Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" січня 2009 р. Справа № 53/266-08
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs3597823) )
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Такмаков Ю.В., судді Барбашова С.В., Плужник О.В.
при секретарі Боровій О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Гридчиної О.С. (дов. № б/н від 01.01.2009р.)
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Корпорації "Агропостач-Україна", м. Харків (вх. № 3047 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 01.12.08р. по справі № 53/266-08
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький хлібокомбінат № 1", м. Запоріжжя
до Корпорації "Агропостач-Україна", м. Харків
про стягнення 51797,78 грн., -
встановила:
У вересні 2008 року Відкрите акціонерне товариство "Запорізький хлібокомбінат № 1" (м. Запоріжжя) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Корпорації "Агропостач-Україна" (м. Харків) про стягнення попередньої оплати по Договору поставки № 54 від 18.01.2008 року в сумі 51797,78 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання по договору в частині своєчасної поставки товару.
01 грудня 2008 року позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України уточнив позовні вимоги та зменшив суму позовних вимог до 51763,12 грн. в частині нарахування інфляційних та 3% річних.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.12.2008р. по справі № 53/266-08 (суддя Прохоров С.А.) позовні вимоги задоволені та стягнуто з Корпорації "Агропостач-Україна" на користь Відкритого акціонерного товариства "Запорізький хлібокомбінат № 1" 48807,90 грн. суми передплати за продукцію, 2538,01 грн. інфляційних збитків, 417,21 грн. 3% річних, 517,63 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим з урахуванням всіх обставин справи, а тому просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача у судове засідання 27.01.2009р. не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 4946522 (в матеріалах справи), про причини неявки свого представника відповідач суд апеляційної інстанції не повідомив.
Колегія суддів перевірила матеріали справи та вважає, що у матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті без участі представника відповідача - заявника апеляційної скарги, оскільки явку представників сторін у судове засідання не визнано обов'язковою, позицію Корпорації "Агропостач-Україна" викладено в апеляційній скарзі, а відповідач також не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу.
Заслухавши уповноваженого представника позивача, який підтримав свою позицію у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено господарським судом, 18 січня 2008 року між ВАТ "Запорізький хлібокомбінат №1" та Корпорацією "Агропостач-Україна" укладений договір поставки за № 54 (надалі - Договір), відповідно до умов якого відповідач (постачальник) повинен був поставити позивачеві (замовникові) "Котел варочний паровий, нержавіючий, з мішалкою (італійський редуктор) 150 л." в кількості 3 одиниць за ціною 21692,40 грн. за штуку на загальну суму 65077,20 грн. (в т.ч. ПДВ). Відповідно до пункту 1.2. Договору позивач зобов'язався прийняти та оплатити вказану продукцію.
Пунктом 2.1. Договору сторони обумовили, що продукція повинна відповідати умовам ГОСТ та паспортним даним.
Згідно з пунктами 3.1. та 4.1. Договору позивач взяв на себе зобов’язання здійснювати оплату в розмірі 75 % загальної суми Договору, а відповідач поставляти товар протягом 40 банківських днів з моменту сплати вказаної суми.
Господарським судом також правомірно встановлено, що 11 лютого 2008 року позивачем згідно платіжного доручення № 852 оплачено суму 48807,90 грн., а тому відповідач повинен був поставити продукцію позивачеві не пізніше 07 квітня 2008 року.
16 травня 2008 року відповідач за вантажною декларацією ХА 3221 направив на адресу позивача "котел варочний", проте оскільки поставлений виріб не відповідав умовам Договору, 20 травня 2008 року він був повернутий відповідачеві, про що свідчить копія вантажної декларації ЗП 6004.
06 червня 2008 року відповідачем був поставлений один новий виріб, який не супроводжувався на лежними документами. При цьому, на вказану продукцію відповідачем було надано лише "Руководство з експлуатації котла варочного".
Приймаючи оскаржене рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за якими вірно встановив, що вищевказаний виріб не відповідає вимогам Договору, зокрема його предмету, оскільки він не є котлом варочним, з огляду на таке.
Продукція, яка є предметом Договору є обладнанням з підвищеною небезпекою, що працює під тиском. Виробництво та використання такого обладнання підпадає під дію "Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки обладнання, що працює під тиском", затвердженого наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики №279 від 31.12.2003 (z0704-04) року.
В силу пункту 3.3.4. цього Регламенту виробник разом з обладнанням надає затверджені паспорт обладнання та інструкцію з монтажу та експлуатації, однак вказані документи відповідачем до виробу не були додані і взагалі позивачу не передавались, про що відповідач не заперечує.
Крім того, господарський суд обґрунтовано визначився, що в порушення зазначеного пункту Регламенту щодо підтвердження відповідності безпеки обладнання на поставленому відповідачем виробі відсутнє маркування, а лише наявна табличка з надписом "КВ-1; ТУ-27-03-2368-87, № 011 05.2008". Вказані технічні умови не мають відношення до варочних котлів, а відносяться до тістоподілювач А-2 ХТН. Інформація про робочій тиск та регулювання регуляційного клапану міститься на приклеєному до виробу аркуші паперу (що не є маркуванням). Отже, поставлене обладнання не містить необхідної інформації про виробника, про обладнання та про його експлуатацію.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем до даного виробу не надано жодного документу, який би підтверджував відповідність обладнання вимогам норм безпеки.
Більш того, на підставі наявних у справі матеріалів господарський суд правильно встановив, що поставлений виріб оснащений Редуктором тиску СУ41Н виробництва ZHEJIANG VALVE CO.,LTD (Китай), на який відповідачем надано паспорт і взагалі не надано жодного документу в підтвердження відповідності цього редуктора вимогам чинного законодавства України.
В силу положень статті 526 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. А згідно з вимогами статті 673 цього ж Кодексу якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
У разі істотного порушення вимог щодо яко сті товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми (стаття 678 Цивільного кодексу).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач неодноразово порушував умови Договору щодо строку по ставки, асортименту та якості, в зв’язку з чим йому у відповідності з вимогами закону позивачем 24.06.2008 року була направлена претензія щодо повернення суми в розмірі 48807,90 грн., яка була сплачена в якості передплати.
При цьому, листом від 07.07.2008 року відповідач фактично визнав факт порушення ним умов Договору та визнав право позивача на повернення грошових коштів в сумі 48807,90 грн.
Оцінивши доводи позивача та відповідача у справі, а також те, що сума попередньої оплати у розмірі 48807,90 грн. відповідачем не повернута та не оспорена, докази належного виконання договірних зобов'язань у справі відсутні, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми передплати за продукцію в розмірі 48807,90 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються наданими доказами.
З даними висновками господарського суду повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Однак, приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права і помилково визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення інфляційних в сумі 2538,01 грн. та 3% річних в сумі 417,21 грн.
Так, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, грошове зобов’язання це зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору.
З урахуванням того, що у відповідача відсутнє таке грошове зобов’язання перед позивачем, а є обов’язок по поверненню суми передплати за продукцію в розмірі 48807,90 грн. з підстав неналежного виконання договірних зобов’язань по поставці продукції, в зв"язку з чим колегія суддів вважає, що в цій частині рішення господарського суду слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що ані договором, ані жодним додатком до нього не обумовлені вимоги до комплектності та якості продукції, а тому обладнання є нестандартним, а значить не вимагає обов'язкової сертифікації.
Але з такими посиланнями не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки норми чинного законодавства не містять жодних застережень, що нестандартне обла днання звільняється від підтвердження його відповідності якісним показникам.
Частиною 2 статті 673 Цивіль ного кодексу України передбачено, що у разі відсутності у договорі умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду зви чайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повід омлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати по купцеві товар, придатний для використання.
Аналогічні положення містить частина 3 статті 268 Господарського кодексу України, яка наголошує, що у разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визнача ється відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.
Відповідність товару вимогам зако нодавства підтверджується способом і в порядку, встановленими законом та іншими нор мативно-правовими актами (стаття 674 Цивільного кодексу України).
Процедура підтвердження відповідності для окремих видів продукції, яка може становити небезпеку для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, запроваджується технічними регла ментами (частина 1 статті 9 Закону України "Про підтвердження відповідності").
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, виробництво та використання виробу, що поставлений відповідачем, підпадає під дію "Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки обладнання, що працює під тиском".
Пунктом 4.1. Технічного ре гламенту встановлено, що виробник обладнання, що працює під тиском, повинен прове сти підтвердження кожного виробу перед введенням його в обіг.
Крім того, згідно з вимогами даного Технічного регламенту обладнання, що працює під тиском, має пройти процедуру відповідності вимогам безпеки, бути промарковане належним чином і містити на маркуванні всі дані, що ідентифікують як виріб так і його виробника, а також супроводжуватись паспортом обладнання та інструкцією з експлуатації.
Однак в порушення вказаних приписів, виріб, що поставлений відповідачем не містить належного маркування, а вказані на ньому технічні умови не мають відношення до предмету спірного Договору, тобто котлу варочного, що відповідач не оспорює.
Частиною 1 статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України № 46-93 від 10.05.1993р. "Про стандартизацію і сертифікацію" передбачено, що відповідність продукції (товару), що ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють на території України, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.
Однак, в порушення цих вимог поставлений відповідачем виріб оснащений Редуктором тиску СУ41Н виробництва ZHEJIANG VALVE CO.,LTD (Китай), до якого не надано жодного документу, який би підтверджував відповідність редуктора вимогам чинного законодавства України.
Згідно п. 2.1. вказаного Договору № 54 від 18.01.2008р. продукція повинна відповідати умовам ГОСТ та паспортним даним.
Проте, поставлений відповідачем виріб не супроводжено паспортом та інструкцією з мо нтажу та експлуатації, а його відповідність вимогам ГОСТУ, якості та безпеки не підтверджена відповідачем жодними документами. Доказів належного маркування спірного виробу матеріали справи не містять. Вказані обставини свідчать про те, що поставлений відповідачем виріб не відповідає предмету договору і не може бути використаний за цільовим при значенням, оскільки його безпечність та відповідність вимогам чинного законодавства з охо рони праці ніяким чином не підтверджена. Вказані обставини відповідачем не спростовані.
Не змінюють висновків господарського суду по суті спору і твердження відповідача про те, що позивачем в обґрунтування його вимог не було надано належних доказів неякісності поставленого виробу, оскільки у розумінні статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування даного факту законодавчо покладено на відповідача (постачальника) у справі належними та допустимими доказами, однак такі докази ним не надані.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що при прийманні-передачі товару за кількістю та якістю повинна застосовуватись Інструкція про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання П-7 від 25.04.1966р. (затвердж. Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР), відповідно до пункту 14 якої супроводжувальними документами може бути рахунок-фактура, специфікація і т.д. При цьому, відповідач вказує, що вимоги щодо якості та комплектності товару були встановлені саме специфікацією, обумовленою пунктом 1.1. спірного Договору.
Але вказані посилання не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки як правомірно встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи: 1) поставка виробу була здійснена відповідачем (постачальником) без належних супровідних документів (сертифікату якості, технічного паспорту, тощо), надання яких передбачено нормами чинного законодавства України, зокрема частиною 2 статті 662 Цивільного кодексу України, 2) факт невідповідності спірного виробу вимогам ГОСТУ та паспортним даним відповідач не заперечує, 3) документів в підтвердження якісності поставленого виробу відповідач не надав, адже продукція, що постачається, повинна в установленому порядку проходити перевірку на якість, 4) відвантаження продукції відповідної до вимог якості, стандартів, технічних умов відповідач належним чином не забезпечив, 5) після отримання претензії від 24.06.2008р., в якій містилась відмова позивача від Договору та вимога повернути йому суму передплати в розмірі 48807,90 грн. на підставі положень статей 526, 530, 666, 672, 674, 678 Цивільного кодексу України та статті 268 Господарського кодексу України, відповідач прийняв спірний виріб, чим погодився з її умовами, 6) листом від 07.07.2008р. відповідач також підтвердив факт того, що котли варочні, які виготовлені по спеціальному замовленню підприємства позивача, дійсно не сертифіковані на даний момент, про що було подано заяву на сертифікацію, яка знаходиться на вирішенні. При цьому, даним листом відповідач також не оспорив законне право позивача відмовитись від прийняття даної продукції та повідомив останнього, що отримані ним грошові кошти в сумі 48807,90 грн. у якості передплати, використані відповідачем на потреби підприємства і на його розрахунковому рахунку відсутні, і для повернення цих коштів відповідач змушений оформляти кредит.
З вищенаведеного випливає, що посилання заявника апеляційної скарги на відсутність відповідних актів стосовно приймання продукції по якості та відсутність будь-яких претензій з боку позивача щодо якості виробу протягом встановлених строків, жодним чином не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду по суті спору, оскільки відповідні дії сторін у справі доводять протилежне.
Враховуючи вищезазначене колегія суддів вважає, що господарський суд у своєму рішенні дійшов вірного висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення суми передплати за продукцію в розмірі 48807,90 грн., оскільки факт порушення відповідачем умов спірного Договору та вимог чинного законодавства доведений позивачем належним чином та у повному обсязі.
Однак відповідач в обґрунтування своїх заперечень та викладених в апеляційній скарзі доводів, не надав як суду першої так і апеляційної інстанції належних доказів, які б спростовували дані позивача.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2008р. по справі № 53/266-08 в частині стягнення інфляційних в сумі 2538,01 грн. та 3% річних в сумі 417,21 грн. - скасуванню, оскільки судом при його прийнятті порушено норми матеріального права.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.12.2008р. про прийняття апеляційної скарги до провадження відповідача зобов’язано здійснити доплату держмита за подачу апеляційної скарги на користь Державного бюджету України в сумі 8,82 грн. та надати суду апеляційної інстанції відповідні докази. Однак, в зв’язку тим, що вимоги вказаної ухвали позивачем не виконані, а державне мито у зазначеній сумі несплаченим, колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України 8,82 грн. держмита за подачу апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу Корпорації "Агропостач-Україна", м. Харків задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2008р. по справі № 53/266-08 в частині стягнення інфляційних в сумі 2538,01 грн. та 3% річних в сумі 417,21 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький хлібокомбінат № 1" (вул. Верхня, 1, м. Запоріжжя, 69032, р/р 260044330 в ЗОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 313827, код ЄДРПОУ 05486763) на користь Корпорації "Агропостач-Україна" (Юридична адреса: вул. Каштанова, 16, м. Харків, 61035, Адреса в договорі: пл. Свободи, 7, офіс 213, м. Харків, 61022 р/р 26002052299165 в Харківському ГРУ ЗАТ КБ "ПриватБанк", МФО 351533, код ЄДРПОУ 33203714) 44,67 грн. витрат з держмита по справі.
Стягнути з Корпорації "Агропостач-Україна" (Юридична адреса: вул. Каштанова, 16, м. Харків, 61035, Адреса в договорі: пл. Свободи, 7, офіс 213, м. Харків, 61022 р/р 26002052299165 в Харківському ГРУ ЗАТ КБ "ПриватБанк", МФО 351533, код ЄДРПОУ 33203714) на користь Державного бюджету України (р/р 31110095700002 УДК у м. Харкові, код ЄДРПОУ 24134490, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) 8,82 грн. держмита за подачу апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний накази.
Головуючий суддя p;Такмаков Ю.В.
Судді Барбашова С.В.
Плужник О.В.