Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Авдєєва П.В.

Коршун Н.М.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Носкова А.В. (за довір.),

від відповідача -Володько В.О., Печерський П.М.(за довір.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.09.2008

у справі № 6/78 (Ковтун С.А.)

за позовом Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

до Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про вирішення переддоговірного спору за договором

Позивач звернувся до господарського суду із позовом про визнання договору про надання послуг з підвищення тиску холодної води № 04-017-1-1-1 укладеним в редакції, запропонованій позивачем.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.09.2008 р. у справі №6/78 в позові відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю, посилаючись на порушення норм матеріального й процесуального права під час прийняття рішення, у справі просить прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач вказує на помилковість висновків суду стосовно чинного порядку та механізму формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Позивач стверджує, що такі тарифи формуються безпосередньо ВАТ "АК "Київводоканал" та погоджуються з Київською міською державною адміністрацією в установленому законом порядку. Враховуючи положення розпорядження КМДА №1127 від 28.08.2007 р., інших нормативно-правових актів, позивач посилається на наявність в нього права на отримання відповідного прибутку як енергопостачальної організації, на балансі якої утримуються теплові пункти, а також надання послуг, пов’язаних з експлуатацією насосного обладнання та підвищення тиску холодної води. Відповідно редакція умов договору, в якому у вартість послуги з підвищення тиску холодної види включено не тільки відшкодування понесених витрат організацією, а й рентабельність, є правомірною.

Відповідач проти заявлених доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими, а тому просить залишити їх без задоволення. Оскаржуване рішення господарського суду вважає законним, а тому просить залишити його без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків та обґрунтовано відмовив в позові, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу укладення договору про надання послуг з підвищення тиску холодної води, в частині запропонованої позивачем редакції щодо предмету договору.

За твердженням позивача, запропонований договір є договором про надання послуг, оскільки, відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №959 від 12.07.2006 (959-2006-п) , до складу загальновиробничих витрат, що входять до тарифу на водопостачання, включаються витрати, пов’язані з оплатою послуг інших спеціалізованих підприємств та з виконання робіт, що віднесені до процесу виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Позивач є спеціалізованим підприємством, який надає послуги з підвищення тиску холодної види, а тому у їх вартість повинна включатись не тільки відшкодування понесених витрат, а й рентабельність. На думку позивача, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов’язку позивача надавати послуги з експлуатації насосного обладнання та підвищення тиску холодної води без отримання прибутку.

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2007 позивач надіслав відповідачу лист з пропозицією укласти договір № 04-017-1-1-1 про надання послуг з підвищення тиску холодної води. Разом з пропозицією позивач надіслав два примірники запропонованих умов договору, підписані зі сторони позивача.

За результатами їх розгляду відповідач не погодився з рядом запропонованих позивачем умов, у зв’язку з чим складено протокол розбіжностей, про що зроблено застереження у надісланому проекті договору. 10.01.2008 два примірника протоколу розбіжностей з підписаним договором відповідачем повернуто позивачу.

Відповідач вважає, що оскільки правовідносини з підвищенням тиску води виникають безпосередньо з акту органу державного державної влади, сторони не мають права відступати від положень даного акту при укладенні договору. Таким актом, на його думку, є Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 № 65 (z0165-94) , якими передбачено обов'язок водоканалу відшкодування теплопостачальним організаціям витрат на експлуатацію насосного обладнання, яке встановлене в котельнях, центральних теплових пунктах, прибудовах до них. Оскільки відшкодування полягає у виплаті реальних витрат, встановлення у договорі ціни з урахуванням прибутку є необґрунтованим. Отже, предметом договору повинно бути відшкодування витрат, а не оплата послуг з підвищення тиску холодної води.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду із позовом про визнання договору про надання послуг з підвищення тиску холодної води № 04-017-1-1-1 укладеним в запропонованій ним редакції.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначене кореспондується з ч. 2 ст. 180 ГК України.

Пунктом 8 статті 181 ГК України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Згідно вимог чинного законодавства договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Однак, в даному випадку пропозиція позивача не була прийнята відповідачем в частині умов.

Таким чином відсутність між сторонами згоди щодо умов договору свідчить про відсутність між ними самого договору як правовстановлюючого документу, а відповідь відповідача про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах визнається відмовою від пропозиції і в той же час є новою пропозицією (згідно ст. 646 ЦК України).

Враховуючи положення глави 20 ГК України (436-15) , в основу формування договірних зобов’язань покладений принцип вільного волевиявлення, відповідно до якого вирішення судом неврегульованих умов, що виникли при укладенні договору, можливо лише за спільною згодою усіх сторін.

Згідно ч. 5 ст. 181 ГК України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його. В цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Виключення становить порядок укладення договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Спори, що виникає при укладені даних договорів, вирішується судом (ч. 1 ст. 187 ГК України).

Як було встановлено господарським судом, предметом регулювання запропонованого позивачем договору, є правовідносини, що пов'язанні з вчиненням позивачем дій та їх оплатою відповідачем щодо підвищення тиску холодної води водопідкачувальними пристроями. Відповідно ці договори не пов'язанні з державним замовленням та їх укладення не є обов’язковим на підставі закону.

Позивач, звертаючись із позовом до суду про вирішення переддоговірного спору, не надав у відповідності до вимог ч. 5 ст. 181 ГК України доказів надання згоди відповідачем про передачу неврегульованих розбіжностей для вирішення до суду. А враховуючи те, що спірні правовідносини не пов'язанні з державним замовленням та їх існування не є обов’язковим на підставі закону, судова колегія погоджується із висновком господарського суду про відсутність за вказаних обставин правових підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно суд першої інстанції правомірно відмовив в позові.

В даному випадку судовою колегією було з’ясовано, що позивачем не було дотримано процедури, передбаченої вимогами чинного законодавства, щодо укладення господарського договору, порядку врегулювання розбіжностей, що і стало підставою для відмови в позові.

Однак, як вбачається з поданої апеляційної скарги, позивачем рішення господарського суду в цій частині не оскаржується. Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі щодо неправильності визначення судом механізму формування тарифів на надані ним послуги, судовою колегією не приймаються до уваги. По суті наявні розбіжності в умовах договору в запропонованій редакції судовою колегією не розглядаються, оскільки відсутньою є згода відповідача щодо передачі спору до суду для його вирішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про обґрунтованість та відповідність висновків господарського суду фактичним обставинам та зібраним у справі доказам, а відтак відсутність підстав для скасування чи зміни рішення суду. Оскільки у відповідності до вимог ст.ст. 33- 34 ГПК України позивачем доказів на підтвердження власної позиції суду не надано, подана апеляційна скарга визнається необгрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2008 р. у справі №6/78 залишити без змін.

3. Матеріали справи №6/78 повернути до Господарського суду м. Києва.