про визнання недійсними рішень виконавчого комітету Хирівської міської ради №87 від 27.06.2007 року, №89 від 27.06.2007 року та зобов"язання оформити право власності за позивачем на нежитлову будівлю (млин) по АДРЕСА_1 з видачею свідоцтва про право власності,

рішенням господарського суду Львівської області від 05.12.2008 року частково задоволено позов сільськогосподарського кооперативу по обслуговуванню населення "Підгір"я"до Хирівської міської ради в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Хирівської міської ради №89 від 27.06.2007 року "Про надання дозволу голові ЦМК СГК "Підгір"я"п.ОСОБА_4 на виготовлення технічного паспорта та свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю (млин) по АДРЕСА_1"та визнання за позивачем права власності на частину приміщення нежитлової будівлі (млин) по АДРЕСА_1 (без врахування площі квартири №1).

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем спірне нерухоме майно набуто на законних підставах, підтверджується відповідними документами, а тому позовні вимоги про визнання за ним права власності є підставними.

Одночасно судом першої інстанції визнано недійсним рішення міської ради про надання дозволу іншій особі - голові ЦМК СГК "Підгір"я"п.ОСОБА_4 на виготовлення технічного паспорта та свідоцтва про право власності на спірне приміщення за відсутності у нього належних правовстановлювальних документів.

В частині позовних вимог про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Хирівської міської ради №87 від 27.06.2007 року "Про надання дозволу д.ОСОБА_3 на виготовлення технічного паспорта та свідоцтва про право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1та визнання за позивачем права власності на цю частину спірного приміщення провадження в справі припинено на підставі п.4 ст. 80 ГПК України в зв"язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині.

В апеляційній скарзі скаржники просять рішення суду першої інстанції повністю скасувати та припинити провадження в справі, в зв"язку з неповним з"ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушення місцевим судом норм процесуального права, апелюючи тим, що даний спір непідвідомчий господарському суду. При цьому, скаржник покликається на те, що Хирівська міська рада є неналежним відповідачем по справі, оскільки не має жодного відношення до спірного приміщення, а виконує лише управлінські функції щодо оформлення права власності на нього.

Скаржник покликається на те, що предметом позову є цивільно-правовий спір щодо визнання права власності та адміністративно-правовий щодо оскарження рішень міської ради, що встановлено ухвалою Старосамбірського районного суду від 09.06.2008 року по справі за позовом Спілки (об"єднання) громадян співвласників цілісного майнового комплексу "Велика Сушиця"до Хирівської міської ради про визнання недійсними спірних рішень ради, якою закрито провадження по справі з вищенаведених підстав.

Скаржник також покликається на відсутність у позивача як доказів реорганізації КСП "Підгір"я"в СГК "Підгір"я", так і правовстановлюючих документів на спірне приміщення, та в свою чергу покликається на наявність таких у Спілки (об"єднання) громадян співвласників цілісного майнового комплексу "Велика Сушиця".

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що предметом позовних вимог є спір про право, а тому, виходячи з суб"єктного складу, даний спір підвідомчий господарському суду. Безпідставним вважає позивач і покликання апелянта на ухвалу Старосамбірського районного суду від 09.06.2008 року, оскільки дана ухвала не містить таких висновків, про які зазначає апелянт.

Щодо суті позовних вимог, то позивач зазначає про те, що дані доводи та підстави апелянта не були предметом розгляду в місцевому суді, а тому не можуть бути предметом розгляду в апеляційній інстанції. Скаржником не подано клопотання чи обґрунтування неможливості подання таких доводів та доказів при розгляді справи в місцевому суді.

Позивач також покликається на наявність в матеріалах справи всіх підтверджуючих документів щодо реорганізації КСП "Підгір"я"в СГК "Підгір"я"та правовстановлюючих документів на спірне приміщення. Крім цього, зазначає про безпідставне покликання апелянтів на протокол №3 загальних зборів Спілки (об"єднання) громадян співвласників цілісного майнового комплексу "Велика Сушиця"від 28.05.2007 року, яким уточнено перелік майна пайового фонду та включено до нього спірне приміщення, оскільки дана громадська організація не має статусу юридичної особи.

В судове засідання представники відповідача та третьої особи на стороні відповідача -1 не з"явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести без їх участі за наявних в справі документів про права і обов"язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників скаржників, позивача та третьої особи на стороні позивача, перевіривши та оцінивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що предметом первісних позовних вимог є визнання права власності на нежитлове приміщення (млин) в АДРЕСА_1 (літ. А-2), яке складається з підвалу та 2-х поверхів загальною площею 352,9 кв.м., що підтверджується технічним паспортом від 20.03.2007 р. На другому поверсі вказаного приміщення розташована квартира №1 загальною площею 41 кв.м., що підтверджується технічним паспортом на приватизовану квартиру (будинок), що знаходиться у власності ОСОБА_3 від 04.03.2007 р.

Оскільки позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач відмовився від частини вимог про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Хирівської міської ради №87 від 27.06.2007 року "Про надання дозволу д.ОСОБА_3 на виготовлення технічного паспорта та свідоцтва про право власності на житлову квартиру АДРЕСА_1та визнання за позивачем права власності на цю частину спірного приміщення, то місцевим судом припинено провадження у відповідності до п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

З наведеного, предметом уточнених позовних вимог є спір щодо права власності на частину будівлі під літерою А-2 в АДРЕСА_1, загальною площею 311,9 кв.м., що складається з приміщень підвалу, першого та частково другого поверху (за виключенням квартири №1 площею 41 кв.м., належної ОСОБА_3).

На даний час частина спірного приміщення будівлі (млин) перебуває в оренді. Зокрема, приміщення площею 34 кв.м. орендується приватним підприємцем ОСОБА_5 під магазин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, будівлю млина на підставі наказу Львівського управління харчової промисловості від 29.04.1977 року №70 згідно акту від 20.05.1977 року (а.с.49-50, т.1) передано від Старосамбірського харчокомбінату до колгоспу "Шлях до комунізму", перейменованого 15.09.1990 року у колгосп "Підгір'я" і реорганізованого в наступному в КСП "Підгір'я", яке створено і зареєстровано 20.08.1992 року на базі колгоспу "Підгір'я". Підприємство є правонаступником всіх прав і обов'язків реорганізованого колгоспу, що підтверджується статутом КСП "Підгір"я"(а.с.63-64, т.1), затвердженим рішенням загальних зборів КСП від 18.06.1992 року, оформленого протоколом №2.

Отже, з 1977 року будівля млина перебуває у володінні, користуванні та розпорядженні сільськогосподарського підприємства "Підгір'я", яке протягом періоду 1977р. - 2000 р. неодноразово змінювало організаційно-правову форму і проходило державну перереєстрацію.

На виконання вимог Указу Президента України від 03.12.1999 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" (1529/99) , яким передбачалось здійснення організаційних заходів щодо реформування протягом грудня 1999 р. - квітня 2000 р. колективних сільськогосподарських підприємств шляхом створення на їх основі суб'єктів господарювання, заснованих на приватній формі власності, здійснено реорганізацію КСП "Підгір'я", в результаті чого створено сільськогосподарський кооператив по обслуговуванню населення "Підгір"я", яким є позивач. Державну перереєстрацію проведено 28.02.2000 р., ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 03761515, організаційно-правова форма -кооператив.

Відповідно до п.1.2. Статуту кооператив є юридичною особою і являється правонаступником реорганізованого КСП "Підгір'я" в частині боргових зобов'язань перед державою, установами організаціями та підприємствами всіх форм власності, які визначені комісією з реструктуризації, пропорційно до визначених засновниками частин майнових паїв і земельних сертифікатів, пропорційно до частини майна і землі орендованих кооперативом від членів реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства "Підгір'я" на підставі майнових паїв і земельних сертифікатів. Кооператив зобов"язується погасити борг реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства "Підгір"я"за рахунок нерозпайованої частини майна, переданої йому комісією з реструктуризації для цієї мети (а.с.66-67, т.1).

Статут затверджено рішенням зборів учасників сільськогосподарського кооперативу по обслуговуванню населення "Підгір"я"від 15.01.2000 року, оформленого протоколом №1, (а.с.58-62, т.1).

З метою забезпечення майнових прав всіх учасників майнових відносин в процедурі реформування КСП (колишніх членів КСП, підприємства правонаступника) спеціально створеною комісією по врегулюванню майнових питань підготовлено пакет документів щодо розподілу майна КСП по групах (переліках) майна пайового фонду, уточнено склад, вартість, структуру майна пайового фонду, визначено розмір паю кожного колишнього члену.

Вказаний пакет документів із складанням відповідних списків та переліку майна затверджено рішенням загальних зборів пайовиків СГК "Підгір"я"від 27.03.2001 року, оформленого протоколом №1 (а.с.51-57, т.1), зокрема, списки осіб, що мають право на майнові паї реорганізованого КСП "Підгір"я", списки переліку майна, що підлягає до розпаювання, списки майна під відстрочені і поточні борги, а також під покриття збитків (додаток №3), списки майна, що не паюється та списки майна соціальної сфери.

До переліку майна під забезпечення боргових зобов'язань (додаток №3 до рішення загальних зборів) і включена спірна будівля млину в м.Хирів балансовою вартістю 30 тис. грн.

Покликання скаржників на належність спірного приміщення до пайового фонду, який розподілено частками майнового паю між співвласниками цілісного майнового комплексу є безпідставним, оскільки спростовується вищевказаними доказами.

Крім того, в матеріалах справи наявне свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати) лише на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на звороті яких зазначено інше майно, а не спірне приміщення млину.

Безпідставними є також покликання скаржників в підтвердження своєї позиції на протокол №3 від 28.05.2007 р. загальних зборів спілки (об'єднання,) громадян-співвласників цільового майнового комплексу, яким затверджено уточнений перелік майна, що отримане у спільну часткову власність в переоцінці на 01.05.2007 р. та акт приймання-передачі майна і договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності від 28.05.2007 р., якими до складу майна пайового фонду віднесено спірне приміщення млину в м.Хирів, з огляду на те, що вказані документи датовані після вжиття позивачем заходів до оформлення права власності на спірне приміщення. Даний факт підтверджується, зокрема, листом виконавчого комітету Хирівської міської ради №68 від 24.11.2006 р. (а.с.70, т.1), за змістом якого для надання дозволу на виготовлення права власності міська рада вимагає представити рішення загальних зборів кооперативу щодо виготовлення такого права власності.

Позовні вимоги позивача ґрунтуються на обставинах, які виникли у 2001 р. та пов'язані із правонаступництвом позивача щодо прав та обов'язків реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства "Підгір'я", а тому подані скаржниками документи щодо включення у 2007 р. спірного приміщення до пайового фонду не можуть прийматися судом до уваги в якості належних доказів.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів включення спірного приміщення до пайового фонду чи належності його пайовикам станом на дату існування спірних відносин, скаржниками не подано, а судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи, що частина майна реорганізованого КСП залишена підприємству-правонаступнику СГК "Підгір'я" під забезпечення боргових зобов'язань, а згідно з п.1.2. Статуту кооператив прийняв на себе зобов'язання погасити борг реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства "Підгір'я" за рахунок нерозпайованої частини майна, місцевий суд прийшов до правильного висновку про наявність у позивача підстав для визнання за ним права власності на спірне приміщення.

Покликання скаржників на порушення процедури реорганізації КСП "Підгір"я"та відсутність підтверджуючих документів передачі спірного приміщення позивачу судом до уваги не приймається, оскільки скаржниками не подано доказів оскарження чи визнання в судовому порядку недійсними як установчих документів КСП "Підгір"я"та позивача, так і рішень зборів цих товариств щодо їх створення та розпорядження спірним майном.

Відповідно до пункту 1 статті 23 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) вищим органом самоврядування у підприємстві є загальні збори його членів або збори уповноважених. У період між зборами справами підприємства управляє правління. Повноваження загальних зборів (зборів уповноважених) і правління визначаються статутом підприємства. Наказом Міністерства аграрної політики України №62 від 14.03.2001 р. "Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств" (z0305-01) , був затверджений Порядок, відповідно до п.4 якого у процесі реорганізації підприємств, у тому числі при вирішенні майнових питань, належні їм активи, відображені у загальному переліку на дату реорганізації, поділяються на такі групи: активи, передбачені для задоволення кредиторської заборгованості реорганізованого підприємства, які передаються підприємству - правонаступнику; активи, які не підлягають паюванню, майно соціальної інфраструктури, активи пайового фонду.

При цьому, у відповідності до п.7 Порядку (z0305-01) , перелік активів, передбачених для задоволення кредиторської заборгованості, затверджений загальними зборами колишніх членів підприємства, що є співвласниками його майна, і підписаний членами комісії та керівником підприємства - правонаступника, разом із витягом із протоколу зборів співвласників, яким затверджено цей перелік активів, є підставою для оформлення прав власності підприємства - правонаступника на це майно реорганізованого підприємства.

Відповідно до ч.1 ст. 128 ЦК УРСР, який діяв на час існування спірних відносин, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, однак, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому, момент переходу права власності на майно закон не пов'язував із проведенням державної реєстрації такого права власності.

Наведене свідчить, що рішенням зборів пайовиків СГК "Підгір"я"від 27.03.2001 року затверджено список майна під відстрочені і поточні борги, а також під покриття збитків (додаток №3) відповідно до вимог діючого на той час законодавства, який є достатньою підставою для оформлення права власності підприємства - правонаступника на це майно реорганізованого підприємства.

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно регулюється Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 р. (z0157-02) з подальшими змінами та доповненнями.

Пунктом 6 Положення визначено, що саме місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування провадиться оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна, крім правовстановлювальних документів, передбачених у додатку №1 до пункту 2.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (z0157-02) .

Судом встановлено, що з метою оформлення права власності на будівлю млина за замовленням СГК "Підгір'я" районним бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт. Кооператив неодноразово звертався до Хирівської міської ради з клопотанням надати дозвіл на оформлення права власності на будівлю млина, що знаходиться по АДРЕСА_1. У відповідь на звернення кооперативу № 331 від 13.12.2006 року виконком Хирівської міської ради листом від 04.01.2007 року № 1 повідомив, що заява кооперативу розглядалась на засіданні виконкому Хирівської міської ради 22.12.2006 року і для позитивного її задоволення не набрала необхідної кількості голосів. Наступні звернення кооперативу "Підгір'я" стосовно оформлення права власності на будівлю млин залишено виконкомом Хирівської міської ради без відповіді.

Разом з тим, 27.06.2007 року виконавчим комітетом Хирівської міської ради прийнято рішення №89 "Про надання дозволу голові цілісного майнового комплексу СГК "Підгір'я" ОСОБА_4 на виготовлення технічного паспорта та свідоцтва на право власності на нежитлову будівлю (млин) по АДРЕСА_1 за винятком житлової квартири, в якій проживає з 1963 року гр.ОСОБА_3". Розпорядженням міськвиконкому від 06.07.2007 року №23 рішення №89 від 27.06.2007 року призупинено у зв'язку з ненаданням підтверджуючих документів про належність цьому підприємству будівлі АДРЕСА_1.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є головою Спілки (об'єднання) громадян - співвласників цілісного майнового комплексу "Велика Сушиця". Доказів наявності у ОСОБА_4 правовстановлюючих документів про право власності на спірне приміщення особисто, чи у Спілки в цілому, скаржниками не подано, а судом не встановлено. Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно з ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України, власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як встановлено судом вище, право власності позивача на спірне приміщення оспорюється як міською радою, яка видала рішення про надання дозволу іншій особі для виготовлення права власності на спірне приміщення, так і іншими особами (третіми особами на стороні відповідача по даній справі).

З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на частину приміщення нежитлової будівлі (млин) по АДРЕСА_1 (без урахування площі квартири №1), оскільки право власності позивача на спірне приміщення підтверджується відповідними доказами.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. З ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частина перша, п.п.2 та 10 частини другої ст. 16 Цивільного кодексу України встановлюють, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із ч.1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З наведеного позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Хирівської міської ради №89 від 27.06.2007 року "Про надання дозволу голові ЦМК СГК "Підгір"я"п.ОСОБА_4 на виготовлення технічного паспорта та свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю (млин) по АДРЕСА_1"також підставно задоволено місцевим судом.

Покликання скаржника на непідвідомчість даного спору господарському суду спростовується наступним.

Відповідно до п.1 частини першої ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною другою ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з прийняттям Хирівською міською радою рішення №89 від 27.06.2007 року про надання дозволу на виготовлення свідоцтва про право власності, тобто вказане рішення регулює питання щодо оформлення права власності на спірне приміщення.

Таким чином, між учасниками даної справи існує спір про право, що свідчить про цивільно-правовий характер спірних правовідносин. Наведене виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Частина перша ст. 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частина перша ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Вказане спростовує посилання скаржника на порушення господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови ст. ст. 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 2 та 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду про визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки прийнято внаслідок правильного застосування місцевим судом норм матеріального права та відповідності висновків суду зібраним у справі доказам, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

рішення господарського суду Львівської області від 05.12.2008 року в справі за номером 21/181 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Спілки (об"єднання) громадян співвласників цілісного майнового комплексу "Велика Сушиця", ОСОБА_1 та ОСОБА_2-без задоволення.