Акціонерний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення "Промінвестбанку" у місті Феодосія Автономної Республіки Крим" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до малого приватного підприємства "Сіуч", товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСС-КАФА", малого приватного підприємства "Віос" про стягнення 500 000,00 грн заборгованості за кредитом, 20 712, 33 грн заборгованості за відсотками та 185, 54 грн пені шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 72/03 від 28.04.2005 –розташовані за адресою: місто Феодосія, вул. Куйбишева, 1/пров. Базарний, 4 - нежитлові приміщення літер "В" (номер приміщень 3), що належать товариству з обмеженою відповідальністю "КРОСС-КАФА", та на товари в обороті (бензин) на підставі договору застави № 73/03 від 28.04.2005.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2006 до спільного розгляду з первісним позовом прийнята зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСС-КАФА" про визнання договору іпотеки № 72/03 від 28.04.2005 недійсним з моменту укладання та виключення з державного реєстру іпотек запису під порядковим № 1938599 про обтяження іпотекою нерухомого майна – нежитлових приміщень літер "В" (номер приміщень 3), розташованих за адресою: місто Феодосія, вул. Куйбишева, 1/пров. Базарний, 4.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.09.2006 первісний позов задоволено частково, зустрічний задоволено. Стягнуто з малого приватного підприємства "Віос" на користь акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) 500 000 грн заборгованості за кредитом, 20 712, 33 грн заборгованості за відсотками та 185, 54 грн пені. У задоволенні первісного позову до приватного підприємства "Сіуч", товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСС-КАФА" відмовлено. Визнано договір іпотеки недійсним з моменту його укладення, виключено з Державного реєстру іпотек запис про обтяження іпотекою майна нежитлових приміщень літер "В" (номер приміщень 3), розташованих за адресою: місто Феодосія, вул. Куйбишева, 1/пров. Базарний, 4. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.02.2008 судові рішення скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Господарським судом касаційної інстанції вказано на необхідність при новому розгляді справи всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи (зокрема, щодо яких обставини, що мають істотне значення, позивача за зустрічним позовом було введено в оману), і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.-16.10.2008 у справі № 2-2/2687.1-2008 первісний позов задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСС-КАФА" на користь акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення "Промінвестбанку" у місті Феодосія Автономної Республіки Крим" 500 000 грн заборгованості за кредитом, 20 712, 33 грн заборгованості з процентів та 185, 54 грн пені за прострочення сплати процентів шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором № 72/03 від 28.04.2005. У позовних вимогах у частині стягнення 520 897, 87 грн шляхом звернення стягнення на товари в обігу (бензин) за договором № 72/03 від 28.04.2005 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

При прийняті судового рішення суд першої інстанції виходив з положень статті 33 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, та підпункту 3.1.5, пункту 5.1 договору іпотеки № 72/03 від 28.04.2005, відповідно до яких позивач має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки та їх реалізацію при несплаті у передбачені договором строки сум відсотків. У зустрічному позові відмовлено з підстав відсутності доказів обману банком товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСС-КАФА" при укладенні договору іпотеки № 72/03 від 28.04.2005.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "КРОСС-КАФА" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення, прийняти нове, яким задовольнити зустрічний позов.

Відповідач за первісним позовом оскаржує судове рішення у зв’язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю "КРОСС-КАФА" зазначає на те, що судом не надано оцінки матеріалам перевірки прокуратури міста Феодосія, за результатами якою встановлено недобросовісне виконання посадовими особами банку своїх службових обов’язків при перевірці наявності товарів в обігу (бензину) за договором залогу № 73/03 від 28.04.2005. Замовчування тієї обставини, що перевірка наявності бензину не здійснювалося, відповідач за первісним позовом оцінює як обман, що вплинув на його волевиявлення.

У судовому засіданні представник товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСС-КАФА" підтримав вимоги апеляційної скарги.

Позивач за первісним позовом надав відзив на апеляційну скаргу, який мотивований тим, що вимоги про визнання договору недійсним під впливом обману можуть бути задоволені лише при доказовості цього факту. Оскільки товариством з обмеженою відповідальністю "КРОСС-КАФА" відповідні докази не надані, то підстав для задоволення зустрічного позову немає.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду –без змін.

Представники малого приватного підприємства "Сіуч", малого приватного підприємства "Віос" у судове засідання апеляційної інстанції не з’явилися. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України відповідачі за первісним позовом належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, проте вони не реалізували своє процесуальне право на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність їх представників.

Розпорядженням в. о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 суддю Гоголя Ю.М. замінено на суддю Плута В.М.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

28.04.2005 між акціонерним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (банк) та малим приватним підприємством "Віос" (позичальник) укладено кредитний договір № 31/03, згідно з пунктами 2.1, 3.1 якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 500 000,00 грн зі сплатою щомісяця 21% річних за користування кредитом. Строком повернення кредиту відповідно до пункту 2.2 вказаного договору є 25.04.2007 (т. 1, а. с. 10).

28.04.2005 банк надав малому приватному підприємству "Віос" кредит у сумі 500 000,00 грн шляхом сплати платіжного доручення позичальника з рахунку кредитної заборгованості (т. 1, а. с. 29).

Пунктом 3.8 названого договору встановлено, що забезпеченням кредиту є іпотека нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Феодосія, вул. Куйбишева, 1/пров.Базарний, 4 та застава товарів в обороті (паливно-мастильних матеріалів), що належать майновим поручителям.

Відповідно до пункту 6.2 кредитного договору його умови, що встановлюють обов'язок банка стосовно надання позичальнику кредитних коштів, вступають у дію з дати підписання договору іпотеки, передбаченого пунктом 3.8 цього договору.

28.04.2005 між акціонерним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та колективним підприємством "КРОСС-КАФА" (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "КРОСС-КАФА") укладено договір іпотеки № 72/03 на забезпечення згідно з його пунктом 1.1 вимог банка, що випливають з кредитного договору № 31/03 від 28.04.2005 (т. 1, а. с. 13). 28.04.2005 договір іпотеки нотаріально посвідчено.

Колективне підприємство "КРОСС-КАФА" з метою забезпечення виконання зобов’язань позичальником перед банком, зазначених в пункті 1.1 договору іпотеки, та на умовах, визначених цим договором, передало в іпотеку нежитлові приміщення літер "В" (номер приміщень 3), розташовані за адресою: місто Феодосія, вул. Куйбишева, 1/пров. Базарний, 4, про що внесено запис до Державного реєстру іпотек за порядковим № 1938599 про обтяження іпотекою нерухомого майна, а 29.04.2005 - накладено заборону на відчуження цього нерухомого майна (т. 1, а. с. 63, 64).

Згідно з пунктом 1.5 договору іпотеки вартість предмета іпотеки визначена за згодою сторін та складає 500 000,00 грн без податку на додану вартість.

28.04.2005, на виконання пункту 3.8 кредитного договору, між банком (заставодержатель) та малим приватним підприємством "Сіуч" (заставодавець) укладено договір застави № 73/03, відповідно до пункту 1.1 якого заставленим майном забезпечуються всі вимоги заставодержателя, які випливають з кредитного договору (т. 1, а. с. 17).

Пунктами 1.2, 1.5 договору застави № 73/03 від 28.04.2005 визначено, що предметом застави є товари в обороті - бензин А-92 у кількості 133 320 л та бензин А-95 у кількості 125 435 л, яке знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Феодосія, Керченське шосе, д. 38А, на відповідальному зберіганні у товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим".

Вартість предмета застави визначена за згодою сторін у пункті 1.4 договору застави та складає 625 000,00 грн без податку на додану вартість.

Умови зберігання і відповідальність за збереження предмету застави згідно з пунктом 1.6 договору застави № 73/03 від 28.04.2005 повинні визначатися окремим договором відповідального зберігання між товариством з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим", малим приватним підприємством "Сіуч" та банком.

До матеріалів справи залучений договір відповідального зберігання № 12/10 від 28.04.2005 (т. 2, а. с. 62) та акт приймання-передачі від 28.04.2005, що укладені на виконання договору застави № 73/03 від 28.04.2005 (т. 1, а. с. 24), і які засвідчують передачу предмету застави на зберігання.

Із наданої директором малого приватного підприємства "Сіуч" довідки (т. 1, а. с. 84) вбачається, що станом на 26.04.2005 на балансовому рахунку підприємства № 281 "Товари на складі" числиться бензин А-92 у кількості 850 123 л та бензин А-95 у кількості 428 967, 5 л, тобто у більшій кількості ніж предмет застави.

28.05.2005 працівниками банку складені акти наявності, стану, вартості та загальної характеристики майна, що передається в іпотеку та під заставу (т. 1, а. с. 93, 94). У подальшому під час розслідування кримінальної справи, припиненою постановою ст. слідчого прокуратури міста Феодосія (т. 1, а. с. 130), було встановлено, що посадові особи банку склали акти, які не відповідають дійсності (т. 1, а. с. 108). Відсутність у місці зберігання предмету застави підтверджується також актом перевірки наявності, стану та вартості майна від 15.07.2006 (т. 1, а. с. 110) та довідкою товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим", відповідно до якої за період з 01.01.2003 по 23.08.2006 на складі паливно-мастильних матеріалів, розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Феодосія, Керченське шосе, д. 38А, не здійснювалося зберігання товарів, що належать малому приватному підприємству "Сіуч" (т. 1, а. с. 139).

За результатами судово-почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.12.2006 (т. 2, а. с. 102) встановлено, що договір відповідального зберігання № 12/10 від 28.04.2005 (т. 2, а. с. 62) та акт приймання-передачі від 28.04.2005 до відповідного договору директор товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" Тихомиров О.М. не підписував, підпис зроблено іншою особою (т. 3, а. с. 12). Із висновку судово-технічної експертизи № 887 від 13.08.2007 (т. 3, а. с. 40) вбачається, що відтиски печатки від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" нанесені не рельєфним кліше товариства, а надруковані на струминному принтері комп’ютера кольоровими чорнилами і є копіями відтиски печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим".

02.04.2006 банком направлена вимога про повернення в строк до 01.05.2006 заборгованості за кредитом у сумі 500 000 грн, сплати заборгованості з відсотків за березень 2006 року в сумі 8 917, 81 грн та погашення нарахованих за квітень 2006 року відсотків. Вимога обґрунтована невиконанням малим приватним підприємством "Віос" взятих на себе зобов’язань щодо сплати щомісячних процентів за користування кредитом (т. 1, а. с. 21-26).

10.04.2006 банком направлено повторну вимогу (т. 1, а. с. 27, 28).

Як вбачається з наданої Банком довідки, станом на 12.05.2006 заборгованість позичальника зі сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.03.2006 по 11.05.2006 склала 20 712,33 грн (т. 1, а. с. 30).

Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія погоджується з правовою позицією суду першої інстанції і вважає, що підстав для задоволення вимог апеляційної скарги немає, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Істотне значення згідно з частиною 1 статті 229 Цивільного кодексу України має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, для визнання визнання договору іпотеки недійним на підставі частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України необхідно, щоб відповідач за зустрічним позовом заперечував або замовчував наявність обставин щодо природи вказаного договору, прав та обов'язків його сторін.

Постановою ст. слідчого прокуратури міста Феодосія від 14.08.2006 (т. 1, а. с. 130) відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб філії "Відділення "Промінвестбанку" у місті Феодосія Автономної Республіки Крим", оскільки в діях цих осіб був відсутній прямий намір на внесення завідомо неправдивих відомостей до актів перевірки наявності заставного майна. Отже, в діях працівників банку не встановлено умислу на спотворення фактичних обставин справи щодо наявності предмету застави. За цих обставин, оскільки обман вчиняється тільки навмисно, тобто передбачає намір в діях особи, то немає підстав для висновку про наявність обману з боку відповідача за зустрічним позовом.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактична відсутність предмету застави не є обставиною в розумінні статей 229, 230 Цивільного кодексу України, оскільки не стосується природи договору іпотеки, прав та обов'язків сторін.

Слід також зазначити, що доводи позивача за зустрічним позовом про те, що відсутність предмету застави впливає на ступень його фінансового ризику суперечать природі договору іпотеки. Стаття 33 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Пункт 5.1 договору іпотеки встановлює, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію незалежно від настання строку виконання боржником будь-яких зобов’язань за кредитним договором при виникненні підстав, зазначених у пункті 3.1.5 цього договору. Однією з передбачених пунктом 3.1.5 договору умов є невиконання боржником зобов’язань за кредитним договором. Таким чином, укладення вказаного договору завжди передбачає фінансовий ризик у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію в рахунок погашення основного зобов'язання.

За цих обставин судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами невиконання малим приватним підприємством "Віос" взятих на себе за кредитним договором зобов’язань: починаючи з березня 2006 року несплата відсотків за користування кредитом.

Відповідно до пункту 4.3.3 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку повернення кредиту) оплати в повному обсязі заборгованості за кредитом, відсотків за користування ним, комісії, суми штрафних санкцій, передбачених цим договором у випадку, коли позичальник, зокрема, не виконав у строк свої зобов’язання зі сплати відсотків за користування кредитом.

У зв’язку з несплатою приватним підприємством "Віос" в строк відсотків за березень 2006 року в сумі 8 917, 81 грн, банк використав надане пунктом 4.3.3 кредитного договору право вимоги повернення заборгованості за кредитом у сумі 500 000 грн, заборгованості за відсотками, що підтверджується вимогами від 02.04.2006, від 10.04.2006 (т. 1, а. с. 21-28).

При зверненні до суду банк просить стягнути 500 000,00 грн заборгованості за кредитом, 20 712, 33 грн заборгованості за відсотками (за період з 01.01.2006 по 11.05.2006) та 185, 54 грн пені (станом на 06.04.2006) шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 72/03 від 28.04.2005 –розташовані за адресою: місто Феодосія, вул. Куйбишева, 1/пров. Базарний, 4 - нежитлові приміщення літер "В" (номер приміщень 3), що належать товариству з обмеженою відповідальністю "КРОСС-КАФА", та на товари в обороті (бензин) на підставі договору застави № 73/03 від 28.04.2005.

Згідно з статтями 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань та одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Порушенням зобов'язання згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 кредитного договору передбачено, що при несвоєчасній сплаті сум кредиту чи відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка нараховується від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача за первісним позовом вимагати від приватного підприємства "Віос" повернення кредиту в розмірі 500 000,00 грн, 20 712, 33 грн заборгованості за відсотками (за період з 01.01.2006 по 11.05.2006) та 185, 54 грн пені (нарахованої станом на 06.04.2006).

Пунктом 3.8 кредитного договору встановлено, що забезпеченням кредиту є іпотека нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Феодосія, вул. Куйбишева, 1/пров.Базарний, 4 та застава товарів в обороті (паливно-мастильних матеріалів), що належать майновим поручителям.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з пунктом 5.7. договору іпотеки за рахунок предмету іпотеки Банк має право задовольнити в повному обсязі на момент фактичного задоволення свої вимоги за кредитним договором, включаючи суму кредиту, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, що заподіяні порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання переданого в іпотеку майна, які понесені у зв’язку з пред’явленням вимоги, а також всі інші зобов’язання, що випливають з кредитного договору.

Пунктом 5.1 договору застави передбачено право звернення стягнення на заставлене майно та його реалізацію при несплаті чи частковій несплаті в передбачені кредитним договором строки сум відсотків.

Враховуючи, підтвердження матеріалами справи фактичної відсутності предмету застави, то судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність та задоволення позовних вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 72/03 від 28.04.2005 –розташовані за адресою: місто Феодосія, вул. Куйбишева, 1/пров. Базарний, 4 - нежитлові приміщення літер "В" (номер приміщень 3), що належать товариству з обмеженою відповідальністю "КРОСС-КАФА" та відмови у позові до малого приватного підприємства "Сіуч".

Доводи товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСС-КАФА" про наявність обману з боку працівників банку є необґрунтованими, оскільки позивач за зустрічним позовом не вказує щодо яких саме обставин, що мають істотне значення, його було введено в оману. Фактична відсутність предмету застави до таких обставин, як зазначалося вище, не відноситься. Наявність інших обставин із матеріалів справи не вбачається.

Твердження товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСС-КАФА" про підтвердження обману з боку працівників банку матеріалами справи, а саме, матеріалами перевірки міста Феодосія, постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 31.11.2008 та ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2008 (т. 4, а. с. 126) є безпідставними. Постановою ст. слідчого прокуратури міста Феодосія від 14.08.2006 (т. 1, а. с. 130) відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб філії "Відділення "Промінвестбанку" у місті Феодосія Автономної Республіки Крим", оскільки в діях цих осіб був відсутній прямий намір на внесення завідомо неправдивих відомостей до актів перевірки наявності заставного майна. А такі судові рішення як постанова Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 31.11.2008 та ухвала апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2008 (т. 4, а. с. 126) стосуються кредитних договорів № 59/03 від 27.10.2004, № 42/03 від 25.06.2005, що не відноситься до предмету даної справи.

Доводи товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСС-КАФА" про порушення судом першої інстанції пункту 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з розглядом справи у його відсутність при наявності клопотання про відкладення слухання справи є помилковими. Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.06.2008 зобов'язано надати письмові пояснення та відзиви, позивач за зустрічним позовом витребувані документи не надав та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Місцевий господарський суд задовольнив заявлене клопотання, розгляд справи відклав на 09.10.2008, а товариство з обмеженою відповідальністю "КРОСС-КАФА" повторно зобов'язав надати витребувані документи. Позивач за зустрічним позовом повторно не виконав вимоги суду. Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву та інші витребувані господарським судом документи не надані, справа може бути розглянута за існуючими матеріалами.

Крім того, відкладення розгляду справи за клопотанням сторони є правом суду, а не обов'язком.

Слід також зазначити, що товариство з обмеженою відповідальністю "КРОСС-КАФА" оскаржує рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09-16.10.2008 у справі № 2-2/2687.1-2008 як у частині часткового задоволення первісного позову, так і в частині відмови в зустрічному позові. Предметом первісного позову є стягнення 520 897, 87 грн, предметом зустрічного –вимога немайнового характеру. Відповідно до пункту 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) ставки державного мита з апеляційних скарг, що подаються до господарських судів, встановлюються в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а у спорах майнового характеру - в розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Отже, товариством з обмеженою відповідальністю "КРОСС-КАФА" при подачі апеляційної скарги недоплачено 42, 50 грн державного мита за вимогу немайнового характеру, а тому ця сума підлягає стягненню на підставі статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 46, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСС-КАФА" залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.-16.10.2008 у справі № 2-2/2687.1-2008 залишити без змін.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСС-КАФА" (98100, місто Феодосія, вул. Куйбишева/пров. Базарний, 1/4, п/р 2600010079001 в ФФ АКБ "Київська русь", код банку 364607, ідентифікаційний код 16323946) у дохід державного бюджету 42, 50 грн державного мита за апеляційне оскарження.