміністративними об’єктами та об’єктами електропостачання на території м.Херсона. Проте, постановою Комсомольського районного суду м.Херсона від 14.02.2008р. за позовом ВАТ "Компанія "Дніпро" до Херсонської міської ради, Херсонської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" визнано протиправною бездіяльність Херсонської міської ради щодо не посвідчення права постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 11,187738га під комплексом за адресою: м.Херсон, вул. Робоча, 66 за ВАТ "Компанія "Дніпро" та зобов’язано Херсонську регіональну філію ДП "Центр державного земельного кадастру" видати та зареєструвати ВАТ "Компанія "Дніпро" державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 11,187738 га під комплексом за адресою: м.Херсон, вул. Робоча, 66. Управлінням земельних ресурсів у м.Херсоні надано клопотання про розгляд справи без його участі.

Херсонським державним бюро технічної інвентаризації відзиву на апеляційну скаргу суду апеляційної інстанції не надано. Уповноважений представник третьої особи на стороні позивача у судове засідання не з’явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

28.01.2009р. на адресу Запорізького апеляційного господарського суду надійшло клопотання від заявника апеляційної скарги, в якому останній просить відкласти розгляд справи у зв’язку з відсутністю юрисконсультів. Дане клопотання колегією суддів залишено без задоволення, оскільки відповідач є юридичною особою та не був позбавлений можливості відповідно до статті 28 ГПК України направити для участі у судовому засіданні іншу уповноважену особу або звернутися за юридичною допомогою до інших осіб.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.11.2008р. у справі № 10/326-08 апеляційна скарга відповідача була прийнята та призначена до розгляду на 23.12.2008р.

23.12.2008р. розгляд даної справи відкладався колегією суддів у зв’язку з витребуванням від сторін додаткових доказів для повного, об’єктивного та всебічного розгляду даної справи і залученням до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 125 від 28.01.2009р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Зубкова Т.П., Кричмаржевський В.А.

За клопотанням позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації судового процесу та за його згодою у судовому засіданні, яке відбулося 28.01.2009р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області при приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства Херсонський завод "Кулон" шляхом перетворення у відкрите акціонерне товариство "Дніпро" за актом приймання-передачі державного майна №85 від 29.12.1995 р. передало позивачу майно цілісного майнового комплексу державного підприємства заводу "Кулон" загальною вартістю 1233725000000 карбованців згідно акту інвентаризації станом на 01.10.1995 р. у власність Товариства для створення статутного фонду в обмін на акції цього Товариства.

З Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Компанія "Дніпро", згідно з наказом про створення Відкритого акціонерного товариства від 27.12.1995 року за № 1150 (додаток до Акту прийому-передачі державного майна №85 від 29.12.1995р.) вбачається, що позивачу був переданий будинок розподільчої підстанції по вул. Робочій, 66, інвентарний номер 1000015, вартість якого включено до статутного фонду товариства.

Відповідно до ст. 345 ЦК України юридична особа може набувати право власності у разі приватизації державного майна. Таким чином, право власності на будівлю розподільчої підстанції в м.Херсоні по вул. Робочій, 66 позивачем набуто на підставі закону.

26.10.2005р. ВАТ "Компанія "Дніпро" на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради №149 від 15.03.2005 р. було видано свідоцтво САА №796845 про право власності на комплекс, розташований по вулиці Робоча, 66 у м. Херсоні, в який, зокрема, включено і спірну будівлю трансформаторної підстанції.

Вказане свідоцтво про право власності на об’єкт нерухомого майна, видане органом місцевого самоврядування, є згідно Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02р. №7/5 (z0157-02) , право встановлювальним документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна.

Тому, 01.11.2005р. Херсонським державним бюро технічної інвентаризації на підставі даного свідоцтва про право власності за позивачем було зареєстровано право власності на комплекс будівель, розташованих за адресою: м. Херсон вул. Робоча, 66, зокрема і на спірну будівлю трансформаторної підстанції, про що видано витяг №8810286 від 01.11.2005 р.

Згідно з положеннями статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Зареєстровані речові права та їх обмеження, відповідно до вимог ч.7 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

Враховуючи вищенаведене, право власності ВАТ "Компанія "Дніпро" на будівлю розподільчої трансформаторної підстанції, розташованої за адресою м. Херсон вул. Робоча, 66, позивачем підтверджено належними доказами.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

13.07.06р. ВАТ "Компанія "Дніпро" своїм листом № 1-9/123 (т.1,а.с.10) звернулося до ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" з пропозицією укласти договір найму будівлі трансформаторної підстанції "Робоча", у якій знаходяться обладнання та трансформатори, що використовуються відповідачем, і надіслав два примірника проекту договору.

ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" у відповідь на пропозицію ВАТ "Компанія "Дніпро" надіслав лист №15-2272-Ю від 14.08.2006р. (т.1 а.с.11), в якому стверджував, що будівля розподільчого пункту (РП) "Робочий" та електрообладнання, яке в ній знаходиться є його власністю, а тому він відмовляється укладати договір найму спірного майна з позивачем.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, ніяких договорів з відповідачем на користування зазначеним спірним майном чи на відчуження цього майна позивач не укладав, а документів на право власності на спірну підстанцію у відповідача не існує. У зв’язку з чим, на думку позивача, відповідач користується вищенаведеним майном незаконно, без відповідних правових підстав.

Відповідач підтвердив факт користування спірною підстанцією, розташованою за адресою м. Херсон вул. Робоча, 66, та наголошує на тому, що ВАТ "ЕК"Херсонобленерго" набуло право власності на спірний об’єкт в 1995році, який разом з іншим майном при корпоратизації був переданий до статутного фонду відповідача. У підтвердження своїх доводів відповідач послався на перелік нерухомого майна, яке було станом на 01.07.1995р.передано під час корпоратизації згідно Указу Президента України від 15.06.1993р. № 210/93 (210/93) до його статутного фонду. Вказаний перелік затверджений першим заступником держаного секретаря Мінпаливенерго України 20.08.02р. В даному переліку під інвентарним № 17926 та під № 17928 зазначений об’єкт РП Рабочий, однак взагалі не зазначено за якою адресою цей об’єкт знаходиться. Тому не можна стверджувати, що об’єкти вказані у переліку майна, яке передане відповідачу та спірний об’єкт: розподільча трансформаторна підстанція є одним і тим же об’єктом.

У переліку земельних ділянок, який є додатком до державного акту на землю на право постійного користування ДАЕК "Херсонобленерго", на який також посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, зазначено назва земельної ділянки РП Робоча, а адресою земельної ділянки вказано вул. Робоча без номера будинку. Тобто цей документ також не свідчить, що це та земельна ділянка, на якій розташований спірний об’єкт. Крім того, додаток до державного акту на право користування землею згідно Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02р. №7/5 (z0157-02) , не є правовстановлювальним документом, який підтверджує право власності на об’єкти нерухомого майна.

Слід також зазначити, що позивачем до справи надано акт встановлення зовнішніх меж земельної ділянки Державного підприємства заводу "Кулон", виконаний 27.12.1995р. (а.с.64), яким межі ділянки заводу "Кулон" на місцевості з межами Херсонського району електричних мереж проходять по зовнішній основі кам’яної огорожі по вул. Робочій, 66. Доказів вилучення земельної ділянки у ДП завод "Кулон" або у позивача сторонами не надано. Як слідує з листа управління земельних ресурсів у м.Херсоні № 01-2310 від 16.01.09р. ВАТ "Компанії "Дніпро" видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 11,187738 га під комплексом за адресою м. Херсон, вул. Робоча,66, відповідно до справи про встановлення землекористування, виконаної на підставі листа виконкому Херсонської міської ради № 7-48-15 від 20.06.1995р.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень, та надати належні та допустимі докази.

Відповідач не надав належних доказів наявності у нього права власності на спірну будівлю розподільчої трансформаторної підстанції та не надав доказів наявності у нього законної підстави для користування спірною будівлею.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З урахуванням вищенаведених обставин, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача, однак колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 16 ЦК України, положень вищенаведених правових норм закону, порушене право позивача підлягає захисту способом зобов’язання відповідача повернути позивачу з незаконного володіння розподільчу підстанцією, розташовану за адресою м. Херсон вул. Робоча, 66, тому відповідно слід виправити п.2 резолютивної частини рішення.

Посилання заявника апеляційної скарги на пропуск позивачем строку позовної давності не приймається колегією суддів до уваги з огляду на таке:

Позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права(256 ЦК України (435-15) ).

Статтею 258 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

При цьому, як встановлено ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про порушення свого права позивач довідався отримавши лист відповідача за № 1-9/123 від 13.07.06р. про те, що останній відмовляється укладати договір найму та вважає спірну підстанцію своєю власністю.

Позов про витребування майна у відповідача пред’явлено 15.07.2008р., тобто в межах встановленого законом трирічного строку.

Вендикаційний позов є однією із форм захисту порушеного права власника володіти, користуватись, розпоряджатись своїм майном. Сам лише факт попереднього користування майном, коли про це не заперечує власник, і це не веде до порушення прав власника, не може впливати на перебіг строку позовної давності. З моменту, як позивач, отримавши лист відповідача від 13.07.06р., довідався, що відповідач порушує його право власника спірного майна, з цього моменту і починається перебіг строку позовної давності. Крім того, свідоцтво на право власності(правовстановлюючий документ) на спірне майно буловидано позивачу 26.10.2005р., а зареєстровано право власності тільки 01.11.05р., але і з цього моменту на день пред’явлення позовної заяви не сплив строк позовної давності.

Таким чином, з фактичних обставин справи, з урахуванням наведених норм права, вбачається, що відповідачем, не доведено, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень та доводів, вказаних у апеляційній скарзі, а саме, законність володіння чи користування спірним майном.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976р. за № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Зазначені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Судові витрати у справі, відповідно до статті 49 ГПК України за розгляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суді, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", м.Херсон залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 28.10.2008р. у справі №10/326-08 по суті залишити без змін, виправивши п.2 резолютивної частини, який викласти в наступній редакції:

Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"(73000 м.Херсон, вул.Пестеля,5 код ЄДРПОУ 05396638) повернути

Відкритому акціонерному товариству "Компанія "Дніпро" (73027 м.Херсон вул. Робоча, 66 код ЄДРПОУ 14313145) будівлю розподільчої підстанції РП "Робоча", яка знаходиться за адресою: м.Херсон, вул. Робоча, 66.